ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
14 лютого 2022 року м. ОдесаСправа № 5017/2389/2012
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Принцевської Н.М.;
суддів: Головея В.М., Ярош А.І.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка, 29)
Секретар судового засідання Чеголя Є.О.
Представники сторін:
Від АТ "ОДЕСЬКА ТЕЦ" - Орлова О.В., довіреність № 13/20-2, від 04.01.22;
Представник Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариство "Одеська ТЕЦ"
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.11.2021
у справі №5017/2389/2012
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Акціонерного товариство "Одеська ТЕЦ"
про стягнення 21 498 625,92 грн.,
(суддя першої інстанції: Літвінов С.В., дата та місце прийняття ухвали: 24.11.2021, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, проспект Шевченка, 29)
02.11.2021 Акціонерне товариство "Одеська ТЕЦ" (далі - АТ «Одеська ТЕЦ» звернулось до суду із заявою про визнання наказу Господарського суду Одеської області від 30.10.2012 року по справі №5017/2389/2012 таким, що частково не підлягає виконанню.
В обґрунтування вимог боржник посилався зокрема на те, що 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", де чітко закріплено, що застосування механізму списання на підставі ч. 3 ст. 7 Закону України № 1730-VIII щодо неустойки (штраф, пеня) інфляційних нарахувань, процентів річних можливе лише за умови, що заборгованість за природний газ погашено до набрання чинності цим законом.
На переконання заявника, частина третя статті 7 Закону є нормою прямої дії, якою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання шляхом не нарахування йому неустойки, інфляційних втрат, процентів річних на початкову заборгованість або списання таких нарахувань в разі погашення основної суми заборгованості.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.11.2021 по справі №5017/2389/2012 в задоволені заяви АТ "Одеська ТЕЦ" про визнання наказу Господарського суду Одеської області від 30.10.2012 по справі №5017/2389/2012 таким, що частково не підлягає виконанню - відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, АТ «Одеська ТЕЦ» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.11.2021 у справі №5017/2389/2012 скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву АТ "Одеська ТЕЦ» задовольнити та визнати таким, що не підлягає виконанню частково наказ №5017/2389/2012 від 30.10.2012 про стягнення з АТ «Одеська ТЕЦ» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України») 21498625,92 грн. в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 19053577,75 грн., пені у розмірі 1433055,19 грн., 3% річних у розмірі766623,81 грн., інфляційних у розмірі 244333,32 грн.
В апеляційній скарзі АТ «Одеська ТЕЦ» зазначає, що з довідки «Розрахунок боргу АТ «Одеська ТЕЦ» за договором від 20.12.10 №06/10-2365-ТЕ-23 за даними ДК «Газ України», станом на 30.11.2016 основна заборгованість за даним договором відсутня. При цьому зазначається, що є наявною заборгованість за рішенням суду від 15.10.2012 №5017/2389/2012 у розмірі 2508392,32 грн., в тому числі пеня у розмірі 1433055,19 грн., 3% річних у розмірі 766623,81 грн., інфляційні у розмірі 244333,32 грн., судовий збір у розмірі 64380,00 грн.
Апелянт зазначає, що відповідно до п.3 ст.7 Закону України №1730-VIII, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Заявник апеляційної скарги вказує, що з 30.11.2016 нараховані пеня, інфляційні та 3% річних у загальному розмірі 2508392,32 грн., що було нараховано на погашену основну заборгованість за природний газ по договору №06/10-2365-ТЕ-23 від 30.0.2014, підлягала списанню, відповідно до п.3 ст.7 Закону України №1730-VIII, з моменту набрання чинності.
Апелянт звертає увагу, що обов'язок зі сплати основної заборгованості відсутній повністю, у зв'язку з добровільним виконанням, а обов'язок зі сплати пені, 3% річних та інфляційних відсутній з інших причин (оскільки він підлягає списанню на підставі імперативних норм Закону України №1730-VIII).
