Дата документу 09.02.2022 Справа № 337/3101/17
Єдиний унікальний № 337/3101/17 Головуючий у 1-й інстанції: Салтан Л.Г.
Провадження №22-ц/807/10/22 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
09 лютого 2022 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., Путій Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30 січня 2019 року у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_4 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У серпні 2017 Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» обґрунтовує тим, що 28 березня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір №010/17-41/176, відповідно до умов якого Банк надає ОСОБА_3 кредитні кошти у розмірі 150 000,00 доларів США на споживчі цілі та проведення ремонту нерухомого майна, зі сплатою 12% річних, строком до 27 березня 2017 року.
25 липня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 було укладено Додаткову угоду №1 до Кредитного договору, відповідно до якої, сторони досягли згоди, щодо збільшення розміру кредиту, а саме розмір кредиту встановлено 190 000,00 доларів США. Інші умови Кредитного договору залишено без змін.
07 лютого 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 було укладено Додаткову угоду №2 до Кредитного договору, відповідно до якої, сторони досягли згоди, щодо збільшення розміру кредиту, а саме розмір кредиту встановлено 265 000,00 доларів США. Інші умови Кредитного договору залишено без змін.
11 вересня 2009 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 було укладено Додаткову угоду №3 до Кредитного договору, відповідно до якої сторони досягли згоди, щодо зміни умов погашення кредиту, а саме, тимчасово, на період з 28 вересня 2009 року по 28 березня 2010 року включно, зменшено розмір щомісячного платежу по сплаті суми Кредиту та строку його сплати з 1425,35 доларів США до 142,54 доларів США. Починаючи з 29 березня 2010 року банк змінив позичальнику строк сплати решти щомісячного платежу в сумі 1282,81 доларів США, а позичальник зобов'язався сплатити вказану суму у майбутньому відповідно до Графіка погашення Кредиту та сплати процентів, що є додатком до Додаткової угоди №3 від 11 вересня 2009 року, строком до 27 березня 2017 року.
У забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 укладено Договір поруки №010/17-41/176/3 від 07 лютого 2008 року та між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 укладено Договір поруки №010/17-41/176/3 від 07 лютого 2008 року.
У зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань, станом на 17 серпня 2017 року у ОСОБА_3 перед Банком утворилась заборгованість за Кредитним договором, а саме: 59783,61 доларів США - заборгованість за кредитом (тіло кредиту); 1798,89 доларів США - заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами; 450734, 97 грн - пеня за порушення строків оплати суми кредиту (тіло кредиту) за період з 06 червня 2016 року по 17 серпня 2017 року; 4601,68 грн - пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитними коштами за період з 06 червня 2016 року по 17 серпня 2017 року.
Із урахуванням зазначеного, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просило суд стягнути на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зобов'язання якого є солідарним з ОСОБА_3 на підставі Договору поруки №010/17-41/176/3 від 07 лютого 2008 року , заборгованість за Кредитним договором №010/17-41/176 від 28 березня 2007 року у сумі 61 582 доларів 50 центів США та 455 336 гривень 65 копійок, що визначена станом на 17.08.2017, яка складається з заборгованості за кредитом (тіло кредиту) - 59 783,61 доларів США, заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами - 1 798,89 доларів США, пені за порушення строків оплати суми кредиту - 450 734,97 грн за період з 06 червня 2016 року по 17 серпня 2017 року, пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитними коштами - 4 601,68 грн за період з 06 червня 2016 року по 17 серпня 2017 року та стягнути на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» з ОСОБА_5 , зобов'язання якої є солідарним з ОСОБА_3 на підставі Договору поруки №010/17-41/176/4 від 07 лютого 2008 року, заборгованість за Кредитним договором №010/17-41/176 від 28 березня 2007 року у сумі 61 582 доларів 50 центів США та 455 336 гривень 65 копійок, що визначена станом на 17 серпня 2017 року, яка складається з заборгованості за кредитом (тіло кредиту) - 59 783,61 доларів США, заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами - 1 798,89 доларів США, пені за порушення строків оплати суми кредиту - 450 734,97 грн за період з 06 червня 2016 року по 17 серпня 2017 року, пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитними коштами - 4 601,68 грн за період з 06 червня 2016 року по 17 серпня 2017 року та стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» судові витрати у сумі 30 332,86 грн.
