вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" січня 2022 р. Справа№ 920/494/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Михальської Ю.Б.
Скрипки І.М.
секретар судового засідання: Бендюг І.В.,
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 18.01.2022,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк"
на рішенняГосподарського суду міста Києва
від 04.10.2021
у справі № 910/494/21 (суддя Марченко О.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк"
до Сумської обласної ради
про стягнення 656916, 03 грн,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Сумської обласної ради про стягнення 656916,03 грн заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням Комунальним підприємством Сумської обласної ради «Суми-Фарм» зобов'язань з повернення кредитних коштів за договором про надання кредиту на умовах овердрафту від 03.09.2019 №958/2019/СмОД-МСБ-О.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 12.05.2021 позовну заяву Банку передано за підсудністю до господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 у справі №910/494/21 відмовлено у задоволенні позову.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Комунальне підприємство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а положення частини сьомої статті 77 ГК України щодо повної субсидіарної відповідальності у даному випадку не підлягають застосуванню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржуване рішення винесено з нез'ясуванням усіх обставин справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, врахувавши положення статуту третьої особи та статті 136 Господарського кодексу України, вказує, що право господарського відання є обмеженим правовим титулом, похідним від права власності, який обмежується не тільки законом та статутом, але й власником майна. Так, на думку апелянта, відповідач, як власник переданого у господарське відання третій особі майна, мав всі підстави та важелі для здійснення контролю за використанням належного йому майна та контролю за діями директора третьої особи, а отже, фактично власник здійснював загальний контроль над діяльністю третьої особи.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було надано відзиву на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
Явка представників у судове засідання
Представник відповідача в судове засідання 18.01.2022 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься у матеріалах справи.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).
Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
З огляду на викладене, оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов'язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджено матеріалами справи, 03.09.2019 між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» (банк) та Комунальним підприємством Сумської обласної ради «Суми-Фарм» (позичальник) укладено договір про надання кредиту на умовах овердрафту від 03.09.2019 №958/2019/СмОД-МСБ-О (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого банк надає позичальнику кредит в межах ліміту овердрафту, встановленого п. 1.2. цього договору, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитними коштами та також комісії в межах строку кредитування, встановленого п. 1.3. цього договору.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 10.09.2020 у справі №920/450/20, яке набрало законної сили 13.10.2020, з Комунального підприємства на користь Банку стягнуто 656916,03 грн заборгованості за договором, з яких: 600 000 грн простроченої заборгованості за кредитом; 32264,03 грн простроченої заборгованості за процентами; 2000 грн простроченої заборгованості зі сплати комісії; 22 098,36 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту; 529,05 грн пені за несвоєчасне погашення процентів і 24,59 грн пені за несвоєчасну сплату комісії, а також 9853,74 грн витрат зі сплати судового збору.
Вказаним рішенням встановлено неналежне виконання Комунальним підприємством Сумської обласної ради «Суми-Фарм» умов договору, в результаті чого в останнього утворилася заборгованість перед банком у сумі 656916,03 грн.
Згідно з частиною четвертою статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як роз'яснено в п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 №18, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.
Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Таким чином, рішення Господарського суду Сумської області від 10.09.2020 у справі №920/450/20, яке набрало законної сили у встановленому порядку, не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть його суперечити.
Отже, обставини, встановлені зазначеним рішенням суду, щодо наявності у Комунального підприємства Сумської обласної ради «Суми-Фарм» заборгованості перед позивачем у сумі 656916,03 грн не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи.
13.10.2020 на виконання цього рішення видано наказ.
Постановою старшого державного виконавця Білопільського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 27.11.2020 відкрито виконавче провадження №63753076 з виконання рішення суду на підставі відповідного наказу.
28.12.2020 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з відсутністю майна у боржника, на яке може бути звернуто стягнення.
Звертаючись до суду з позовом саме до Сумської обласної ради про стягнення заборгованості позичальника за договором про надання кредиту на умовах овердрафту від 03.09.2019 №958/2019/СмОД-МСБ-О, Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» зазначає, що Сумська обласна рада є власником позичальника, тобто субсидіарно відповідає за зобов'язаннями Комунального підприємства Сумської обласної ради «Суми-Фарм».
Так, відповідно до пункту 1.1 статуту Комунального підприємства Сумської обласної ради «Суми-Фарм» (нова редакція), затвердженого заступником начальника управління майном Сумської обласної ради 02.08.2019 (далі - статут) Комунальне підприємство є комунальним унітарним підприємством, заснованим на майні спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Сумської області, управління яким здійснює Сумська обласна рада (власник) через уповноважений нею орган - управління майном Сумської обласної ради (уповноважений орган).
