10 лютого 2022 року м. Харків Справа № 917/223/20
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Лакіза В.В.;
за участі секретаря судового засідання Крупи О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у режимі відеоконференції з Крюківським районним судом міста Кременчука апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Крюківський вагонобудівельний завод” (вх.№3627П/2) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 09.11.2021 у справі №917/223/20 (повний текст ухвали складено 15.11.2021 суддею Ореховською О.О. у приміщенні господарського суду Полтавської області)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод", м. Кременчук Полтавської області,
до Комунального підприємства "Теплоенерго" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, м. Кременчук,
про стягнення 28422916,18 грн (у редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог від 29.07.2020 №1-39юр),-
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 09.11.2021 у справі №917/223/20 заяву Комунального підприємства "Теплоенерго" про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню в частині у справі №917/223/20, задоволено. Визнано наказ господарського суду Полтавської області від 09.04.2021 у справі №917/223/20 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з Комунального підприємства "Теплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" суми у розмірі 117242,14 грн 3% річних та 466211,93 грн пені. Скасовано зупинення виконання (стягнення) за наказом господарського суду Полтавської області від 09.04.2021 у справі №917/223/20 у виконавчому провадженні №65265942, вчиненого згідно з пунктом 3 ухвали господарського суду Полтавської області від 21.10.2021.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, господарський суд виходив з того, що згідно з абз.2, 3 частини 1 ст.7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організації та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (Закон №1730- VІІІ у редакції Закону України №1639-ІХ) законодавець запровадив чіткий механізм звільнення боржників від відповідальності за несвоєчасну сплату заборгованості за спожитий природний газ та встановив заборону на нарахування боржникам (споживачам) неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суми основної заборгованості за договорами поставки природного газу, договорами купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді за умов її погашення боржниками до 01.06.2021. Оскільки основна заборгованість за теплову енергію згідно з наказом господарського суду Полтавської області у справі №917/223/20 погашена відповідачем до 01.06.2021, тому останній звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату заборгованості в умовах повного виконання основного зобов'язання задля забезпечення досягнення мети Закону №1730-VІІІ, а саме, забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення.
26.11.2021 до Східного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга від Публічного акціонерного товариства “Крюківський вагонобудівний завод”, в якій апелянт просить ухвалу господарського суду Полтавської області від 09.11.2021 у справі №917/223/20 про визнання наказу в частині стягнення 446211,93 грн пені, 117242,14 грн - 3% річних таким, що не підлягає виконанню, скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначає, що у даному випадку у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для задоволення зави боржника та визнання наказу таким, що частково не підлягає виконанню, оскільки в силу частини першої статті 58 Конституції України Закон №1730-VIII у редакції Закону України №1639-ІХ не має зворотної дії в часі. Крім того, Закон №1730-VIII не наділяє суд процесуальною можливістю визнавати недійсними (такими, що не підлягають виконанню) видані виконавчі документи у зв'язку із прийняттям вказаного Закону, оскільки у останньому відсутня пряма вказівка на вчинення такої дії, як і відсутня вказівка про припинення існуючого між сторонами зобов'язання. Також скаржник зазначає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тому, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2018 у справі № 910/9026/13, у межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов'язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється. Також апелянт вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11.07.2019 у справі №910/8665/17. При цьому зазначає, що у межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов'язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється. Апелянт зазначає, що наказ у цій справі не був виданий судом помилково, рішення суду набрало законної сили, підлягає примусовому виконанню, наказ був виданий за наявності відповідної правової підстави та не створює для боржника обов'язків, які не передбачені рішенням суду. Тому наявність Закону №1730-VIII, зокрема, ст.7, не виключає норму (загальну умову) Цивільного кодексу України, що встановлює виконання зобов'язання належним чином (ст.526).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства “Крюківський вагонобудівний завод” (вх.№3627П/2) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 09.11.2021 у справі №917/223/20 до надходження матеріалів справи до Східного апеляційного господарського суду. Витребувано у господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/223/20.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства “Крюківський вагонобудівний завод” (вх.№3627П/2) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 09.11.2021 у справі №917/223/20. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 13.01.2022 о 10:30 годині. Встановлено учасникам справи п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання учасникам справи. Встановлено учасникам справи строк до 28.12.2021 для подання письмових заяв, клопотань тощо. Витребувано у учасників справи оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги.
