Єдиний унікальний номер 234/21395/19
Номер провадження 22-ц/804/71/22
15 лютого 2022 року Донецький апеляційний суд у складі:
судді-доповідача Мальованого Ю.М.,
суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В.,
розглянувши в приміщенні Донецького апеляційного суду у м. Бахмут Донецької області в письмовому провадженні цивільну справу № 234/21395/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію на опалення, з апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 17 серпня 2021 року (суддя першої інстанції Лутай А.М.),-
У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (далі - ТОВ «Краматорськтеплоенерго») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію на опалення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 01 січня 2007 року по теперішній час позивач, згідно встановлених Краматорською міською радою тарифів, здійснює поставку теплової енергії і гарячого водопостачання фізичним особам - споживачам послуг, в тому числі і ОСОБА_1 , яка разом з членом своєї сім'ї ОСОБА_2 , проживають в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . У період з 01 грудня 2014 року по 01 грудня 2019 року відповідачі ухиляються від оплати за поставлену теплову енергію на опалення, в результаті чого за ними утворилась заборгованість в загальній сумі 43 168 грн. 35 коп.
Позивач просив стягнути з відповідачів солідарно на користь ТОВ «Краматорськтеплоенерго» вищевказану суму заборгованості за поставлену теплову енергію на опалення, а також у рахунок повернення сплати судового збору 1 921 грн.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 17 серпня 2021 року частково задоволені позовні вимоги ТОВ «Краматорськтеплоенерго» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Краматорськтеплоенерго» заборгованість за поставлену теплову енергію на опалення за період з 01 грудня 2016 року по 01 грудня 2019 року в сумі 30 257 грн. 50 коп.
Вирішено питання про розподіл витрат по сплаті судового збору.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Краматорського міського суду Донецької області від 17 серпня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Порушення судом норм процесуального права відповідач обґрунтовує тим, що поза увагою суду залишилась та обставина, що відповідач ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, що призвело до порушення її прав. У квартирі за адресою АДРЕСА_1 вона не проживала з часу реєстрації і її місцепроживання невідомо. За фактичних обставин справи, на думку скаржника, ОСОБА_1 не є відповідачем у справі, оскільки не користувалася послугами позивача. Крім того, у день ухвалення рішення вона заявляла клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням, однак суд проігнорував це клопотання. Вважає, що вказані порушення норм процесуального права є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.
Також посилається на те, що суд проігнорував ту обставину, що у її квартирі з 2004 року встановлено індивідуальне опалення у визначеному законом порядку. На час встановлення індивідуального опалення у своїй квартирі вона не знала і не могла знати, що через рік після встановлення обладнання зміняться правила відокремлення від мережі централізованого опалення. У 2003 році нею була придбана квартира у занедбаному стані, були відсутні всі комунікації. Нею було прийнято рішення про встановлення індивідуального опалення. Оскільки на момент розробки проекту правил від'єднання не існувало, вона замовила проект на газопостачання, який був виготовлений, розглянутий та зареєстрований 28 квітня 2004 року та введений в експлуатацію. У 2007 році вона зверталася до позивача з метою врегулювання спірних відносин, однак представник позивача, переконавшись у відсутності комунікацій, відмовився складати акт, вимагаючи сплати незаконно нарахованих сум до дати проведення обстеження та продовжують нараховувати неіснуючі борги. Вказане свідчить про небажання позивача врегулювати спірні питання.
Позивачем ТОВ «Краматорськтеплоенерго» письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 не наданий.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.
Згідно з частинами 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, виходив з доведеності розміру заборгованості за період з 01 грудня 2014 року по 01 грудня 2019 року у розмірі 43 168 грн. 35 коп. Врахувавши характер правовідносин, що склалися між сторонами, застосувавши строк позовної давності, дійшов висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача у солідарному порядку заборгованість за поставлену теплову енергію на опалення за період з 01 грудня 2016 року по 01 грудня 2019 року у сумі 30 257 грн. 50 коп. в межах строку позовної давності. При цьому суд не прийняв доводи відповідача ОСОБА_2 , що вона не користувалася послугами ТОВ «Краматорськтеплоенерго», оскільки в її квартирі встановлено індивідуальне опалення, дійшовши висновку про самовільне відключення ОСОБА_2 своєї квартири від системи централізованого опалення та не вирішення нею у передбаченому чинним законодавством порядку питання про надання дозволів на таке відключення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду. Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 17 серпня 2021 року ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек за № 1424796 від 07 серпня 2003 року ОСОБА_2 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Договору купівлі-продажу серії ВАМ № 575706, посвідченого 03 липня 2003 року Першою Краматорською державною нотаріальною конторою, реєстр №2-2649 (а.с. 6).
Відповідно довідки з місця проживання про склад сім'ї та реєстрації від 04 грудня 2019 року в зазначеній вище квартирі проживає ОСОБА_2 та зареєстрована ОСОБА_1 з 28 вересня 2010 року (а.с. 5)
Позивач ТОВ «Краматорськтеплоенерго» є постачальником послуг з централізованого опалення квартири за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить особовий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у ТОВ «Краматорськтеплоенерго» на ім'я відповідачки ОСОБА_1 .
