Іменем України
Справа 542/109/22
Провадження 3/542/96/22
14 лютого 2022 року смт Нові Санжари
Суддя Новосанжарського районного суду Полтавської області Кашуба М.І., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 3 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, жительки АДРЕСА_1 , працюючої продавцем ФОП « ОСОБА_2 »,
за частиною 1 статті 156 КпАП України, -
31.01.2022 до Новосанжарського районного суду Полтавської області надійшов зазначений адміністративний матеріал з відділення поліції № 3 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області для розгляду по суті.
У протоколі про адміністративне правопорушення від 30.12.2021 року № серії ВАБ №017652 зазначено, що 30.12.2021 близько 16 год. в с. Галущина Гребля по вул. Миру, 3, здійснила продаж безакцизної горілки 0,5 л. В приміщенні магазину «Продукти», чим порушила правила торгівлі алкогольними напоями.
ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, проте надала заяву про розгляд адміністративного матеріалу без її участі, вину у вчиненому правопорушенні не визнала, просила її клопотання від 04.02.2022 про закриття справи про адміністративне правопорушення задовольнити на підставі п. 1 ст. 247 КУПАП.
У клопотанні ОСОБА_1 зазначила, що Правила роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджені Постановою КМУ №854 від 30.07.1996 втратили чинність. Фабула у протоколі про адміністративне правопорушення викладена з порушенням вимог закону. Крім того, заначила, що відсутній такий термін як «безакцизна горілка».
Вказала, що працівники поліції не встановили конкретне місце начебто вчиненого ОСОБА_1 порушення. В самому протоколі вказано, що відсутні свідки адміністративного правопорушення, тобто відсутні і особи, яким вона продала алкогольні напої з порушеннями, а тому факт такого діяння не підтверджується належними доказами.
Також, зазначила, що санкція ч. 1 ст. 156 КУпАП передбачає обов'язкову конфіскацію предметів торгівлі та виручки від продажу. Однак, відсутні дані щодо вилучення отриманої виручки від продажу, а також відсутні дані про місце зберігання предметів торгівлі.
Крім цього вказала, що поліцією не проведено дослідження вилученої рідини, чи відноситься вона взагалі до алкогольних напоїв і чи є предметом інших правопорушень.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.
Згідно з положенням ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушення інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За приписами ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Частиною 1 ст. 156 КУпАП передбачена відповідальність за роздрібну або оптову торгівлю алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку.
Об'єктивна сторона даного правопорушення передбачає дії щодо порушення правил торгівлі алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» роздрібна торгівля - це діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання (у тому числі іноземних суб'єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування.
Статтею 245 КпАП України передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при її розгляді зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КпАП України встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Обов'язок щодо збирання таких доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
При вивченні матеріалів справи суддею встановлено, що вони не містять доказів, які б підтверджували факт здійснення торгівлі ОСОБА_1 , жодного свідка, який би міг підтвердити те, що йому було продано алкогольні напої без марок акцизного податку у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено. Крім того, не вказано в адмінпротоколі за якою ціною проводилась реалізація цих виробів, чи були від продажу отримані будь-які грошові кошти. До протоколу про адміністративне правопорушення не додано доказів вилучення як предметів торгівлі, так і виручки від реалізації вказаної продукції. Водночас, санкція ч. 1 ст. 156 КУпАП передбачає конфіскацію предметів торгівлі та виручки, одержаної від продажу предметів торгівлі.
Отже, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять належних доказів підтвердження факту продажу ОСОБА_1 алкогольних напоїв без марки акцизного податку.
Інших доказів на підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суду не надано, проте таку сукупність документів, за відсутності інших об'єктивних доказів на підтвердження обставин, викладених у протоколі, не можна вважати належними і достатніми доказами винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення.
Відповідно до виписаних у статтях 254, 255 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення.
З наведеного слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, на підставі якого суд встановлює наявність чи відсутність у діянні особи правопорушення, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення. Лише належно оформлений протокол дозволяє всебічно розглянути справу по суті.
Відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Водночас, у відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
А відповідно до положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При цьому, державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.
Європейський суду з прав людини у рішенні від 20.09.2016 у справі «Karelin v Russia» заява №926/08 зазначив, що за умови наявності певної неточності чи суперечностей у фабулі адміністративного правопорушення, суд не вправі брати на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення частини 3 статті 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суддя також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя дійшов висновку, що не знайшло підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, тому провадження підлягає закриттю.
Водночас, у контексті оцінки доводів учасників справи суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів, суд вважає, що ключові аргументи та докази у справі отримали достатню оцінку.
Керуючись статтями 1, 2, 9, 10, 156, 247 КУпАП України, -
постановив:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення її до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення, через Новосанжарський районний суд Полтавської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Суддя Новосанжарського районного суду
Полтавської області Кашуба М.І.