79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"07" лютого 2022 р. Справа №914/1552/21
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді Кордюк Г.Т.
суддів Марка Р.І.
Плотніцького Б.Д.
при секретарі судового засідання Матіїшин Х.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 05.11.2021 (вх.№ 01-05/3822/21 від 16.11.2021)
на рішення Господарського суду Львівської області від 07.10.2021
у справі № 914/1552/21
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання протиправним та скасування рішення Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, викладене у листі від 30.03.2021 року №63-02/1726 про відмову у залученні позивача до справи №63/3-02-6-2021 у якості третьої особи,
за участю представників від :
позивача: не з'явився;
відповідача: Оленюк С.Л.
02.06.2021 у Господарський суд Львівської області звернулась ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 ) з позовом до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, викладене у листі від 30.03.2021 року №63-02/1726, яким позивачу відмовлено у залученні до справи №63/3-02-6-2021 у якості третьої особи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що викладена у листі територіального відділення АМК від 30.03.2021 року №63-02/1726 відмова в залученні позивача до участі у справі №63/3-02-6-2021 у якості третіх осіб є неправомірною, необґрунтованою та невмотивованою, що суперечить чинному законодавству України. Так, за твердженням позивача, територіальним відділенням АМК під час розгляду вказаного клопотання не дотримано повного, всебічного і об'єктивного дослідження порушених у ньому питань та не містить підстав і мотивів, за яких відповідач дійшов висновку про несуттєвість порушення прав таких осіб рішенням, яке має бути прийнято за результатами розгляду антимонопольної справи справі №63/3-02-6-2021.
На думку позивача, результат розгляду антимонопольної справи №63/3-02-6-2021 має для неї важливе і суттєве значення, оскільки стосується питання встановлення ТОВ "Львівгаз Збут" завищеної ціни на газ для побутових споживачів, внаслідок таких дій останнього, позивач фактично поніс необґрунтовані додаткові витрати.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.10.2021 у справі №914/1552/21 у задоволенні вищезазначеного позову відмовлено з огляду на те, що відмова Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, яка викладена у листі за вих. №63-02/1726 від 30.03.2021 є обґрунтованою та вмотивованою, прийнятою в межах дискреційних повноважень Відділення.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.10.2021 скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що:
1)судом першої інстанції не з'ясовано чи може рішення територіального відділення АМК у справі суттєво зачепити права та інтереси позивача, охоронювані Законом України «Про захист економічної конкуренції»;
2)висновок суду про те, що відмова відповідача, яка викладена в листі №63-02/1726 від 30.03.2021 є обґрунтованою та мотивованою, не відповідає фактичним обставинам справи;
3)судом неправильно застосовано норми матеріального права щодо обмеження судового контролю за рішенням відповідача оформленим у вигляді листа лише висновком про те, чи прийнято це рішення в межах дискреційних повноважень;
4)місцевий господарський суд не врахував правовий висновок, який викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/23000/17 та постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №910/23375/17 про те, що навіть у випадку оформлення відмови у розгляді заяви листом, такий лист є рішенням Антимонопольного комітету України, а отже, актом індивідуальної дії, що підлягає оскарженню в судовому порядку.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач погоджується з висновками місцевого господарського суду, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду без змін. Доводи відзиву на апеляційну скаргу аналогічні висновкам місцевого господарського суду, що викладені у оскаржуваному рішенні.
У судове засідання 07.02.2022 з'явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з'явився, причин неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час, дату та місце слухання справи.
З огляду на це суд ухвалив у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України здійснювати розгляд справи без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши представників сторін, дослідивши доводи і заперечення наведені в апеляційній скарзі та у відзиві, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно зі встановленими судом першої інстанції та неоспореними обставинами, а також обставини, встановленими судом апеляційної інстанції, і визначеними відповідно до них правовідносини вбачається, що між 19.01.2021 на офіційному сайті Антимонопольного комітету України було розміщено повідомлення про початок розгляду Північним відділенням Комітету справ за ознаками порушення шістьма газопостачальними компаніями законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку шляхом встановлення завищених цін на газ для населення.
У повідомленні було вказано, що органами АМК було виявлено, що цінові пропозиції газопостачальних компаній на природний газ для потреб населення з листопада 2020 року по січень 2021 року в середньому перевищували ціни їх конкурентів на ринку до 40%. Також у повідомленні зазначалось, що подібні факти виявлені також і в інших регіонах України, дослідження по них вже завершуються територіальними відділеннями Комітету.
