08 лютого 2022 року м. Харків Справа № 908/2852/15
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Ісичко С.Е.,
розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "Карпатибудінвест" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Сиволобова М.М., м. Київ,
на ухвалу Господарського суду Донецької області від 24.11.2021 (суддя Чорненька І.К.), постановлену в приміщенні Господарського суду Донецької області в м. Харкові, о 12:45год,
у справі №908/2852/15
за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатибудінвест", м. Дружківка,
про банкрутство,
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 24.11.2021 у справі №908/2852/15 відмовлено у задоволенні клопотання ліквідатора Сиволобова М.М. від 16.11.2021 №01-16/1291 про застосування заходів процесуального примусу;
- закрито провадження з розгляду клопотання ліквідатора Сиволобова М.М. від 16.11.2021 №01-16/1290 про повторне зобов'язання Ареф'єва А.Ю. передати документацію ТОВ «Карпатибудінвест»;
- задоволено клопотання ліквідатора Сиволобова М.М. від 02.11.2021 №01-16/1238 про оголошення у розшук транспортного засобу частково;
- зобов'язано Національну поліцію України здійснити розшук транспортного засобу ТОВ «Карпатибудінвест», а саме: ЗАЛ 130 КО 520, 1979р.в., д.н., НОМЕР_1 ;
- зобов'язано Національну поліцію України, у випадку затримання оголошеного в розшук транспортного засобу, негайно повідомити ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатибудінвест» Сиволобова М. М. (тел.: НОМЕР_2 ), а також письмово, шляхом надсилання рекомендованого листа на адресу: 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 33/34, приміщення 13, або шляхом надіслання листа на електрону пошту @post.com протягом трьох календарних днів, про адресу та місце зберігання затриманого транспортного засобу;
- зобов'язано Національну поліцію України, а також залучені підприємства, установи та організації для транспортування та зберігання затриманого автомобіля, повернути транспортний засіб, що належать ТОВ «Карпатибудінвест» (код ЄДРПОУ 36404613) на праві власності за першою вимогою (письмовим зверненням) ліквідатора Сиволобова М.М.;
- в іншій частині клопотання ліквідатора Сиволобова М.М. від 02.11.2021 №01-16/1238 про оголошення у розшук транспортного засобу відмовлено (т.39, а.с.134-138).
Ухвала місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні клопотання ліквідатора Сиволобова М.М. від 16.11.2021 №01-16/1291 про застосування заходів процесуального примусу мотивована тим, що ухвалою місцевого господарського суду від 09.06.2021 застосовано до арбітражного керуючого Ареф'єва А.Ю. захід процесуального примусу у вигляді штрафу за невиконання вимог суду в частині ненадання суду доказів спрямування ліквідатору банкрута Сиволобову М.М. бухгалтерської та всієї іншої документації, печаток і штампів, матеріальних та всіх інших цінностей ТОВ «Карпатибудінвест». Також, місцевий господарський суд зазначив, що відповідно до приписів статті 135 ГПК України стягнення в дохід державного бюджету з особи штрафу є правом суду.
В частині закриття провадження з розгляду клопотання ліквідатора Сиволобова М.М. від 16.11.2021 №01-16/1290 про повторне зобов'язання Ареф'єва А.Ю. передати документацію ТОВ «Карпатибудінвест» судове рішення з посиланням на частину 2 статті 231 ГПК України мотивовано тим, що ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.11.2020 зобов'язано арбітражного керуючого Ареф'єва Антона Юрійовича передати ліквідатору банкрута Сиволобову М.М. всю бухгалтерську та іншу документацію ТОВ «Карпатибудінвест», всі його печатки, штампи, матеріальні та інші цінності, а отже відсутні підстави для його розгляду.
