Дата документу 07.02.2022 Справа № 322/30/22
Єдиний унікальний № 322/30/22 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/807/171/22 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст. 181 КПК України
7 лютого 2022 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції з приміщенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області),
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою начальника Новомиколаївського відділу Запорізької окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 11 січня 2022 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання в.о. начальника СВ про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та у відношенні
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, зі слів розлученого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше в силу ст. 89 КК України не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний час доби строком до 11 березня 2022 року, з покладанням певних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України -,
В.о. начальника СВ ВП №3 Запорізького районного управління ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 за погодженням з начальником Новомиколаївського відділу Запорізької окружної прокуратури Д. Стось звернувся до суду з клопотанням про застосування у відношенні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
За матеріалами провадження ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за наступних обставин.
9 січня 2022 року о 17 год. ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , перебуваючи в домоволодінні АДРЕСА_3 , де мешкає ОСОБА_11 , побачили у останній мобільний телефон марки «Redmi 8». Переслідуючи раптово виниклий умисел, направлений на протиправне заволодіння чужим майном та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 діючи за попередньою змовою, підійшли впритул до потерпілої ОСОБА_11 , котру ОСОБА_7 схопив та утримував за руки, в той час як ОСОБА_10 з лівої кишені її халату дістав мобільний телефон марки «Redmi 8» з сім картою мобільного оператора НОМЕР_1 , що на праві власності належить потерпілій ОСОБА_11 після чого ніяк не реагуючи на вимогу ОСОБА_11 повернути їй вказаний мобільний телефон ОСОБА_10 та ОСОБА_7 утримуючи викрадене, вийшли з вищевказаного помешкання потерпілої, тим самим отримавши можливість вільно розпорядитись вказаним майном.
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчинений за попередньою змовою, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
10 січня 2022 року відомості про кримінальне правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022082300000005 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України (а.с. 5).
10 січня 2022 року о 16 год. 40 хв. ОСОБА_7 було затримано в порядку ст. 208 КПК України (а.с. 32-33).
11 січня 2022 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України (а.с. 6-7).
Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зазначив про наявність обґрунтованої підозри, пред'явленої ОСОБА_7 , наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, проте, вважав, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у вечірній і нічний час доби із покладенням на підозрюваного обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, досягне мети запобіжного заходу, забезпечивши виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків і нівелює заявлені стороною обвинувачення ризики у цьому провадженні.
В апеляційній скарзі прокурор вважає, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою, передчасною та такою, що підлягає скасуванню.
В обґрунтування своєї скарги зазначає, що враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 , вчинення ним кримінального правопорушення за декількох обтяжуючих обставин, а саме: у стані сп'яніння, щодо особи похилого віку, групою осіб за попередньою змовою, а також інші зібрані під час досудового розслідування докази, органом досудового розслідування, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Вказує, що підозрюваний ОСОБА_7 , усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і послідуючого покарання, знаходячись на свободі, зможе переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що в подальшому вплине на хід проведення досудового розслідування та унеможливить проведення відповідних слідчих (розшукових) дій, оскільки підозрюваний фактично за місцем реєстрації не проживає, не має постійного місця роботи, офіційного працевлаштування, після вчинення злочину одразу покинув межі як Запорізького району, так і області, не одружений, дітей на утриманні не має, тобто не має стійких соціальних зв'язків, зловживає алкогольними напоями, веде антисоціальний спосіб життя.
Крім того, зазначає, що є достатні підстави вважати, що перебуваючи на свободі, підозрюваний ОСОБА_7 з метою уникнення кримінальної відповідальності, шляхом залякувань або вмовлянь може незаконно впливати на потерпілу та свідків, підозрюваного ОСОБА_10 , оскільки підозрюваний ОСОБА_7 обізнаний про анкетні дані та місце проживання учасників кримінального провадження, що є ризиком, передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вказує, що враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, корисливий мотив, є достатні підстави вважати, що підозрюваний може продовжити злочину діяльність або вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки досудовим розслідуванням встановлено, що підозрюваний ОСОБА_7 вчинив злочин з корисливих мотивів, умисел підозрюваного був спрямований на заволодіння грошовими коштами у розмірі від 3 до 5 тисяч грн., однак, за результатами вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 та ОСОБА_10 заволоділи лише половиною від бажаної суми, а тому є підстави вважити, що перебуваючи на свободі ОСОБА_7 буде мати реальну можливість довести свій злочинний умисел до кінця.
Зауважує, що в силу ст. 89 КК України ОСОБА_7 раніше не судимий, однак раніше притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі і за злочини проти власності.
Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та обрати стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні апеляційного суду прокурор підтримав апеляційну скаргу та зазначив, що слідство проводиться, слідчий експеримент з підозрюваним в запланований час не вдалось провести, оскільки він не знаходився за місцем свого проживання, а тому така слідча дія була відкладена та проведена в інший день, інших порушень під час перебування підозрюваного під домашнім арештом немає.
Захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 у судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти задоволення апеляційної скарги, рішення слідчого судді просив залишити без змін.
У судовому засіданні апеляційного суду підозрюваний ОСОБА_7 заперечував проти задоволення апеляційної скарги та зазначив, що не буде переховуватися. У вказаний прокурором день слідчий експеримент проводився за участю іншого підозрюваного ОСОБА_10 і він не переховувався та прийшов у день, на який було призначено таку слідчу дію.
Заслухавши доповідь судді, підозрюваного ОСОБА_7 , його захисника та прокурора, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі та провівши судові дебати, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до положень ст.ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Як вбачається з наданих матеріалів та встановлено слідчим суддею, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Виходячи з приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" поняття "обґрунтована підозра", - воно означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Так, фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_7 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри.
При цьому, підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину в апеляційній скарзі не оспорюються.
Разом з тим, врахувавши зазначені вище вимоги закону, слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність даних, які б давали йому підстави обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя оцінив в сукупності всі обставини, що враховуються при обрані запобіжного заходу, належним чином мотивував своє рішення, встановивши обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину та вірно зазначив про відсутність обставин для застосування найсуворішого запобіжного заходу.
Доводи прокурора з приводу того, що запобігти ризикам, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України можливо тільки шляхом застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є необґрунтованими.
Так, підозрюваний ОСОБА_7 раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, має місце реєстрації та проживання, неофіційно працює будівельником за наймом у місцевих мешканців.
Крім того, слід зазначити, що в судовому засіданні апеляційної інстанції не надано даних на підтвердження порушення підозрюваним умов перебування під домашнім арештом.
Колегія суддів також враховує фактичну поведінку підозрюваного після застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний час доби, який від органу досудового розслідування не переховувався, на виклики слідчого з'являвся, не чинив перешкод кримінальному провадженню, за викликом апеляційного суду самостійно з'явився до судового засідання для розгляду апеляційної скарги прокурора, в якій ставилось питання про застосування у відношенні нього найсуворішого запобіжного заходу.
Таким чином, з урахуванням обставин, що встановлені у ході розгляду клопотання колегія суддів вважає, що застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний час доби буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання існуючим ризикам та буде пропорційним, співмірним та таким, що не становитиме надмірний тягар, не суперечитиме КПК України, оскільки саме цей запобіжний захід дасть можливість уникнути настання існуючих ризиків та забезпечить виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків.
З огляду на зазначене, фактична поведінка підозрюваного на час розгляду апеляційної скарги свідчить, що заявлені в клопотанні слідчого ризики попереджені застосованим відносно підозрюваного запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту.
Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги в частині посилання на тяжкість інкримінованого злочину, оскільки необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не може обґрунтовуватись виключно тяжкістю злочину та суворістю передбаченого за нього покарання, тому що тримання під вартою є заходом забезпечення виконання особою процесуальних обов'язків, а не покаранням за вчинений злочин.
Доводи про те, що підозрюваний ОСОБА_7 буде переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки він за місцем реєстрації не проживає, не можуть взятись до уваги з боку апеляційного суду як підстава для скасування судового рішення, яким застосовано до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, у зв'язку із тим, що останній зазначив своє місце проживання та з'являвся за кожним викликом слідчого та апеляційного суду.
Крім того, посилання прокурора на відсутність офіційного місця працевлаштування також не є підставою відповідно до ст. 183 КПК України для застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому, останній як вже вище зазначалось неофіційно працює будівельником за наймом у місцевих мешканців.
Всі інші доводи апеляційної скарги були досліджені судом при обранні запобіжного заходу і ним надана належна оцінка, а жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги не встановлено.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає, що підстави для застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у даному кримінальному провадженні в судовому засіданні свого об'єктивного підтвердження не знайшли, а прокурором не доведено неможливість забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного шляхом застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу.
На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 407, 422 КПК України, колегія суддів Запорізького апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу начальника Новомиколаївського відділу Запорізької окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 11 січня 2022 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання в.о. начальника СВ про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та у відношенні ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний час доби строком до 11 березня 2022 року, з покладанням певних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4