28.12.2021 від КП “Теплоенерго” до суду електронною поштою надійшов відзив (вх.№15185) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що суд першої інстанції при постановленні ухвали правильно зазначив, що в силу частини першої статті 58 Конституції України Закон №1730-VIII у редакції Закону України №1639-ІХ не має зворотної дії в часі і не поширюється на правовідносини з розрахунків за поставлений природний газ, які проведено до набрання ним чинності, але при цьому цей Закон визначає порядок врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожиті енергоносії, що була погашена боржниками станом на 01.06.2021. Вказані висновки повністю відповідають правовій позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №922/3212/19. КП «Теплоенерго» також зазначає, що Закон № 1730-VIII розповсюджується на борги за спожиту теплову енергію, що утворилась до 01.06.2021. Крім того, ані Закон №1730-VIII, ані Закон №1639-ІХ не визнано антиконституційними і ці закони є чинними. Також КП «Теплоенерго» вважає, що процесуальна можливість визнавати виконавчі документи недійсними (такими, що не підлягають виконанню) надається суду згідно з частиною 1 ст.328 Господарського процесуального кодексу України, а згідно з частиною 1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Тому відповідно до частини 1 ст. 7 Закону №1730-VIII за наслідками списання нарахованих на заборгованість за теплову енергію, утворену станом на 01.06.2021, неустойки (штраф, пеня), інфляційні нарахування, погашення основної частини боргу якої здійснено до 01.06.2021 - припинилося й зобов'язання відповідача перед позивачем в частині 117242,14 грн - 3% річних та 466211,93 грн пені. Тобто, суд наділений процесуальним правом визнавати виконавчий документ недійсним в частині, зобов'язання по якому припинилося у зв'язку із списанням відповідних сум на підставі Закону. Додатково КП «Теплоенерго» посилається на судову практику з вирішення аналогічного спору, що викладена у постанові Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 у справі №922/3325/19, де суд дійшов висновку, що застосування статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії» щодо списання пені, 3% річних, інфляційних нарахувань нарахованих на заборгованість за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, яка сплачена до 01.06.2021, не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості до певної дати. Зокрема, застосування даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості і застосування процедури, передбаченої статтями 1, 2, 3 Закону, за умови погашення заборгованості до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.12.2021 відмовлено КП “Теплоенерго” у задоволенні клопотання (вх.№15186 від 28.12.2021) про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції з розгляду справи №917/223/20, яке відбудеться 13.01.2022 о 10:30 год.
10.01.2022 від представника КП “Теплоенерго” до суду електронною поштою надійшло клопотання (вх.№233), в якому просить суд дану справу розглядати за відсутності представника КП “Теплоенерго” за наявними в матеріалах справи документами.
12.01.2022 від представника ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" електронною поштою до суду надійшла відповідь (вх.№352) на відзив, в якій зазначена правова позиція скаржника та доводи, викладені в апеляційний скарзі.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2022 у зв'язку з відпусткою судді Тарасової І.В. та судді Шевель О.В. для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі №917/223/20 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Пуль О.А., судді Білоусової Я.О., судді Лакізи В.В.
Згідно з пунктом 14 ст.32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
У судовому засіданні 13.01.2022, яке проходило у режимі відеоконференції, після заслуховування правової позиції позивача, оголошено перерву у судовому засіданні до 10.02.2022 до 11:30 год., про що учасників справи повідомлено ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2022.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2022 задоволено клопотання (вх.№931) представника відповідача, адвоката Рудницької А.В., про участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №917/223/20, яке відбудеться 10.02.2022 об 11:30 годині у режимі відеоконференції. Доручено Крюківському районному суду м.Кременчука забезпечити проведення відеоконференції у справі №917/223/20.
У судовому засіданні 10.02.2022, яке проходило у режимі відеоконференції, розгляд справи продовжено зі стадії, на якій було оголошено перерву.
Після перерви у судове засідання з'явився представник відповідача, проти апеляційної скарги заперечувала, вважає її безпідставною та необґрунтованою, просить ухвалу господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги заявника, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали господарського суду у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду виходить з такого.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 18.02.2021 у справі №917/223/20 позов ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" до КП "Теплоенерго" задоволено частково. Стягнуто з КП "Теплоенерго" на користь ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" 25186245,79 грн основного боргу, 117242,14 грн 3% річних, 466211,93 грн пені, 393538,67 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Повернуто ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1742,75 грн.
На виконання зазначеного рішення, господарським судом Полтавської області 09.04.2021 видано наказ про стягнення з КП "Теплоенерго" на користь ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" 25186245,79 грн - основного боргу, 117242,14 грн - 3% річних, 466211,93 грн - пені, 393538,67 грн - витрат по сплаті судового збору.