За період з 01 грудня 2014 року по 01 грудня 2019 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 , за вказаною адресою по оплаті за поставлену теплову енергію на опалення мається заборгованість у загальній сумі 43 168 грн. 35 коп. (а.с. 3-4).
Переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги за наявними в ній доказами, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 ст. 16 ЦК України, частини 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 1 якого врегульовано, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Згідно з ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
З виписки по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 вбачається, що заборгованість за період з 01 грудня 2014 року по 01 грудня 2019 року становить 43 168 грн. 35 коп.
Крім того, з вказаної виписки вбачається, що у спірний період відповідачі оплати не здійснювали.
Визначаючи розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідачів за вказаний період на користь комунального підприємства, суд першої інстанції, дав належну оцінку відповідним розрахункам, які під час розгляду справи відповідачами не спростовано, та дійшов правомірного висновку щодо застосування строків позовної давності за клопотанням відповідача ОСОБА_2 .
Також колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неприйняття доводів відповідача про те, що оскільки вона не користується послугами позивача, в її квартирі встановлено індивідуальне опалення, тому нарахування заборгованості безпідставне з огляду на наступне.
Заперечуючи проти правомірності стягнення з неї заборгованості за поставлену позивачем теплову енергію відповідач ОСОБА_2 в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі наполягала на встановленні нею індивідуального опалення в законному порядку у 2004 році, тобто до набрання чинності Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630. Тому позивач безпідставно нараховує їй заборгованість за послуги, які вона не отримує. Також в оскаржуваному рішенні, суд безпідставно посилається на законодавчі акти, які набули чинності з 2005 року і не можуть бути застосовані до правовідносин, що виникли у 2004 році.
На підтвердження своїх доводів нею надано копію Проекту на газозабезпечення житлового будинку АДРЕСА_1 виконаного проектною групою Управління по газифікації та газозабезпечення м. Краматорська ВАТ «Донецькоблгаз» та зареєстрований 28 квітня 2004 року (а.с. 97-105). Даним проектом передбачено встановлення індивідуального газового обігрівача.
Згідно копії листа № 07/862 від 03 жовтня 2008 року, наданого ТОВ «Краматорськтеплоенерго» на звернення ОСОБА_2 з питання відключення від системи централізованого опалення їй роз'яснено, що відключення від системи централізованого опалення без встановлення індивідуального опалення не допускається (а.с. 106). Тому колегія суддів приходить до переконання, що саме в 2008 році відповідачка зверталася до позивача з питанням про відключення квартири від системи централізованого опалення.
При цьому Акту відключення квартири відповідача від системи централізованого опалення відповідачем на розгляд суду не надано. Таким чином відповідачем не доведено належними доказами час відключення її квартири від системи централізованого опалення.
Відповідно до частин 1-3 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Питання відключення від мереж централізованого опалення на час виникнення правовідносин між сторонами регулювалося Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України N 630 від 21 липня 2005 року та Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України N 4 від 22 листопада 2005 року.
Згідно з п. 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року N 630, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Виходячи зі змісту п. 24 Правил, право споживача відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води не є абсолютним, воно можливо за умови дотримання певного порядку.
Згідно п. 2.1 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання для вирішення питання відключення житлового будинку /будинків/ від мереж централізованого опалення його власник /власники/ повинен /повинні/ звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП. У заяві про відключення від мереж ЦО і ГВП власник /власники/ будинку зазначає причини відключення.
У п. п. 2.2, 2.2.1 вказаного Порядку зазначено, що комісія розглядає надані документи лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту та у відповідності до неї.
Згідно п. 2.3.1 Порядку проект індивідуального /автономного/ теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником.
Відповідно до п. 2.4.2 Порядку проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж.
У п. 2.5 Порядку передбачено, що відключення приміщень від внутрішньо-будинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача /орендаря/ квартири /нежитлового приміщення/ або уповноваженої ними особи.
Відповідно до п. п. 2.6, 2.7 Порядку по закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.
Пункт 28 постанови N 630 Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року із змінами від 31.10.2007 року передбачає, що споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні системи опалення, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Тобто навіть якщо б споживач виконала всі пункти умов відключення, вона повинна вносити оплату за опалення місць загального користування.
Таким чином колегія суддів приходить до переконання, що відповідач ОСОБА_2 , належним чином, згідно до встановленого законом порядку не оформила відключення від мереж централізованого опалення квартири, належних документів, які б свідчили про відключення її квартири до ТОВ «Краматорськтеплоенерго» не подала, в зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач правомірно здійснив нарахування плати за надані послуги з теплопостачання.
Самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги з теплопостачання.
Відповідно до ст. 5 ЦК України, на положення якої посилається відповідач у апеляційній скарзі, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Згідно з пунктом 34 Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1997 року № 1497 (далі - Правила № 1497), які діяли станом на 2004 рік і на який посилається відповідач як на час відключення квартири від мережі централізованого теплопостачання, споживач не має права самовільно, з порушенням проектних рішень переобладнати і використовувати не за призначенням та псувати санітарно-технічне обладнання житлових будинків і житлових приміщень.