ТОВ «Карпатибудінвест» в особі ліквідатора Сиволобова М.М. з ухвалою місцевого господарського суду не погодилось та 13.12.2021 звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 24.11.2021 у справі №908/2852/15 в частині відмови у задоволенні клопотання від 16.11.2021 №01-16/1291 про застосування заходів процесуального примусу та закриття провадження з розгляду клопотання про повторне зобов'язання Ареф'єва А.Ю. передати документацію ТОВ «Карпатибудінвест» та ухвалити нове рішення, яким задовольнити клопотання ліквідатора Сиволобова М.М. від 16.11.2021 №01-16/1291 про повторне застосування заходів процесуального примусу до арбітражного керуючого Ареф'єва А.Ю.; зобов'язати Ареф'єва А.Ю. передати арбітражному керуючому Сиволобову М.М. всю бухгалтерську та іншу документацію ТОВ «Карпатибудінвест», а також всі його печатки, штампи, матеріальні та інші цінності відповідно до приписів ухвали Господарського суду Донецької області від 18.11.2020 у справі №908/2852/15; видати судовий наказ для примусового виконання.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що попередній ліквідатор ТОВ «Карпатибудінвест» арбітражний керуючий Ареф'єв А.Ю. не виконує вимоги ухвали Господарського суду Донецької області від 18.11.2020 у справі 908/2852/15, а тому з метою спонукання його до належного виконання обов'язків необхідно застосувати заходи процесуального примусу повторно, з урахуванням положень частини 2 статті 135 ГПК України. Також скаржник вказує на те, що його клопотання від 16.11.2021 №01-16/1290 про повторне зобов'язання арбітражного керуючого Ареф'єва А.Ю. передати всю документацію банкрута та видачу судового наказу містить інші нормативні обґрунтування та інші фактичні обставини у справі, а тому підлягало розгляду по суті.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ліквідатор боржника арбітражний керуючий Сиволобов М.М., який прийняв участь в режимі відеоконференції, підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 24.11.2021 у справі №908/2852/15 в частині відмови у задоволенні клопотання від 16.11.2021 №01-16/1291 про застосування заходів процесуального примусу та закриття провадження з розгляду клопотання про повторне зобов'язання Ареф'єва А.Ю. передати документацію ТОВ «Карпатибудінвест» та ухвалити нове рішення, яким задовольнити клопотання ліквідатора Сиволобова М.М. від 16.11.2021 №01-16/1291 про повторне застосування заходів процесуального примусу до арбітражного керуючого Ареф'єва А.Ю.; зобов'язати Ареф'єва А.Ю. передати арбітражному керуючому Сиволобову М.М. всю бухгалтерську та іншу документацію ТОВ «Карпатибудінвест», а також всі його печатки, штампи, матеріальні та інші цінності відповідно до приписів ухвали Господарського суду Донецької області від 18.11.2020 у справі №908/2852/15; видати судовий наказ для примусового виконання.
Інші учасники справи належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень та інформація, розміщена на офіційному веб-порталі АТ «Укрпошта».
Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін не була визнана судом обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників кредиторів у справі за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення ліквідатора боржника арбітражного керуючого Сиволобова М.М., перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.06.2015 порушено провадження у справі №908/2852/15 про банкрутство ТОВ «Карпатибудінвест»; відкрито процедуру санації боржника ТОВ «Карпатибудінвест» на шість місяців; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим санацією боржника ТОВ «Карпатибудінвест» Макарова О.В.; призначено розпорядником майна в процедурі санації боржника арбітражного керуючого Ареф'єва А.Ю. (т.1,а.с.219-221).
04.06.2015 на сайті Вищого господарського суду України розміщено оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ «Карпатибудінвест» і відкриття процедури санації (т.1,а.с.222).
Ухвалою місцевого господарського суду від 25.08.2015 за результатами попереднього засідання затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ «Карпатибудінвест» (т.23,а.с.129-138).
Постановою Господарського суду Донецької області від 07.08.2018 у цій справі, зокрема, визнано ТОВ «Карпатибудінвест» банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців; ліквідатором ТОВ «Карпатибудінвест» призначено арбітражного керуючого Ареф'єва А.Ю. (т.29, а.с.191-195).
Ухвалою суду першої інстанції від 18.11.2020 частково задоволено скаргу ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» на лії ліквідатора арбітражного керуючого Ареф'єва А.Ю.; відсторонено арбітражного керуючого Ареф'єва А.Ю. від виконання обов'язків ТОВ «Карпатибудінвест»; в іншій частині скаргу ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» на дії ліквідатора банкрута арбітражного керуючого арбітражного керуючого Ареф'єва А.Ю. відхилено; призначено ліквідатором ТОВ «Карпатибудінвест» арбітражного керуючого Сиволобова М.М.; зобов'язано арбітражного керуючого Ареф'єва А.Ю. передати ліквідатору банкрута Сиволобову М.М. протягом п'яти днів з дня отримання ухвали бухгалтерську та всю іншу документацію ТОВ «Карпатибудінвест», печатки і штампи, матеріальні та всі інші цінності (т.38, а.с.37-53).
