Справа № 161/1343/22
Провадження № 3/161/1142/22
м.Луцьк 14 лютого 2022 року
Луцький міськрайонний суд в особі судді Гриня Олександра Миколайовича, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого (зі слів згідно протоколу),
за ч. 1 ст. 44-3 та ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
До Луцького міськрайонного суду з УПП у Волинській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 44-3 та ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до протоколу серії ААБ №274843 від 15 січня 2022 року ОСОБА_1 15 січня 2022 року о 02 год. 10 хв. в м. Луцьку по вул. Ковельська, буд. 16 керував транспортним засобом Volkswagen Caddy, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора алкотестер драгер 0442 та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився у присутності двох свідків, чим допустив порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п.43 рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» ( з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Стаття 62 Конституції України закріплює правило, згідно з яким усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного). Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного).
Визначення терміну «керуванняя транспортним засобом» було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адмінправопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №274843 від 15 січня 2022 року вбачається, що ОСОБА_1 15 січня 2022 року о 02 год. 10 хв. в м. Луцьку по вул. Ковельська буд. 16 керував транспортним засобом Volkswagen Caddy днз НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився.
Захисник Міщука О. В. 11 лютого 2022 року подав до суду письмове клопотання про закриття провадження у справі, оскільки в матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Вивчивши матеріали додані до протоколу, приходжу до наступних висновків.
По-перше, як встановлено з матеріалів справи протокол було складено за повідомленням про порушення Правил дорожнього руху, а саме про керування транспортним засобом особою, яка знаходиться в стані алкогольного сп'яніння (а.с. 10).
Як встановлено з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №274843 від 15 січня 2022 року до протоколу у якості доказів порушення ч. 1 ст. 130 КУпАП додано відео з нагрудних камер поліцейських № 475642, 475647, направлення, акт огляду, пояснення, рапорт.
Крім того, на вимогу судді 02 лютого 2022 року Департаментом патрульної поліції УПП у Волинській області було повторно надано диск з відеозаписом з нагрудних камер, оскільки диск наявний при направленні протоколу до суду виявився порожнім.
Так з відеозапису зафіксованого на DVD-диску, наданого 02 лютого 2022 року, встановлено: 00:09:13 твердження особи, яка перебували в автомобілі про те, що вони лише сиділи в автомобілі спілкувалися в той же час на частині відео 01:50:12 видно, що при під'їзді поліцейських автомобіль стоїть із вимкнутим двигуном, не рухається при цьому двері салона автомобіля відчинені.
Як вбачається з частини відео 02:07:47 чути твердження «Я за кермом не був», в той же час на частині відео 02:08:00 чути твердження «я був за кермом» з врахуванням приближення нагрудної камери поліцейського можна зрозуміти, що це твердження особи власника транспортного засобу.
02:16:30 в межах складення протоколу по ст. 44-3 КУпАП ОСОБА_1 неодноразово стверджує, що ТЗ не керував, аналогічні твердження зафіксовані на відрізках відео 02:24:15, 02:27:15, 02:27:19 - 02:27:24. Варте уваги відео з 02:54:00 поліцейський заявляє , про підозру керування ТЗ ОСОБА_1 на, що останні чітко відповідає, що він ТЗ не керував і при цьому прямо вказує на те, що керував його товариш ОСОБА_2 , а на відрізках відео 03:30:19 ОСОБА_3 стверджує, що саме він керував ТЗ. Також заперечення керування ТЗ зафіксовано на відрізку відео 03:50:00.
Як вбачається із частини відео 02:40:49 - 02:41:43 особа, яка притягається до адміністративної відповідальності чітко стверджує, що транспортним засобом не керував, патрульний поліцейський на це йому відповів, що є свідки, які це бачили в той же час, ані в протоколі, а ні в інших матеріалах справи немає жодних даних саме про свідків, які бачили факт керування.
Щодо відео, наданого розважальним закладом «МОДЖО», зазначаю, що при дослідженні доказів слід встановити наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. В той же час, оглянувши зазначений відеозапис, приходжу до висновку, що він не дає можливості встановити поза розумним сумнівом, марку автомобіля, який паркувався, особу, яка вийшла із пасажирського місця автомобіля, а також хоча б час коли даний автомобіль здійснював паркування, що в сукупності із іншими матеріалами справи мало б бути оцінено при встановленні вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності в межах даної справи.
