Олевський районний суд Житомирської області
Справа № 287/1487/21
3/287/1262/22
11 лютого 2022 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Винар Любомир Вікторович, розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 13.11.2012 року, не працюючого, жителя АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 377207 від 29.08.2021 року вбачається, що 29.08.2021 року, о 00 год. 30 хв., в м. Олевську, по вул. Свято-Воздвиженській, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом автомобілем VOLKSWAGEN LT35, державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер 6810 та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився. В подальшому водія було відсторонено від права керування транспортним засобом.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши всі докази по справі, як кожен окремо так і в їх сукупності, всебічно, повно і об'єктивно, дослідивши всі обставин справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Протокол про адміністративне правопорушення, складено стосовно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Диспозиція ч.1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення, серед яких і відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення полягає в ухиленні особи, яка керує транспортними засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Суб'єктивна сторона вказаного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого умислу, тобто, коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
Таким чином, для того, щоб дії особи, яка керує транспортним засобом, могли бути кваліфіковані, як відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, уповноважений працівник поліції спочатку повинен у чіткій, однозначній та зрозумілій формі висловити таку вимогу. І лише після цього особа може повідомити про свою відмову, або вчинити інші дії, які б свідчили про його небажання та ухилення від такого огляду.
Крім цього, склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, може мати місце лише тоді, коли водій, керуючи транспортним засобом із ознаками сп'яніння, відмовився проходити огляд на стан сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в спеціально визначеному лікувальному закладі.
Згідно ч.ч. 1-3, 6, 7 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном можливість керування цим транспортним засобом, річковим або маломірним судном надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном.
У відповідності до вимог п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року (далі - Постанова Пленуму ВСУ №14), якщо водій ухилився від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
У ст. 40 вищевказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб, забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Оскільки відеофіксація, відповідно до ст.251 КУпАП є одним із доказів у справі про адміністративне правопорушення, з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом досліджено диск з відеозаписом події, який долучений працівником поліції до протоколу про адміністративне правопорушення.
Слід зазначити, що з дослідженого диску з відеозаписом події вбачається, що відеозйомка здійснена у нічний час, а тому осіб, які були присутні на місці події неможливо ідентифікувати, оскільки їхні обличчя на відеозаписі не відображаються.
Відеофіксація починається з розмови поліцейського з особами, які нібито є учасниками ДТП та які зателефонували на лінію 102. В подальшому на вказаному відеозаписі міститься запис того, як особі, до якої працівник поліції звертається, як ОСОБА_1 запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці події за допомогою приладу Драгер № 6810, на що вказана особа, яка нібито є ОСОБА_1 погодилася, проте запитала працівника поліції чому вона повинна проходити вказаний огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння. При цьому, працівник поліції з незрозумілих причин не надав спеціального технічного засобу для проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку та продовжив діалог із вказаною особою. Надалі, працівником поліції повторно було запропоновано особі, яка є нібито ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що особа, голос якої відтворено на відеозаписі повторно запитала працівника поліції чому вона повинна проходити даний огляд, так як автомобіль стоїть вже третій день поспіль та вона не керувала вказаним транспортним засобом. Проте, працівник поліції проігнорувавши вказане запитання та не дочекавшись від особи з якою він спілкується чіткої та однозначної відповіді, вказане запитання сприйняв як відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Таким чином, із вказаного диску з відеозаписом події не вбачається чіткої відмови особи, яка нібито є ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, що є обов'язковою складовою об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, судом встановлено, що поліцейським було запропоновано особі, яка нібито є ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння лише на місці події за допомогою газоаналізатора Драгер № 6810, а проведення огляду в найближчому закладі охорони здоров'я вказаній особі не пропонувалося, що є порушенням встановленого ст.266 КУпАП та інших вищевказаних нормативно-правових актів порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Таким чином, судом встановлено, що особі, яка нібито є ОСОБА_1 з порушенням встановленого порядку пропонувалось пройти огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння.
Також, виходячи з аналізу змісту ст.130 КУпАП, відмова особи від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння повинна бути в нерозривному зв'язку з керуванням транспортним засобом в такому стані.
