Справа № 159/4159/21
Провадження № 1-кп/159/111/22
15 лютого 2022 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області під головуванням:
судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченої - ОСОБА_4 ,
захисників - ОСОБА_5 ,
потерпілого - ОСОБА_6 ,
представника потерпілого - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ковелі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020030110001385 від 25.10.2020 року стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Ковель Волинської області, українки, громадянки України, з вищою освітою, заміжньої, працюючої продавцем у ПП « ОСОБА_8 », зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , такої, що не має судимості,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
обвинувачена ОСОБА_4 23 жовтня 2020 року, близько 18 години 00 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем марки «Volkswagen Sharan» р.н. НОМЕР_1 , неправильно оцінивши дорожню ситуацію, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій і легковажно розраховуючи на їх запобігання, під час виїзду вказаним транспортним засобом з другорядної дороги, що по вулиці Воля в с. Воля Ковельська Ковельського району Волинської області на перехрестя нерівнозначних доріг, що по вулиці Варшавська та вулиці Будищанська в м. Ковель Волинської області, не врахувала дорожню обстановку, внаслідок чого під час виїзду на головну дорогу, що пролягає по вулиці Варшавській, не пересвідчилася у його безпечності та не надала перевагу в русі мотоциклу марки «Aprilla Pegaso» р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6 , який наближався до перехрестя по головній дорозі, допустивши зіткнення з вказаним мотоциклом.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 , згідно висновку судово-медичного експерта № 11 від 15 січня 2020 року, отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми живота - травматичного розриву селезінки ( двохмоментного - 23.10.2020) з розвитком гемоперитонеуму та геморагічного шоку, з постгеморагічною анемією, посттравматичним осадженням зліва розміщеним паралельно лівій реберній дузі та 10 ребру зліва, що утворились від дії тупого предмету (предметів), можливо внаслідок удару об виступаючі частини кузова мотоцикла та автомобіля з послідуючим падінням на дорожнє покриття та за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, згідно пункту 2.1.3.л «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень».
У прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, знаходиться грубе порушення водієм автомобіля ОСОБА_4 вимог п.п. 2.3 б); 10.1; 16.11 Правил дорожнього руху України. Так, у відповідності до вимог п. 2.3 Правил дорожнього руху України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну;
У відповідності до вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
У відповідності до вимог п. 16.11 Правил дорожнього руху України на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
Таким чином, своїми необережними діями ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Будучи допитаною у ході судового розгляду обвинувачена ОСОБА_4 винуватою себе у вчиненні інкримінованого їй злочину визнала повністю, у вчиненому щиро кається і прохає суворо не карати, підтвердивши вказані у обвинувачення фактичні обставини.
Ствердила, що дійсно 23.10.2020 року близько 18 год. керувала автомобілем «Volkswagen Sharan» р.н. НОМЕР_1 та виїзджаючи на головну дорогу з вул.Будищанська на вул.Варшавська м.Ковеля не надала перевагу мотоциклісту, який рухався по головній дорозі, оскільки його не помітила, в результаті чого допустила зіткнення з ним.
Показала також, що саме вона викликала швидку допомогу, в зв'язку з відмовою потерпілого слідувати в медичний заклад наполягала на цьому, а після госпіталізації провідувала в лікарні, сплачувала необхідні кошти на лікування потерпілого. При призначення покарання просила врахувати, що на її утриманні перебуває малолітня дитина, батько якої з ними не проживає, будь-якої допомоги не надає. Справа про розірвання шлюбу на даний час перебуває на розгляд в суді. Щодо заявлених позовних вимог прокурора та потерпілого то підтримує позицію свого захисника і вважає майнову шкоду не підтвердженою належними доказами, а моральну шкоду неспівмірною та значно завищеною із скоєнням.
Крім повного визнання своє винуватості вина обвинуваченої у вчиненні вказаного кримінального правопорушення (злочину) доведена зібраними та дослідженими в судовому засіданні об'єктивними доказами, які суд в їх сукупності відносить до належних і допустимих та покладає в основу обвинувального вироку.