09 серпня 2018 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (далі - ТОВ «ФК «Форінт») укладено Договір №140/11/210, згідно умов якого Кредитор передав у власність Набувача права вимоги за Кредитним Договором №010/17-41/176 від 28 березня 2007 року зі змінами та доповненнями та укладеними додатковими угодами до нього, вказані в Реєстрі кредитних операцій до відступлення, в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, а Набувач прийняв від Кредитора права вимоги в обсязі та на умовах, що існували на дату відступлення прав вимоги, в тому числі, позовні вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» заявлені в розмірі 61582,50 доларів США та 455 336,65 грн і сплатив Кредитору їх вартість.
Крім того, 09 серпня 2018 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «Форінт» укладено Договір відступлення прав вимоги за договорами поруки, які не посвідчені нотаріально №140/11/211 від 09 серпня 2018 року, згідно умов якого, у зв'язку з укладенням зазначеного вище Договору №140/11/210 від 09 серпня 2018 року, Кредитор відступив та передав, а Набувач прийняв та набув права за договорами поруки, а саме: за Договором поруки №010/17-41/176/3 від 07 лютого 2008 року, укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за Кредитним договором №010/17-41/176 від 28 березня 2007 року; за договором поруки №010/17-41/176/4 від 07 лютого 2008 року, укладний між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за Кредитним договором №010/17-41/176 від 28 березня 2007 року.
У зв'язку з наведеними вище обставнами АТ «Райффайзен Банк Аваль» вибув із правовідносин за вказаним договором.
22 серпня 2018 року між ТОВ «ФК «Форінт» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено Договір №47, згідно умов якого Набувач передав у власність нового Кредитора права вимоги за Кредитним договором №010/17-41/176 від 28 березня 2007 року зі змінами і доповненнями та укладеними додатковими угодами до нього, вказані в Реєстрі кредитних операцій до відступлення, в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, а Новий кредитор прийняв від Набувача права вимоги в обсязі та на умовах, що існували на дату відступлення прав вимоги, в тому числі позовні вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» заявлені в розмірі 61582,50 доларів США та 455 336,65 грн.
22 серпня 2018 року між ТОВ «ФК «Форінт» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено Договір відступлення прав вимоги за Іпотечним договором від 22 серпня 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф., та зареєстрований в реєстрі за №2170, згідно умов якого Кредитор відступив та передав, а Набувач прийняв та набув права вимоги за Договором іпотеки від 29 березня 2007 року посвідченого приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т.М. та зареєстрованого в реєстрі за №1855, укладений в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за Кредитним договором №010/17-41/176 від 28 березня 2007 року.
Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05 жовтня 2018 року у зв'язку із прийняттям ФОП ОСОБА_2 від ТОВ «ФК «Форінт» права вимоги до ОСОБА_3 за Кредитним договором №010/17-41/176 від 28 березня 2007 року зі змінами і доповненнями та укладеними додатковими угодами, права вимоги за договором поруки №010/17-41/176/3 від 07 лютого 2008 року, поручителем за яким виступає ОСОБА_4 та договором поруки №010/17-41/176/4 від 07 лютого 2008 року, поручителем за яким виступає ОСОБА_5 , замінено первісного позивача - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк «Аваль» його правонаступником - Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 .
Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 14 листопада 2018 року у зв'язку з відмовою правонаступника АТ «Райффайзен банк Аваль», Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 від позовних вимог в частині вимог про стягнення сум, які пред'явлені до ОСОБА_4 , закрито провадження в частині стягнення з ОСОБА_4 грошових коштів на підставі договору поруки № 010/17-41/176/3 від 07 лютого 2008 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 010/17-41/176 від 28 березня 2007 року, боржником за яким є ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 38).