На думку заявника апеляційної скарги, до правовідносин, що виникли у справі №5017/2389/2012 мають застосовуватись норми Закону України №1730-VIII, оскільки основна заборгованість за Договором поставки природного газу №06/10-2365-ТЕ-23 від 20.12.2010, укладеним між АТ «Одеського ТЕЦ» та ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» і, заборгованість, що була предметом розгляду справи №5017/2389/2012, погашена боржником у добровільному порядку, до набрання чинності Закону України №1730-VIII, а саме до 30.11.2016.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 апеляційну скаргу АТ "Одеська ТЕЦ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.11.2021 по справі №5017/2389/2012 залишено без руху.
30.12.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від АТ "Одеська ТЕЦ" про усунення недоліків, допущених в апеляційній скарзі на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.11.2021 по справі №5017/2389/2012, в якій апелянт надав докази доплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2270 грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Одеська ТЕЦ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.11.2021 по справі №5017/2389/2012, призначено розгляд справи на 14.02.2022 року о 10-30 год.
27.01.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» надійшов відзив на апеляційну скаргу АТ «Одеська ТЕЦ», в якому позивач зазначає, що оскаржувану ухвалу суду першої інстанції прийнято внаслідок всебічного з'ясування фактичних обставин справи, з чітким дотриманням норм процесуального права та вірним застосуванням норм матеріального права, а доводи апелянта є необґрунтованими і безпідставними.
В судовому засіданні представник АТ «Одеська ТЕЦ» підтримав доводи та вимоги, викладені ним в апеляційній скарзі, наполягав на задоволенні скарги та скасуванні ухвали місцевого господарського суду.
Представники позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
11.02.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання від ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника через хворобу.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Враховуючи викладене, з огляду на те, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, неявка представника стягувача не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника позивача, за наявними в ній матеріалами.
За нормами ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Одеської області від 15.10.2012р. (суддя Літвінов С.В.) позов задоволено повністю та стягнуто з ПАТ «Одеська ТЕЦ» на користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» 19053577,75 грн. - основної заборгованості, 244 333,32 грн. - індексу інфляції, 766 933,12 грн. - 3% річних, 1 433 781, 73 грн. - пені та судовий збір в розмірі 64 380 грн.
30.10.2012 на виконання рішення суду видан відповідний наказ з примусового виконання рішення.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.12.12 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ» залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2012 по справі № 5017/2389/2012 залишено без змін.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №107 від 10.05.2019 АТ «Одеська ТЕЦ» включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.
В березні 2021 року АТ «Одеська ТЕЦ» звернулося до Господарського суду м.Києва з позовною заявою до ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» про зобов'язання провести списання санкцій на загальну суму 2 639 547,36 грн., в тому числі за рішенням Господарського суду Одеської області №5017/2389/2012 від 15.10.2012 на суму 2 445 048,17 грн. та за рішенням Господарського суду Одеської області №916/1198/14 від 06.05.2014 на суму 194 499,19 грн.
Відповідно до платіжного доручення №16 від 07.12.2012 ПАТ «Одеська ТЕЦ» 26.12.12 сплачено на користь ДК «Газ України» в рахунок погашення заборгованості за природний газ за Договором від 20.12.2010 №06/10-2365ТЕ-23 13789477,75 грн. (т.1 а.с. 105)
Платіжним дорученням №15 від 30.10.2012 ПАТ «Одеська ТЕЦ» 31.10.12 сплачено на користь ДК «Газ України» в рахунок погашення заборгованості за природний газ за Договором від 20.12.2010 №06/10-2365ТЕ-23 5254100,00 грн. (т.1 а.с. 106)
07.06.2021 Господарським судом м. Києва у справі №910/4311/21 за позовом АТ «Одеська ТЕЦ» до ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» про зобов'язання провести списання санкцій на загальну суму 2 639 547,36 грн. було відмовлено у повному обсязі. Рішення набрало законної сили 21,09.2021. При цьому, у даному рішенні суду зазначено, що наведене не виключає право позивача реалізувати надані йому права на визнання виданих на виконання судових рішень у справах №5017/2389/2012 та №916/1198/14 виконавчих документів (наказів) такими, що не підлягають виконанню у відповідності до ст. 328 Господарського процесуального кодексу України.
