справа № 208/8859/20
№ провадження 2/208/672/22
Іменем України
15 лютого 2022 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі:
Головуючого, судді - Івченко Т.П.,
За участі:
Секретаря судового засідання - Задьори В.І.,
Позивача - ОСОБА_1 ,
3-ої особи - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засідання в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кам'янської міської ради, треті особи, без самостійних вимог: ОСОБА_2 , Перша кам'янська державна нотаріальна контора «про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини», -
встановив:
1.Позиція позивача.
У грудні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області із позовом до Кам'янської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , Перша кам'янська державна нотаріальна контора «про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини», яким заявив вимоги:
- визначити йому додатковий строк у два місяці для подання державному нотаріусу Першої Кам'янської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , відраховуючи цей строк з дня вступу рішення в законну силу.
В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено на те, що на час смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач поніс витрати з поховання спадкодавця, яка за своє життя залишила заповіт на його ім'я на все належне їй майно на час її смерті, який було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Семеруніною К.Є. 04 квітня 2013 року, зареєстровано у реєстрі за № 193.
18 листопада 2020 року він звернувся із заявою до Першої кам'янської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої тітки ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , але державним нотаріусом Першої кам'янської державної нотаріальної контори Новіковою Л.В. винесене Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після тітки ОСОБА_3 , з підстав звернення із заявою про прийняття спадщини після спливу 6-ти місячного строку з дня смерті спадкодавця, та не подання документів про фактичне прийняття заявником спадщини.
На підтвердження поважності неприйняття спадщини у передбачений 6-ти місячний строк з дня смерті спадкодавця - тітки ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачем зазначено про його не обізнаність про необхідність звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, так як він вважав що наявність заповіту є документом, яким фактично підтвердив його право власності на залишене майно тіткою. Що після поховання тітки ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 він захворів, та фактично був обмежений у можливості пересуватися. А тому лише 18 листопада 2020 року звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Крім нього, за заповітом складеним за своє життя тіткою ОСОБА_3 , спадкоємцем зазначено його сина ОСОБА_2 , який також не подав заяву у передбачений 6-ти місячний строк до нотаріальної контори. Інших спадкоємців у тітки ОСОБА_3 , крім нього та його сина, не має.
2.Позиція відповідача.
Кам'янська міська рада відзив на позов не подавала. Представником відповідача Сімяник Д.О. , діючим на підставі довіреності № 8вих-15/253 подана заява про проведення розгляду справи за відсутності представника відповідача, та ухвалення рішення у відповідності до чинного законодавства.
3.Позиція 3-іх осіб.
3.1.Перша кам'янська державна нотаріальна контора відзив на позов не подала, до справи представником - завідуючою Першою кам'янської державної нотаріальної контори Новіковою Л. подано клопотання про проведення розгляду справи за відсутності представника нотаріальної контори.
3.2. ОСОБА_2 відзив не подав. Під час судового розгляду пояснив, що померла ОСОБА_3 є його двоюрідною бабкою, яка проживала у АДРЕСА_1 , одна, спадкоємців крім його батька ОСОБА_1 та його не мала. За своє життя про бабусю піклувалися його батьки, які її поховали. До нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звертався, так як не розумів що це було треба. Батько ОСОБА_1 має захворювання, деякий час знаходився на лікуванні.
4.Заяви, клопотання, процесуальні питання.
24 грудня 2020 року позивачем подано даний позов до провадження суду.
29 грудня 2020 року ухвалою судді прийнято позов до провадження суду і призначено загальний розгляд справи.
Разом із позовом позивачем подано клопотання про витребування доказів - копії спадкової справи відкритої після смерті ОСОБА_3 .
Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 грудня 2020 року витребувано із Першої кам'янської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи № 66779168 (номер у нотаріуса 820/2020) відкритої 18 листопада 2020 року після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
13 липня 2021 року Першою кам'янською державною нотаріальною конторою надано на ухвалу суду витребувані докази - копію спадкової справи після померлої ОСОБА_3 .