26.02.2021 арбітражний керуючий Сиволобов М.М. звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням №01-16/187, в якому просив зобов'язати арбітражного керуючого Ареф'єва А.Ю. передати йому документи всю бухгалтерську та іншу документацію ТОВ «Карпатибудінвест», а також всі його печатки, штампи, матеріальні та інші цінності (т.39,а.с.5).
У клопотанні від 26.03.2021 арбітражний керуючий Сиволобов М.М. просив залишити без розгляду вищезазначене клопотання від 26.02.2021 №01-16/187 (т.39,а.с.10).
13.05.2021 до Господарського суду Донецької області від арбітражного керуючого Сиволобова М.М. надійшло клопотання від 12.05.2021 №01-16/545, в якому він просив повторно зобов'язати арбітражного керуючого Ареф'єва А.Ю. передати йому всю бухгалтерську та іншу документацію ТОВ «Карпатибудінвест», а також всі печатки, штампи, матеріальні та інші цінності; застосувати до Ареф'єва А.Ю. заходи процесуального примусу.
Вказане клопотання з посиланням на статті 19,21 КУзПБ та статтю 131 ГПК України мотивовано тим, що ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.11.2020 у цій справі зобов'язано арбітражного керуючого Ареф'єва А.Ю. передати арбітражному керуючому Сиволобову М.М. протягом п'яти днів з дня отримання ухвали бухгалтерську та всю іншу документацію ТОВ «Карпатибудінвест», печатки і штампи, матеріальні та всі інші цінності. У зв'язку з цим ліквідатором боржника Сиволобовим М.М. надіслано попередньому ліквідатору боржника арбітражному керуючому Ареф'єву А.Ю. запити з проханням передати всю бухгалтерську документацію, печатки, штампи, матеріальні та інші цінності, які не були виконані (т.39,а.с.23,24).
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 31.05.2021 у цій справі, зокрема, встановлено, арбітражному керуючому Ареф'єву А.Ю. до дати судового засідання (09.06.2021) надати господарському суду докази спрямування бухгалтерської та іншої документації арбітражному керуючому Сиволобову М.М. (т.39, а.с.26,27).
13.08.2021 арбітражний керуючий Сиволобов М.М. звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням, в якому просив видати наказ на примусове виконання рішення (ухвали) Господарського суду Донецької області від 18.11.2020 у справі №908/2852/15 в частині вимоги пункту 5 резолютивної частини, а саме: зобов'язати арбітражного керуючого Ареф'єва А.Ю. передати ліквідатору Сиволобову М.М. всю бухгалтерську та іншу документацію боржника, його печатки і штампи, матеріальні та інші цінності (т.39,а.с.84,85).
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 08.09.2021 у цій справі частково задоволено клопотання Сиволобова М.М. від 12.05.2021 №01-16/545 про застосування заходів процесуального примусу у справі №908/2852/15; стягнуто з арбітражного керуючого Ареф'єва А.Ю. на користь Державного бюджету України штраф у сумі 2379,00грн; закрито провадження з розгляду клопотання ліквідатора Сиволобова М.М. від 12.05.2021 №01-16/545 про застосування заходів процесуального примусу у справі №908/2852/15 в частині повторного зобов'язання арбітражного керуючого Ареф'єва А.Ю. передати арбітражному керуючому Сиволобову М.М. всю бухгалтерську та іншу документацію ТОВ «Карпатибудінвест», а також всі його печатки, штампи, матеріальні та інші цінності; відмовлено у задоволенні клопотання Сиволобова М.М. від 13.08.2021 №01-16/932 (т.39,а.с.89-93).
16.11.2021 ТОВ «Карпатибудінвест» в особі ліквідатора Сиволобова М.М. звернулось до місцевого господарського суду з клопотанням №01-16/1290 про повторне, із зазначенням заходів примусового виконання, зобов'язання арбітражного керуючого Ареф'єва А.Ю. передати арбітражному керуючому Сиволобову М.М. бухгалтерську та іншу документацію ТОВ «Карпатибудінвест», а також всі його печатки, штампи, матеріальні та інші цінності відповідно до приписів ухвали Господарського суду Донецької області від 18.11.2020 у справі №908/2852/15 (т.39, а.с.127).