Комунальне підприємство Сумської обласної ради «Суми-Фарм» здійснює комерційну діяльність з метою одержання прибутку (пункт 2.2 статуту).
Пунктом 2.11 статуту передбачено, що Комунальне підприємство Сумської обласної ради «Суми-Фарм» несе відповідальність за своїми зобов'язаннями у межах належного йому майна згідно із законодавством України; не несе відповідальності за зобов'язаннями власника та уповноваженого органу, а останні не несуть відповідальності за зобов'язаннями Комунального підприємства.
Згідно з пунктом 4.2 статуту майно Комунального підприємства Сумської обласної ради «Суми-Фарм» є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Сумської області та закріплюється за ним на праві господарського відання з укладанням відповідного договору, в якому визначаються права та обов'язки сторін щодо господарського використання майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Сумської області в порядку, визначеному законодавством України та власником.
16.04.2021 банк направив на адресу Сумської обласної ради лист-вимогу від 15.04.2021 № 110/13190/2021 щодо погашення кредитної заборгованості Комунального підприємства Сумської обласної ради «Суми-Фарм», оскільки як зазначає позивач, єдиним засновником якого є відповідач.
18.06.2021 відповідачем прийнято рішення припинити Комунальне підприємство Сумської обласної ради «Суми-Фарм» шляхом його ліквідації.
Відповідно до інформації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 02.07.2021 Комунальне підприємство перебуває у стані припинення.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, заслухавши пояснення представника позивача, дійшов висновку щодо відмови у задоволенні апеляційної скарги, з таких підстав.
Відповідно до статті 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Згідно з частиною першої статті 176 Цивільного кодексу України держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.
Підстави та умови субсидіарної відповідальності визначаються положеннями статті 619 Цивільного кодексу України. Так, за загальним змістом цієї норми субсидіарна відповідальність повинна бути передбачена договором або законом, така відповідальність настає за умови пред'явлення вимоги до основного боржника та його відмовою від задоволення вимог кредитора або не надсилання відповіді у розумний строк про задоволення вимоги.
За приписами частини 1-3 статті 78 Господарського кодексу України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.
Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.
Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).
Особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом (абзац 1 частини десятої статті 78 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 7 статті 77 Господарського кодексу України казенне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями казенного підприємства.
Господарський кодекс України визначає також правовий статус державного комерційного підприємства. Так, згідно з частиною 1 статті 74 Господарського кодексу України державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу. Особливості господарської діяльності державних комерційних підприємств визначені у статті 75 Господарського кодексу України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.
З урахуванням наведеного, за загальним правилом у разі недостатності коштів у комунального унітарного комерційного підприємства для відповідальності за своїм зобов'язанням, пов'язаним із господарською діяльністю, орган, до сфери управління якого входить підприємство, не несе повну субсидіарну відповідальність за господарськими зобов'язаннями цього підприємства (частина 7 статті 77 ГК України).
Комерційні комунальні підприємства за своїми зобов'язаннями відповідають самостійно.
Отже, субсидіарна відповідальність органу місцевого самоврядування за зобов'язаннями комунальних комерційних підприємств не настає, крім випадку, якщо буде доведено, що комунальне комерційне підприємство було доведено до банкрутства саме діями його засновника (учасника) - органу місцевого самоврядування.
Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.05.2020 у справі №711/3288/17-ц та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.05.2021 у справі №711/3297/17.
Як встановлено судом першої інстанції, Комунальне підприємство Сумської обласної ради «Суми-Фарм» є комунальним комерційним підприємством та володіє майном на праві господарського відання. Даних про визнання підприємства банкрутом у справі немає.
З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що Комунальне підприємство Сумської обласної ради «Суми-Фарм» самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а положення частини сьомої статті 77 Господарського кодексу України щодо повної субсидіарної відповідальності у даному випадку не підлягають застосуванню.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для покладення на Сумську обласну раду обов'язку з погашення заборгованості створеного нею Комунального підприємства Сумської обласної ради «Суми-Фарм» перед Публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» у сумі 656916,03 грн, а тому в позов задоволенню не підлягає.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 у справі №910/494/21 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 у справі №910/494/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 у справі №910/494/21 залишити без змін.
Матеріали справи №920/49421 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено: 15.02.2022.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді Ю.Б. Михальська
І.М. Скрипка