Таким чином детальний аналіз відео з нагрудних камер поліцейських, відсутність жодного свідка факту керування, хоча про їх наявність неодноразово стверджувалось поліцейськими, однак до матеріалів справи додано лише пояснення свідків, які засвідчили факт відмови від освідування, приходжу до висновку, що матеріалами справи не підтверджено факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, у зв'язку з цим, подальша відмова ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан сп'яніння не пов'язана із фактом керування ним автомобілем, що виключає наявність складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 КУпАП суд зазначає таке.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №850643 від 15 січня 2022 року вбачається, що ОСОБА_1 15 січня 2022 року о 03 годині 10 хвилин в місті Луцьк по вулиці Ковельській, 16 перебував без документів, що засвідчують особу, спеціальний статус та громадянство, чим порушив п. 2 Постанови КМУ №1236 від 09 грудня 2020 року.
Такі дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковано за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, адвокат Гринчук І. С. вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП заперечив, суду пояснив, що на вимогу поліцейського Міщук О. В. пред'явив документ, що посвідчує його особу (паспорт) в електронному вигляді через мобільний застосунок «Дія», після чого інспектор поліції продовжував вимагати в нього документи в паперовому вигляді. При цьому, адвокат Гринчук І. С. звертав увагу суду на те, що відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції, який міститься в матеріалах справи, взагалі не зафіксовано вимоги інспектора поліції до ОСОБА_1 про пред'явлення документу, що посвідчує особу. Таким чином, на думку захисника, матеріали справи не містять жодного доказу про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, що виключає можливість встановлення його вини в цьому правопорушенні. На підставі наведеного захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, адвокат Гринчук І. С. просить провадження у справі закрити через відсутність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
Частина 1 статті 44-3 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України Про захист населення від інфекційних хвороб, іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
В той же час вказана норма закону є бланкетною (вид норм права з точки зору рівня визначеності їх змісту. Диспозиції бланкетних норм не встановлюють певних правил поведінки, а передбачають існування інших норм, розміщених навіть в інших нормативних актах, у яких сформульовані конкретні правила поведінки), а тому серед ознак, які мають бути відображені при викладенні суті даного правопорушення, обов'язковим є наведення конкретного нормативно-правового акту, яким встановлюються відповідні правила та яких така особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не дотрималася, порушивши тим самим законодавчі приписи, завдяки чому орган, який розглядає матеріали справи про адміністративне правопорушення може встановити конкретні дії/бездіяльність допущені особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 інкримінується порушення пункту 2 Постанови КМУ № 1236 від 09 грудня 2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідеміологічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відповідно до якого залежно від епідемічної ситуації на території України в цілому або на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) встановлюється “зелений”, “жовтий”, “помаранчевий” або “червоний” рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19 (далі - рівень епідемічної небезпеки).
Наведене дає підстави для висновку, що вказаний пункт Постанови КМУ № 1236 від 09 грудня 2020 року не встановлює жодних заборон, а тому не може бути правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
Разом з тим, підпунктом 2) пункту 2-2 Постанови КМУ № 1236 від 09 грудня 2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідеміологічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» встановлено, що з 17 червня 2021 р. на території України встановлюється «зелений» рівень епідемічної небезпеки, відповідно до якого забороняється перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус, без посвідчення про взяття на облік бездомної особи, довідки про звернення за захистом в Україні.
Суд не вправі самостійно змінювати чи уточнювати склад адміністративного правопорушення, який наведений у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до вимог чинного законодавства про адміністративні правопорушення, а саме ст.ст. 9, 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі.
Виходячи положень ст. 8, ст. 62 Конституції України, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Усі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів. Протокол про адміністративне правопорушення не може бути єдиним доказом в справі, обвинувачення не може ґрунтуватись лише адміністративним протоколом, без інших, належних та допустимих, доказів вчинення адміністративного правопорушення.
В якості доказу вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено відеозапис з технічних пристроїв 475647, 475642. Судом детально досліджено відеозапис, який додано до протоколу про адміністративне правопорушення, однак цим записом не зафіксовано вимогу поліцейського до ОСОБА_1 про пред'явлення документів, що засвідчують особу, спеціальний статус та громадянство.
Наведене дає підстави для висновку про те, що матеріали справи не містять доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
За змістом статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях та усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (частина 1 статті 7 КУпАП).
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на вказане, проаналізувавши та оцінивши відповідно до вимог статті 252 КУпАП наведені вище обставини справи та докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 статті 44-3 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись статтями 7, 247, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі ст. 247 п.1 КУпАП в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП закрити на підставі ст. 247 п.1 КУпАП в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області О. М. Гринь