23 жовтня 2021 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.
5.Фактичні обставини встановлені судом.
04 квітня 2013 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , склала заповіт, яким дала розпорядження щодо усього належного їй майна, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося, усіх майнових прав та обов'язків, які належали б їй на час посвідчення заповіту, а також тих майнових прав та обов'язків, які належатимуть їй на день її смерті, заповіла на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 . Та що у разі, якщо ОСОБА_1 помре до відкриття спадщини, не прийме її, або відмовить від її прийняття чи буде усунений від права спадкування, усе вищезазначене майно, майнові права та обов'язки заповіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Зазначений заповіт складений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Семеруніною К.Є., зареєстрований в реєстрі за № 193 (а.с. 8).
19 листопада 2019 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла, що підтверджено свідоцтвом про смерть виданим 19 листопада 2019 року актовий запис № 1263 Заводським районним у місті Кам'янське відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, серії НОМЕР_3 (а.с. 7).
На час своєї смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована і проживала одна за адресою квартира АДРЕСА_2 , що підтверджено довідками ТОВ «ЄРЦ КП» від 18 листопада 2020 року (а.с. 45-46).
В період з 23 квітня 2020 року по 24 травня 2020 року ОСОБА_1 , 1953 року народження, знаходився на амбулаторному лікуванні, що підтверджено довідками (а.с. 11-12).
18 листопада 2020 року ОСОБА_1 , звернувся із заявою про прийняття спадщини відкритої після смерті тітки ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі чого заведено спадкову справу № 820/2020 у Першій кам'янській державній нотаріальній конторі, що підтверджено копією спадкової справи (а.с. 40-50).
18 листопада 2020 року державним нотаріусом Першої кам'янської державної нотаріальної контори Новіковою Л.В. винесене Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після тітки ОСОБА_3 , на ім'я ОСОБА_1 , з підстав його звернення із заявою про прийняття спадщини після спливу 6-ти місячного строку з дня смерті спадкодавця, та не подання документів про фактичне прийняття заявником спадщини, що підтверджено копією постанови (а.с. 6), та копією спадкової справи (а.с. 40-50).
6.Норми права застосовані судом.
Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (стаття 1272 ЦК України).
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).
Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
7.Висновки та мотиви прийнятого рішення.
Судом встановлено що за своє життя, спадкодавець - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , скористалася своїм право на розпорядження належними їй правами та обов'язками, склавши нотаріально посвідчений заповіт від 04 квітня 2013 року зареєстрований у реєстрі за № 193, на ім'я ОСОБА_1 , який є позивачем, та у разі відмови або не прийняття спадщини останнім, із переходом такого права до ОСОБА_2 .
Факт складання заповіту ОСОБА_3 із розпорядженням на ім'я ОСОБА_1 , належних їй майнових прав та обов'язків, був відомий позивачу ОСОБА_1 , на час смерті спадкодавця, що підтверджено позивачем під час судового розгляду.
Факт обізнаності ОСОБА_2 про наявність в нього права на спадкування спадщини відкритої на час смерті ОСОБА_3 , у разі відмови або неприйняття спадщини відкритої після її смерті, його батьком ОСОБА_1 , за заповітом від 04 квітня 2013 року, також був підтверджений під час судового розгляду.
ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено матеріалами справи.
Відповідно до положень ч. 2ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Як встановлено судом, підставою для звернення із позовом, є не реалізація ОСОБА_1 , у передбачений строк та спосіб чинним законодавством, свого права на прийняття спадщини відкритої після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та звернення позивача до нотаріальної контори із пропуском передбаченого 6-ти місячного строку із заявою про прийняття спадщини, а саме через 12 місяців з часу смерті спадкодавця та отримання, останнім, від нотаріуса відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину від 18 листопада 2020 року (а.с. 6).
Вирішуючи спір, виходячи із аналізу вищезазначених норм закону необхідним є встановлення наявних у позивача поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини, тобто таких, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини немає.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12 вказано, що право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1/ у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2/ ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкову масу, то положення ч. 3 ст. 1272 ЦК України не застосовуються.
У постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16 викладено правову позицію, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом вищезазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
У постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 756/2764/15-ц (провадження № 61-29705св18) вказано, що «відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Частиною першою статті 1269, частиною першою статті 1270 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Таким чином, судом враховується, що згідно до статей 1268, 1269, 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час прийняття спадщини не проживав постійно з спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Як встановлено судом, спадкодавець ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на час своєї смерті проживала та була зареєстрована одна, за адресою квартира АДРЕСА_2 , при цьому позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживав окремо від спадкодавця, а саме за адресою квартира АДРЕСА_3 , а тому не є особою який фактично прийняв спадщину у розумінні ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
А тому відповідно, для прийняття спадщини відкритої на час смерті спадкодавця - тітки ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , як за законом або за заповітом, позивач ОСОБА_1 , був зобов'язаний протягом шести місяців, з часу відкриття спадщини і до 19 травня 2020 року, подати заяву про її прийняття, шляхом звернення до нотаріуса або до органів місцевого самоврядування.
Так, згідно до п. 2 гл. 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (в редакції на час виникнення права на звернення із заявою про прийняття спадщини, яка діяла станом на 19.11.2019 року), - Нотаріальні дії вчиняються у приміщенні державної нотаріальної контори, у державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса. В окремих випадках, коли фізична особа не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваного правочину, такі нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями, але в межах нотаріального округу.
Також згідно до ч. 2 ст. 41 Закону України «Про нотаріт», в редакції яка діяла на час виникнення у позивача права на звернення із заявою про прийняття спадщини, тобто 19 листопада 2019 року, передбачалося, що Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, в державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, чи приміщенні органів місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене приміщення, а також
коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями.
Таким чином, фактично позивач мав право реалізувати своє волевиявлення на прийняття відкритої спадщини після смерті тітки ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом особистого звернення до нотаріальної контори, або через представника, посвідчив довіреність на якого у разі особистого обмеження у прибутті до нотаріуса, шляхом його виклику за місцем свого знаходження, але зазначених дій позивач ОСОБА_1 не вчинив.
Крім того, як встановлено, своїм право на звернення із заявою про прийняття спадщини відкритої на час смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач скористувався лише 18 листопада 2020 року, тобто через 12 місяців з часу смерті спадкодавця, що стало підставою для відкриття спадкової справи після смерті його тітки.
Як встановлено ОСОБА_2 , зазначений у заповіті ОСОБА_3 , посвідченому 04 квітня 2013 року (а.с. 8), як особа, який в тому числі, у разі не прийняття або відмови у прийнятті спадщини ОСОБА_1 , після смерті спадкодавця, отримує право на прийняття спадщини, також не скористався своїм правом і заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , з часу її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 і по час розгляду справи по суті, в передбаченому ст. 1269 ЦК України порядку до нотаріальної контори так і не подав.
Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом було правом спадкоємця й залежало виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.
Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, установленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину, зазначена правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 28 лютого 2020 року у справі № 297/1241/18 провадження № 61-14567св19.
Таким чином, судом встановлено, що позивачу достовірно було відомо про смерть своєї тітки ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та складання нею за своє життя на його ім'я розпорядження щодо всього належного їй майна (майнових прав та обов'язків), оформленого у виді заповіту посвідченого нотаріально від 04 квітня 2013 року, та що позивач мав об'єктивну можливість завчасно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак цього не зробив.
Також судом враховується правова позиція викладена Верховним Судом у Постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 провадження № 61-14038св20, згідно до якої Верховний Суд наголосив, що вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними причинами є причини, пов'язані з об'єктивними не переробними істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
При цьому, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, позивач повинен довести поважність пропуску строку для прийняття спадщини не лише у межах шестимісячного строку, встановленого частиною першою статті 1270 ЦК України, а й упродовж усього періоду від дати відкриття спадщини до дати звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.