Так в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 показав, що дійсно 23.10.2020 року близько 18 год. він рухався по головній дорозі вул.Варшавській м.Ковель на мотоциклі іноземного виробництва. В безпосередній близькості з другорядної дороги на автомобілі виїхала обвинувачена та скоїла наїзд на нього. Уникнути зіткнення він не зміг з об'єктивних причин, так як відстань між їх транспортними засобами була надто малою. В результаті ДТП він отримав тілесні ушкодження внаслідок чого проходив курс стаціонарного лікування. Не заперечував що обвинувачена провідувала його в медичному закладі та надавала добровільно кошти на лікування, а тому з цих підстав він не ставить вимоги про відшкодування шкоди, пов'язаної з витратами на лікування. На задоволення позову по відшкодуванню моральної шкоди наполягає.
Крім зазначених вище показань, винуватість обвинуваченої доводиться також наступними доказами:
- витягом з ЄРДР від 25.10.2020 року підтверджено факт початку досудового розслідування за ст.286 КК України з підстав дорожньо-транспортної пригоди 23.10.2020 року;
-із протоколу огляду місця події, схеми та фототаблиці до нього слідує, що дорожньо-транспортна пригода сталась у зазначений вище час та період на перехресті вул.Варшавська та вул.Будищанська в м.Ковелі в результаті виїзду автомобіля під керування обвинуваченої на головну дорогу по якій рухався мотоцикл під керуванням потерпілого ОСОБА_6 ;
- за висновком судово-медичної експертизи від 15.01.2021 року потерпілий ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої травми живота - травматичного розриву селезінки (двохмоментного - 23.10.2020 року), з розвитком гемоперитонеуму та геморагічного шоку, з постгеморагічною анемією, посттравматичним осадненням зліва розміщеним паралельно лівій реберній дузі та 10 ребру зліва, що утворилась від дії тупового твердого предмету (предметів), можливо внаслідок удару об виступаючі частини кузова мотоцикла та автомобіля з послідуючим падінням на дорожнє покриття;
- під час проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченої, її захисника, потерпілого та його представника, останні на місці показали і розказали про обставин дорожньо-транспортної пригоди, фактично не оспорюючи обставини, які викладенні в обвинуваченні та відповідають показанням даних ними в ході судового розгляду;
- в ході досудового слідства було призначено та проведено ряд судових інженерно-транспортних експертиз у відповідності до висновків яких встановленні наступні фактичні дані і зокрема:
-зіткнення транспортних засобів відбулося в межах перехрестя вул.Будищанська та вул.Варшавська м.Ковеля (висновок від 18.12.2020 року);
- в момент первинного контакту взаємодіяли права бічна частина мотоцикла та передня ліва частина автомобіля. Транспортні засоби в момент первинного контакту розміщувались під кутом приблизно 70+-5 градусів (за напрямком руху годинникової стрілки) відносно повздовжньої осі автомобіля «Volkswagen Sharan» р.н. НОМЕР_1 (висновок від 30.12.2020 року);
- на момент експертного огляду з технічної точки зору гальмівна система та рульове керування мотоцикла знаходились в придатному стані (висновок від 14.04.2021 року);
- з технічної точки зору, водій автомобіля «Volkswagen Sharan» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_4 повинна була діяти у відповідності до пунктів 10.1, 16.11. та дорожнього знаку 2.1.ПДР України. В свою чергу з технічної точки зору водій мотоцикла ОСОБА_6 повинен був діяти у відповідності до п.12.3 ПДР України (висновок від 23.06.2021 року);
- у заданій дорожній ситуації водій мотоцикла ОСОБА_6 не мав технічної можливості уникнути зіткнення транспортних засобів шляхом застосування екстреного гальмування в момент виникнення небезпеки для руху (висновок від 25.03.2021 року).
На підставі аналізу наведених вище доказів в їх сукупності суд приходить до висновку про доведеність скоєння обвинуваченою ОСОБА_4 кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України та вірність кваліфікації дій обвинуваченої за вказаним законом на досудовому слідстві.