17 грудня 2018 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 збільшив позовні вимоги просив стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором № 010/17-41/176 від 28 березня 2007 року в сумі 69012,05 доларів США, яка складається з основного боргу - 59783.61 доларів США, нарахованих відсотків за користування кредитом станом на 09 серпня 2018 року в сумі 9228.44 долари США та пені у сумі 455336.65 грн за період з 06 червня 2016 року по 17 серпня 2017 року.
Рішенням Хортицького районного суд м. Запоріжжя від 30 січня 2019 року позов задоволено частково.
Стягнуто на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 у солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором №010/17-41/176 від 28 березня 2007 року - 59783,61 доларів США (суму основного боргу), та суму нарахової пені у розмірі 294301,17 грн - за період з 06 червня 2016 року по 27 березня 2017 року, та понесені судові витрати у розмірі 27906,23 грн.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне затосування норм матеріального права, просила рішення Хортицького районного суд м. Запоріжжя від 30 січня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що укладання Договорів, а саме: Договір №47 від 22 серпня 2018 року, зі змінами і доповненнями та укладеними додатковими угодами до нього, укладеним між ТОВ «ФК «Форінт» та ФОП ОСОБА_2 , відповідно до якого права вимоги за Кредитним договором №01/17-41/176 від 28 березня 2007 року перейшли до ФОП ОСОБА_2 та Договір відступлення прав за іпотечними договорами від 22 серпня 2018 року, укладений між ТОВ «ФК «Форінт» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф., зареєстрований в реєстрі за №2170, є незаконними та підлягають визнанню недійсними на підставі ч.1 ст. 215 ЦК України, оскільки фізична особа не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі послуги надаються лише спеціалізованими установами, якими є банк, або іншими установами, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , кожний окремо зазначають, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. У зв'язку з наведеним, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправленя з якого вбачається, що алресат відсутній за вказаною адресою, а відповідо до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день поставлення у поштовому повідмленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження чи перебувагння особи. В матеріалах справи наявна телефонограма помічника судді Чумак Л.В. від 01 січня 2022 року (т.4, а.с. 180), відповідно до якої остання повідомила ОСОБА_3 про розгляд даної справи та проведення судового засідання 09 лютого 2022 року о 14-00 год за номером телефону зазначеному в апеляційній скарзі , проте, останній до апеляційного суду не з'явився,на адресу апеляційного суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки має захворювання, а саме гостре респіраторно-вірусне захворювання з підозрою на ковід-19, що підтверджується замовленням №20622365758 від 08 лютого 2022 року та фіскальним чеком від 08 лютого 2022 року, станом на день подачі клопотання, результат тесту ще відсутній, у звязку з чим знаходиться на самоізоляції (т.4,а.с.195-198).
Розглянувши клопотання ОСОБА_3 про відкладення слухання справи, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні даного клопотання виходячи з наступного.
Дана справа перебуває на розгляді в провадженні суду апеляційної інстанції з листопада 2020 року. Перше судове засідання в суді апеляційної інстанції було призначене на 27 січня 2021 року, в якому за клопотанням ОСОБА_6 , представника, ОСОБА_7 ухвалою Запорізького апеляційного суду від 27 січня 2021 року зупинено провадження у цій справі, до набрання законної сили судовим рішенням у справі №337/3304/20. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 02 листопада 2021 року поновлено провадження, з урахуванням виправлення описки, у цій справі призначено судове засідання на 09 лютого 2022 року на 14-00 год.
30 березня 2020 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19). Цим законом внесені зміни до ЦПК України, зокрема частиною четвертою статі 212 ЦПК України у цій редакції передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Підтврдження особи учасника спарви здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» або Державною судовою адміністрацією України».
Отже, ОСОБА_3 не був позбавлений можливості вжити заходів для забезпечення участі у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду із застосуванням власних технічних засобів.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на вказане, колегія у відповілдності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України ухвалила здійснювати апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_3 .
