Дата документу 09.02.2022 Справа № 319/1111/21
Єдиний унікальний №319/1111/21 Головуючий у 1-й інстанції: Глянь О.С.
Провадження №22-ц/807/433/22 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
09 лютого 2022 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., Путій Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Куйбишевського районного суду Запорізької області від 11 листопада 2021 року про залишення заяви про забезпечення позову без задоволення, у справі за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Комиш-Зорянської селищної ради Запорізької області про визнання незаконним та скасування наказу «Про відсторонення від роботи», поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Білоцерківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Комиш-Зорянської селищної ради Запорізької області про визнання незаконним та скасування наказу «Про відсторонення від роботи», поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.
Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову.
Заява мотивована тим, що наказом № 64-к від 08 листопада 2021 року її відсторонено від роботи без збереження заробітної плати через відсутність щеплення проти СОVID-19. Вважає, що її відсторонення незаконне, а наказ таким, що прийнятий без додержання усіх норм законодавства. Посилається на те, що в разі не зупинення дії наказу настануть незворотні наслідки в результаті яких відновити порушене право на безперервний страховий стаж, право на оплату тимчасової непрацездатності буде неможливо.
Посилаючись на зазначені обставини просила суд зупинити дію наказу директора Білоцерківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Комиш-Зорянської селищної ради Запорізької області Омельченко Л.Г. № 64-к від 08 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_2 до набрання рішення суду в даній справі законної сили. А також, заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії на виконання та реалізацію наказу № 64-к від 08 листопада 2021 року про відсторонення від роботи ОСОБА_2 до набрання рішення суду в даній справі законної сили.
Ухвалою Куйбишевського районного суду Запорізької області від 11 листопада 2021 року заяву про забезпечення позову залишено без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необгрунтованість судового рішення, прийнятого судом із порушенням норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ухвалу Куйбишевського районного суду Запорізької області від 11 листопада 2021 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що залишаючи заяву про забезпечення позову без задоволення, суд виходив з того, що фактично заходи забезпечення позову, про вжиття яких вона як позивач просила, за своїм змістом та наслідками є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, при цьому, спір не вирішується по суті. До даного висновку суд дійшов із посиланням на п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду № 9 від 22 грудня 2006 року в якій зазначено, що у справах про захист трудових чи корпоративних прав не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобов'язання відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов'язків, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті. Вважає, що до такого висновку суд дійшов помилково, адже звільнення з роботи і відсторонення від роботи різні за юридичним змістом та правовими наслідками. Звільнення з роботи - це припинення трудових відносин між працівником і роботодавцем. Відсторонення від роботи - це призупинення трудових правовідносин, що полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов'язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором, а роботодавця - від обов'язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання. В заяві про забезпечення позову вона звертала увагу суду на те, що наказ про відсторонення її від роботи є дискримінаційним, а саме відсторонення її від роботи є грубим порушенням законодавства про працю. Наказ директора № 64-к/тр від 08 листопада 2021 року про відсторонення її від роботи без збереження заробітної плати несе за собою правові наслідки, зокрема, період відсторонення від роботи без збереженої заробітної плати не увійде до страхового стажу при виході на пенсію та оплати тимчасової непрацездатності, адже в цей період роботодавець не сплачуватиме за неї страховий внесок на соціальне страхування (ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»). Вказаний період не ) увійде до стажу, що дає право на щорічну відпустку (ст. 82 Кодексу законів про працю та ст. 9 ЗУ «Про відпустки»). Таким чином її страховий страж буде перерваний. В разі не зупинення дії наказу настануть незворотні наслідки в результаті яких відновити порушене право на безперервний страховий стаж, право на оплату тимчасової непрацездатності буде неможливо. В разі задоволення судом позовних вимог, скасування наказу директора про відсторонення, поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середньомісячного заробітку не дасть їй прав на оплату тимчасової непрацездатності в період відсторонення, також в період відсторонення від роботи без збереження заробітної плати не увійде до страхового стажу при виході на пенсію, вказаний період не увійде до стажу, що дає право на щорічну відпустку. На сьогоднішній день її право на працю обмежене незаконним наказом директора № 64-к/тр від 08 листопада 2021 року про відсторонення мене від роботи, що є прямим порушенням ст.ст. 43, 64 Конституції України. Зазначає, що в Україні, як і на окремій її території - Запорізькій області не введений ні воєнний, ні надзвичайний стан.Позивач зазнала дискримінації в сфері праці, яку прошу негайно призупинити. Відсторонюючи мене від роботи керівником не запропоновано іншої альтернативи - проходження обстеження на хворобу, дистанційна форма роботи.Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягімоть у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держши.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України до суду не надходило.
Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень судових повісток (а.с. 56-57 ) до апеляційного суду не з'явилися, від ОСОБА_1 на адресу апеляційного суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. Заяву проо забезпечення позову підтримує.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином провідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на вказане, колегія у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України ухвалила здійснювати апеляційний розгляд у відсутності учасників справи
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає.
Залишаючи без задоволення заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником в позовній заяві визначається майбутній предмет позову - визнання незаконним та скасування наказу директора Білоцерківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Комиш-Зорянської селищної ради Запорізької області Омельченко Л.Г. № 64-к від 08 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_3 », яким відсторонено ОСОБА_1 , вчительку англійської мови, від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти СОVID-19 без збереження заробітної плати. Тобто між сторонами спірні правовідносини виникли з приводу відсторонення позивача від роботи за вказаним наказом. Водночас, у заяві про забезпечення позову заявник просить суд зупинити дію вищезазначеного наказу, та заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії на виконання та реалізацію даного наказу про відсторонення від роботи ОСОБА_2 до набрання рішення суду в даній справі законної сили, тобто, фактично заходи забезпечення позову, про вжиття яких просить позивач, за своїм змістом та наслідками є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, при цьому, спір не вирішується по суті. Тому, посилаючись на висновки Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року, викладені п'ятому пункті, суд першої інстанції залишив заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову без задоволення.
З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист правлюдини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутится до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває в трудових відносинах з відповідачем, працює в навчальному закладі - Білоцерківський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Комиш-Зорянської селищної ради Запорізької області, на посаді вчителька англійської мови за строковим трудовим договором на строк тимчасової відсутності основного працівника, обраного на вибрану посаду, що підтверджується копіє трудової книжки (а.с.28).
Директором Білоцерківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Комиш-Зорянської селищної ради Запорізької області Омельченко Л. 29 жовтня 2021 року за № 01-25/325 письмово повідомлено вчительку англійської мови ОСОБА_1 про обов'язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19 для працівників заклади освіти на підставі наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» від 04 жовтня 2021 року № 2153, та просили в строк до 05 листопада 2021 року надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти СОVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595. В разі ненадання в зазначений строк вказаного документу, ОСОБА_1 буде відсторонено від роботи. Проінформовано, що в період відсторонення від роботи без збереження заробітної плати не увійде до страхового стажу для пенсії та оплати тимчасової непрацездатності, адже за цей період роботодавець не сплачуватиме за працівника страховий внесок на соціальне страхування. Період відсторонення без збереження заробітної плати не увійде і до стажу, що дає право на щорічну відпустку (а.с.26).
Як вбачається з письмової заяви ОСОБА_1 від 05 листопада 2021 року, остання заперечувала проти відсторонення її від роботи на вищезазначених підставах (а.с. 30).
Наказом директора Білоцерківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Комиш-Зорянської селищної ради Запорізької області № 64-к від 08 листопада 2021 року ОСОБА_4 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_3 », відсторонено ОСОБА_1 , вчительку англійської мови, від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти СОVID-19 без збереження заробітної плати (а.с.25).
09 листопада 2021 року за № 01-25/336 директором Білоцерківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Комиш-Зорянської селищної ради Запорізької області письмово повідомлено ОСОБА_4 про те, що згідно з наказом № 64-к від 08 листопада 2021 року «Про відсторонення ОСОБА_1 » з 08 листопада 2021 року її відсторонено від роботи на час відсутності щеплення проти СОVID-19 без збереження заробітної плати та не може викладати уроки англійської мови на платформі Classroom (а.с.27).
10 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Білоцерківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Комиш-Зорянської селищної ради Запорізької області про визнання незаконним та скасування наказу директора Білоцерківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Комиш-Зорянської селищної ради Запорізької області Омеьченко Л. № 64-к від 8 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_2 », поновлення на роботі учителя англійської мови ОСОБА_2 , стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу з 8 листопада 2021 року по дату набрання рішення законної сили, стягнення моральної шкоди в розмірі 15000 грн. та витрат понесених позивачем у зв'язку із розглядом справи (а.с.35-44).
Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просить зупинити дію наказу директора Білоцерківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Комиш-Зорянської селищної ради Запорізької області Омельченко Л.Г. № 64-к від 8 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_2 до набрання рішення суду в даній справі законної сили. А також, заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії на виконання та реалізацію наказу № 64-к від 8 листопада 2021 року про відсторонення від роботи ОСОБА_2 до набрання рішення суду в даній справі законної сили (а.с.2-4).
