пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
08 лютого 2022 року Справа № 903/875/21
Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняк А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі
за позовом: Акціонерного товариства “Оснастка”
до відповідача: Комунального підприємства “Нововолинськводоканал” Нововолинської міської ради
про стягнення 51733,62 грн,
за участю представників-учасників справи:
від позивача: Волочай Л. В., довіреність № 10/61 від 22.03.2021;
від відповідача: Микулик В. М., адвокат (ордер серія АС № 1035099 від 07.02.2022).
Права та обов'язки учасникам судового процесу роз'яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.
Відводу складу суду не заявлено.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Діловодство суду”.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суть спору: Акціонерне товариство “Оснастка” звернулося з позовом до Комунального підприємства “Нововолинськводоканал” Нововолинської міської ради про стягнення 51733,62 грн, з них: 50000,00 грн боргу за отриманий товар, 267,12 грн 3% річних за період з 22.08.2021 по 21.10.2021 прострочення оплати товару та 1466,50 грн пені за період з 22.08.2021 по 09.09.2021 прострочення оплати товару.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору купівлі-продажу № 99 від 02.07.2021 в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару.
Ухвалою суду від 02.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено 17.11.2021.
15.11.2021 відповідач подав відзив № 819 від 15.11.2021, в якому зазначає, що відповідач вважає позов повністю необґрунтованими, і таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, позов не визнає. Стверджує, що позивач не прийняв пропозицію відповідача укласти договір купівлі-продажу трансформаторної підстанції КТП-400 протягом нормально необхідного для цього часу (з 05.07.2021 по 17.08.2021), а відповідно відповідач втратив до цієї пропозиції будь-який інтерес. Разом з тим, Підприємство “Нововолинськводоканал” ЖКО НМР, не дочекавшись акцепту від AT “Оснастка” в розумні строки, уклало з ТОВ “Гелліон Трейд” договір купівлі-продажу товару (трансформатор ТМ-400) від 02.08.2021 №4. Підприємство “Нововолинськводоканал” ЖКО НМР оплатило товар по договору купівлі-продажу від 02.08.2021 №4, згідно видаткової накладної від 30.08.2021 року №9, отримало трансформатор ТМ- 400/10-0,4 у власність. Тобто, підприємство “Нововолинськводоканал” ЖКО НМР керуючись своїми потребами реалізувало право на придбання критично необхідного обладнання в іншого продавця після спливу достатнього часу аби AT “Оснастка” прийняла пропозицію боржника.
Ухвалою суду від 17.11.2021 повідомлено учасників справи про проведення розгляду справи по суті 07.12.2021.
Ухвалою суду від 07.12.2021 заяву представника відповідача - Комунального підприємства “Нововолинськводоканал” Нововолинської міської ради про розгляд справи в загальному позовному провадженні у справі № 903/875/21 задоволено; подальший розгляд справи № 903/875/21 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі відповідно до частини шостої статті 250 ГПК України; замінено засідання для розгляду справи по суті, призначене ухвалою Господарського суду Волинської області від 17.11.2021 на 07.12.2021, підготовчим засіданням; повідомлено позивача про проведення підготовчого засідання 11.01.2022.
04.01.2022 позивач через відділ документального забезпечення та контролю подав відповідь на відзив в якому заперечує доводи відповідача наведені у відзиві та спрямовані лише на те, щоб уникнути сплати по договору.
В судовому засіданні 11.01.2022 оголошено перерву до 25.01.2022.
24.01.2022 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю подав клопотання № 55 від 24.01.2022 про врахування висновків Верховного Суду про застосування норм права в подібних правовідносинах, які прийнято судом.
24.01.2022 позивач через відділ документального забезпечення та контролю подав додаткові пояснення № 10/04 від 18.01.2022 з додатком(копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №4540302363551) в яких, посилаючи на норми Цивільного кодексу України, вказує, що вимогу про оплату товару направив листом № 10/172 від 25.08.2021, дана вимога отримана відповідачем 30.08.2021, отже термін оплати за товар настав 06.09.2021.