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності вимог позивача у відповідній частині. Відповідачами не було спростовано розмір заборгованості за тілом кредиту та пенею.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів повністю погоджується, оскільки до таких висновків суд прийшов з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Судом встановлено, що 28 березня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 укладено Кредитний договір №010/17-41/176 відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_3 кредитні кошти у розмірі 150 000,00 доларів США на споживчі цілі та проведення ремонту нерухомого майна, зі сплатою 12% річних, строком до 27 березня 2017 року (т.1,а.с.14-17).
25 липня 2007 року між Банком та ОСОБА_3 укладено Додаткову угоду №1 до Кредитного договору відповідно до якої сторони досягли згоди, щодо збільшення розміру кредиту, а саме розмір кредиту встановлено - 190 000,00 доларів США. Інші умови Кредитного договору залишено без змін 2017 року (т.1,а.с.20).
07 лютого 2008 року між Банком та ОСОБА_3 укладено Додаткову угоду №2 до Кредитного договору відповідно до якої сторони досягли згоди, щодо збільшення розміру кредиту, а саме розмір кредиту встановлено - 265 000,00 доларів США Інші умови Кредитного договору залишено без змін (т.1,а.с.22).
11 вересня 2009 року між Банком та ОСОБА_3 укладено Додаткову угоду №3 до Кредитного договору відповідно до якої сторони досягли згоди, щодо зміни умов погашення Кредиту (встановлено Кредитні канікули), а саме тимчасово, на період з 28 вересня 2009 року по 28 березня 2010 року включно зменшено розмір щомісячного платежу по сплаті cуми (розміру) Кредиту та строку його сплати з 1 425,35 долара США до 142,54 долара США. Починаючи з 29 березня 2010 року Банк змінив Позичальнику строк сплати решти щомісячного платежу в сумі 1 282,81 долар США, а Позичальник зобов'язався сплатити вказану суму у майбутньому відповідно до Графіка погашення Кредиту та сплати процентів, що є додатком до цієї Додаткової угоди № 3 від 11 веренся 2009 року (т.1,а.с.24).
Протягом Кредитних канікул Позичальник повинен був сплачувати проценти за користування Кредитом відповідно до умов Кредитного договору.
У забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором Банком укладено з ОСОБА_4 договір поруки №010/17-41/176/3 від 07 лютого 2008 року та ОСОБА_5 договір поруки №010/17-41/176/4 від 07 лютого 2008 року (т.1,а.с.27-28, 29-30).
Пунктом 1.2. статті 1 Договорів поруки Сторони договорів встановили, що Поручителі на добровільних засадах взяли на себе зобов'язання перед Банком відповідати по зобов'язанням Боржника - ОСОБА_3 , які виникають з умов Кредитного договору №010/17-41/176 від 28 березня 2007 року, а саме повернути кредит в розмірі 265 000,00 доларів США, проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках передбачених Кредитним договором, а також виконати інші умови Кредитного договору в повному обсязі.
У відповідності до п. 1.7.1 частини 2 Кредитного договору, Банк на підставі заяв ОСОБА_3 від 29 березня, 30 березня, 14 вересня та 08 лютого 2008 року, надав кредитні кошти в сумі 265 000,00 доларів США чотирма траншами шляхом безготівкового перерахування з позичкового рахунку № НОМЕР_1 на поточний рахунок Позичальника в АТ «Райффайзен Банк Аваль» № НОМЕР_2 , що підтверджується меморіальними ордерами №5 від 29 березня 2007 року, №4 від 30 березня 2007 року, №1 від 14 вересня 2007 року та №1 від 11 лютого 2008 року, тим самим повністю виконав свої зобов'язання за Кредитним договором.
ОСОБА_3 прострочив виконання зобов'язань за Кредитним договором. Однак на час звернення позивача з позовом до суду 27 березня 2017 року закінчився строк дії кредитного договору.