Зазначений наказ стягувачем пред'явлено на виконання до ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (постанова про відкриття виконавчого провадження від 27.04.2021, ВП №65265942 (а.с.5-6, том 6)).
31.05.2021 КП "Теплоенерго" звернулось до господарського суду Полтавської області з заявою (за вх.№5860 від 31.05.2021) про визнання наказу господарського суду Полтавської області від 19.04.2021 у справі №917/223/20 таким, що не підлягає виконанню у частині стягнення з КП "Теплоенерго" на користь ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" основного боргу у сумі 25186245,79 грн у зв'язку зі сплатою.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 15.07.2021 (з урахуванням ухвали від 26.08.2021 про виправлення описки в ухвалі від 15.07.2021) частково задоволено заяву КП "Теплоенерго". Визнано наказ господарського суду Полтавської області від 09.04.2021 у справі №917/223/20 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з Комунального підприємства "Теплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" суми основного боргу в розмірі 25186245,79 грн.
19.10.2021 від Комунального підприємства "Теплоенерго" до господарського суду надійшла заява (за вх.№11515) про визнання виконавчого документа - наказу господарського суду Полтавської області від 09.04.2021 у справі №917/223/20, таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з останнього 117242,14 грн 3% річних та 466211,93 грн пені.
Заява обґрунтована тим, що відповідно до частини 1 ст.7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" у редакції Закону України "Про заходи спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 01.06.2021, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб: підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 01.06.2021 або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону підлягають списанню, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями умов укладеного договору про реструктуризацію заборгованості. Оскільки заборгованість за теплову енергію згідно з наказом господарського суду Полтавської області по справі №917/223/20 погашена до 01.06.2021, нараховані на неї пеня та 3% річних є такими, що підлягають списанню.
Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу дійшов висновку про наявність законних правових підстав для визнання таким, що не підлягає виконанню наказу господарського суду Полтавської області у справі №917/223/20 від 09.04.2021 у частині стягнення з КП "Теплоенерго" на користь ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" 117242,14 грн - 3% річних, 466211,93 грн - пені.
Надаючи правову кваліфікацію обставинами справи, колегія суддів зазначає таке.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За положеннями частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Відповідно до статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до частини 1 ст.328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (частина 2 статті 328 Господарського процесуального кодексу України).
Ураховуючи імперативні приписи статті 129-1 Конституції України, статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язковості виконання судового рішення, що набрало законної сили, положення статті 328 Господарського процесуального кодексу України визначають можливість визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, однак лише за наявності для цього безумовних і безспірних підстав, тобто є процедурною нормою, що врегульовує правовідносини між боржником і стягувачем на стадії виконання рішення.
Зі змісту статті 328 Господарського процесуального кодексу України убачається, що перелік підстав для визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не є вичерпним.
При цьому підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: - матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання); - процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема, видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили; якщо виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після його видачі у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання; пред'явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на його пред'явлення до виконання.
У межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов'язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 12.10.2018 у справі №910/9026/13 та від 11.07.2019 у справі № 910/8665/17).
Колегія суддів зазначає, що визначений статтею 328 Господарського процесуального кодексу України правовий механізм визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, не обмежено переліком таких обставин, а пов'язується із наявністю самого обов'язку.
Згідно з нормами статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
29.08.2021 набрав чинності Закон України від 14.07.2021 №1639-IX «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» (далі - Закон № 1639-ІХ).
Вказаним Законом, серед іншого, внесено зміни до Закону України від 03.11.2016 №1730-VIII «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (далі - Закон №1730-VIII).
Закон №1730-VIII визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Метою Закону №1730-VIII є поліпшення становища теплопостачальних підприємств життєзабезпечення, запобігання їхнього банкрутства, забезпечення фінансової стабільності та уникнення кризових ситуацій під час проходження опалювального періоду.
Згідно з цим Законом під процедурою врегулювання заборгованості законодавець визначив заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.
Приписами статті 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» у редакції, з урахуванням змін, внесених Законом від 14.07.2021 №1639-IX, визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та послуги з його розподілу і транспортування, за теплову енергію, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення», у редакції Закону №1639-ІХ, для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
На відміну від приписів статті 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», законодавець не обмежив дію Закону №1730-VIII на суб'єктів, у залежності від включення їх до Реєстру.
Згідно з частиною першою статті 7 Закону 1730-VIII, із змінами, внесеними Законом №1639-ІХ, на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію станом на 01.06.2021 неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.
Нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 01.06.2021, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб: -підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 01.06.2021 або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону; -підлягають списанню, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями умов укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.