В судовому засіданні 25.01.2022 суд на місці ухвалив додаткові пояснення № 10/04 від 18.01.2022 прийняти та долучити до матеріалів справи, а додатковий доказ поданий позивачем не приймати до розгляду(обґрунтування наведено в ухвалі суду від 25.01.2022) та призначити справу до судового розгляду по суті на 08.02.2022.
Ухвалою суду від 25.01.2022 повідомлено відповідача про проведення розгляду справи по суті 08.02.2022.
В судовому засіданні 08.02.2022 представник позивача позов підтримала, просила задовольнити. Додатково повідомила, що на їхнє переконання прострочення оплати по договору купівлі -продажу розпочалося з 13.08.2021, після розірвання договору оренди.
В судовому засіданні 08.02.2022 представник відповідача позов заперечив з підстав наведених у відзиві, просив врахувати висновки Верховного Суду викладені у постанові від 10.02.2020 справа №914/1253/18 та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
встановив:
02.07.2021 відповідач направив на адресу позивача лист №425 до якого долучили два примірники договору №99 купівлі-продажу трансформаторної підстанції КТП - 400, тобто висловив пропозицію (оферту) укласти договір. Даний лист з додатками отриманий АТ «Оснастка» 05.07.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4540501343632.
17.08.2021 АТ «Оснастка» листом № 10/167 від 12.08.2021 надіслано на адресу відповідача відповідь на пропозицію укласти договір, а саме підписаний та скріплений печаткою примірник договору купівлі-продажу № 99 від 02.07.2021 (далі - договір). Даний лист отриманий КП «Нововолинськводоканал» 20.08.2021.
Згідно з п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити товар, а саме: трансформаторну підстанцію КТП 400 (ін.ном.000001208) в кількості 1 шт. Загальна сума договору 50000,00 грн. Покупець здійснює оплату за товар по ціні, передбаченій у рахунках, накладних, які є невід'ємною частиною договору (п. 2.1-2.2 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору передача товару, здійснюється за місцем знаходження покупця. Продавець зобов'язується передати покупцю товар на протязі 10-ти календарних днів після оплати товару (п.3.2 договору).
Згідно з договором оренди № 02-10/21 від 01.01.2022 предмет договору -трансформаторна підстанція КТП 400 орендувався відповідачем. 11.08.2021 додатковою угодою до договору оренди № 02-10/21 від 01.01.2021 сторони вирішили припинити дію договору оренди за взаємною згодою з 12.08.2021 (п.1 додаткової угоди). У зв'язку з чим 11.08.2021 між сторонами по справі було підписано акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів відповідно до якого трансформаторну підстанцію КТП-400 здано відповідачем.
У відповідності до додаткової угоди до договору оренди № 02-10/21 від 01.01.2021 від 11.08.2021 сторони підтвердили, що на момент припинення дії Договору між ними немає неврегульованих спорів з приводу його виконання. У зв'язку з припиненням дії Договору, жодна із сторін не має претензій до іншої сторони по Договору 02-10/21 від 01.01.2021.
Як стверджує позивач, 25.08.2021 АТ «Оснастка» направило на адресу відповідача лист № 10/172 від 25.08.2021 з вимогою оплатити товар згідно рахунку на оплату № 260 від 17.08.2021. Оскільки відповідач товар не оплатив, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 3 % річних в сумі 267,12 грн та пеню відповідно до п.6.2 Договорув сумі 1466,50 грн.
Норми права якими керувався суд при вирішенні спору.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 526 ЦК України, яка кореспондуються із статтею 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиціїоднієї сторониукласти договір (оферти) і прийняття пропозиції(акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозиціюукласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщовідповідно до акта цивільного законодавства для укладення договорунеобхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) відповідач отримав 20.08.2021. Тобто договір купівлі-продажу є укладеним 20.08.2021.
Згідно ч.1 ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Відповідно до ч.1 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Частиною 2 ст.644 ЦК України визначено, що якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір єукладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягомнормально необхідного для цього часу.
Частиною першою ст.645 ЦК України передбачено, якщо відповідь про прийняття пропозиціїукласти договір одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію, звільняється від відповідних зобов'язань.
Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
Виходячи з положень договору № 99 від 02.07.2021, можна дійти висновку, що сторонами визначено зустрічне виконання зобов'язань, відповідно до якого виконання обов'язку однією зі сторін обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку. При цьому, згідно п.3.2 Договору сторони узгодили порядок передання товару - протягом 10-ти календарних днів після оплати товару (попередня оплата), сума якого сплачена не була.
Стаття 693 ЦК України регулює питання попередньої оплати товару, з якої вбачається, що попередньою оплатою визначається встановлений договором обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу (абз. 2 ч. 1 ст. 693 ЦК України).
Статтею 538 ЦК України передбачено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Отже, за зазначеними вимогами закону (стаття 538 ЦК України), у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов'язання продавця щодо поставки товару не виникає. Відповідно, нездійснення ним поставки товару без попередньої оплати не зумовлює виникнення у продавця права вимагати оплати такого товару.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.02.2020 справа №914/1253/18, від 14.03.2018 у справі № 903/333/17, від 08.08.2018 у справі № 904/10083/15, від 20.05.2019 у справі № 908/523/18, від 03.09.2019 у справі № 910/2849/18, від 29.01.2020 у справі № 903/154/19).
Отже, в зв'язку з відсутністю попередньої оплати за договором, стягнення її з відповідача можливе лише в разі постачання продавцем товару.
Як встановлено судом та не заперечено сторонами спору, з дати надіслання пропозиції (оферти) (надіслано 02.07.2021, отримано 05.07.2021) до дати отримання відповіді (акцепту) (надіслано 17.08.2022, отримано 20.08.2021) пройшло 46 днів, товар (трансформаторна підстанція) переданий з оренди позивачу без будь яких зауважень, передача товару по договору купівлі-продажу не здійснювалась.
На переконання суду позивач не здійснив акцепту пропозиції відповідача протягом нормально необхідного для цього часу, оскільки такий строк відповідачем не було встановлено, а потреба у придбанні у них відпала, трансформаторна підстанція була їм необхідною для безперебійної господарської діяльності по перекачуванню відходів та яку вони вже на той час придбали (02.08.2021) у новому стані в ТзОВ «Геліон Трейд», а тому останній звільняється від обов'язку придбавати трансформаторну підстанцію КТП-400 у позивача.
Відсутність у продавця права вимагати, а у покупця - зобов'язання оплатити вартість непоставленого товару позбавляють продавця права застосовувати до покупця заходи цивільно-правової відповідальності у формі пені та нараховувати по 625 ЦК України 3 % річних через відсутність прострочення оплати товару як такого.
Частиною першою, третьою ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Судом не приймаються до уваги твердження позивача, що товар знаходиться у відповідача, як необґрунтовані, не підтверджені жодними доказами у справі, оскільки 11.08.2021 між сторонами по справі було підписано акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів відповідно до якого трансформаторну підстанцію КТП-400 здано відповідачем, а у відповідності до додаткової угоди до договору оренди № 02-10/21 від 01.01.2021 від 11.08.2021 сторони підтвердили, що на момент припинення дії Договору між ними немає неврегульованих спорів з приводу його виконання. У зв'язку з припиненням дії Договору, жодна із сторін не має претензій до іншої сторони по Договору 02-10/21 від 01.01.2021.
За змістом статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Беручи до уваги наявні в матеріалах справи пояснення та докази сторін, оскільки позивач не здійснив акцепту пропозиції відповідача протягом нормально необхідного для цього часу, що у відповідача відпала необхідність придбання товару, відсутність доказів передання позивачем товару, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити через необґрунтованість та безпідставність.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, у зв'язку із прийняттям судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, сплата судового збору покладається на позивача, за результатами розгляду позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-
вирішив:
у задоволенні позову Акціонерного товариства “Оснастка” до Комунального підприємства “Нововолинськводоканал” Нововолинської міської ради про стягнення 51733,62 грн, з них: 50000,00 грн боргу за отриманий товар, 267,12 грн 3% річних та 1466,50 грн пені відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Дата складення повного
судового рішення
11.02.2022.
Суддя А. С. Вороняк