Як встановлено судом, станом на 27 березня 2017 заборгованість за кредитним договором №010/17-41/176 від 28 березня 2007 року становить: 59783,61 доларів США - сума основного боргу, заборгованість за нарахованим відсотках - 0 доларів США, 2943301,17 грн. - нарахованої пені за період з 06 червня 2016 року по 27 березня 2017 року, яка підлягає стягненню з відповідачів.
09 серпня 2018 між AT «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» укладено Договір №140/11/210, згідно умов якого Кредитор передав у власність Набувача Права Вимоги за Кредитним Договором №010/17-41/176 від 28 березня 2007 року зі змінами і доповненнями та укладеними додатковими угодами до нього (надалі - Кредитний договір), вказані в Реєстрі кредитних операцій до відступлення, в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, а Набувач прийняв від Кредитора права Вимоги в обсязі та на умовах, що існували на Дату відступлення Прав Вимоги, в т.ч. позовні вимоги AT «Райффайзен Банк Аваль» заявлені у дійсній справі №337/3101/17 у розмірі 61 582,50 дол. США та 455 336,65 грн. і сплатив Кредитору їх вартість (т.1,а.с.223-229).
09 серпня 2018 між AT «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «Форінт» укладено Договір відступлення прав вимоги за договорами поруки, які не посвідчені нотаріально №140/11/211 від 09 серпня 2018 pоку, згідно умов якого, у зв'язку з укладенням зазначеного вище Договору №140/11/210 від 09 серпня 2018 pоку, Кредитор відступив та передав, а Набувач прийняв та набув права за договорами поруки, а саме: за Договором поруки №010/17-41/176/3 від 07 лютого 2008 року (далі - Договір поруки - 1), укладений між AT «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за Кредитним договором №010/17-41/176 від 28 березня 2007 pоку; за Договором поруки №010/17-41/176/4 від 07 лютого 2008 року (далі - Договір поруки - 2), укладений між AT «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за Кредитним договором №010/17-41/176 від 28 березня 2007 року (т.1,а.с.230-246).
Таким чином, відповідно до ст.ст. 512, 514, 517,1077 Цивільного кодексу України AT «Райффайзен Банк Аваль» передав права Вимоги за Кредитним Договором №010/17-41/176 від 28 березня 2007 зі змінами і доповненнями та укладеними додатковими угодами до нього, та Договорами поруки №010/17-41/176/3 від 07 лютого 2008 року та №010/17-41/176/4 від 07 лютого 2008 pоку, а отже вибув із правовідносин за вказаними договорами.
22 серпня 2018 між ТОВ «ФК «Форінт» та ФОП ОСОБА_2 укладено Договір №47, згідно умов якого Набувач передав у власність Нового кредитора Права Вимоги за Кредитним Договором №010/17-41/176 від 28 березня 2007 року зі змінами і доповненнями та укладеними додатковими угодами до нього, вказані в Реєстрі кредитних операцій до відступлення, в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, а Новий кредитор прийняв від Набувача права Вимоги в обсязі та на умовах, що існували на Дату відступлення Прав Вимоги, в т.ч. позовні вимоги AT «Райффайзен Банк Аваль» заявлені у дійсній справі №337/3102/17 (т.1,а.с.247-250).
Права вимоги були відступлені як за основним зобов'язанням, так і за забезпечувальним, а саме були укладені Договір відступлення прав за іпотечними договорами і Договір відступлення прав за договорами поруки, що нотаріально не посвідчені.
Згідно реєстру кредитних операцій до відступлення за Договором №47 від 22 серпня 2018 року, який є невід'ємною частиною Договору, ФОП ОСОБА_2 набув Право Вимоги за Кредитним Договором №010/17-41/176 від 28 березня 2007 року зі змінами і доповненнями та укладеними додатковими угодами до нього (т.2,а.с.1).
Виконання п. 3.2 Договору №47 від 22 серпня 2018 року щодо сплати Набувачем вартості прав Вимоги на рахунок Кредитора підтверджено копією платіжного доручення № 1 від 22 серпня 2018 року.
