01 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 380/11707/21 пров. № А/857/20617/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Запотічного І.І., Улицького В.З.,
при секретарі судового засідання: Герман О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року у справі №380/11707/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії (головуючий суддя першої інстанції - Костецький Н.В., місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного тексту - 07.10.2021),-
ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить суд: визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, викладене у листі за №1863-865/Ш-52/8-1300/21 від 23.02.2021 щодо зміни (зменшення) при перерахунку процентного розміру пенсії за вислугу років з 86% до 60% від місячної заробітної плати та обмеження пенсії максимальним розміром; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років в розмірі 86% від суми місячної заробітної плати, без обмеження максимального розміру пенсії, на підставі довідки Львівської обласної прокуратури про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій від 23.10.2020 №21-1289вих-20, починаючи з 01.10.2020, відповідно до вимог ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» 2014 року №1697-VI1, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримував пенсію у розмірі 86% від суми місячної заробітної плати. У зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працівників обласної прокуратури Львівська обласна прокуратура видала довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії позивача. На підставі вказаної довідки відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача у розмірі 60% від суми відповідної заробітної плати та обмежив її розмір десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Вказує, що відповідач при проведенні перерахунку пенсії на підставі довідки Львівської обласної прокуратури протиправно зменшив розмір відсоткового значення пенсії з 86% до 60% від суми місячної заробітної плати та обмежив її розмір десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії у розмірі 86% місячної заробітної плати на підставі довідки Львівської обласної прокуратури від 02.04.2021 №21-752вих21 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугу років із 13.12.2019 в розмірі 86% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Львівської обласної прокуратури про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій від 23.10.2020 №21-1289вих-20, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не у повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема апелянт вказує на те, що вона є пенсіонером і пенсія призначена до 01 січня 2016 року, а саме 19 квітня 2010 року, коли положення Закону України №1789-ХІІ не передбачали обмеження розміру пенсії, вважає, що застосування відповідачем до розміру моєї пенсії обмеження максимального розміру пенсії, визначеного абзацом шостим частини п'ятнадцятої статті 86 Закону України №1697- VII суперечить положенням статей 22, 64 Конституції України, а відтак є протиправним, проте судом першої інстанції вказане не взято до уваги. З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність та прийняти в цій частині нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Сторони в судове засідання не прибули, хоча були повідомлені про дату судового засідання на офіційну електронну адресу.
Частинами другою та третьою статті 129 КАС України визначено, що учасник судового процесу повинен за допомогою електронної пошти (факсу, телефону) негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки. Текст такого підтвердження роздруковується, а телефонне підтвердження записується відповідним працівником апарату суду, приєднується секретарем судового засідання до справи і вважається належним повідомленням учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою учаснику судового процесу з моменту надходження до суду підтвердження про отримання тексту повістки.
Якщо протягом дня, наступного за днем надсилання тексту повістки, підтвердження від учасника судового процесу не надійшло, секретар судового засідання складає про це довідку, що приєднується до справи і підтверджує належне повідомлення учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою з моменту складання секретарем судового засідання відповідної довідки.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні та отримував пенсію за вислугою років згідно із Законом України «Про прокуратуру».
Пенсія виплачувалась позивачу з розрахунку 86% від суми місячного заробітку.
Прокуратурою Львівської області видано позивачу довідку від 23.10.2021 №21-1289вих20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7- (ІІ_/2019 та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.02.2021 у справі №380/3456/2 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії за вислугу років. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області із 13.12.2019 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII на підставі довідки прокуратури Львівської області від 28.02.2020 року № 18-730 вих-20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області проведено перерахунок пенсії підставі довідки прокуратури Львівської області від 28.02.2020 року № 18-730 вих-20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) в розмірі 60% від суми заробітної плати із обмеженням максимального розміру пенсії.
Позивач звернулась до відповідача із заявою щодо перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром та у розмірі 86% від суми заробітної плати.
Листом №1863-865/Ш-52/8-1300/21 від 23.02.2021 відповідач повідомив, що перерахунок пенсії проведено згідно норм чинного законодавства.
