вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"03" лютого 2022 р. Cправа № 908/2277/21
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,
за участю секретаря судового засідання Пшегорської О.Я.,
представників:
позивача - Кудельського А.А.,
відповідача - Голубенка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К" (вул. Дубовецька, 33, корпус 14, м. Вінниця, 21012)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" (вул. Перша Ливарна, буд. 40, м. Запоріжжя, 69002)
про стягнення 310 669,91 грн,
До Господарського суду Вінницької області надійшли матеріали справи №908/2277/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" про стягнення 310669,91 грн, які передано за підсудністю Господарським судом Запорізької області відповідно до ухвали від 04.10.2021.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором оренди приміщення №01-04-18 від 01.04.2018 в частині повного та своєчасного внесення орендних платежів, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К" заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" 310 669,91 грн заборгованості, з яких: 282 270 грн - основного боргу; 2 844 грн - 3% річних; 14 101,71 грн - пені та 11 454,2 грн - інфляційних втрат.
Згідно із Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2021 справу №908/2277/21 передано на розгляд судді Тварковському А.А.
Ухвалою від 02.11.2021 справу №908/2277/21 прийнято до свого провадження визначеним складом суду та визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
02.12.2021, поза межами встановленого судом строку, через канцелярію суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву. При цьому в порядку ст. 119 ГПК України відмовлено відповідачу у поновленні строку на подання відзиву, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі від 02.12.2021.
Відповідно до ч. 2 ст. 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду.
Таким чином, відзив відповідача залишено без розгляду в порядку ч. 2 ст. 118 ГПК України.
Виконавши завдання підготовчого провадження, позаяк учасникам справи надано достатньо часу для вчинення процесуальних дій, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 23.12.2021. При цьому в межах розгляду справи по суті двічі оголошувалося перерва та розгляд справи відкладався.
Так, у судовому засіданні 27.01.2022 оголошено перерву до 03.02.2022, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.
03.02.2022 через канцелярію суду надійшло клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.
На визначену дату та час у судове засідання з'явилися усі учасники справи.
Представник відповідача у судовому засіданні подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з наміром Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" заявляти про зупинення провадження у справі до розгляду майбутнього позову про визнання недійсним договору оренди №01-04-18 від 01.04.2018 як укладеного з порушенням чинного законодавства. При цьому судом відмовлено у задоволенні такого клопотання за відсутності підстав для відкладення розгляду справи в порядку ст. 202, 216 ГПК України.
Разом з тим судом прийнято клопотання представника позивача про долучення доказів (вх. №01-34/1107/22 від 03.02.2022), оскільки необхідність подання та дослідження таких доказів виникла вже під час розгляду по суті, враховуючи позицію відповідача в заперечення позову.
Представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача, в свою чергу, щодо задоволення позову заперечив, вказуючи, що позивач не є власником орендованого майна, не міг виступати Орендодавцем, укладати відповідний договір та передавати приміщення в оренду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
01.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К" в особі директора Сорокіна Віктора Володимировича (Орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" (Орендар, відповідач) укладено Договір оренди приміщення №01-04-18 (Договір), відповідно до п.1.1. якого Орендодавець надає в оренду приміщення (об'єкт Оренди) загальною площею 185 кв.м., розташовані за адресою: 21012, Україна, м. Вінниця, вул. Дубовецька, 33.
Термін оренди складає 364 дні з моменту прийняття об'єкта, що орендується, за актом прийому-передачі (п. 3.1 Договору).
Згідно із п. 3.2. Договору якщо жодна із сторін в термін 1 місяць до закінчення Договору не заявить про намір його розірвати, то Договір пролонгується на термін передбачений п. 3.1. і на умовах визначених Договором, за винятком орендної плати, яка узгоджується окремо.
Відповідно до п. 4.2. Договору розмір орендної плати на день підписання Договору становить 40 грн за 1 кв.м без ПДВ.