У відповідності до п. 27 Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом, це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
У постанові від 20 лютого 2019 по справі №404/4467/16-а Верховний Суд зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зрушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Згідно з п. 1.10 ПДР України, водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Разом з тим, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, в розумінні визначення поняття керування, передбаченого у вказаних вище нормативно-правових актах.
Диск з відеозаписом події не містить фактичних даних, які б підтверджували факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , що свідчить про відсутність доказів, які би підтвердили, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а сам факт керування заперечувався особою, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення під час спілкування з працівником поліції. При цьому, на оглянутому диску з відеозаписом події не виявлено жодного моменту, на якому б було зафіксовано рух транспортного засобу або факт керуванням ОСОБА_1 чи знаходження останнього безпосередньо за кермом автомобіля 29.08.2021 року, о 00 год. 30 хв, як про це зазначено в протоколі.
Таким чином, за результатами огляду відеозапису, доданого працівниками патрульної поліції до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що обставини події, які зафіксовані на відеозаписі не відповідають обставинам, викладеним у адміністративному протоколі.
При цьому, свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 копії пояснень яких додано до матеріалів справи не зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення в якості свідків, у протоколі відсутні їхні підписи, а працівник поліції вніс запис до протоколу про адміністративне правопорушення про те, що свідки ним не залучались через відеофіксування події. А тому, вказані пояснення свідків не можуть бути визнані судом належними та допустимими доказами у вказаній справі.
Враховуючи наведене, працівниками поліції не представлено будь-яких належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 керував автомобілем VOLKSWAGEN LT35, державний номерний знак НОМЕР_2 та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до пункту 11 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України 06.11.2015№ 1376, зареєстрованої в міністерстві юстиції України 01.12.2015за № 1496/27941 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП, повідомляється, що справу про адміністративне правопорушення буде розглянуто у строки, визначені статтею 277 КУпАП, про що робиться відмітка та ставиться підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Пункт 13 вищезазначеної Інструкції передбачає, що особі, стосовно якої складається протокол про адміністративне правопорушення, пропонується надати по суті вчиненого адміністративного правопорушення письмове пояснення, яке підписується зазначеною особою. Пояснення може додаватися до протоколу про адміністративне правопорушення окремо, про що робиться запис у ньому.
Проте, з диску з відеозаписом події, що міститься в матеріалах справи, не вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення було складено в присутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, що йому роз'яснено його права та обов'язки та ознайомлено з місцем розгляду справи, запропоновано дати письмові пояснення по суті справи.
Таким чином, обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 377207 від 29.08.2021 року спростовуються дослідженими доказами в судовому засіданні.
Приписи ч.2 ст.19 Конституції України зобов'язують органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ч.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року (далі - Конвенції) передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Відповідно до вимог ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».
Згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування ч.2 ст.6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті - «кримінальне обвинувачення» і «суперечки про громадянські права».
У справі «Маліге проти Франції» («Malige v. France», заява № 27812/95, рішення від 23 вересня 1998 року) ЄСПЛ визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у виді позбавлення права керування транспортним засобом, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації No R (91).
Таким чином, ч.2 ст.6 Конвенції гарантує кожній людині доведення винуватості тільки в законному порядку на підставі законно добутих доказів.
Спираючись на положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 pоку, заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 pоку, заява №36673/04), «ОСОБА_2 проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 pоку), суд виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідне формулювання слід вважати, по суті, викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
Крім того, в справах про адміністративні правопорушення підлягає застосуванню положення ст.62 Конституції України про те, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, аналізуючи в сукупності наявні у справі докази, вважаю, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні, допустимі та достовірні докази, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до вимог п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності складу правопорушення.
Враховуючи, що у матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, які б беззаперечно свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена винуватість прирівнюється до доведеної невинуватості, суд приходить до висновку про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а відтак, провадження по справі відносно нього підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 1, 9, 23, ч.1 ст. 130, 245, 247, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення в його діях.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на користь держави за розгляд судом справи про адміністративне правопорушення.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: Л.В.Винар