В обґрунтування вказаного клопотання посилається на те, що ухвала Господарського суду Донецької області від 08.09.2021 у цій справі не містить заходів примусового виконання рішення, які є підставою для видачі судового наказу.
Також, 16.11.2021 ліквідатором боржника подано до місцевого господарського суду клопотання №01-16/1291 про застосування до Ареф'єва А.Ю. заходів процесуального примусу (т.39,а.с.130).
24.11.2021 місцевим господарським судом прийнято оскаржувану ухвалу з підстав, зазначених вище (т.39,а.с.134-138).
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є: забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною 1 статті 14 Закону України Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
При цьому, як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства").
Відповідно до Рекомендації № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходів щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, для запобігання будь-яким зловживанням системою оскарження.
Згідно положень статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 2 Кодексу України з процедури банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу України з процедури банкрутства ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 9 КУзПБ встановлено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Кодексом.
Провадження у справі про банкрутство поєднує в собі як розгляд процедурних питань, пов'язаних саме із здійсненням такого провадження, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник, які розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні, тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі №918/335/17 зробила висновок про те, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи.
Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв'язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення (розумій також і відсторонення) керуючого санацією, ліквідатора тощо.
Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України.
Порядок оскарження судових рішень у процедурах банкрутства врегульовано статтею 9 КУзПБ (щодо першої групи судових рішень), а для спорів, які вирішуються в межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ (друга група судових рішень - пункт 55.2. цієї постанови) - статтями 255, 287 ГПК України.
Така правова позиція неодноразово висловлювалась у судових рішеннях Верховного Суду, зокрема у постановах від 05.04.2021 у справі № 4/5007/33-Б-11, від 06.05.2021 у справі 910/2526/14, від 18.05.2021 у справі № 924/549/19, від 19.05.2021 у справі № 925/236/15.
Відповідно до частини 1 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно із частиною 2 статті 254 ГПК України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Відповідно до частини 3 статті 255 ГПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Системне тлумачення статті 255 ГПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.
Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
У пунктах 35,36 постанови Верховного Суду від 17.12.2019 у справі №18/257 зазначено, що реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення, виходячи із принципів статей 55, 129 Конституції України, ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм ГПК України. Порядок здійснення господарського судочинства в Україні регламентується відповідним спеціальним законом - Господарським процесуальним кодексом України, нормами якого, зокрема, визначено конкретні випадки можливості оскарження тих чи інших процесуальних документів суду.
Частиною 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка кореспондується з частиною 4 статті 236 ГПК України, встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
За таких обставин, з метою дотримання принципу правової визначеності, та формування сталої судової практики суд апеляційної інстанції враховує висновки Верховного Суду щодо застосування конкретних норм права до спірних правовідносин
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Пелевін проти України" від 20.05.2010 зазначено, що держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями статті 6 Конвенції в провадженнях у цих судах. Суд повторює, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини там, де існують, апеляційні або касаційні суди, гарантії, що містяться у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (рішення ЄСПЛ у справі "Делькур проти Бельгії" від 17.01.1970 та у справі "Гофман проти Німеччини" від 11.10.2001).
Предметом апеляційного оскарження є ухвала Господарського суду Донецької області від 24.11.2021 в частині відмови у задоволенні клопотання ліквідатора боржника Сиволобова М.М. від 16.11.2021 №01-16/1291 про застосування заходів процесуального примусу та закриття провадження з розгляду клопотання про повторне зобов'язання Ареф'єва А.Ю. передати документацію ТОВ «Карпатибудінвест».
Згідно зі статтею 131 ГПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.
Частиною 1 статті 132 ГПК України встановлено, що заходами процесуального примусу є: попередження; видалення із залу судового засідання; тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; штраф.
За приписами частин 1, 2 статті 135 ГПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною десятою статті 188 цього Кодексу. У випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд, з урахуванням конкретних обставин, стягує в дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від п'яти до п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У випадку невиконання процесуальних обов'язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд, з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.
