Справа № 564/271/20
15 лютого 2022 року
Костопільський районний суд Рівненської області у складі
головуючого судді ОСОБА_1
з секретарем судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019180000000341 від 20.12.2019 року по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , маючого на утриманні четверо неповнолітніх дітей, з неповною загальною середньою освітою, непрацюючого, не маючого судимості,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України
за участю сторін та учасників кримінального провадження: прокурора - ОСОБА_4 , представника потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6 - ОСОБА_8 , обвинуваченого - ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_9 ,
ОСОБА_3 , 20 грудня 2019 року, о 03 годині 30 хвилин, у темну пору доби, в порушення вимог підпункту а) пункту 2.9. Правил дорожнього руху України, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - Правила дорожнього руху), перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки «Mazda 6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись в межах населеного пункту м. Костопіль Рівненської області по проїзній частині вул. Проектова в напрямку вул. Пилипа Орлика, наближаючись до перехрестя з рухом по колу вулиць Проектова - Пилипа Орлика - Рівненська, в порушення вимог пункту 12.1. Правил дорожнього руху, не вибрав у встановлених межах безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, в результаті чого втратив керування над транспортним засобом та допустив його занос з подальшим наїздом на бордюрний камінь та перекиданням автомобіля на праву сторону.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «Mazda 6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , - ОСОБА_10 від отриманих травм загинула на місці пригоди, а транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень.
Порушення ОСОБА_3 вимог пункту 12.1. Правил дорожнього руху, який передбачає, що під час вибору у встановлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, перебуває у прямому безпосередньому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і суспільно небезпечними наслідками, що настали.
Данні дії, ОСОБА_3 , які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України.
ОСОБА_3 в судовому засіданні, вину визнав частково, зазначивши, що має стаж водіння понад 25 років, має категорію «В» та використовує автомобіль «Мазда 6». Вказав, що дорожньо-транспортна пригода, сталася у зв'язку з тим, що пасажир ОСОБА_11 під час руху вдарила його по руці, у зв'язку з чим він втратив керування автомобілем. Також, останній, підтвердив, що 20 грудня 2019 року перебував в кафе «Кристал» зі знайомими ОСОБА_12 та Еммою, де вони вживали алкогольні напої. Після відвідування кафе орієнтовно біля 3 години ранку вони разом вирішили їхати додому. На початку за кермо сіла ОСОБА_12 , яка під'їхавши до свого місця проживання вийшла з автомобіля, і за кермо сів він, ОСОБА_3 , а Емма сіла на переднє пасажирське сидіння. Сівши за кермо, він, ОСОБА_3 почав рух по вул. Проектовій в напрямку перехрестя з рухом по колу вулиць «Проектова - Пилипа Орлика - Рівненська», яке мав проїхати в напрямку вул. Пилипа Орлика. Вказав, що під час руху в нього з Еммою виник словесний конфлікт під час якого остання шарпала його за одяг та під час руху по колу вдарила його по руці, якою він тримав кермо, від чого він втратив керування над своїм автомобілем. В результаті цього автомобіль занесло з подальшим наїздом на бордюрний камінь та перекинувся.
Крім часткового визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_3 , вина останнього в інкримінованому йому злочині повністю підтверджується іншими доказами, дослідженими в суді.
Так, винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України підтверджується:
• протоколом огляду місця події від 20.12.2019 року з планом-схемою до протоколу огляду місця події та ілюстративної таблиці до нього, згідно якого було зафіксовано місце дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля «Мазда - 6» на перехресті з рухом по колу вулиць «Проектова - Пилипа Орлика-Рівненська» та розміщення трупу ОСОБА_10 ( а.с. к.п. 11-24);
- висновком судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів», № 3.1-1/20 від 20.01.2020 року, згідно якого встановлено, що робоча гальмівна система автомобіля «Mazda 6», р.н. НОМЕР_1 знаходилась в працездатному стані; на момент експертного дослідження система рульового керування автомобіля «Mazda 6», р.н. НОМЕР_1 , через несправність знаходилась в стані повної відмови, несправність, яка стала причиною повної відмови системи рульового керування (розлом поворотного важеля правого керованого колеса) автомобіля «Mazda 6», р.н. НОМЕР_1 , виникла (утворилася) під час даної дорожньо-транспортної пригоди. Також, згідно вказаного висновку експерта, на момент експертного дослідження фари головного світла системи зовнішнього освітлення і світлової сигналізації через несправності знаходились в стані часткової відмови. Вказані несправності виникли під час даної дорожньо-транспортної пригоди (а.с.к.п. 40-54).
• висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_10 , 1992 р.н., № 174, згідно якого встановлено, що остання отримала наступні тілесні ушкодження (закрита черепно-мозкова травма з переломом кісток основи та склепіння черепа з крововиливами під оболонки головного мозку, закрита травма живота з тріщиною селезінки, закритий уламковий перелом правого передпліччя, два вогнищеві крововиливи у м'які тканини голови, синці, садна рани голови, тулуба, кінцівок). Множинність, масивність тілесних ушкоджень, локалізація їх на різних анатомічних ділянках та протилежних поверхнях тіла, наявність ознак різкого струсу тіла (у вигляді крововиливів в ділянку коренів легень, ворота селезінки) в сукупності дають підстави вважати, що в даному випадку мала місце транспортна травма, зокрема травмуванням ОСОБА_10 шляхом ударів різними ділянками тіла (головою, грудьми, кінцівками), обумовленого інерційним зміщенням останньої, до частин салону автомобіля. Смерть настала внаслідок травми голови, котра супроводжувалась кровотечою під оболонки головного мозку, що призвело до набряку головного мозку. Таким чином, між спричиненням потерпілій внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень і настанням її смерті існує прямий причинно-наслідковий зв'язок, ( а.с. к.п. 69-72);
• висновком судово-токсилогічної експертизи № 50 від 27.01.2019, згідно якого встановлено, що в крові ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт в концентрації 0,69 % (промілле) ( а.с.к.п. 132-134);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 17.01.2020 року з планом-схемою до нього та ілюстративною таблицею, при проведенні якого ОСОБА_3 надав показання аналогічні як і у судовому засіданні (а.с.к.п. 135-143);
- висновком судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди № 3.1-88/20 від 24.01.2020 року (а.с.к.п.148-157), згідно якого в даній дорожній обстановці водій автомобіля Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 з технічної точки зору, повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.1 та п. 12.4 Правил дорожнього руху України. В заданій дорожньо-транспортній ситуації в діях водія автомобіля Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходяться у причинному зв'язку з виникненням даної пригоди.
Суд не приймає до уваги покази обвинуваченого ОСОБА_3 , щодо тих обставин, що він втратив керування автомобілем, оскільки, пасажир ОСОБА_11 під час руху вдарила його по руці, оскільки, згідно вказаного вище висновку експерта, покази водія автомобіля Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 стосовно механізму розгортання дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, є технічно необгрунтованими.
Досліджені в судовому засіданні висновки судових експертиз, суд оцінює як достовірні, науково-обгрунтовані, та сумнівів в їх правильності у суду не викликають .
Таким чином, оцінивши досліджені докази по справі в їх сукупності, суд вважає встановленим, що ОСОБА_3 , 20 грудня 2019 року о 03 годині 30 хвилин керуючи автомобілем марки «Mazda 6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, порушив вимоги пункту 12.1. Правил дорожнього руху, в результаті чого втратив керування над транспортним засобом та допустив його занос з подальшим наїздом на бордюрний камінь та перекиданням автомобіля на праву сторону, у результаті чого пасажир вказаного автомобіля - ОСОБА_10 від отриманих травм загинула на місці пригоди, а тому скоєне ним кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України.
Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення і запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують і обтяжують.
Суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.20, п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.
Санкція ч.2 ст.286 КК України передбачає покарання у виді караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 - вчинення кримінального правпорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
При вирішенні питання про призначення ОСОБА_3 виду та розміру покарання, суд в якості обставин, які його пом'якшують та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, відносить наявність у обвинуваченого на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей та те, що останній здійснює догляд за особою, яка досягла 80 років.