Орендар здійснює оплату шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок Орендодавця або в касу Орендодавця в повному обсязі до 15 числа поточного місяця. Розмір орендної плати може бути переглянуто за згодою сторін, про що сторони підписують додаткову угоду до Договору (пункти 4.4., 4.5. Договору).
За змістом пункту 4.6. Договору сторони погодили, що в разі несвоєчасної орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю пеню у розмірі 1% від суми сплати за кожний день прострочки.
Додатком №01 до Договору від 01.04.2019 сторони визначили, що розмір орендної плати на день підписання додатку до Договору становить 48,1 грн за 1 кв.м без ПДВ.
В подальшому Додатком №05 від 27.06.2019 та Додатком №02 від 01.07.2019 до Договору сторони погодили надання Орендодавцем в оренду відповідачу приміщень загальною площею 125 кв.м та загальною площею 370 кв.м, розташованих за адресою: 21012, Україна, м. Вінниця, вул. Дубовецька, 33.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за адресою: вул. Дубовецька, буд. 33, м. Вінниця власником нежитлового приміщення, виробничих будівель та споруд загальною площею 30594 кв.м, що складається з цілісного майнового комплексу є Підприємство "Вінницький консервний завод", засноване на повній власності юридичної особи іноземної держави кіпрської компанії "Укінвест Девелопмент Лімітед".
Належність позивачу на праві тимчасового безоплатного користування переданих відповідачу в оренду приміщень підтверджує Договір користування №1/12-18 від 01.12.2018, укладений між Компанією "Ukinvest development Limited" в особі директора П.Константіноу та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К".
Факт передачі позивачу в тимчасове безоплатне користування виробничих, складських та офісних приміщень, розташованих за адресою вул. Енгельса, 29 та вул. Енгельса, 33 у м. Вінниця, які належать Компанії "Ukinvest development Limited" на праві власності, підтверджується Актом приймання-передачі майна від 06.12.2018.
Окремо слід зазначити, що рішенням Вінницької міської ради 2 сесії 7 скликання від 25.12.2015 № 71 "Про перейменування площ, вулиць, провулків, проїздів, тупиків в місті Вінниця", яке знаходиться у загальному доступі, вулицю Енгельса перейменовано на вулицю Дубовецьку.
Як стверджує позивач, наслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо повного та своєчасного внесення орендних платежів за період з листопада 2020 року по травень 2021 року відповідно до Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) у Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" виник основний борг в сумі 282 270 грн, який заявлено до стягнення. При цьому Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К" також нараховано та заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" 2 844 грн - 3% річних; 14 101,71 грн - пені та 11 454,2 грн - інфляційних втрат.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
За приписами ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як слідує з матеріалів справи, позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором оренди приміщення №01-04-18 від 01.04.2018, який за своєю правовою природою є договором найму (оренди).
Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
В силу вимог ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч. 1, 7 ст.193 ГК України.
Згідно із ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Строк оплати орендної плати відповідачем встановлений умовами п. 4.4. Договору до 15 числа поточного місяця.
Матеріалами справи, а саме Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з листопада 2020 року по травень 2021 року (а.с. 26-52, т. 1) підтверджено, що позивачем було належним чином виконано свої договірні зобов'язання перед відповідачем по наданню в користування орендованого майна на загальну суму 294 273 грн, разом з тим відповідач орендні платежі на загальну суму 282 270 грн не сплатив, позаяк доказів протилежного матеріали справи не містять.
Окремо слід зазначити, що заявлення основного боргу у меншому розмірі є правом позивача, враховуючи, що за Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з листопада 2020 року по травень 2021 року загальна вартість орендних платежів складає 294 273 грн.
