Справа № 149/3017/21
Провадження № 33/801/81/2022
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Вергелес В. О.
Доповідач: Денишенко Т. О.
14 лютого 2022 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді Денишенко Т. О., за участі захисника особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Мізюка В. В., розглянувши в режимі відеоконференції мате-ріали адміністративної справи стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , грома-дянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, за апеляційною скаргою захисника адвоката Мізюка Валентина Вікторовича на постанову судді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 20 грудня 2021 року,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 19 жовтня 2021 року серії ААБ № 024445, складеного о 21.10 годині на автодорозі Р31 Берди-чів-Хмільник-Літин, увечері 19 жовтня 2021 року о 20.43 годині на автодорозі Р31 Бердичів-Хмільник-Літин водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки «Mersedes-Benz Vito 108», державний номерний знак НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння во-дій пройшов на місці зупинки транспортного засобу газоаналізатором «Драгер 6810», проба позитивна - 2,60‰. Своїми діями водій допустив порушення пункту 2.9(а) Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП.
Постановою судді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 20 грудня 2021 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адмі-ністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 454,00 гривні судового збору.
Не погоджуючись з постановою судді суду першої інстанції від 20 грудня 2021 року, захисник ОСОБА_2 адвокат Мізюк В. В. оскаржує її в апеля-ційному порядку, просить постанову суду скасувати, провадження у справі - закрити, у зв'язку з відсутністю у діях підзахисного складу адміністративного правопорушення. Адвокат звертає увагу, що у додатках до протоколу про адмі-ністративне правопорушення наявна копія постанови від 19 жовтня 2021 року серії ЕАО № 4925620, де час вчинення правопорушення ( зупинка транспорт-ного засобу на перехресті ) вказаний «21.33 година», тоді як у протоколі про адміністративне правопорушення від 19 жовтня 2021 року серії ААБ № 024445 вказано, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом о «20.43 годині». Такі розбіжності у часі вчинення правопорушення, на думку адвоката, є під-ставою для закриття провадження. Крім того захисник зазначає про невідповід-ність зазначених у акті огляду ознак алкогольного сп'яніння ознакам, визначе-ним законодавством, а також про порушення працівниками поліції порядку проведення огляду на стан сп'яніння. Так вказує, що посилання суду на те, що ОСОБА_2 пропонувалося пройти огляд у медичному закладі не відпові-дає дійсності, оскільки за чеком Драгера ОСОБА_2 пройшов огляд о 21.08 годині, а направлення на огляд у медичному закладі складене о 20.48 годині, тобто за 20 хвилин до продовження огляду на стан сп'яніння на місці, яке не бу-ло вручено йому та взагалі не озвучувалося. Також адвокат зазначає про пору-шення умов експлуатації газоаналізатора, у тому числі такий не був продемон-стрований ОСОБА_2 . Тобто огляд особи був проведений з порушенням вимог Інструкції про проведення огляду на стан сп'яніння та статті 266 КУпАП, а отже його результати не можуть бути використані судом. До того ж адвокат Мізюк В. В. зазначає, що наявний у матеріалах справи відеозапис містить неспівпадіння за часом та датою зйомки, вказує на порушення прав ОСОБА_2 внаслідок нероз'яснення останньому його прав працівниками поліції.
