пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
14 лютого 2022 року Справа № 903/1033/21
Господарський суд Волинської області у складі судді Дем'як В.М., розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи №903/1033/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТІР МАРКЕТ”, Волинська область, м. Луцьк
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “СПЕЦ ТЕХ ЗАХІД”, Волинська область, Луцький район, с. Милуші
про стягнення 32 561,93 грн.
Встановив: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “ТІР МАРКЕТ” звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “СПЕЦ ТЕХ ЗАХІД” про стягнення 32561,93 грн., з них: заборгованість в розмірі 26716,00 грн., 2671,60 грн. штрафу, 2001,25 грн. пені, 375,88 грн. 3% річних, 797,20 грн. інфляційних втрат та судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2270,00 грн. та 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки №1283 від 22.10.2020, в частині своєчасної оплати.
Ухвалою суду від 16.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
27.10.2021 через відділ діловодства позивач подав заяву про збільшення позовних заяв за вх.№01-68/65/21 відповідно до якої просить стягнути з відповідача 1 120 000,00 грн. основного боргу та долучив видаткові накладні №ПП-3В001 від 24.10.2018 на суму 320000 грн.
Представник відповідача 20.01.2022 через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву за вх.№01-57/391/22 в якому вказує, що у зв'язку погашенням основної заборгованості в розмірі 26 716 грн. (в підтвердження доказів долучив платіжне доручення №1321 від 28.12.2021), що відсутні правові підстави для нарахування і стягнення штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, в позові просить відмовити. Щодо заявлених витрат на правову допомогу просить також відмовити, оскільки останні не мають ніякого відношення до справи.
Представник позивача через відділ діловодства суду подав відповідь на відзив на позовну заяву за вх.№01-57/482/22 від 24.01.2022 в якій вказує, що на момент подачі позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем існувала більше 6 місяців а тому просить задоволити позов в частині стягнення штрафних санкцій. Щодо тверджень позивача, що акт-приймання наданих послуг №09/11/21-2 від 09.11.2021 про надання професійної правничої допомоги у сумі 4000 грн. не має ніякого відношення до даної справи не відповідає дійсності, оскільки позивачем було понесено судові витрати на підготовку документів та заяви про видачу судового наказу про стягнення з ТзОВ «Спец Тех Захід » заборгованості. 12.12.2021 Господарським судом було видано судовий наказ у справі 903/922/21, проте за заявою відповідача судовий наказ було скасовано, у зв'язку з чим позивач звернувся до Господарського суду Волинської області з позовною про стягнення заборгованості.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:
22 жовтня 2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «TIP MAPKET» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕЦ ТЕХ ЗАХІД» (Покупець) укладено договір поставки № 283. (а.с.17)
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник протягом дії поговору поставляє покупцю товар (зокрема, запчастини до автомобілів тощо - надалі товар), окремими партіями в асортименті (за номенклатурою), в кількості та за цінами, що остаточно погоджуються сторонами в рахунках та/або накладних (в тому числі замовленнях на поставку), які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язаний приймати товар та оплачувати його на встановлених договором умовах.
Відповідно до п.п. 2.1 договору сторони визначили, що договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31.12.2020 включно. У разі небажання продовжувати договірні обов'язки, сторона повідомляє про це іншу сторону рекомендованим листом за три тижні. У разі такого повідомлення - строк дії договору щорічно автоматично продовжується до 31.12. кожного наступного року включно і в такому разі сторони не зобов'язані підписувати будь-які додаткові угоди.
Згідно п.п. 3.1., 3.2. договору постачальник поставляє покупцеві товар окремими партіями на умовах EXW у місті Луцьку або CPT чи FCA у вказаний пункт відповідно до Міжнародних правил «Інкотермс 2000», про що вказується у накладній або в інший спосіб. Сторони також можуть у кожному конкретному випадку окремо обумовити строки і порядок оплати вартості доставки.
У відповідності до пп. 6.1.2. договору при поставці з оплатою «за фактом отримання товару» (якщо товар відпущений з відстрочкою платежу, а строк розрахунків в накладній не зазначений) - протягом трьох банківських днів з моменту прийняття покупцем зазначеної партії на суму, вказану в накладній.