У п. 43 постанови Верховного суду від 27.12.2019 у справі №916/2643/17 зазначено, що у вирішенні питання про визнання тих чи інших дій зловживанням процесуальними правами та постановлення ухвали про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу позиція учасника справи є важливою, але не вирішальною, оскільки законодавець відносить ці повноваження до виключної компетенції судів.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що постановлення ухвали застосування заходів процесуального примусу, зокрема, накладення штрафу належить до дискреційних повноважень суду та не залежить від волевиявлення учасників провадження у справі про банкрутство.
Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що ухвалою Господарського суду Донецької області від 08.09.2021 стягнуто з арбітражного керуючого Ареф'єва А.Ю. на користь Державного бюджету України штраф у сумі 2379,00грн, тобто вже застосовані заходи процесуального примусу у вигляді штрафу.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пункту 16 частини 1 статті 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу.
Частиною 4 статті 135 ГПК України встановлено, що ухвалу про стягнення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду вищої інстанції. Оскарження такої ухвали не перешкоджає розгляду справи. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали про накладення штрафу є остаточною і оскарженню не підлягає. Ухвала Верховного Суду про стягнення штрафу оскарженню не підлягає.
З аналізу положень ГПК України вбачається, що право апеляційного оскарження ухвали про застосування заходів процесуального примусу зумовлено тим, що вона безпосередньо впливає на права та охоронювані законом інтереси особи, щодо якої вона постановлена.
Проте, ухвала про відмову у задоволенні клопотання про застосування заходів процесуального примусу у вигляді накладення штрафу не входить до переліку ухвал, визначених частиною 1 статті 255 ГПК України, що підлягають оскарженню в апеляційному порядку, а також можливість її оскарження не передбачена Кодексом України з процедур банкрутства, що зумовлено тим, що відповідна ухвала не порушує прав та охоронюваних законом інтересів учасників провадження у справі, а її оскарження призведе лише до затягування розгляду справи.
Також така ухвала суду першої інстанції не може бути оскаржена в апеляційному порядку на підставі норм КУзПБ як така, що забезпечує рух судового процесу та не містить правових висновків щодо суті заявленого спору чи провадження у справі про банкрутство боржника.
При цьому суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського суду з прав людини, який у пункті 53 рішення від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України» зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута ( пункт 57 рішення ЄСПЛ від 28.05.1985 у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що оскаржувана ліквідатором боржника арбітражним керуючим Сиволобовим М.М. ухвала в частині відмови у задоволенні його клопотання про застосування заходів процесуального примусу не порушує ані його прав та охоронюваних законом інтересів, ані прав боржника чи кредиторів.
Отже, відповідно до норм ГПК України, що регламентують право на апеляційне оскарження, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції в оскаржуваній частині не віднесено до ухвал, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.
Відповідно пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
Згідно із частиною 1 статті 232 ГПК України судовими рішеннями є: ухвали, рішення, постанови, судові накази.
Враховуючи, що апеляційним господарським судом відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Сиволобова М.М. на ухвалу Господарського суду Донецької області від 24.11.2021 цій справі, в частині застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу, що не підлягає оскарженню в порядку апеляційного провадження, колегія суддів вважає, що таке провадження підлягає закриттю, як помилково відкрите.
При цьому, хоча стаття 264 ГПК України не містить такої підстави для закриття провадження, як помилково відкрите, колегія суддів вважає, що закриття апеляційного провадження на ухвалу Господарського суду Донецької області від 24.11.2021 у справі №908/2852/15 в частині застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу в цьому випадку є процесуально правильним, оскільки апеляційне провадження у справі в цій частині відкрито з перегляду ухвали суду першої інстанції в частині, яка не підлягає оскарженню і в разі апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали суд апеляційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.01.2019 у справі №922/1906/18, від 10.09.2019 у справі № 914/3604/15, від 13.08.2019 у справі № 5002-17/2743-2009, від 20.08.2019 у справі № 910/1702/15-г, від 29.04.2020 у справі №917/1185/18, від 26.02.2021 у справі №29/5005/6381/2011.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Сиволобова М.М. на ухвалу Господарського суду Донецької області від 24.11.2021 в частині відмови у задоволенні клопотання від 16.11.2021 №01-16/1291 про застосування заходів процесуального примусу.