При обранні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України відповідно до ст. 65 КК України суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який згідно ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, особу винного, який має на утриманні четверо неповнолітніх дітей, а саме ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , здійснює догляд за особою, яка досягла 80 років ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з 27.09.2017 року по цей час, те, що ОСОБА_3 на диспансерному нагляді у психіатра та нарколога не стоїть, частково визнає вину, обставину, що обтяжує покарання, - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, а також те, що ОСОБА_3 неодноразово раніше притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, а саме за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважає за можливе призначити йому покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, а також приходить до переконання, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 , неможливе без ізоляції від суспільства
Аналіз норми ст. 286 КК України свідчить, що цей злочин належить до злочинів з так званим матеріальним складом. А тому ознакою його об'єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння, є не будь-які порушення правил безпеки дорожнього руху, а лише ті, які створюють реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків, передбачених у частинах 1, 2 або 3 цієї статті, і, отже, перебувають з ними у причинному зв'язку.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, та встановлених в судовому засіданні обставин, суд визнає доведеним, що дорожньо-транспортна подія сталася внаслідок дій обвинуваченого ОСОБА_3 , який, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, перевищив допустиму швидкість руху, не переконався в безпечності своїх дій, а також, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим особам, наслідком чого стала загибель людини, що істотно збільшує суспільну небезпечність вчиненого ОСОБА_3 діяння.
Тому покарання у виді позбавлення волі, з реальним його відбуттям, яке з врахуванням обставин вчиненого злочину, за якого було позбавлено життя людини, не можна вважати надто суворим і несправедливим, а тому суд не приймає до уваги доводи захисника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_9 , про застосування у цьому випадку відносно ОСОБА_3 ст.75 КК України.
Потерпілою ОСОБА_5 було пред'влено до обвинуваченого цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди, в якому остання просила суд стягнути з ОСОБА_3 на її користь матеріальну шкоду у вигляді витрат на поховання та поминальний обід у сумі 22 290 грн. 00 коп.
ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечував щодо задоволення вказаних позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно до ч.1 ст.1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" ), у випадку смерті потерпілого громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов'язані відшкодувати витрати на поховання (в тому числі на ритуальні послуги і обряди) тій особі, яка понесла ці витрати.
Тому вимоги про стягнення витрат на поховання можуть пред'являтись як особами, що мають право на відшкодування шкоди у зв'язку зі смертю годувальника, так і сторонніми до потерпілого громадянами і організаціями, що фактично понесли ці витрати. Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 165/325/17.
Загальна сума витрат, пов'язаних з похованням померлої ОСОБА_10 , які понесла потерпіла ОСОБА_5 , становить 22 290 грн. 00 коп., що підтверджується відповідно до накладної ФОП ОСОБА_18 на суму 5658 грн. та рахунок за поминальний обід на суму 16632 грн. - кафе «Орхідея».
Враховуючи викладене та те, що винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, яка спричинила смерть ОСОБА_10 є ОСОБА_3 суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_5 є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Також, ОСОБА_8 , яка діє як законний представник малолітнього потерпілого ОСОБА_6 було пред'явлено цивільний позов до ОСОБА_3 та Приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС”” про відшкодування моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням, в якому просить суд стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 моральну шкоду на користь ОСОБА_8 , законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 в розмірі 1 000000 гривень, завдану кримінальним правопоршенням, а саме смертю матері ОСОБА_6 - ОСОБА_10 , стягнути з ПАТ “Страхова група “ТАС”” на користь ОСОБА_8 , законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - страхове відшкодування (регламентну виплату) в розмірі 36 мінімальних заробітних плат, що складає 150 228 грн. 00 коп.
В частині позовних вимог про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 витрати на професійну правову (правничу) допомогу в сумі 10 000 грн., позивач відмовилася.
ОСОБА_3 та його представник в судовому засідання пред'явлені до ОСОБА_3 позовні вимоги визнали частково, а саме не заперечували щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 , законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , завдану кримінальним правопорушенням моральну шкоду, пов'язану зі смертю матері ОСОБА_6 - ОСОБА_10 , однак у меншому розмірі, на розсуд суду.
