Справа № 296/6077/20
Провадження по справі №2/276/44/22
04 лютого 2022 року смт. Хорошів
Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Збаражського А.М.,
за участю секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування збитків в порядку регресу, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_4 на його користь завданні збитки в порядку регресу у розмірі: 13 926 грн 97 коп., витрати по сплаченому судовому зборі в розмірі: 840 грн 80 коп., а також витрати на правову допомогу в розмірі 2 200 грн 00 копійок.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 20.04.2017 року мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «DAF 95 XF 430», під керуванням ОСОБА_4 , та автомобіля «Hyundai Matrix», під керуванням ОСОБА_5 . Внаслідок ДТП транспортному засобу «Hyundai Matrix», було завдано механічних пошкоджень, а власнику вказаного автомобіля - матеріального збитку. Відповідно до постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 19.06.2017 року по справі №521/8376/17, відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «DAF 95 XF 430» була застрахована в Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - ПрАТ «УПСК»). За заверненням ОСОБА_5 ПрАТ «УПСК» виплатило їй страхове відшкодування в розмірі 13 926 грн 97 коп. Оскільки відповідачем, в порушення статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-прав відповідальності власників наземних транспортних засобів», взагалі не було письмово повідомлено страховика про вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду, що не дало змоги страховику об'єктивно розслідувати обставини ДТП, тому у ПрАТ «УПСК» виникло право подати регресний позов до водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП. 16.03.2020 року між ПрАТ «УПСК» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір цесії №13/03/2020, відповідно до якого первісний кредитор відступив право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків в сумі 13 926 грн 97 коп., завданих первісному кредитору ОСОБА_4 . З огляду на те, що відповідач в добровільному порядку збитки не відшкодував, тому ФОП ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 25.09.2020 року відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено по справі підготовче судове засідання, встановлено відповідачу строк для подання відзиву.
31.12.2020 відповідач до суду направив відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти задоволення вимог позивача, оскільки належним відповідачем у справі є ФОП ОСОБА_6 , якій належав застрахований транспортний засіб та з якою він перебував у трудових відносинах. Також, сума вішкодування, яка виплачена страховиком на користь ОСОБА_7 відповідно до полісу №АК/631007 від 19.04.2017 року, виходячи з положення ст. 9 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є меншою за максимальну суму страхової виплати визначеною в законі та не перевищує ліміт відповідальності страховика, а тому підстави стягнення збитків у порядку регресу відсутні. Крім того, відповідно до підпункту «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону № 1961-IV, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону. Однак, Законом України від 17 лютого 2011 року № 3045-V1 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» внесено зміни у статтю 33 Закону № 1961-IV, у зв'язку із чим обов'язок вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів повідомлення страховика про настання ДТП був викладений уже в підпункті 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону № 1961-IV. Проте, вказані зміни щодо нумерації зазначеного підпункту до підпункту «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону № 1961-IV, у якому міститься відсилання на відповідні номери пунктів та підпунктів статті 33 цього Закону щодо строків та умов обов'язкового повідомлення страховика про настання ДТП, внесені не були. Також відповідач вважає, що сам по собі факт неповідомлення водієм забезпеченого транспортного засобу про ДТП за умови здійснення повідомлення страховика іншим учасником ДТП, не свідчить про не інформованість страховика щодо настання ДТП та неможливість встановлення ним обставин пригоди. З цих підстав просив відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача судові витрати ( на правову допомогу) в сумі 5000,00 гривень.