Відповідно до п. 10.2. договору у випадку прострочення покупцем оплати товару, він на вимогу Постачальника сплачує останньому суму боргу, а також пеню, що нараховується за несплачену суму за весь період прострочення платежу за подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в цей період.
Згідно п. 10.4. договору у разі, якщо прострочення платежу триватиме понад один місяць, Постачальник матиме право, крім стягнення, передбачених суми боргу та пені, додатково вимагати з Покупця оплати штрафу, що складає 10 (десять) відсотків від суми боргу.
Даний договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорено, не розірвано та не визнано недійсним, а отже є дійсним, укладеними належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Отже, укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Предметом даного судового розгляду є стягнення заборгованості за поставлений товар на умовах договору поставки за №283 від 22.10.2020 та на підставі видаткових накладних .
Відповідно до ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.
На виконання умов договору ТОВ «ТІР МАРКЕТ» передало, а ТОВ «СПЕЦ ТЕХ ЗАХІД» прийняло товар (запчастини до автомобілів) на суму 27 796,00 грн., що підтверджується видатковими накладними:
1. №2744 від 13.04.2021 року на суму 2605,00 гpн.;
2. №2792 від 14.04.2021 року на суму 250,00 гpн.;
3. №2805 від 15.04.2021 року на суму 250,00 гpн.;
4. №2942 від 19.04.2021 року на суму 100,00 гpн.;
5. №2964 від 20.04.2021 року на суму 1800,00 гpн.;
6. №3226 від 29.04.2021 року на суму 1100,00 гpн.;
7. №3239 від 29.04.2021 року на суму 100,00 гpн.;
8. №3465 від 10.05.2021 року на суну 120,00 гpн.;
9. №3516 від 11.05.2021 року на суму 250,00 гpн.;
10. №3586 від 13.05.2021 року на суму 1560,00 гpн.;
11. №3595 від 13.05.2021 року на суму 4710,00 гpн.;
12. №3767 від 18.05.2021 року на суму 320,00 гpн.;
13. '№3821 від 19.05.2021 року на суму 2120,00 гpн.;
14. №3829 від 19.05.2021 року на суму 360,00 гpн.;
15. №3850 від 20.05.2021 року на суму 1620,00 грн.;
16. №3983 від 25.05.2021 року на суму 400,00 гpн.;
17. №4166 від 31.05.2021 року на суму 4050,00 гpн.;
18. №4653 від 15.06.2021 року на суму 840,00 грн.;
19. №4720 від 17.06.2021 року на суму 2200,00 гpн.;
20. №4936 від 25.06.2021 року на суму 800,00 гpн.;
21. №4939 від 25.06.2021 року на суму 651,00 гpн.;
22. №5059 від 30.06.2021 року на суму 1170,00 грн.;
23. №5635 від 19.07.2021 року на суму 420,00 грн. (а.с. 18-29)
Відповідач частково оплатив товар на суму 1000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №1278 від 19.11.2021 на суму 1000 грн. (а.с.30)
Після відкриття провадження у справі відповідач оплатив решту суму боргу у розмірі 26 716,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1321 від 28.12.2021 на суму 26 716,00 грн. (а.с. 53).
Отже, на момент прийняття судом рішення в частині стягнення основного боргу предмет спору відсутній.
Приписами п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України унормовано, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
З урахуванням викладеного та враховуючи, що відповідач оплатив основний борг в повному обсязі - 26716,00 грн., що підтверджується відповідними доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.
Згідно з ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Щодо нарахованих позивачем інфляційних втрат в розмірі 797,20 грн., 3 % річних в сумі 375,88 грн. за період з 13.04.2021 по 09.12.2021, суд зазначає таке.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Оскільки, відповідач виконав умови договору поставки із простроченням строку оплати, він зобов'язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми.
Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, за період з 13.04.2021 по 09.12.2021 є підставними та підлягають до задоволення: інфляційні втрати в розмірі 797,20 грн., та 3 % річних в сумі 375,88 грн.