Не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, викладене у листі за №1863-865/111-52/8-1300/21 від 23.02.2021 щодо зміни (зменшення) при перерахунку процентного розміру пенсії за вислугу років з 86% до 60% від місячної заробітної плати та обмеження пенсії максимальним розміром, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково з тих підстав, що позивач має право на перерахунок пенсії згідно з довідкою Волинської обласної прокуратури від 31 березня 2021 року №21-226вих.21 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, виходячи з розрахунку 90 відсотків від суми місячної заробітної плати.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом статті 2 Закону України від 08.07.2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон №3668-VI, який набрав чинності 1 жовтня 2011 року) максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Цим Законом було внесено зміни до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, положення частини п'ятнадцятої якої викладено в аналогічній редакції.
При цьому абзацом першим пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Абзацом другим цього пункту визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), установленому цим Законом.
На думку апеляційного суду, положення пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв'язку із застосуванням Закону №3668-VI стосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір, а саме - надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень.
Закон №1789-ХІІ утратив чинність (крім окремих положень, які не стосуються спірних правовідносин) у зв'язку з набранням чинності Законом №1697-VII, за правилами абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Ураховуючи наведене, з моменту набрання чинності Законом №1697-VII питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону, зокрема статтею 86, частиною п'ятнадцятою якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром.
Так, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 26.12.2011 року №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.
Окрім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що, неодноразово висловлюючи правову позицію щодо можливості обмеження розміру соціальних виплат, ЄСПЛ, не заперечуючи право держав зменшувати такий розмір, не сформулював правової позиції щодо достатнього розміру таких соціальних виплат, підкреслюючи водночас необхідність забезпечення прозорості, недискримінаційного характеру відповідних змін, не покладення надмірного тягаря на заявників внаслідок такого втручання держави. Така практика свідчить про достатньо широке «поле» для розсуду, яке ЄСПЛ залишає державам у питаннях соціального забезпечення.
Наведене свідчить про те, що ЄСПЛ визнає можливість того, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі ураховує всі відповідні обставини справи і з'ясовує: чи було законним таке втручання, чи переслідувало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується.
За аналогічних обставин ЄСПЛ не констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа Valkov and Others v. Bulgaria (заява №2033/04); справа Khoniakina v. Georgia (заява №17767/08)).
Хоча виплати соціального страхування є «майном» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак обмеження максимальним розміром пенсій працівникам прокуратури не може вважатися порушенням їх права володіння цим майном, оскільки такі здійснені державою шляхом введення нових законодавчих положень з метою регулювання політики соціального забезпечення. Встановлені обмеження не є непропорційними та не призводять до порушення сутності пенсійних прав.
Водночас розмір пенсії працівників прокуратури, з урахуванням встановлених обмежень максимальною сумою, залишається вищим середньомісячного розміру пенсії в Україні. Тобто, встановлення максимального розміру пенсії для працівників прокуратури не поставило їх у невигідне становище, оскільки їх право на соціальне забезпечення було за ними збережене, вони не були позбавлені своїх засобів для існування і не були піддані ризикові недостатності таких засобів для життя. Тому встановлення максимального розміру пенсії не можна вважати таким, що поклало на працівників прокуратури надмірний чи непропорційний тягар, чи порушило їх право на мирне володіння своїм майном.
При цьому таке обмеження не є дискримінаційним, оскільки стосується не лише працівників прокуратури, а й інших категорій пенсіонерів, зокрема поширюється на пенсії, призначені відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення».
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі №580/5962/20.
З урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром є необґрунтованими, відтак задоволенню не підлягають.
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року у справі №380/11707/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді І. І. Запотічний
В. З. Улицький
У зв'язку із перебуванням головуючого судді Матковської З.М. в період з 08.02.2022 по 10.02.2022 включно у щорічній відпустці та у зв'язку із подальшим перебуванням судді Улицького В.З. у щорічній відпустці з 10.02.2022 по 13.02.2022 включно, повний текст постанови складено у строк встановлений ч. 3 ст. 243 КАС України, однак підписаний повним складом суду 14.02.2022.