Виходячи із наведеної у повідомленні інформації, та враховуючи те, що позивач є споживачем газопостачальної компанії ТОВ «Львівгаз Збут» щодо якого Західним відділенням Комітету розпочато розслідування у справі, позивач звернулась до відповідача із клопотаннями про залучення третьою особою до участі у справі №63/3-02-6-2021 про порушення ТОВ «Львівгаз Збут» законодавства про захист економічної конкуренції та надала копії рахунків до сплати, які виставлялись товариством за спожитий газ протягом листопада 2020 січня 2021 та квитанції про сплату таких рахунків.
У клопотанні позивач зазначила, що у листопаді та грудні 2020 року її постачальником газу було ТОВ «Львівгаз Збут», яке у вказаний період продавало газ за завищеною ціною, відтак нею було понесено додаткові фінансові витрати.
Клопотання позивача було розглянуто Західним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України.
За результатами розгляду клопотання позивача, листом від 30.03.2021 за №63-02/1726 Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України відмовило у залученні позивача до справи про порушення ТзОВ «Львівгаз Збут» законодавства про захист економічної конкуренції №63/3-02-6-2021 як третьої особи.
Зокрема, у листі від 30.03.2021 за № 63-02/1726 Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України вказало, що протягом лютого-березня до відділення надійшла значна кількість заяв/клопотань від побутових споживачів ТОВ «Львівгаз збут» про залучення їх в якості третіх осіб до розгляду справи №63/3-02-6-2021. Зазначені клопотання 25.03.2021 розглянуті на засіданні Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.
Адміністративна колегія Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України вирішила відмовити побутовим споживачам у залученні їх у якості третіх осіб до участі у справі №63/3-02-6-2021, враховуючи, що заяви/клопотання, які надійшли до відділення, не містять інформації та доказів, що рішення може суттєво зачепити їх права та інтереси та сприяти розгляду справи по суті.
Отже, Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, розглянувши клопотання позивача, не вбачало правових підстав для її залучення як третьої особи до справи №63/3-02-6-2021 про порушення ТОВ «Львівгаз Збут» законодавства про захист економічної конкуренції, що викладено у листі Західного відділення АМК від 30.03.2021 за №63-02/1726.
Відтак, причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним акта (рішення) територіального відділення АМК про відмову в залученні позивача як третьої особи до участі у справі №63/3-02-6-2021, який (акт) оформлений листом та наявності чи відсутності підстав для спонукання територіального відділення АМК залучити позивача як третю особу до участі у справі №63/3-02-6-2021 про порушення ТОВ «Львівгаз Збут» законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до частини першої та другої статті 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон №2210) особами, які беруть участь у справі, визнаються: сторони, треті особи, їх представники; сторонами у справі є відповідач і заявник (у разі якщо справу розпочато за відповідною заявою). Заявником є особа, яка подала заяву, подання про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Відповідачем є особа, щодо якої здійснюється розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Третьою особою є особа, залучена до участі у справі у зв'язку з тим, що рішення може суттєво зачепити її права та інтереси, охоронювані цим Законом. Про визнання третьою особою органами Антимонопольного комітету України приймається розпорядження, про що повідомляються особи, які беруть участь у справі.
Скаржник стверджує, що завдяки безпідставній формальній відмові територіальним відділенням АМК у залученні його в якості третьої особи до справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, як постраждалого від дій монополіста, його було позбавлено можливості реалізації своїх прав, наданих законом.
Відповідач у свою чергу, заперечуючи доводи апеляційної скарги стверджує про те, що відмова у залученні позивача у якості третьої особи є питанням процедурного характеру організації здійснення завдань державного контролю та виконання функцій, покладених на органи АМК в частині повноважень з розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
За твердженням відповідача, частина перша статті 60 Закону №2210 містить виключний перелік осіб, які мають право оскаржити рішення органів АМК. Поряд з тим позивач є особою, яка не має процесуальної дієздатності у розумінні ГПК України, тобто не має процесуальної дієздатності на звернення із позовними вимогами про визнання недійсним та скасування листа від 30.03.2021 за №63-02/1726.
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" (далі - Закон №3659) основними завданнями АМК є, зокрема: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, сприяння розвитку добросовісної конкуренції, здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону №3659 у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції АМК має повноваження, зокрема:
- розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами;
- приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;
- розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість.
Відповідно до статті 60 наведеного Закону заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно з приписами частин другої, шостої статті 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.