Щодо стягнення штрафу в сумі 2671,60 грн. та пені - 2001,25 грн. за період по кожній видатковій накладній ( згідно розрахунку позивача з 13.04.2021 по 09.12.2021), суд виходив із такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі (ст. 547 ЦК України).
У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В силу приписів ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Ст. ст. 546-551 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.
Окрім того, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України, в силу якої у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України. При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно з ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена і у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17 та від 02.04.2019 у справі №917/194/18.
Поряд із цим, правовий аналіз наведених вище приписів чинного законодавства свідчить про те, неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов'язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов'язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником. Разом з тим, пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов'язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов'язання.
Відповідно до п. 10.2. договору у випадку прострочення покупцем оплати товару, він на вимогу Постачальника сплачує останньому суму боргу, а також пеню, що нараховується за несплачену суму за весь період прострочення платежу за подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в цей період.
Згідно п. 10.4. договору у разі, якщо прострочення платежу триватиме понад один місяць, Постачальник матиме право, крім стягнення, передбачених суми боргу та пені, додатково вимагати з Покупця оплати штрафу, що складає 10 (десять) відсотків від суми боргу.
На підставі наведених вище положень договору, зважаючи на допущені відповідачем порушення терміну оплати вартості товару, позивачем, з врахуванням встановленого умовами договору терміну розрахунків, перевіривши розрахунок заборгованості за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ» за загальний період з 13.04.2021 по 09.12.2021 (в межах шести місячного періоду по кожній видатковій накладній) пеня в сумі 2001,25 грн. та штраф в розмірі 2671,60 грн. є підставними та підлягають до стягнення з відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Також, згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в сумі 2270,00 грн. покладаються на відповідача.
Позивач в прохальній частині заяви позовної заяви просить стягнути з відповідача на користь ТзОВ «ТІР МАРКЕТ» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).
Як вбачається з матеріалів справи, 04.11.2021 між ТзОВ «ТІР МАРКЕТ» (клієнт) та адвокатом Стасюк І.О. укладений договір про надання правової допомоги №04/11/21, за змістом якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати клієнту правничу допомогу щодо можливостей, механізмів і процедури судового захисту прав клієнту у зв'язку із зверненням до господарського суду про стягнення заборгованості з ТзОВ «СПЕЦ ТЕХ ЗАХІД».
Згідно п.п 3.1, 3.2 договору сторонами визначено, що вартість послуг адвоката по цьому договору визначається на підставі фактично наданих клієнту послуг і підписаних актів приймання-передачі. Оплата за надання юридичних послуг здійснюється в готівковій або без готівковій формі клієнтом протягом трьох банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг.
Відповідно до матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу долучено до матеріалів справи договір про надання послуг правової допомоги за №04/11/21від 04.11.2021, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ВЛ №1043, акти приймання-передачі наданих послуг від 09.11.2021, від 10.12.2021, квитанції до прибуткового касового ордеру №09/11/21-1 від 09.11.2021 на 4000 грн, №10-12/21-1 від 10.12.2021 на суму 1000 грн. підстава: договір про надання правничої допомоги №04/11/21 від04.11.2021.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.
У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Вказана правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
Враховуючи наведене, та те, що відповідач не спростував обґрунтованість заявлених позивачем витрат на правову допомогу, суд вважає обґрунтованими та співмірними вимоги заяви позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн, пов'язаних із розглядом справи №903/1033/21.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦ ТЕХ ЗАХІД» (45631, Волинська область, Луцький район, село Милуші, вулиця Тарасова, 17, код ЄДРПОУ 43692724) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІР МАРКЕТ» (43021, Волинська область, м. Луцьк, вул. Стрілецька, 31, код ЄДРПОУ 42561253) заборгованість в розмірі 5845,93 грн. вт.ч: 2 671,60 грн. штрафу, 2 001,25 грн. пені, 375,88 грн. 3% річних, 797,20 грн. інфляційних втрат 2270 грн. витрат на оплату судового збору та 5000 грн. витрат на правову допомогу.
3. Закрити провадження у справі на суму 26 716,00 грн.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Повний текст рішення складено
14.02.2022
Суддя В. М. Дем'як