18.01.2021 позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що ПрАТ «УПСК» виконала свої законні зобов'язання за договором страхування, здійснивши виплату страхового відшкодування, та набула право регресної вимоги до відповідача. Невиконання обов'язків відповідачем, зокрема щодо невідкладному письмовому повідомленні про обставини ДТП, перешкодило ПрАТ «УПСК» належним чином з'ясувати характер отриманих пошкоджень, отриманих автомобілями під час ДТП, та виділити пошкодження, які могли бути отримані за інших обставин, що призвело до не повного з'ясування обставин утворення пошкоджень, отриманих автомобілем «Hyundai Matrix» та, як наслідок, проведення необгрунтованої виплати. Також, посилання на неузгодженість пунктів статтей 33 та 38 Закону № 1961-IV не може обмежувати встановлене ст. 38 цього Закону право страховика подати регресний позов у разі недотримання строків і умов повідомлення про ДТП, а відтак не може бути підставою для відмови у позові. Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду України у постанові від 12.02.2014 по справі №6-1цс14. Крім того, трудові відносини ОСОБА_4 з ФОП ОСОБА_6 не підтверджені належними і допустимими доказами. Щодо судових витрат зазначено, що відповідач, всупереч ст. 134 ЦПК України, до відзиву не додано попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат з описом робіт та послуг, їх вартості та доказів оплати, що порушило принцип змагальності сторін.
Ухвалою суду від 25.01.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
05.02.2021 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в яких вказано, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Крім того, факт неповідомлення страхувальником свого страховика про настання страхового випадку не є підставою для стягнення із страхувальника страхового відшкодування в порядку регресу, якщо страховик мав можливість перевірити обставини дорожньо-транспортної пригоди власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити з підстав, наведених в позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позову з підстав, зазначених у відзиві та заперечення на відповідь на відзив, просив відмовити у позові в повному обсязі.
Стаття 263 ЦПК України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов наступного висновку.
19.04.2017 року між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - ПрАТ «УПСК») та ОСОБА_8 було укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/6314007. У відповідності до умов вказаного Полісу страхування ПрАТ «УПСК» взяло на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу марки «DAF 95 XF 430», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », сплатити страхове відшкодування за шкоду заподіяну третім особам в межах ліміту - 100000,00 гривень (а.сп.12-13, 115).
20.04.2017 року о 17 год. 20 хв. в м.Одеса на вул. Овідіопольська дорога, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «DAF 95 XF 430», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », з причепом «SCHM 12», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », під керуванням ОСОБА_4 , та автомобіля «Hyundai Matrix», державний реєстраційний номер « НОМЕР_3 », під керуванням ОСОБА_5 . Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортному засобу «Hyundai Matrix» було завдано механічних пошкоджень. Відповідно до постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 19.06.2017 року по справі №521/8376/17, Відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності. Вказане підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії БР №234612 та постановою суду від 19.06.2017 (а.сп.14, 50).
20.04.2017 власник автомобіля «Hyundai Matrix», державний реєстраційний номер « НОМЕР_4 ; ОСОБА_5 звернулася до ПрАТ «УПСК» з заявою про виплату страхового відшкодування за Полісом №АК/6314007 від 19.04.2017 року (а.сп.15).
21.04.2017 представником страховика за участі власника автомобіля «Hyundai Matrix» ОСОБА_9 проведено огляд транспортного засобу та зафіксовано пошкодження, які утворились в результаті ДТП, про що складено Акт огляду транспортного засобу (а.сп.17).
За замовленням страховика товариством з обмеженою відповідальністю «Професійна експертна компанія» складено ремонтну калькуляцію вартості відновлюваного ремонту автомобіля «Hyundai Matrix», яка складає 23004,95 грн з ПДВ, а також розраховано коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу, що становить 0,5459 (а.сп.18-20).
Згідно страхового акту №ОЦ/012/000/17/0019, складеного ПрАТ «УПСК», вартість відновлюваного ремонту автомобіля «Hyundai Matrix», з урахуванням фізичного зносу деталей, становить 13926,97 гривень. Вказана сума була погоджена страховиком як страхове відшкодування в результаті ДТП та перерахована ОСОБА_5 , що підтверджується страховим актом та платіжним дорученням №552 від 14.08.2017 (а.сп.21-22).
01.09.2017 ПрАТ «УПСК» направлено ОСОБА_4 претензію про відшкодування збитків в порядку регресу на зазначену вище суму страхового відшкодування (а.сп.23).
16.03.2020 року між ПрАТ «УПСК» (Первісний кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Новий кредитор) було укладено Договір цесії №13/03/2020 про відступлення права вимоги, відповідно до якого Первісний кредитор відступає (передає), а Новий кредитор отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків, завданих Первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у Додатку №1 до Договору. В тому числі, Новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Полісом №АК/6314007 від 19.04.2017 року (а.с.5-11).
Правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004 року (далі по тексту Закон №1961-IV) та іншими прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За частиною першою статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до підпункту "ґ" підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону N 1961-IV (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Із внесенням Законом України від 17лютого 2011року №3045-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» змін до статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розширено перелік обов'язків учасників ДТП, у зв'язку з чим обов'язок вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів повідомлення страховика про настання ДТП викладений уже в підпункті 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Проте вказані зміни, що стосуються нумерації зазначеного підпункту, до підпункту «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у якому міститься відсилання на відповідні номери пунктів та підпунктів статті 33цього Закону щодо строків та умов обов'язкового повідомлення страховика про настання ДТП, внесені не були.
Згідно з підпунктом 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону - МТСБУ), повідомлення про ДТП встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про знаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.
Факт неповідомлення страховика про ДТП є підставою для відшкодування страхувальником у порядку регресу сплаченого страховиком страхового відшкодування.
Проте, в разі якщо факт настання страхового випадку зафіксований правоохоронними органами і ніким не оспорюється, відповідач як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності, позивач як страховик сплатив страхове відшкодування, то сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку не може бути покладений в основу рішення, яке повинно ґрунтуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків.
Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 6-284цс15, від 22 березня 2017 року у справі № 6-2011цс16 та від 13.03.2019 року у справі №495/8394/15-ц.
Передбачені підпунктом 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) зумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об'єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист.
В ході судового розгляду справи судом з'ясовано, що факт настання страхового випадку ніким не оспорюється, він зафіксований правоохоронними органами, відповідач як особа, яка винна в ДТП, притягнута до адміністративної відповідальності, страхова компанія відповідача визнала такий факт, добровільно сплативши страхове відшкодування ОСОБА_5 .
Суд критично оцінює доводи позивача про те, що неповідомлення відповідачем про скоєння ДТП в установлений законом строк мало наслідком необґрунтовану виплату страхового відшкодування. Так, про вчинення ДТП страховику стало відомо вже на наступний день після ДТП, після відповідного повідомлення ОСОБА_5 . В цей же день експертом страховика було складено акт огляду пошкодженого транспортного засобу та зафіксовано технічні пошкодження, наявні на автомобілі «Hyundai Matrix». Згідно з даним актом, інших пошкоджень, які б були до цього на транспортному засобі та не стосувались ДТП, яке сталось 20.04.2017, не було виявлено. Крім цього, сума страхового відшкодування, що була виплачена ОСОБА_5 , визначена на основі ремонтної калькуляції та з урахуванням фізичного зносу автомобіля. Доказів того, що відсутність письмового повідомлення про ДТП призвело до необґрунтованих виплат позивачем суду не надано та зазначену обставину не доведено,а тому доводи позивача суд відхиляє.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що підстав для задоволення позову фізичної особа-підприємця ОСОБА_3 у зв'язку з неповідомленням відповідачем про настання страхового випадку немає, отже, позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі. Відповідно до ст..141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на останнього.
Також суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що належним відповідачем у справі є ФОП ОСОБА_6 , з якою він перебував у трудових відносинах, оскільки доказів на підтвердження даного факту з дотриманням процесуальним законом порядку суду не надано.
Щодо витрат на правову допомогу, які просить компенсувати відповідач за рахунок позивача, то суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ч.3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно зі ст.. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
З огляду на вказані положення, враховуючи те, що відповідачем під час подачі відзиву не надано суду розрахунок суми судових витрат, а при розгляді справи не подано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, доказів на підтвердження здійснення таких витрат, тому у задоволенні вимоги ОСОБА_4 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на його користь понесених судових витрат необхідно відмовити.
Керуючись статтями 4,11, 12, 13, 136, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування збитків в порядку регресу - відмовити.
У задоволенні вимоги ОСОБА_4 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на його користь понесених судових витрат відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_5 .
Відповідач: ОСОБА_4 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_6 .
Повний текст рішення складено 14.02.2022.
Суддя А.М. Збаражський