14 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 140/6541/21 пров. № А/857/22306/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Носа С.П., Шинкар Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року у справі № 140/6541/21 за адміністративним позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш Фуд Лоджистікс» про стягнення коштів,-
суддя в 1-й інстанції - Ксензюк А.Я.,
час ухвалення рішення - 11.10.2021,
місце ухвалення рішення - м. Луцьк,
дата складання повного тексту рішення - 06.07.2021,-
Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі також - Волинське ОВ ФСЗІ, позивач) звернулося з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш Фуд Лоджистікс» (далі також - ТзОВ «Фреш Фуд Лоджистікс», відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 67 662,50 грн. та пені в сумі 1 014,75 грн., всього 68 677,25 грн..
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що в порушення приписів Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-ХІІ відповідач у 2020 звітному році не забезпечив виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у кількості 1 особи, у зв'язку з чим зобов'язаний був сплатити адміністративно-господарські санкції.
У зв'язку з невиконанням відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю Волинське відділення Фонду 16.03.2021 року направило відповідачу повідомлення № 48/17-2843 про наявність заборгованості з адміністративно- господарських санкцій в розмірі 67 662,50 грн. та про необхідність її сплатити у термін до 15.04.2021 року. Проте, в порушення вимог закону, у термін зазначена сума адміністративно-господарських санкцій самостійно відповідачем сплачена не була. Також зазначає, що відповідно до вимог зазначених вище нормативно-правових актів відділенням Фонду було нараховано відповідачу пеню за порушення термінів сплати адміністративно- господарських санкцій в сумі 1 014,75 грн..
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало апеляційну скаргу, в якій вказує про те, що для виконання норми щодо працевлаштування осіб з інвалідністю необхідно, щоб така особа пропрацювала у підприємстві 6 місяців звітного року, а дані табельного обліку використання робочого часу працівника відповідали цим 6 місяцям звітного року згідно з частиною другою пункту 3.2. Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату від 28.09.2005 № 286. Тому, якщо підприємству необхідно працевлаштувати 1 особу з інвалідністю, то такий норматив вважатиметься виконаним, якщо ця особа пропрацювала повних 6 місяців у звітному році.
У Звіті №10-ПОІ дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового (складу (рядок 01), середньо-облікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02), і кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Таким чином, якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого. Норма з працевлаштування інвалідів вважатиметься виконаною, якщо інвалід пропрацював на підприємстві 6 місяців звітного року, а дані табельного обліку використання робочого часу працівника відповідають цим шести місяцям звітного року згідно ч. 2 п. 3.2 Інструкції №286.
Апелянт вказує про те, що суд першої інстанції безпідставно не врахував посилання позивача на діючий нормативно-правовий акт, а саме на пункт 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату від 28.09.20015 №286, який передбачає порядок обчислення середньооблікової кількості штатних працівників. Вважає, що відповідач не надав належні докази в обґрунтуванням заперечень, а саме не надав накази про дату прийняття на роботу працівників, в результаті чого чисельність нібито збільшувалась не у період з вересня (8 осіб) по жовтень (27 осіб).
З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить рішення скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТзОВ «Фреш Фуд Лоджистікс» зареєстроване як юридична особа 12.05.2020, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань
24.02.2021 відповідач подав до Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт форми №10-ПОІ про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік, у якому відображено, що середньооблікова чисельність працюючих у 2020 році у відповідача фактично складала 8 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становила 1 особа. При цьому, кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону №875-ХІІ, повинна складати 1 осіб. Фонд оплати праці штатних працівників відповідача у 2020 році становив 1082,6 тис. грн..
Повідомленням від 16.03.2020 №48/17-2843 відповідач проінформував ТзОВ «Фреш Фуд Лоджистікс» про обов'язок сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 67 662,50 грн. до 15 квітня 2020 року та роз'яснило порядок нарахування пені за порушення термінів сплати.
Також матеріалами справи підтверджується, що вказане повідомлення від 16.03.2020 №48/17-2843 було оскаржене відповідачем в судовому порядку.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 року в справі №140/4130/21 в задоволенні позову ТзОВ «Фреш Фуд Лоджистікс» до Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про визнання протиправним та скасування повідомлення №48/17-2843 від 16.03.2021 відмовлено повністю.