Представник відповідача АТ “СГ “ТАС”” в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду відзив, відповідно до якого просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог до АТ “СГ “ТАС”” (приватне) у повному обсязі за безпідставністю та необгрунтованістю позовних вимог, оскільки, позивач станом на 19.01.2022 року не звертався до АТ “СГ “ТАС”” (приватне) з заявою про страхове відшкодування та не надав жодних документів в порядку, передбаченому законодавством, внаслідок чого, питання про виплату страхового відшкодування не розглядалося, а отже звернення позивача до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів є безпідставним, оскільки факту порушення, невизнання, або оспорювання прав, свобод чи інтересів з боку АТ “СГ “ТАС”” (приватне) не було.
Судом встановлено, що потерпіла ОСОБА_10 , яка загинула в результаті дорожньо-транспортної пригоди 20.12.2019 року була матір'ю малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження останнього серії НОМЕР_2 від 24.04.2012 року.
Судом також встановлено, що у зв'язку із смертю потерпілого ОСОБА_19 , свідоцтво про смерть серія НОМЕР_3 від 31.12.2020 року, сиротою залишилася малолітня дитина загиблої ОСОБА_10 та ОСОБА_19 - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який є потерпілим у кримінальному провадженні за обвинувальним актом відносно ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Костопільської міської ради Рівненської області від 28.01.2021 року №21 «Про надання статусу дитини-сироти» надано малолітньому ОСОБА_6 статус дитини-сироти, а згідно з поданням служби у справах дітей Костопільської райдержадміністрації Рівненської області із метою захисту прав та законних інтересів дитини - малолітній ОСОБА_6 влаштований у сім'ю ОСОБА_8 .
Відповідно до рішення № 42 від 11.02.2021 року “Про встановлення опіки над дитиною-сиротою” на малолітнім ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 встановлено опіку і призначено опікуном ОСОБА_8 .
Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до роз'яснень, даних в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (не майнової) шкоди ", обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні.
Розмір відшкодування моральної немайнової шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Статтею 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Частиною 2 статті 1168 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім'єю.
Відповідно до ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Таким чином, потерпілий в кримінальному провадженні (справі) має право на пред'явлення цивільного позову про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, яка завдана цій особі злочином..
Як зазначено судом вище, над малолітнім потерпілим ОСОБА_6 встановлена опіка та він проживає у сім'ї ОСОБА_8 , яка є законним представником малолітнього потерпілого.
Внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_3 малолітньому ОСОБА_6 було спричинено непоправну моральну шкоду, яка пов'язана зі смертю та втратою матері. Втрата рідної людини є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню. Дитина залишилася без материнського піклування, назавжди позбавлений материнської любові та підтримки. Душевні страждання та вимушеність його життєвих змін, у зв'язку із втратою матері, є тяжкими, час та зусилля, необхідні для відновлення його повноцінного життя є довгим та складним.
На переконання суду, враховуючи характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав потерпілий малолітній ОСОБА_6 з приводу наслідків протиправних діянь обвинуваченого, які полягають у душевних стражданнях з приводу непоправної втрати - смерті матері, порушено нормальний спосіб життя, у зв'язку з чим докладаються значні зусилля для його налагодження та організації, суд вважає, що сума відшкодувань за завдану йому моральну шкоду підлягає до задоволення в сумі 600 000 гривень. Вказана сума, на думку суду, відповідатиме вимогам розумності та справедливості, та відповідатиме характеру вчиненого обвинуваченим правопорушення.
Судом також встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу - обвинуваченого ОСОБА_3 застрахована в ПрАТ «Страхова група «ТАС», про що свідчить поліс №АО/6082331 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який міститься в матеріалах кримінального провадження. Строк дії вказаного полісу з 23.08.2019 року по 22.08.2020 року.
Відповідно до п.27.1, 27.2 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі -Закон) - страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.
Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Подія дорожньо-транспортної пригоди сталася 20 грудня 2019 року.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» станом на 1 грудня 2019 року мінімальна заробітна плата складала 4173 грн. 00 коп.
Таким чином, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого становить 150 228 грн. 00 коп..
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позовна вимога пред'явлена до Приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС”” про стягнення на користь ОСОБА_8 , законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - страхове відшкодування (регламентну виплату) в розмірі 36 мінімальних заробітних плат, що складає 150 228 грн. 00 коп., підлягає до задоволення.