Як зазначалося раніше, ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.11.2021 по справі №5017/2389/2012 в задоволені заяви АТ "Одеська ТЕЦ" про визнання наказу Господарського суду Одеської області від 30.10.2012 таким, що частково не підлягає виконанню по справі №5017/2389/2012 відмовлено.
Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив, що Наказ від 30.10.2012 № 5017/2389/2012 не був виданий судом помилково (рішення суду у даній справі набрало законної сили і підлягає примусовому виконанню); обов'язок боржника стосовно невиконаного ним в обумовлений сторонами строк зобов'язання за Договором №06/10-2365ТЕ-23 від 20.12.2010 не є припиненим або добровільно виконаним ні самим боржником, ні іншою особою. Наказ було видано за наявності відповідної правової підстави і він не створює для боржника обов'язків, які не передбачені рішенням суду. Стосовно інших причин (як однієї з підстав визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково), то судом зазначається, що наявність Закону № 1730 (з урахуванням внесених змін), зокрема ч. 2 ст. 7, не виключає норму (загальну умову) Цивільного кодексу України, що встановлює виконання зобов'язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України). Отже, на думку суду першої інстанції, обов'язок АТ «Одеська ТЕЦ» перед Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за рішенням Господарського суду Одеської області від 15.10.2012 у справі 5017/2389/2012 є дійсним та не припиненим.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За положеннями частини другої ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ч. 2 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України).
Зі змісту вказаної статті вбачається, що перелік підстав для визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не є вичерпним.
При цьому, підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи:
1) матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання);
2) процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема, видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили; якщо виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після його видачі у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання; пред'явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на його пред'явлення до виконання.
У межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов'язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі №910/8665/17.
03.11.2016 Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії» №1730-VІІІ, який набрав чинності 30.11.2016.
Вказаним Законом визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Згідно з приписами ст.2 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» АТ «Одеська ТЕЦ» було включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії на підставі наказу Мінрегіону від 10.05.2019 №107.
Відповідно до п.3 ст. 7 Закону України №1730-VIII на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом України, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Ч. 1 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» , в редакції Закону №1639-ІХ, передбачено, що на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію станом на 1 червня 2021 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією апелянта, що на відносини сторін у даному випадку розповсюджуються норми ст. 7 Закону України 1730-VIII.
Відповідно до наказу Господарського суду Одеської області від 30.10.2012 у справі №5017/2389/2012 з боржника на користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» стягнуто 19053577,75 грн. основної заборгованості, 244333,32 грн. - індекс інфляції, 766933,12 - 3% річних, 1433781,73 грн. пені та 64380 грн. судового збору.
Як вбачається з довідки «Розрахунок боргу АТ «Одеська ТЕЦ» за договором від 20.12.2010 №06/10-2365-ТЕ-23 за даними ДК «Газ України», станом на 30.11.2016 за даним договором відсутня, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №№15, 16.
За таких обставин, судова колегія вважає безпідставним висновок суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для визнання частково наказу таким, що не підлягає виконанню, оскільки зобов'язання не є припиненими або добровільно виконаними.
Відтак, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем у справі виконано зобов'язання щодо сплати суми основного боргу у розмірі 19053577,75 грн., що є підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в цій частині.
З огляду на вищевикладене, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що нараховані пеня, інфляційні та 3% річних, що були нараховані на погашену основну заборгованість за природний газ за договором №06/10-2365-ТЕ-23 від 20.12.2010 підлягає списанню відповідно до п.3 ст.7 Закону України №1730-VIII, з моменту набрання ним чинності.
За таких обставин, з огляду на погашення АТ «Одеська ТЕЦ» суми основного боргу, а також підстав для списання нарахованих пені, інфляційних та 3% річних відповідно до Закону України №1730-VIII, судовою колегією вважаються помилковими висновки суду першої інстанції в частині того, що обов'язок відповідача перед Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за рішенням Господарського суду Одеської області від 15.10.2012 у справі 5017/2389/2012 є дійсним та не припиненим.