Способи захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Тому, позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватися від тих наданих йому законом прав, які були об'єктивно порушені відповідачем і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права. Таким чином, право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права. При цьому, обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним засобом захисту, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Ступінь доступу до внутрішніх засобів правового захисту повинен бути достатнім, щоб забезпечити особі "право на суд" з урахуванням принципу верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права та охоронювані законом інтереси.
Позивач звернулася до територіального відділення АМК з заявою про залучення до участі у справі №63/3-02-6-2021 у якості третьої особи.
Отже, виходячи із системного аналізу положень статей 7, 16 Закону №3659, статті 39 Закону №2210 відмова АМК у залученні позивача до участі у справі як третьої особи, яка оформлена листом, по своїй суті є рішенням АМК, тобто актом індивідуальної дії, що може бути оскаржений в судовому порядку. Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/23000/17.
Ураховуючи викладене, суд відхиляє аргументи відповідача про те, що за результатами розгляду клопотання позивача про залучення її до участі у справі №63/3-02-6-2021 у якості третьої особи, територіальне відділення АМК не приймало будь-яких рішень, які можуть бути оскаржені в порядку господарського судочинства, і що позивач намагається оскаржити не рішення АМК, а лист, у якому лише викладені обставини щодо окремих процесуальних дій АМК, прийнятих територіальним відділенням в межах свої дискреційних повноважень.
Щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статті 39 Закону №2210 та статті 3 Закону №3659 суд зазначає таке.
У розгляді даного спору суд виходить із того, що суб'єкти владних повноважень (територіальне відділення АМК) застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами (дискреційні повноваження).
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають їм можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох альтернативних варіантів управлінських рішень, кожен із яких є законним. При цьому повноваження державних органів не можуть визнаватися дискреційними за наявності лише одного правомірного та законно обґрунтованого варіанта поведінки суб'єкта владних повноважень.
Колегія суддів у розгляді даної справи також звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 02.07.2019 у справі №910/23000/17 згідно з якою: "дискреційні повноваження не повинні використовуватися органом свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу".
Суд також виходить із важливості дотримання принципу належного врядування та унеможливлення свавільного використання дискреційних повноважень, зокрема, що АМК має враховувати при ухваленні рішень, у тому числі на стадії вирішення питання щодо розгляду питання про залучення третьої особи. Отже дискреційні повноваження АМК мають узгоджуватися з конституційним принципом верховенства права та такими його елементами, як юридична визначеність та заборона свавілля.
Так, відповідно до частини першої статті 59 Закону №2210 підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Частиною другою статті 59 Закону №2210 визначено, що порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Суд першої інстанції, враховуючи конституційне право кожної особи на звернення до суду за захистом порушеного права чи охоронюваного інтересу надав оцінку висновкам територіального відділення АМК та не встановив обставин щодо недотриманням територіальним відділенням АМК принципу належного врядування при ухваленні рішення щодо відмови у задоволенні клопотання про залучення ОСОБА_1 (як побутового споживача природного газу).
Частиною п'ятою статті 30 Закону №2210 визначено, що у розгляді заяв, справ можуть брати участь треті особи, якщо рішення органів Антимонопольного комітету України може суттєво зачепити їх права та інтереси, охоронювані цим Законом. Питання про залучення до участі у розгляді справи третіх осіб вирішується органами Антимонопольного комітету України. Про залучення третьої особи органами Антимонопольного комітету України приймається розпорядження, про що повідомляються особи, які беруть участь у справі.
Суд зазначає, що відповідні дії територіального відділення АМК із залучення/незалучення осіб в якості третьої особи у справі мають бути вирішені в межах доцільності надання такого статусу та з огляду на проведене дослідження і конкретно визначені обставини щодо можливості прийнятого у справі рішення "суттєво зачіпати" права та інтереси такої особи.
Поряд з тим "суттєвість" прав та інтересів таких осіб встановлюється відповідним органом (дискреційність повноважень), що розглядає відповідну справу за поданими такою особою чи в її інтересах іншими особами матеріалами, які мають містити обґрунтування підстав такого залучення. При цьому такі питання вирішуються в кожному випадку щодо конкретної особи - індивідуально за наданими обґрунтуваннями і визначеними правами та інтересами конкретних осіб. Водночас обов'язок доведення обставин щодо суттєвості впливу майбутнього рішення у сфері захисту економічної конкуренції на законний інтерес чи порушення прав покладено на заявника.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20.01.2022 у справі №910/7698/21, яка в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України, враховується судом апеляційної інстанції.