Як слідує з вказаного рішення, суд дійшов до висновку, що надіслання відповідачем повідомлення позивачу є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань, а тому позивачем невірно обрано спосіб захисту свого права та законного інтересу, оскільки спірне повідомлення не є актом нормативного характеру. Повідомлення 16.03.2021 носить інформаційний характер, воно не має зобов'язального характеру та є декларативним за своїм змістом.
Однак у зазначений строк відповідачем адміністративно-господарські санкції в добровільному порядку сплачені не були. У зв'язку з чим відповідачу нарахована пеня в сумі 1014,75 грн., що підтверджується розрахунком вартості робочого місця, розміру сплати адміністративно-господарських санкцій і пені.
Вказані суми санкцій Товариством до Державного бюджету України в добровільному порядку сплачено не було, що і стало причиною звернення до суду з позовом про їх стягнення.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції врахував ту обставину, що ТзОВ «Фреш Фуд Лоджистікс» створене 12.05.2020, та як стверджує відповідач, та не заперечує позивач, в період з травня по серпень 2020 року облікова кількість працюючих на ТзОВ «Фреш Фуд Лоджистікс» складала менше 8 осіб, що в силу вимог Закону №875-ХІІ не передбачає обов'язку для створення робочого місця для особи з інвалідністю. Водночас, починаючи із вересня 2020 року кількість працюючих на товаристві збільшилась до 9 осіб, внаслідок чого відповідач створив та заповнив робоче місця для особи з інвалідністю в кількості 1 посади.
Суд також зазначив, що оскільки ТзОВ «Фреш Фуд Лоджистікс» у 2020 році створило робоче місце для особи з інвалідністю та працевлаштувало таку особу, тому у позивача не було правових підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій в сумі 67662,50 грн. та нарахування пені в сумі 1014,75 грн..
Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки такі знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.
Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Приписами статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.
Відповідно до частин першої та третьої статті 18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування полягають:
- у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць;
- у створенні для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;
- у забезпеченні інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством;
- у наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю;
- у звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70, звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.
Колегія суддів звертає увагу, що 24.02.2021 відповідач подав до Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт форми №10-ПОІ про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік, у якому відображено, що середньооблікова чисельність працюючих у 2020 році у відповідача фактично складала 8 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становила 1 особа. При цьому, кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону №875-ХІІ, повинна складати 1 осіб. Фонд оплати праці штатних працівників відповідача у 2020 році становив 1082,6 грн..
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач виконав обов'язок по здійсненню заходів зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю, покладений на нього законодавством повною мірою.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач створив робоче місце для особи з інвалідністю та працевлаштував особу з інвалідністю, а саме згідно списку працюючих інвалідів-штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2020 році на посаду офіс-менеджера згідно наказу №27-ос від 08.10.2020 прийнято ОСОБА_1 , який є особою з інвалідністю ІІІ групи.
Відтак, як свідчать матеріали справи, відповідач вжив всіх необхідних заходів для недопущення порушень вимог Закону №875-ХІІ при здійсненні господарської діяльності, оскільки, створивши робочі місця для осіб з інвалідністю та працевлаштувавши одну особу з інвалідністю.
Щодо доводів апелянта про наявність підстав для застосування санкцій до відповідача у вигляді штрафу, то колегія суддів зауважує, що визначені статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» санкції є адміністративно-господарськими санкціями, застосовуються до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Так, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкта господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не вживались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.
Проте, як правильно встановив суд першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів, відповідач вжив всіх необхідних заходів для недопущення порушень вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» при здійсненні господарської діяльності, а саме 08.10.2020 прийняв на роботу ОСОБА_1 , який є особою з інвалідністю ІІІ групи.
За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов підставного висновку, що ТзОВ «Фреш Фуд Лоджистікс» у 2020 році створило робоче місце для особи з інвалідністю та працевлаштувало таку особу, а відтак у позивача не було правових підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій в сумі 67662,50 грн. та нарахування пені в сумі 1014,75 грн..
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вжив усіх заходів для всебічного і повного дослідження обставин справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.
Наведені вище обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Надаючи оцінку доводам апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Щодо розподілу судових витрат, то судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242, 243, 244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року у справі № 140/6541/21 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді С. П. Нос
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 14 лютого 2022 року