Заперечення представника відповідача Приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС”” зазначені у відзиві, що до того що позовні вимоги пред'явлені до Приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС”” не підлягають до задоволення, оскільки позивач станом на 19.01.2022 року не звертався до АТ “СГ “ТАС”” (приватне) з заявою про страхове відшкодування суд не приймає до уваги виходячи з наступного.
Так, згідно з положеннями частини 2 статті 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до частини 1 статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Стаття 62 КПК України передбачає, що цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред'явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові КЦС від 21 серпня 2018 року у справі № 227/3573/16-ц касаційний суд висловився про необхідність стягнення страхового відшкодування не зважаючи на те, що позивач не звертався до страховика із заявою про відшкодування шкоди і за таким відшкодуванням звернувся безпосередньо до суду в межах необхідного строку, а в постанові ККС від 30 серпня 2018 року у справі № 732/865/16-к посилання страховика на те, що потерпілий не звертався до нього із заявою про виплату страхового відшкодування, було відхилено касаційним судом.
У постанові колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 березня 2018 року у справі № 910/426/17 суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій і зазначив таке: «потерпіла особа не зобов'язана звертатися до особи, у якої застраховано цивільно-правову відповідальність заподіювача шкоди. Таке право, враховуючи висновок, викладений у рішенні Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002, може бути реалізоване безпосередньо шляхом подання відповідного позову до суду. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами в залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту».
У системному зв'язку зі статтею 36 положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 цього Закону щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.
Вказана правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі № 465/4621/16-к.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтвердженні витрати на залучення експертів. Згідно з матеріалами справи відносно ОСОБА_3 витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування в сумі становлять 3454,22 грн.
Питання про долю речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.
Окрім того, суд вважає за правильне зазначити, що враховуючи вимоги ч. 4 ст. 174 КПК України та те, що цивільни позов пред“явлений до обвинуваченого ОСОБА_3 задоволено частково, накладений арешт на автомобіль Mazda, 6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 24.12.2019 року, в частині, якій не скасований відповідно до ухвали Костопільського районного суду Рівненської області від 21.12.2020 року, залишається діючим.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 349, 368, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, на підставі якої, призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з позбавленням права керування транспортними засобами строком 3 (три) роки.
З моменту проголошення даного вироку обрати засудженому ОСОБА_3 в залі суду запобіжний захід, у вигляді утримання під вартою і до набрання вироком законної сили, утримувати його в Рівненському слідчому ізоляторі Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Рівненській області.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з 10 годии 10 хвилин 15 лютого 2022 року.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави, процесуальні витрати на залучення експертів в розмірі 3454 (три тисячі чотириста п'ятдесят чотири) гривні 22 копійки.
Речові докази по справі, а саме змиви речовини бурого кольору, а також контроль до змиву з водійського сидіння автомобіля Mazda, 6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зразки яких були поміщенні в два окремі паперові конверти НПУ ГСУ, та відправленні на зберігання до кімнати зберігання речових доказів СУ ГУНП в Рівненській області, після набрання вироком законної сили - знищити.
Речовий доказ, а саме автомобіль Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_3 , вважати повернутим за належністю.
Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди - задоволити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду у вигляді витрат на поховання та поминальний обід в сумі 22 290 (двадцять дві тисячі двісті дев'яносто) гривень 00 копійок
Цивільний позов ОСОБА_8 , яка діє як законний представник малолітнього потерпілого ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС”” про відшкодування моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням - задоволити частково.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 моральну шкоду на користь ОСОБА_8 , законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 в розмірі 600 000 (шістсот тисяч) гривень 00 копійок завдану кримінальним правопорушенням, а саме смертю матері ОСОБА_6 - ОСОБА_10 .
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (код ЄДРПОУ 30115243) на користь ОСОБА_8 , законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - страхове відшкодування (регламентну виплату) в розмірі 36 мінімальних заробітних плат, що складає 150 228 (сто п'ятдесят тисяч двісті двадцять вісім) гривень 00 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Рівненської області через Костопільський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
СуддяОСОБА_1