При цьому суд виходить з того, що такі права та інтереси третіх осіб мають "суттєво зачіпатися" майбутнім рішенням у справі, саме в контексті правовідносин які підпадають під правове регулювання Закону №2210 і висновки щодо суттєвості/несуттєвості впливу майбутнього рішення мають бути прийняті саме органами Антимонопольного комітету України, а не за результатами вирішення спору у судовому порядку. Зокрема, з огляду на те, що втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень виходить за межі завдань господарського судочинства.
Так, відповідно до статті 1 Закону №2210 економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Згідно з статтею 2 Закону №2210 останнім регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією. Цей Закон застосовується до відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України.
Суд першої інстанції встановив, що підставою залучення ОСОБА_1 згідно з клопотанням є отримання ним послуг постачання природного газу на підставі Типового договору постачання природного газу з побутовим споживачем, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Львівгаз Збут», та, відповідно, порушення, на її думку, прав та інтересів у частині завищення ціни на продаж газу, що призвело до понесення ним фінансових витрат та створенні перешкод для переходу до іншого постачальника.
Так, місцевим господарським судом надано оцінку висновкам територіального відділення АМК, викладеним у листі від 30.03.2021 року №63-02/1726, з урахуванням наведених позивачем у клопотанні обґрунтувань, дійшов до висновку, що відповідні правовідносини між ОСОБА_1 як споживачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Львівгаз Збут» як постачальником урегульовано на підставі цивільно-правого договору, а тому підлягають врегулюванню з відновлення відповідних прав та інтересів в межах цивільно-правого законодавства, а не законодавства про захист економічної конкуренції.
З огляду на встановлені обставини щодо мотивування клопотання позивача та враховуючи те, що рішення які будуть прийняті відповідачем за результатами розгляду справи №63/3-02-6-2021 може вплинути на права та обов'язки необмеженого кола споживачів товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз Збут», колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відсутність у споживачів правого статусу сторони у справі про захист економічної конкуренції не може свідчити про те, що прийняті у ній рішення не зможуть захистити їх права та інтереси, оскільки у випадку якщо за результатами розгляду справи №63/3-02-6-2021 буде виявлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Львівгаз Збут» положень Закону №2210 та буде зобов'язано здійснити перерахунки, будь-який споживач у тому числі і ОСОБА_1 , навіть не будучи залученою третьою стороною у таких справах, буде мати можливість звернутися до суду про відшкодування понесених збитків і витрат та здійснення відповідних перерахунків, в межах захисту своїх саме цивільних прав та інтересів.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку, що відмова територіального відділення АМК у залученні ОСОБА_1 до у часті у справі №63/3-02-6-2021 є такою, що прийнята з дотриманням принципу належного врядування, тобто, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом №3659 та Законом №2210, а тому правомірно відмовили у позові.
Отже твердження скаржника, зокрема, про те, що суд першої інстанції не застосував та неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, положення законодавства про захист економічної конкуренції при перевірці законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, не знайшли свого підтвердження у розгляді апеляційної скарги. Такі доводи є виключно власною суб'єктивною позицією скаржника, яка не відповідає дійсним обставинам справи та не ґрунтується на приписах норм конкурентного законодавства.
Апеляційний господарський суд враховує: предмет даного судового спору (визнання недійсним рішення АМК); компетенцію органів АМК у сфері захисту економічної конкуренції; визначені законом підстави для можливого задоволення такого позову (стаття 59 Закону №2210); ретельне дослідження судом доводів територіального відділення АМК із наведенням у судовому рішенні відповідних висновків та зазначає про те, що судом першої інстанції здійснено повний, всебічний та об'єктивний розгляд справи.
З огляду на вищезазначене, апелянтом не спростовано наведених висновків суду першої інстанції, які тягли б за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення та не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставин по справі та його правильні висновки, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 б/н від 05.11.2021 (вх.№ 01-05/3822/21 від 16.11.2021) підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - залишенню без змін.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення судового збору за подання апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 05.11.2021 (вх.№ 01-05/3822/21 від 16.11.2021) - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Львівської області від 07.10.2021 у справі №914/1552/21 - залишити без змін.
Судовий збір у розмірі 3405,00 грн. за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий-суддя: Г.Т. Кордюк
Судді: Р.І. Марко
Б.Д. Плотніцький
Повний текст постанови складено 14.02.2022.