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною першою статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 11) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті- це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Подібні правові висновки сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19), а також Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 13 грудня 2021 року у справі № 367/3765/20 (провадження № 61-549св21).
У частині десятій статті 150 ЦПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Отже, тотожність позовних вимог заходам забезпечення позову має наслідком відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову та відповідно скасування оскаржених судових рішень.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 727/3757/21 (провадження № 61-10529св21), від 22 вересня 2021 року у справі № 752/24015/20 (провадження № 61-6265св21).
У справах про захист трудових чи корпоративних прав не допускається забезпечення позо шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобов'язання відповідача й інших осіб не чинити перешкоди позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов'язків,оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у продібних правовідносинах наведеного у постанові Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 761/39266/17 ( провадження № 61-36887 св18).
Суд першої інстанції ввважав, що заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач ОСОБА_1 за змістом є тотожними позовним вимогам та дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Позивачем ОСОБА_1 заявлено позовну вимогу про визнання незаконним та скасування наказу директора Білоцерківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Комиш-Зорянської селищної ради Запорізької області Омеьченко Л. № 64-к від 8 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_2 », поновлення на роботі учителя англійської мови ОСОБА_2 , стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу з 8 листопада 2021 року по дату набрання рішення законної сили, стягнення моральної шкоди в розмірі 15000 грн та витрат понесених позивачем у зв'язку із розглядом справи (а.с.35-44).
В заяві про забезпеченя позову ОСОБА_1 просила зупинити дію наказу директора Білоцерківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Комиш-Зорянської селищної ради Запорізької області Омельченко Л.Г. № 64-к від 08 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 до набрання рішення суду в даній справі законної сили. А також, заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії на виконання та реалізацію наказу № 64-к від 08 листопада 2021 року про відсторонення від роботи ОСОБА_2 до набрання рішення суду в даній справі законної сили.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заходи забезпечення позову, які просить вчинити позивач про зупинення дії наказу директора Білоцерківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Комиш-Зорянської селищної ради Запорізької області Омельченко Л.Г. № 64-к від 08 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 , заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії на виконання та реалізацію наказу № 64-к від 08 листопада 2021 року про відсторонення від роботи ОСОБА_1 є фактичним розглядом спору без розгляду справи по суті, що є порушеням вимог процесуального права.
Доводи скаржника про те, що не вжиття заходу забезпечення позову у вигляді зупинення наказу, заборону відповідачу вчиняти будь-які дії на виконання та реалізацію наказу № 64-к від 08 листопада 2021 року про відсторонення від роботи ОСОБА_1 , створитьнезворотні наслідки в результаті яких відновити порушене право на безперервний страховий стаж, право на оплату тимчасової непрацездатності буде неможливо, також в період відсторонення від роботи без збереження заробітної плати не увійде до страхового стажу при виході на пенсію, вказаний період не увійде до стажу, що дає право на щорічну відпустку, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не мають правового значення при вирішенні процесуального питання. Підставою для вжиття заходів забезпечення позову є загроза істотного ускладення чи унеможливлення виконання рішення суду. При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до заяви про забезпечення позову не додано доказів того, що існує реальна загроза невикоання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, виходячи зі змісту позовних вимог. Відтак, дана заява грунтується виключно на припущеннях позивача, а тому підстави для задоволення заяви відсутні.
Крім того, запропоновані види забезпечення позову, у разі їх застосування, призведуть до порушення балансу приватного та суспільного інтересу, що свідчить про їх неспівмірність заявленим вимогам, а також вони мають характер втручання у господарську діяльність відповідача, що є неприпустимим та також виключає можливість задоволення заяви.
За таких обставин, суд обгрунтовано відмовив у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову. Постановлена судом ухвала відповідає вимогам норм процесуального права й не може бути скасована з підстав, зазначених в апеляційній скарзі.
Доводи апеляційної скарги про те, що вжиття заявлених заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до закінчення розгляду справи - ухвалення судового рішення, не заслуговують на увагу й спростовуються безпосередньо вимогами заяви про забезпечення позову.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановлення ухвали суду.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Куйбишевського районного суду Запорізької області від 11 листопада 2021 рокуу цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повна постанова складена 14 лютого 2022 року.
Головуючий, суддя Суддя Суддя
Подліянова Г.С. Гончар М.С. Маловічко С.В.