Аналізуючи Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) на підтвердження заявленого основного боргу, суд враховує, що за період квітня-травня 2021 року (а.с. 42-43 та а.с. 45-46, т. 1) двічі здійснено нарахування орендної плати за користування приміщенням площею 125 кв.м. При цьому за такий період у Актах не фігурує приміщення загальною площею 370 кв.м, хоча в подальшому за червень - липень 2021 за користування приміщенням загальною площею 370 кв.м знову здійснено нарахування.
Окрім того, у Актах здачі-приймання робіт (надання послуг) №42 від 30.04.2021 (а.с. 42, т. 1) та №53 від 31.05.2021 (а.с. 45, т. 1) нарахування здійснено за ціною 142,38 грн за 1 кв.м, що не передбачено умовами Договору з урахування наявних у матеріалах справи додатків до нього, позаяк з 01.04.2019 сторони погодили розмір орендної плати в сумі 48,1 грн за 1 кв.м без ПДВ.
Разом з тим загальна сума нарахувань за такими Актами (а.с. 42, 45, т.1) відповідає площі приміщення 370 кв.м за погодженою сторонами ціною 48,1 грн за 1 кв.м без ПДВ, що складає 17 797 грн.
Така обставина вказує на технічну описку Актах №42 від 30.04.2021 (а.с. 42, т. 1) та №53 від 31.05.2021 в частині площі орендованого приміщення та встановленої ціни орендної плати за 1 кв.м використовуваного приміщення. При цьому доказів повернення відповідачем позивачу приміщення загальною площею 370 кв.м у період квітня-травня 2021 матеріали справи не містять.
Відповідно до постанови Верховного Суду у справі № 904/1103/20 від 01.12.2020: "17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно із статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей".… Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Відповідно до статті 89 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS")."
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи вищенаведене, а також наявність з липня по червень 2021 року Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) підписаних зі сторони позивача, за відсутності у матеріалах справи доказів повернення відповідачем орендованих приміщень (площами 125, 185 та 370 кв.м) суд приходить до висновку, що факт використання таких приміщень за Договором за увесь заявлений позивачем період з листопада 2020 року по травень 2021 року за вірогідністю доказів є доведеним. При цьому доведення протилежних обставин в силу приписів ч. 1 ст. 74 ГПК України підлягає доказуванню відповідачем, однак жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували обов'язок сплати орендних платежів за Договором (за заявлений позивачем період та за трьома переданими у користування приміщеннями) останнім не надано.
Окремо слід зазначити, що умови Договору не ставлять у пряму залежність обов'язок сплати орендних платежів за Договором від отримання та підписання відповідачем Актів здачі-приймання робіт (надання послуг). Такий обов'язок визначений в силу обов'язковості виконання сторонами Договору згідно зі ст. 629 ЦК України. При цьому суд враховує презумпцію правомірності такого правочину в силу приписів ст. 204 ЦК України, зокрема, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Заперечення відповідача, що позивач не є власником орендованого майна, не міг виступати Орендодавцем, укладати відповідний Договір та передавати приміщення в оренду спростовуються належністю позивачу на праві тимчасового безоплатного користування переданих відповідачу в оренду приміщень за Договором користування №1/12-18 від 01.12.2018, укладеним з власником таких приміщень - Компанією "Ukinvest development Limited" в особі директора П.Константіноу.
Так, за змістом частин першої та другої статті 761 ЦК України (в редакції, чинній станом на час укладення Договору) право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Обставина відсутності печатки відповідача на Договорі не створює юридичних наслідків, оскільки починаючи з 20.07.2017 (набрання чинності Законом № 1982-VIII від 23.03.2017, яким, зокрема, внесено зміни до ст. 581 Господарського кодексу) суб'єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатку, проте використання печатки не є обов'язковим.
Разом з тим суд звертає увагу, що Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з листопада 2020 року по березень 2021 року, окрім підпису зі сторони відповідача, містять чіткий відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект".