На виконання пункту 2.10 Договору №47 від 22 серпня 2018 року, у зв'язку з відступленням прав вимоги та з належним виконанням ФОП ОСОБА_2 обов'язків щодо сплати Набувачу вартості Прав Вимоги згідно з п.п. 3.1, 3.2 Договору, сторонами 22 серпня 2018 року було окремо укладено та підписано Договір відступлення прав вимоги за Іпотечним договором від 22 серпня 2018 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною та зареєстрований в реєстрі за №2170, згідно умов якого, у зв'язку з укладенням зазначеного вище Договору №47 від 22 серпня 2018 року, Кредитор відступив та передав, а Набувач прийняв та набув Права Вимоги за Договором іпотеки від 29 березня 2007 року посвідченого приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т.М. та зареєстрованого в реєстрі за №1855, укладений в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за Кредитним договором №010/17-41/176 від 28 березня 2007 року (т.2,а.с.3-5).
22 серпня 2018 року на виконання п.2.10 Договору №47 від 22 серпня 2018 року між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» було укладено Договір про відступлення прав за договорами поруки, які не посвідчені нотаріально. Предметом вказаного договору є права вимоги за наступними договорами: договір поруки №010/1741/176/3 від 07 лютого 2008 року, поручителем за яким виступає ОСОБА_4 ; договір поруки №010/17-41/176/4 від 07 лютого 2008 року, поручителем за яким виступає ОСОБА_8 .
Таким чином, з дати передачі права Вимоги за Кредитним Договором №010/17-41/176 від 28 березня 2007 року та Договором іпотеки від 29 березня 2007 року посвідченого приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т.М. та зареєстрованого в реєстрі за №1855, та договорами поруки, ТОФ «ФК «Форінт» перестав бути стороною кредитного договору та всіх забезпечувальних договорів за ними, а ФОП ОСОБА_2 став виключним та єдиним кредитором за Кредитним Договором №010/17-41/176 від 28 березня 2007 року зі змінами і доповненнями та укладеними додатковими угодами до нього та всіма забезпечувальними договорами, в т.ч. за Договором іпотеки від 29 березня 2007 року посвідченого приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т.М. та зареєстрованого в реєстрі за №1855, в результаті чого виникає необхідність у процесуальному правонаступництві та заміні позивача, AT «Райффайзен Банк Аваль», у цивільній справі №337/3102/17.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи строк дії Кредитного договору №010/17-41/176 від 28 березня 2007 року встановлено до 27 березня 2017 року.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правомірно визначив, що станом на 27 березня 2017 року (строк до якого діє Кредитний договір) розмір заборгованості становить 59783,61 доларів США суми основного боргу, 294301,17 грн - нарахованої пені за період з 06 червня 2016 року по 27 березня 2017 року (строк до якого діє Кредитний договір).
З огляду на зазначене, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про нарахування пені за період з 06 червня 2016 року по 27 березня 2017 року.
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України та статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із частиною першоюстатті 628 ЦК Українизміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін і погоджених ними умов, у яких закріплюються їхні права та обов'язки, що складають зміст договірного зобов'язання.
Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (предмет договору, умови, визначені законом як істотні, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди). Різновидом договору є кредитний договір, який обов'язково укладається в письмові формі (ст.ст.1054,1055 ЦК України).
Відповідно до вимог ч.2 ст.642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Частиною 3 ст.642 ЦК України встановлено, що особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.
Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положенняпараграфа 1 («Позика»)глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст.553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Така позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року справа № 14-10цс18.
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплатупроцентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
У частинах першій, третійстатті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом ст.ст.525,526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За правилом статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини першоїстатті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Згідно з ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина першастатті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга зазначеної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Тобто, в разі невиконання зобов'язань за кредитним договором на момент кінцевої дати повернення кредиту, кредитор має право до фактичного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором нараховувати проценти на залишок заборгованості.