Призначаючи покарання ОСОБА_4 суд враховує вимоги ст. 65 КК України та п. 3 ПП ВРСУ від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» відповідно до яких, призначаючи покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. При цьому визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину має виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
Призначаючи покарання суд враховує тяжкість вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення та її особу у їх сукупності, зокрема те, що обвинувачена є раніше не судимою, позитивно характеризується за місцем проживання, кримінальне правопорушення скоєно з необережності, її сімейний та майновий стан і зокрема те, що вона має на утриманні малолітню дитину, винуватість свою визнала повністю та в скоєному щиро розкаюється.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 суд відносить визнання своєї вини та щире каяття в скоєному, добровільне часткове відшкодування завданої шкоди, а обтяжуючих покарання обставин суд не вбачає.
Призначаючи покарання обвинуваченій не пов'язаному з позбавлення волі із застосуванням ст.ст.75,76 КК України, та позбавляючи її права керувати транспортними засобами суд бере до уваги всі обставини по справі, позицію потерпілого, щодо призначення покарання, а також майновий та сімейний стан обвинуваченої
Застосовуючи додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами слід врахувати, що обвинувачена грубо порушила ПДР і через свою необережність допустила наїзд на потерпілого в зоні дії знаку « 2.1 ПДР (дати дорогу) ».
Саме таке покарання на переконання суду буде виваженим і справедливим та відповідатиме фактично скоєному і обставинам по справі та особі винної.
До початку судового розгляду потерпілим ОСОБА_6 заявлено цивільний позов до обвинуваченої ОСОБА_4 та Страхової компанії «Оранта» про стягнення заподіяної матеріальної та моральної шкоди.
Вимоги обґрунтовано тим, що він від отриманих тілесних ушкоджень був змушений лікуватись в медичному закладі де надавались різноманітні медичні процедури та проводилось хірургічне втручання після цього був обмежений в русі та фізичних навантаженнях, а тому протягом фактично чотирьох місяців не міг працювати. В зв'язку з цим йому були спричиненні моральні та фізичні страждання (видалено селезінку), які позначились на його повсякденному житті, він переніс негативні переживання, тривогу, тимчасово був відірваний від звичайного ритму життя, потребує періодично реабілітації та підтримуючого для організму лікування. З цих підстав вважає обґрунтовую суму до відшкодування моральної шкоди 200000 грн., також просив стягнути на його користь заподіяну майнову шкоду вартість пошкодженого мотоцикла в сумі 26626 грн.
Ухвалою суду від 04.01.2022 року в порядку ст.51 ЦПК України в даному кримінальному провадженні залучено в якості співвідповідача ПАТ «НАСК Оранта», оскільки відповідно до Поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів,цивільно правова відповідальність власника автомобіля «Volkswagen Sharan» р.н. НОМЕР_1 на момент ДТП була застрахована у даній страховій компанії.
У відповіді страхова компанія з метою врегулювання спору з посиланням на норми ЗУ «Про обов'язкове страхування власників транспортних засобів» погодилась відшкодувати завдану шкоду на суму 3500,01 грн., тобто 5% страхової виплати за шкоду заподіяну здоров'ю.
Щодо відшкодування майнової шкоди за пошкоджений мотоцикл, страховою компанією відмовлено, оскільки право власності потерпілого на даний транспортний засіб відсутнє.
Виходячи з наведених обставин стороною потерпілого висловлена думка, одо зменшення суми відшкодування шкоди яка підлягає стягненню з обвинуваченої на суму вказану страховою компанією.
Обвинувачена з цих підстав визнала позов частково ствердивши, що сума яка заявлена до відшкодування є надто завищеною і не помірною для неї, враховуючи її майновий та сімейний стан.
Захисник обвинуваченої вважає позов по відшкодуванню моральної шкоди необґрунтованим та не підтвердженим будь -якими доказами, а тому в його задоволені просив відмовити.
Вирішуючи цивільний позов, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. На захист інтересів неповнолітніх осіб та осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними чи обмежено дієздатними, цивільний позов може бути пред'явлений їхніми законними представниками.
Статтею 62 КПК України передбачено, що цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред'явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.