Посилання позивача на те, що він має захворювання яке суттєво його обмежило у реалізації ним можливості, у визначений 6-ти місячний термін із часу смерті спадкодавця ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернутися до нотаріуса, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду, та не підтверджено належними і допустимими доказами.
Так, надана позивачем медична довідка (а.с. 11-12), лише підтверджує факт перебування позивача на амбулаторному лікуванні у період з 23 квітня 2020 року по 24 травня 2020 року, що не охоплює весь 6-ти місячний період, із часу смерті спадкодавця ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та не підтверджує відсутність можливості у позивача здійснити дії на подання заяви про прийняття спадщини шляхом або особистого звернення до нотаріальної контори, або шляхом направлення відповідної заяви поштовим відправленням.
Крім того, судом встановлено, що і після амбулаторного лікування позивача ОСОБА_1 , яке закінчилося 24 травня 2020 року, позивач до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини відкритої після смерті тітки ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся лише 18 листопада 2020 року.
А тому перебування позивача ОСОБА_1 в період з 23 квітня 2020 року по 24 травня 2020 року на амбулаторному лікуванні, і його звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини відкритої після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , лише через 12 місяців після відкриття спадщини, не може бути прийнято судом як поважна причина пропуску строку для прийняття спадщини, так як не так як жодним допустимим і належним доказом з боку позивача не підтверджена, та не пов'язана з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Щодо позиції позивача про його необізнаність про те, що для прийняття спадщини за заповітом він зобов'язаний був у 6-ти місячний строк, із часу смерті спадкодавця, звернутися із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса, то така як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, також не може бути прийнята як поважна причина для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, виходячи із неодноразово наголошених правових позицій Верховним Судом викладений у його рішеннях, в тому числі у постановах від 06.02.2018 року у справі 180/1163/16-ц, від 26.02.2020 року у справі № 286/27/18; від 07.02.2020 року у справі №431/1160/18-ц; від 02.09.2020 року у справі № 761/10023/13-ц.
Спадкоємець має право подати заяву про прийняття спадщини шляхом направлення її поштою до нотаріальної контори або до органів місцевого самоврядування, що не позбавляє можливості подати засобами поштового зв'язку до державної нотаріальної контори письмової заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця протягом шести місяців з часу відкриття спадщини, зазначений правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 133/600/19 провадження № 61-18429св20.
Таким чином, встановивши всі фактичні обставини справи, всебічно дослідивши обставини справи, визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, суд приходить до висновку, що позивачем ОСОБА_1 , строк для прийняття спадщини пропущений без поважних причин, тобто таких які б були пов'язані із об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
8.Судові витрати.
Так, при зверненні із позовом, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі840,80 гривень, що підтверджено квитанцією (а.с. 1).
Вирішуючи питання щодо понесених судових витрати сторонами, суд керується вимогами ст. 141 ЦПК України, а тому понесені судові витрати позивачем, з підстав не задоволення заявлених позовних вимог, покладаються на сторону позивача і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись вимогами ст.ст. 10, 76, 141, 260, 263-265 ЦПК України, суд -
ухвалив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кам'янської міської ради, треті особи, без самостійних вимог: ОСОБА_2 , Перша кам'янська державна нотаріальна контора «про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини», - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Дніпровського апеляційного суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua .
Сторони:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса проживання та реєстрації: АДРЕСА_4 ;
відповідач - Кам'янська міська рада, юридична адреса реєстрації: область Дніпропетровська, місто Кам'янське, майдан Петра Калнишевського, будинок № 2, ЄДРПОУ 24604168;
треті особи:
- ОСОБА_2 , адреса проживання та реєстрації: АДРЕСА_5 ;
Перша кам'янська державна нотаріальна контора, юридична адреса: область Дніпропетровська, місто Кам'янське, вулиця Медична, будинок № 3, ЄДРПОУ 02890995.
Повний текст судового рішення складений 15 лютого 2022 року.
Суддя Івченко Т. П.