Щодо клопотання ліквідатора боржника арбітражного керуючого Сиволобова М.М. від 16.11.2021 №01-16/1290 про повторне, зі зазначенням заходів примусового виконання, зобов'язання арбітражного керуючого Ареф'єва А.Ю. передати арбітражному керуючому Сиволобову М.М. бухгалтерську та іншу документацію ТОВ "Карпатибудінвест", всі його печатки, штампи, матеріальні та інші цінності відповідно до приписів ухвали Господарського суду Донецької області від 18.11.2020, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.11.2020 у цій справі, зокрема, зобов'язано арбітражного керуючого Ареф'єва А.Ю. передати ліквідатору банкрута Сиволобову М.М. протягом п'яти днів з дня отримання ухвали бухгалтерську та всю іншу документацію ТОВ «Карпатибудінвест», печатки і штампи, матеріальні та всі інші цінності (т.38, а.с.37-53).
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на усій території України.
Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Аналогічні приписи містяться в частині 1 статті 18 ГПК України.
Частиною 1 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, ухвала Господарського суду Донецької області від 18.11.2020 у цій справі є обов'язковою до виконання на всій території України та всіма фізичними та юридичними особами та іншими суб'єктами господарювання, а тому ухвалення аналогічного судового рішення є недоцільним і таким, що суперечило б вимогам ГПК України.
16.11.2021 ТОВ «Карпатибудінвест» в особі ліквідатора Сиволобова М.М. звернулось до місцевого господарського суду з клопотанням №01-16/1290, в якому просило повторно, із зазначенням заходів примусового виконання, зобов'язати арбітражного керуючого Ареф'єва А.Ю. передати арбітражному керуючому Сиволобову М.М. бухгалтерську та іншу документацію ТОВ «Карпатибудінвест», а також всі його печатки, штампи, матеріальні та інші цінності відповідно до приписів ухвали Господарського суду Донецької області від 18.11.2020 у справі №908/2852/15 (т.39, а.с.127). В обґрунтування вказаного клопотання посилається на те, що ухвала Господарського суду Донецької області від 08.09.2021 у цій справі не містить заходів примусового виконання рішення, які є підставою для видачі судового наказу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до п.2,4,5 ч. 1 ст. 175 цього Кодексу.
Вказані норми є відображенням принципу юридичної визначеності як одного із основоположних аспектів верховенства права, який полягає у тому, що у разі ухвалення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву.
Відповідно до змісту вказаних норм права, однією з цілей застосування цих норм процесуального права законодавець визначив, зокрема уникнення можливості формування різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, як і уникнення застосування можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами, як засобу, направленого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.
У розумінні зазначених норм позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників господарського процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Отже, для застосування підстави для закриття провадження у справі, передбаченої пунктом 2 частини 1 статті 175 ГПК України, необхідна наявність водночас трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову. Зміна хоча б однієї з наведених складових не перешкоджає особі звернутися до суду з позовною заявою і не дає суду підстави для закриття провадження у справі.
Аналогічна правова позиція щодо застосування положень, закріплених в пункті 2 частини 1 статті 175 та пункті 3 частини 1 статті 231 ГПК України, викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 18.10.2018 у справі № 910/9158/16.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову, як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, є спосіб захисту цього права чи інтересу.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (п.70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 908/299/18).
Аналогічне тлумачення предмету та підстав позову викладено у пункті 130 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц.
У клопотанні від 13.05.2021 №01-16/545 арбітражний керуючий Сиволобов М.М. просив повторно зобов'язати арбітражного керуючого Ареф'єва А.Ю. передати йому всю бухгалтерську та іншу документацію ТОВ «Карпатибудінвест», а також всі печатки, штампи, матеріальні та інші цінності. Вказане клопотання з посиланням на статті 19,21 КУзПБ та статтю 131 ГПК України мотивовано тим, що ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.11.2020 у цій справі зобов'язано арбітражного керуючого Ареф'єва А.Ю. передати арбітражному керуючому Сиволобову М.М. протягом п'яти днів з дня отримання ухвали бухгалтерську та всю іншу документацію ТОВ «Карпатибудінвест», печатки і штампи, матеріальні та всі інші цінності, у зв'язку з цим, ліквідатором боржника Сиволобовим М.М. надіслано попередньому ліквідатору боржника арбітражному керуючому Ареф'єву А.Ю. запити з проханням передати всю бухгалтерську документацію, печатки, штампи, матеріальні та інші цінності, які не були виконані (т.39,а.с.23,24).