Частина 1 ст. 1167 ЦК визначає загальні підстави відшкодування моральної шкоди: моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, котра її завдала, за наявності її вини у заподіянні такої шкоди. А відповідно до пункту 2 частини 2 статті 23 ЦК моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Як зазначено у ч. 3 ст. 23 ЦК, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
В своєму рішенні Велика Палата Верховного суду у справі №752/17832/14-ц від 15.12.2020 року вказала, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливасті та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її безмірного збагачення.
Виходячи з наведеного вище законодавства та судової практики суд приходить до однозначного висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди.
Задовольняючи позов на суму, що становить 70000 грн. судом враховуються встановлені фактичні обставини по справі, глибину моральних та психічних страждань потерпілого, тривалість його лікування, необхідність моральної реабілітації, вимушеність змін у його житті і т.п., а також приймається до уваги і сімейний та майновий стан обвинуваченої, яка об'єктивно позбавлена можливості відшкодувати в такому розмірі заявлену до відшкодування моральну шкоду.
Вказана сума, яка визначена судом для відшкодування моральної шкоди буде відповідати принципам співмірності, виваженості, справедливості та розумності і відповідатиме прецедентій практики Європейського суду з прав людини.
Що стосується відшкодування майнової шкоди, тобто повної вартості мотоцикла то суд приходить до однозначного висновку про відмову в цій частині позову. Оскільки встановлено, що цей транспортний засіб належить відповідно до технічного паспорту не потерпілому, будь-яких доказів на підтвердження повного знищення його суду не надано, він перебуває на іноземній реєстрації, а тому вартість його не може становити як вартість розмитненого транспортного засобу.
Що стосується цивільного позову прокурора Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі фінансового управління виконавчого комітету Ковельської міської ради до обвинуваченої ОСОБА_4 про відшкодування витрат закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від кримінального правопорушення суд відмовляє й ого розгляді з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 128 КПК України цивільний позов в інтересах держави може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом. Прокурор, який пред'являє цивільний позов у кримінальному провадженні, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді, передбачених Законом України «Про прокуратуру».
Згідно з приписами ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Оскільки «інтереси держави» є поняттям оціночним, прокурор у кожному окремому випадку визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.
Зазначених положень прокурором не дотримано.
При пред'явленні позову прокурор обмежився констатацією фактів вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, його наслідків, витрат медичної установи на стаціонарне лікування потерпілого і формальним посиланням на норми статей 36, 128 КПК України, 23,24 Закону України «Про прокуратуру».
Також позов не містить обґрунтування і тих обставин, що у даному випадку захист інтересів держави, за умови підтвердження їх порушення, не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або що такий орган відсутній.
Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного суду від 21.01.2020 року (справа 559/55/15-к).
Щодо відшкодування витрат пов'язаних з наданням правничої допомоги в сумі 10000 грн., то суд приходить до висновку про відмову у задоволенні такої вимоги, оскільки вона не підтверджена будь-якими доказами, а саме відповідними розрахунками, Актом виконаних робіт та не підтверджено отримання коштів представником потерпілого і т.п.
Процесуальні витрати за проведення експертизи підлягають стягненню з обвинуваченої, а доля речових доказів вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України.
Згідно ч.4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 373-375 КПК України, суд -
ухвалив :
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки,з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України обвинувачену ОСОБА_4 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням, якщо вона протягом 2 (двох) років не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, задовольнити частково.
Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 70000 (сімдесят тисяч) гривень.
Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_4 в дохід держави процесуальні витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз в загальній сумі 11833,76 ( одинадцять тисяч вісімсот тридцять три грн.76 коп.).
Речові докази, а саме: автомобіль марки «Volkswagen Sharan» р.н. НОМЕР_1 повернути власнику - ОСОБА_10 , а мотоцикл марки «Aprilla Pegaso» р.н. НОМЕР_2 повернути потерпілому ОСОБА_6 , скасувавши арешт на майно накладений відповідно до ухвали слідчого судді Ковельського міськрайонного суду від 27 жовтня 2020 року.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення. Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченій та прокурору.
Головуючий: ОСОБА_1