Справа № 366/1983/20
Провадження № 2/366/21/22
25 січня 2022 року Іванківський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Гончарука О.П.,
при секретарі Онищенко В.В.,
за участю прокурора Левченко Р.М.,
представника відповідача ОСОБА_1 , в режимі відеоконференції,
представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні позовну заяву Вишгородської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі: територіальної громади села Страхолісся Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області до Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування рішення Страхоліської сільської ради №Y-13-129 від 08.10.2007р., державних актів на право власності на земельні ділянки та зобов'язання повернути у власність держави в особі територіальної громади с.Страхолісся в особі Іванківської селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:003:0010, загальною площею 1,6994га, та земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:003:0011, загальною площею 0,25га, -
Керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської області, звернувся до суду в інтересах держави в особі: територіальної громади села Страхолісся до Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , про визнання незаконними і скасування рішення Страхоліської сільської ради №Y-13-129 від 08.10.2007р., визнання недійсними державних актів та зобов'язати ОСОБА_2 повернути у власність держави в особі територіальної громади с.Страхолісся в особі Іванківської селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:003:0010, загальною площею 1,6994га, та земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:003:0011, загальною площею 0,25га.
Ухвалою суду від 10.09.2020 року провадження по справі відкрито та призначеного судове засідання в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою від 25.02.2021р. замінено Страхоліську сільську раду Іванківського району Київської області як відповідача в справі за вказаним позовом на Іванківську селищну раду Вишгородського району Київської області, як правонаступника.
Ухвалою від 03.06.2021р. залучено до участі у справі правонаступника Броварської місцевої прокуратури Київської області на Вишгородську окружну прокуратуру Київської області.
Ухвалою від 30.09.2021р. заяву керівника Вишгородської окружної прокуратури Василенка М. про зміну предмета позову та залучення належних співвідповідачів - задоволено. Пункт 4 прохальної частини позовної заяви у справі 366/1983/20 вважати в наступній редакції: «4. Зобов'язати ОСОБА_2 повернути у власність держави в особі територіальної громади с.Страхолісся в особі Іванківської селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:003:0010, загальною площею 1,6994га, та земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:003:0011, загальною площею 0,25га».
У підготовчому засіданні представник відповідача Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області звернувся до суду з заявою про залишення без розгляду позовної заяви керівника Вишгородської окружної прокуратури з посиланням на те, що позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Костюк І.І. просив залишити позов без розгляду, зазначив, що позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
В судовому засіданні прокурор Левченко Р.М. просив відмовити в задоволенні клопотання, зазначив що в нього є повноваження на ведення справи.
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , не з'явились, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомлені.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що клопотання представників відповідачів - адвоката Рибченка О.Г. та адвоката Костюка І.І., про залишення без розгляду позовної заяви прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст.19 Конституції України).
Пунктом 3 ч.1 ст.131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014рр. «Про прокуратуру», який набрав чинності 15.07.2015р..
Частина 1 ст.23 даного Закону визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з абзацами 1 та 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Таким чином, звертаючись до суду з позовом, прокурор має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Частина 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначає, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Таким чином, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020р. у справі № 912/2385/18, вирішуючи виключно правову проблему щодо правових підстав участі прокурора у судовому процесі в інтересах держави, урегульовуючи розбіжності та уточнюючі висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах № 923/560/18 та № 913/299/18 відповідно, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18, зробила наступні правові висновки:
1.Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави (п.45 постанови ВП ВС).
2.Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (п.47 постанови ВП ВС).
3.Якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для залишення позову без розгляду (п.54 постанови ВП ВС).
З приводу можливого конфлікту інтересів при визначені прокурором органу, який уповноважений захищати інтереси держави, Велика Палата Верховного Суду у вищенаведеній постанові від 26.05.2020р. зазначила, що при вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов'язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю. Для врахування цих обставин стаття 55 ГПК України передбачає такі правила: - якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (учасником, акціонером) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави (п.55 постанови ВП ВС).
Аналогічна стаття міститься у ч.3 ст.57 ЦПК України, яка визначає, що якщо особа, яка має цивільну процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду.
На вимогу суду прокурором в обґрунтування правомірності звернення до суду в інтересах держави в особі територіальної громади села Страхолісся, докази попереднього повідомлення даного органу про порушення його інтересів та необхідність звернутись до суду за захистом інтересів держави, суду не були представлені.
Крім того, як вбачається з поданого представником відповідача - Іванківської селищної ради відзиву на позов, Іванківська селищна рада, як правонаступник Страхоліської сільської ради, не підтримує поданий прокурором позов.
Враховуючи вищевикладену аргументацію, з метою забезпечення єдності судової практики при застосування відповідних положень ЦПК України та Закону України «Про прокуратуру» у справах за позовами прокурорів, керуючись правовою позицією, що визначена у вищенаведеній постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі № 912/2385/18, суд вважає, що позов прокурора повинен бути залишений без розгляду.
На підставі вищевикладеного, керуючись п/п 1) ч.2 ст.200 ЦПК України, суд -
Позов Вишгородської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі: територіальної громади села Страхолісся Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області до Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування рішення Страхоліської сільської ради №Y-13-129 від 08.10.2007р., державних актів на право власності на земельні ділянки та зобов'язання повернути у власність держави в особі територіальної громади с.Страхолісся в особі Іванківської селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:003:0010, загальною площею 1,6994га, та земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:003:0011, загальною площею 0,25га - залишити без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Повний текст ухвали виготовлено 28.01.2022р.
Суддя: О.П. Гончарук