Тоді як, у клопотанні від 16.11.2021 №01-16/1290 ліквідатор боржника арбітражний керуючий Сиволобов М.М. просить зобов'язати арбітражного керуючого Ареф'єва А.Ю. передати арбітражному керуючому Сиволобову М.М. бухгалтерську та іншу документацію ТОВ «Карпатибудінвест», а також всі його печатки, штампи, матеріальні та інші цінності відповідно до приписів ухвали Господарського суду Донецької області від 18.11.2020 у справі №908/2852/15 із зазначенням заходів примусового виконання. В обґрунтування вказаного клопотання посилається на те, що ухвала Господарського суду Донецької області від 18.11.2020 у цій справі не містить заходів примусового виконання рішення, які є підставою для видачі судового наказу (т.39, а.с.127).
Тобто, підставою для подачі заяви від 16.11.2021 №01-16/1290 ліквідатор визначає те, в ухвалі Господарського суду Донецької області від 18.11.2020 не визначені заходи процесуального примусу. Отже, фактично ліквідатором визначені інші підстави, якими він обґрунтовує своє клопотання щодо зобов'язання арбітражного керуючого Ареф'єва А.Ю. передати йому всі його печатки, штампи, матеріальні та інші цінності відповідно до приписів ухвали Господарського суду Донецької області від 18.11.2020 у справі №908/2852/15.
Місцевий господарський суд при ухваленні оскаржуваної ухвали в частині закриття провадження з розгляду клопотання ліквідатора Сиволобова М.М. від 16.11.2021 №01-16/1290 про повторне зобов'язання Ареф'єва А.Ю. передати документацію ТОВ «Карпатибудінвест» із зазначенням заходів примусового виконання не дослідив підстав звернення ліквідатора з цим клопотанням та вимог вказаного клопотання ліквідатора, а отже не врахував та не з'ясував чи наявні всі обставини, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України, саме щодо наявності всіх трьох складових, необхідних для застосування п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, що призвело до прийняття передчасного рішення щодо закриття провадження з розгляду клопотання ліквідатора Сиволобова М.М. від 16.11.2021 №01-16/1290 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Відповідно до частини 3 статті 271 ГПК України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
З огляду на викладене, апеляційна скарга ТОВ "Карпатибудінвест" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Сиволобова М.М. підлягає частковому задоволенню, ухвалу господарського суду Донецької області від 24.11.2021 у справі №908/2852/15 слід скасувати в частині закриття провадження з розгляду клопотання ліквідатора Сиволобова М.М. від 16.11.2021 №01-16/1290 про повторне зобов'язання Ареф'єва А.Ю. передати документацію ТОВ «Карпатибудінвест» як таку, що прийнята з неповним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального законодавства, справу у скасованій частині (клопотання ліквідатора ТОВ "Карпатибудінвест" арбітражного керуючого Сиволобова М.М. від 16.11.2021 №01-16/1290) передати на розгляд суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст.129, 269, 270, ч. 3 ст. 271,п.2 ч.1 ст.275, п.п.1, 4 ч.1 ст. 277, ст.ст.281- 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу ТОВ "Карпатибудінвест" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Сиволобова М.М. задовольнити частково.
2.Ухвалу Господарського Донецької області від 24.11.2021 у справі №908/2852/15 скасувати в частині закриття провадження з розгляду клопотання ліквідатора Сиволобова М.М. від 16.11.2021 №01-16/1290 про повторне зобов'язання Ареф'єва А.Ю. передати документацію ТОВ «Карпатибудінвест» та направити справу у скасованій частині на розгляд до суду першої інстанції.
3. Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Карпатибудінвест" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Сиволобова М.М. на ухвалу Господарського суду Донецької області від 24.11.2021 у справі №908/2852/15 в частині відмови у задоволенні клопотання від 16.11.2021 №01-16/1291 про застосування заходів процесуального примусу.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строк оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений 15.02.2022.
Головуючий суддя Л.І. Бородіна
Суддя Л.М. Здоровко
Суддя Н.О. Мартюхіна