Аналізуючи норми Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», колегія суддів зазначає, що встановлений законодавцем обов'язок списати заборгованість з неустойки, 3% річних, інфляційних витрат має на меті звільнення боржника від додаткового навантаження в умовах повного виконання основного зобов'язання задля забезпечення досягнення мети Закону №1730-VIII, а саме, забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Як убачається з матеріалів справи, заборгованість КП «Теплоенерго» перед ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» у даній справі виникла внаслідок несвоєчасних розрахунків відповідача за отриману теплову енергію за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №4313/082023/с від 31.07.2013.
Відповідно до наказу господарського суду Полтавської області у справі №917/223/20 від 09.04.2021 з боржника стягнуто заборгованість у розмірі 25186245,79 грн - основного боргу, 117242,14 грн - 3% річних, 466211,93 грн - пені, 393538,67 грн - витрат по сплаті судового збору.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України №284 від 05.11.2021 внесені зміни до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", згідно з додатком до нього відомості по КП «Теплоенерго» доповнені обсягом кредиторської заборгованості перед ПАТ Крюківський вагонобудівний завод, утвореної станом на 01.06.2021, що підлягає реструктуризації, а також обсягом пені, інфляційних нарахувань, 3% річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, утворену станом на 01.06.2021 тощо (№ запису в реєстрі 104.2), де сума таких визнана в реєстрі нарахувань станом на 01.06.2021 складає 7559109,20 грн.
Вказана сума нарахувань 7559109,20 грн внесена до вказаного вище реєстру відповідно до заяви №06/2108 від 27.10.2021 щодо внесення змін до реєстру КП «Теплоенерго», до якої надано розшифровку складу цієї кредиторської заборгованості, а саме, довідки про обсяги та структуру кредиторської заборгованості, де у строчці 4 по кредитору ПАТ «КВБЗ» зазначені заявлені до внесення до реєстру залишки таких нарахувань у справі №917/223/20, зокрема, в колонці зазначені дані неустойки, штрафи, пені, інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість (без судового збору) - 583454,07 грн (тобто сума по рішенню 117242,14 грн - 3% річних, 466211,93 грн - пені, загалом - 583454,07 грн), "судовий збір" - 393538,67 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що за поставлену теплову енергію за договором (основна сума заборгованості) у розмірі 25186245,79 грн за рішенням суду від 18.02.2021 у справі №917/223/20 КП "Теплоенерго" сплатило добровільно у повному обсязі до 01.06.2021.
Залишок заборгованості за наказом господарського суду Полтавської області від 09.04.2021 у справі №917/223/20 становить: 117242,14 грн - 3% річних, 466211,93 грн - пені та 393538,67 грн витрат по сплаті судового збору.
Сторонами у справі не заперечується, що погашення основної частини боргу відбулося до 01.06.2021.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що на відносини сторін у даному випадку розповсюджуються норми частини 1 ст.7 Закону 1730-VIII у редакції Закону №1639-IX, які визначають порядок врегулювання заборгованості.
Запроваджений Законом механізм списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, виключає правомірність примусового стягнення з боржника зазначеної заборгованості.
Щодо доводів скаржника про обов'язковість виконання судового рішення у справі №917/223/20 колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до змісту статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення статті жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Так, мета Закону №1730-VIII полягає у забезпечені загального інтересу та інтересів суспільства - забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, діяльність яких пов'язана із виконанням житлово-комунальних послуг, які визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги», як результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Дія держави, пов'язана із запровадженням процедури списання заборгованості, визначеної статтею 7 Закону № 1730-VIII, у даному випадку не виходить за межі статті 1 Першого протоколу Конвенції.
При цьому статтею 8 Закону №1730-VIII законодавець запровадив гарантії забезпечення прав та інтересів кредиторів в умовах реалізації механізмів оздоровлення теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Ураховуючи запроваджений державою механізм забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, з огляду на проведений боржником розрахунок основної суми боргу у повному обсязі до 01.06.2021, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду щодо наявності передбачених чинним законодавством обставин для визнання таким, що не підлягає виконанню наказу господарського суду Полтавської області від 09.04.2021 у справі №917/223/20 у частині стягнення з Комунального підприємства "Теплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" 117242,14 грн - 3% річних, 466211,93 грн - пені.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною першою статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.
Згідно зі ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом першої інстанції у повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та прийнята ним ухвала є законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не убачає.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Крюківський вагонобудівельний завод” залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Полтавської області від 09.11.2021 у справі №917/223/20 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 15.02.2022.
Головуючий суддя О.А. Пуль
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя В.В. Лакіза