У постанові КГС ВС від 23.07.2019 № 918/780/18 суд прийшов до висновку, що наявність печатки на оскаржуваному правочині, за умови відсутності доказів протиправності використання печатки чи доказів її втрати та/або доказів звернення до правоохоронних органів у зв'язку з втратою чи викраденням печатки, суди, є додатковим аргументом на користь того, що правочин відповідав волі особи, від імені якої підписано оспорюваний документ та проставлено печатку.
Таким чином, проставляння відповідачем печатки на вказаних Актах, за відсутності доказів її втрати, є додатковим аргументом на підтвердження користування Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" відповідними приміщеннями, як і підтвердженням фактичного використання відповідачем саме трьох орендованих приміщень (площами 125, 185 та 370 кв.м).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 282 270 грн основного боргу є обґрунтованою, тому підлягає задоволенню в повному обсязі.
Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 844 грн - 3% річних; 14 101,71 грн - пені та 11 454,2 грн - інфляційних втрат внаслідок прострочення виконання зобов'язання за Договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Згідно із п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 4.6. Договору обумовлено, що в разі несвоєчасної орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю пеню у розмірі 1% від суми сплати за кожний день прострочки.
Разом з тим за приписами ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Зазначена правова позиція щодо розміру обчислення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України є сталою та, зокрема, викладена в постановах: Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17, Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі № 25/187 та від 07.11.2011 у справі № 5002-2/5109-2010.
Аналогічна правова позиція щодо розміру обчислення пені на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України також викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №910/10224/14, від 23.05.2018 у справі №910/15492/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15.
Так, позивачем здійснено нарахування пені обмежуючись подвійною обліковою ставкою НБУ, що є правомірним.
Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснений позивачем розрахунок заборгованості за відповідний період прострочення в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що нарахування 3% річних перебуває в межах розрахунку суду, тому підлягає задоволенню повністю в сумі 2 844 грн.
Разом з тим обґрунтованість розрахунку інфляційних втрат та пені підтверджується в сумах 10 572,19 грн та 12 013,64 грн відповідно, оскільки позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати та пеню в більшому розмірі (11 454,2 грн - інфляційних втрат та 14 101,71 грн - пені), суд дійшов висновку про задоволення таких вимог у визначених судом сумах, тому у стягненні 882,01 грн інфляційних втрат та 2088,07 грн пені слід відмовити.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та не спростовано в установленому порядку відповідачем.
За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з урахуванням здійсненого перерахунку пені та інфляційних втрат.
В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, на відповідача покладаються витрати на сплату судового збору в сумі 4615,49 грн, в решті такі витрати в сумі 44,56 грн залишаються за позивачем (відповідно до ціни позову, позаяк позивачем здійснено переплату судового збору в сумі 0,95 грн).
Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" (вул. Перша Ливарна, буд. 40, м. Запоріжжя, 69002; код ЄДРПОУ 38563155) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К" (вул. Дубовецька, 33, корпус 14, м. Вінниця, 21012; код ЄДРПОУ 32719261) 282 270 грн - основного боргу; 2 844 грн - 3% річних; 10 572,19 грн - інфляційних втрат; 12 013,64 грн - пені та 4 615,49 грн - витрат на сплату судового збору.
3. У стягненні 882,01 грн - інфляційних втрат та 2 088,07 грн - пені відмовити, у зв'язку з чим витрати на сплату судового збору в сумі 44,56 грн залишити за позивачем.
4. Згідно з приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. Відповідно до положень ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - kudelski1982@gmail.com; 3027002234@mail.gov.ua; відповідача - advokat0707@ukr.net.
Повне рішення складено 14 лютого 2022 р.
Суддя А.А. Тварковський
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2,3 - позивачу - вул. Дубовецька, 33, корпус 14, м. Вінниця, 21012 (юридична адреса); вул. Визволення, 8, офіс №39, м. Вінниця, 21050 (поштова адреса);
4 - відповідачу - вул. Перша Ливарна, буд. 40, м. Запоріжжя, 69002.