Стосовно висновків суду першої інстанції щодо обов'язковості судового рішення, яким стягнуто спірну заборгованість в межах даної, суд зазначає наступне.
Відповідно до змісту ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення статті жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Суд у даному випадку враховує практику Європейського суду з прав людини про те, що очікування особи від виконання рішення суду на його користь є майном.
Суд зауважує, що мета Закону №1730-VIII полягає у забезпечені загального інтересу та інтересів суспільства - забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, діяльність яких пов'язана із виконанням житлово-комунальних послуг, які визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги", як результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Таким чином, дія держави, пов'язана із запровадженням процедури списання заборгованості, визначеної ст. 7 Закону № 1730-VIII, у даному випадку не виходить за межі ст. 1 Першого протоколу Конвенції.
Суд також, звертає увагу, що ст. 8 Закону №1730-VIII законодавець запровадив гарантії забезпечення прав та інтересів кредиторів в умовах реалізації механізмів оздоровлення теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
З доданих до заяви документів вбачається, що Департаментом економіки систем життєзабезпечення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України боржнику надіслано повідомлення про включення до Реєстру підприємств, що беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
За приписами ч. 2 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Враховуючи попередні висновки суду про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості, яка відповідачем погашена, пені, 3% річних та інфляційних, які підлягають списанню, у зв'язку із запровадженням механізму забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, судова колегія зазначає, що наказ від Господарського суду Одеської області від 30.10.2020 у справі №5017/2389/2012 в частині стягнення з ПАТ «Одеська ТЕЦ» на користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» 19053577,75 грн. боргу, 244333,32 грн. - індекс інфляції, 766933,12 - 3% річних, 1433781,73 грн. пені слід визнати таким, що не підлягає виконанню.
Разом з тим, суд зазначає, що за наказом від 30.10.2020 у справі №5017/2389/2012, який боржник просить визнати таким, що не підлягає виконанню, стягується судовий збір у розмірі 64380 грн.
Судові витрати із сплати судового збору були розподілені за рішенням суду за результатами розгляду справи у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, норми статті 7 Закону № 1730-VIII не розповсюджуються на заборгованість із відшкодування судових витрат, в зв'язку з чим в цій частині відсутні підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції зазначає про помилковість висновків місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення заяви Акціонерного товариство "Одеська ТЕЦ" про визнання наказу №5017/2389/2012 від 30.10.2012 таким, що не підлягає виконанню.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариство "Одеська ТЕЦ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.11.2021 у справі №5017/2389/2012 підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду Одеської області від 24.11.2021 у справі №5017/2389/2012 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення - про задоволення заяви в задоволенні заяви Акціонерного товариство "Одеська ТЕЦ" про визнання наказу №5017/2389/2012 від 30.10.2012 таким, що не підлягає виконанню частково в частині стягнення 19053577,75 грн. боргу, пені у розмірі 1433781,73 грн., інфляційних у розмірі 244333,32 грн. 3% річних у розмірі 766933,12 грн.
Керуючись ст.ст. 255, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариство "Одеська ТЕЦ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.11.2021 у справі №5017/2389/2012 задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.11.2021 у справі №5017/2389/2012 скасувати.
Задовольнити заяву Акціонерного товариство "Одеська ТЕЦ" про визнання наказу №5017/2389/2012 від 30.10.2012 таким, що не підлягає виконанню частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню судовий наказ №5017/2389/2012, виданий Господарським судом Одеської області від 30.12.2012 про стягнення з ПАТ «Одеська ТЕЦ» на користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» в частині стягнення 19053577,75 грн. боргу, пені у розмірі 1433781,73 грн., інфляційних у розмірі 244333,32 грн. 3% річних у розмірі 766933,12 грн.
Матеріали справи №5017/2389/2012 повернути до Господарського суду Одеської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та у відповідності до статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягає касаційному оскарженню.
Повний текст постанови складено та підписано 15.02.2022 року.
Головуючий суддя Н.М. Принцевська
судді: В.М. Головей
А.І. Ярош