Отже, як у 2004 році, коли за голослівним твердженням відповідач відключилася від мережі централізованого теплопостачання, так і на даний час норми законодавства не передбачають можливості самовільно без наявності відповідних документів здійснити таке відключення.
Відповідачем ОСОБА_2 як до суду першої інстанції так і до апеляційного суду не надано доказів, які б засвідчували факт правомірного відключення квартири від мережі централізованого теплопостачання з дотриманням чинного на момент відключення законодавства, як і доказів ненадання або неналежного надання відповідачам послуг з постачання тепла.
Обов'язок відповідачів як споживачів житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у ст. 162 Житлового кодексу Української РСР.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду попередніх інстанцій по суті вирішення спору та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
При наявності у споживача наміру відмовитися від послуг з централізованого теплопостачання вона не позбавлена можливості здійснити це у передбачений законом спосіб.
Крім того, не заслуговують на увагу посилання відповідача ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на порушення прав відповідача ОСОБА_1 , щодо того, що вона не є належним відповідачем у справі, оскільки в її квартирі вона не мешкає, а була лише зареєстрована і тому фактично не отримувала послуги позивача. Крім того, зазначає, що справа була розглянута у її відсутність і при цьому про розгляд справи належним чином ОСОБА_1 повідомлена не була.
Згідно із ч. 3ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Тобто, за змістом ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», особи, місце проживання яких зареєстроване у квартирі у встановленому законом порядку, а також власники (співвласники) квартир, зобов'язані їх утримувати, у тому числі, нести витрати по оплаті фактично наданих житлово-комунальних послуг нарівні з іншими дієздатними, які проживають та/або зареєстровані у житлі, або співвласниками.
Оскаржуваним рішенням, частково задоволені позовні вимоги ТОВ «Краматорськтеплоенерго» та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за поставлену теплову енергію на опалення за період з 01 грудня 2016 року по 01 грудня 2019 року. З матеріалів справи вбачається, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 за вказаний період є квартира АДРЕСА_2 , що забезпечувалася послугами централізованого теплопостачання наданими ТОВ «Краматорськтеплоенерго» та за які нараховано оплату у розмірі 30 257 грн. 50 коп.
Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання. Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором.
Отже зі змісту даної статті вбачається, що місцем проживання особи являється місце її реєстрації.
Враховуючи наведене, місцем проживання ОСОБА_1 у спірний період є місце її реєстрації квартира АДРЕСА_2 .
Відтак суд першої інстанції вірно вирішив стягнути борг солідарно із ОСОБА_2 , яка є власником вказаної квартири, та з ОСОБА_1 , яка зареєстрована у квартирі.
Відповідно пункту 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі, якщо таке повідомлення є обов'язковим) якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
З огляду на зазначене, обґрунтування своєї апеляційної скарги відповідачем ОСОБА_2 , що справу судом першої інстанції розглянуто у відсутність відповідача ОСОБА_1 і при цьому вона належним чином не була повідомлена про дату, час і місце засідання суду, за відсутності підтвердження наявності повноважень представляти інтереси ОСОБА_1 під час розгляду справи, є неприйнятними, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону. Крім того, матеріали справи містять заяву ОСОБА_1 про відкликання поданої нею апеляційної скарги на оспорюване рішення Краматорського міського суду від 17 серпня 2021 року (а.с. 162,163, 173), що свідчить про її обізнаність про наявність спору між сторонами.
Крім того, колегія суддів апеляційного суду не приймає доводи апеляційної скарги відповідача про розгляд справи в день прийняття рішення за наявності її клопотання про відкладення судового розгляду у зв'язку з відрядженням до м. Києва, що є порушенням норм процесуального права та підставою для скасування судового рішення.
Матеріалами справи встановлено, що 26 липня 2021 року судовий розгляд у даній справі було відкладено на 17 серпня 2021 року за заявою відповідача ОСОБА_2 , яка заявила клопотання про відкладення розгляду справи для надання додаткових доказів (а.с. 90, 108).
17 серпня 2021 року до Краматорського міського суду Донецької області відповідачем ОСОБА_2 засобами електронного зв'язку надано заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з її відрядженням (а.с. 116).
Наслідки неявки у судове засідання учасника справи визначені положеннями ст. 223 ЦПК України.
Згідно частин 1, 4 вказаної статті неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Отже, за таких обставин, суд відповідно до положень ч. 4 ст. 223 ЦПК України, враховуючи повторну неявку поспіль відповідача у судове засідання 17 серпня 2021 року (перша неявка 26 липня 2021 року), розглянув справу у відсутність відповідача ОСОБА_2 за наявними у справі доказами, що не є порушенням норм процесуального права.
Мотивовані висновки суду відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Інші наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, і які були обґрунтовано спростовані. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
З огляду на наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення. Вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, перевірив їх доводи і заперечення, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Підстав для скасування судового рішення не вбачається.
Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін, витрати по сплаті судового збору за перегляд справи судом апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 17 серпня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку, як така що ухвалена у малозначній справі, не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 15 лютого 2022 року.
Суддя-доповідач : Ю.М. Мальований
Судді: О.Д. Канурна
Т.В. Космачевська