Положеннями статті 610, частини першої статті 611 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Вирішуючи питання про стягнення пені, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що за правилами ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання.
Колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції проте, що визначений позивачем розмір заборгованості за тілом кредиту, пенею, відповідачем не спростований.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги по стягнення з відповідачів на користь ФОП ОСОБА_2 заборгованості станом на 27 березня 2017 року у розмірі 59783,61 доларів США суми основного боргу, 294301,17 грн. - нарахованої пені за період з 06 червня 2016 року по 27 березня 2017 року, є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не мав підстав задовольняти позов нового позивача ФОП ОСОБА_2 та проводити стягнення на його користь, безпідставно замінив первісного позивача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ФОП ОСОБА_2 з тих підстав, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами, які мають право здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ, є безпідставними з огляду на наступне.
В провадженні Хортицького районного суду м. Запоріжжя перебувала на розгляді цивільна справа № 337/3304/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_8 в особі представника, адвоката Бобровника К.В. на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12 квітня 2021 рокку у справі за позовом ОСОБА_8 до ФОП ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , АТ «Райффайзен Банк Аваль», ТОВ «ФК «Форінт», ОСОБА_4 про визнання договорів недійсними.
ОСОБА_8 в своєму позові у зазначеній справі просила суд, визнати недійсним Договір № 47 від 22 серпня 2018 року, зі змінами і доповненнями та укладеними додатковими угодами до нього, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» та ФОП ОСОБА_2 , відповідно до якого права вимоги за Кредитним Договором № 010/17-41/176 від 28 березня 2007 року перейшли до ФОП ОСОБА_2 ; визнати недійсним Договір відступлення прав за іпотечними договорами від 22 серпня 2018 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» та ФОП ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф., зареєстрований в реєстрі за № 2170.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12 квітня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12 квітня 2021 року у справі № 337/3304/20 залишено без змін.
Зазначена постанова набрала законної сили.
Відповідно до висновків, викладених в даній постанові суду апеляційної інстанції:
«Вказані договори є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. За договором факторингу, фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов'язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт - отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.
Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника (п.59 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018року у справі №909/686/16).
Отже, оспорювані договори не мають ознак факторингу, оскільки за вказаними договорами ФОП ОСОБА_2 не набув права здійснювати фінансові операції відносно боржника, при цьому за умовами договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 22 серпня 2018 року у нього виникло лише право вимагати виконання зобов'язань у розмірі та обсязі, які існували на момент укладення цього договору, без можливості нарахування додаткових процентів і неустойки, право на нарахування яких мав первісний кредитор.
Зазначений висновок узгоджується із правовими висновками, висловленими у постановах Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 295/3588/14-ц та від 31 липня 2019 року у справі № 910/4816/18 та від 16.12.2020 року у справі № 640/14873/19, провадження № 61-6649св20.
Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04.10.2018 року, постановленою у справі №337/3101/17, позивача - АТ «Райффайзен Банк «Аваль» змінено на правонаступника - ФОП ОСОБА_2 . Зазначена ухвала в апеляційному порядку не оскаржена та не скасована.
Після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги у кредитора.
Такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 14 червня 2021 року у справі №924/181/20.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у справі № 522/1528/15-ц після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов'язку боржника. Такий окремий позов не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася».
Отже, Договір № 47 від 22 серпня 2018 року, зі змінами і доповненнями та укладеними додатковими угодами до нього, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» та ФОП ОСОБА_2 , відповідно до якого права вимоги за Кредитним Договором № 010/17-41/176 від 28 березня 2007 року перейшли до ФОП ОСОБА_2 є дійсним.
Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Випадки для звільнення від доказування, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.
Відповідно ж до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Докази та обставини, ні які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.
Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими й не може бути скасоване з підстав, зазначених в апеляційній скарзі.
Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.
Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст.367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30 січня 2019 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повна постанова складена 14 лютого 2022 року.
Головуючий, суддя СуддяСуддя
Подліянова Г.С.Гончар М.С.Маловічко С.В.