Заслухавши пояснення по апеляційній скарзі захисника притягнутої до ад-міністративної відповідальності особи ОСОБА_2 адвоката Мізюка В. В., дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перегля-нувши її у межах апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до частини сьомої статті 294 КУпАП апеляційний суд перегля-дає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлене неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм про-цесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не дослі-джувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
З матеріалів справи, зокрема, протоколу про адміністративне правопору-шення від 19 жовтня 2021 року серії ААБ № 024445, складеного о 21.10 годині на автодорозі Р31 Бердичів-Хмільник-Літин, 19 жовтня 2021 року о 20.43 го-дині на автодорозі Р31 Бердичів-Хмільник-Літин водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом «Mersedes-Benz Vito 108», державний номерний знак НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння водій пройшов на місці зупинки транспортного засобу газоаналізатором «Дра-гер 6810», проба виявилася позитивною - 2,60‰. До протоколу про адміністра-тивне правопорушення доданий акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, де зазначено, що поліцейським проведений огляд ОСОБА_2 у зв'язку із виявленими ознаками: хитка хо-да, запах алкоголю з ротової порожнини, за допомогою газоаналізатора «Драгер 6810», результат огляду - 2,60 ‰ ( позитивний ); відповідно доданий чек при-ладу «Драгер 6810» № 2667 від 19 жовтня 201 року з результатом тесту 2,60‰, тобто позитивним. Також додане направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння до Комунального некомерційного підприємства «Хмільницька центральна лікарня» у зв'язку із виявленими полі-цейським ознаками сп'яніння: хитка хода, запах алкоголю з ротової порожнини, однак вказано, що такий огляд не проводився у зв'язку відмовою водія. До про-токолу доданий відеозапис з нагрудної камери поліцейського, де зафіксована хронологія подій 19 жовтня 2021 року, зокрема, момент зупинки транспортного засобу, проведення огляду ОСОБА_2 на стан алкогольного сп'яніння та відмова останнього від проходження огляду у закладі охорони здоров'я. Належить підкреслити, що жодних зауважень стосовно дій поліцейських безпосереднього щодо процедури огляду ОСОБА_2 не заявляв, заперечень не висловлював.
Визнаючи ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного право-порушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, накладаючи на нього адміністративне стягнення, передбачене санкцією інкримінованої йо-му норми КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що вина особи у вчи-ненні адміністративного правопорушення цілком доведена матеріалами справи, а саме вищезазначеними доказами.
За викладених фактичних та об'єктивних обставин, що мають місце у цій адміністративній справі, з висновком судді суду першої інстанції належить по-годитися; у діях ОСОБА_2 наявний склад правопорушення, його вірно та обґрунтовано визнано винним за частиною першою статті 130 КУпАП.
Пунктом 2.9а Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до частини першої статті 130 КУпАП особа несе відповідаль-ність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транс-портним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспорт-ним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лі-карських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пунктів другого, четвертого, шостого розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, нар-котичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських пре-паратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Мініс-терства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/ 27858, огляду на стан сп'яніння під-лягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваже-ного підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алко-гольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координа-ції рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна за-барвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Відповідно до пункту восьмого розділу І цієї Інструкції у разі скоєння дорож-ньо-транспортної пригоди ( далі - ДТП ), унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп'яніння учасників цієї пригоди є обов'язковим у закладі охорони здоров'я.
Як слідує з матеріалів цієї адміністративної справи огляд зі згоди водія ОСОБА_2 проводився на місці зупинки транспортного засобу та згідно результатів огляду, чеку Драгера від 19 жовтня 2021 року, за тестом № 26670 водій ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп'яніння. За таких об-ставин неможливо об'єктивно спростувати належним чином зафіксований факт перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом та належним чином зафіксованих результатів проведен-ня огляду на стан сп'яніння, що вказує на наявність у його діях складу адмі-ністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення вимог експлуатації газоаналі-затора «Драгер 6810» на увагу не заслуговують, адже жодним чином вони не є доведеними відповідними належними доказами. Враховуючи, що прилад «Drager Alcotest 6810» до проведення огляду перебував в автомобілі праців-ників поліції, його температура може відрізнятися від температури навколиш-нього середовища, а тому це на правильність остаточного результату не впли-ває. Фактична різниця в показниках не свідчить про несправність приладу, тим паче убачається остання дата його калібрування 22 лютого 2021 року, що відпо-відає встановленим нормативам терміну повірки спеціального технічного засо-бу. Доводи скарги щодо порушення порядку проведення огляду внаслідок не пред'явлення усіх пломб газоаналізатора водієві є неспроможними, оскільки чинним законодавством не передбачено такий обов'язок для поліцейського під час проведення процедури огляду на стан алкогольного сп'яніння, тим більше, що водій на момент його огляду таких вимог не заявляв, зауважень у протоколі не виклав.
Також не може бути взяте до уваги твердження скаржника про порушення порядку проведення огляду на стан сп'яніння внаслідок оформлення направ-лення на огляд водія до медичного закладу за часом раніше, аніж проведення огляду за допомогою спеціальних технічних засобів, оскільки, як беззаперечно слідує з матеріалів справи, та, зрештою, не заперечується скаржником, ОСОБА_3 самостійно виявлена згода водія на проходження огляду на місці зу-пинки транспортного засобу після відмови від огляду у закладі охорони здо-ров'я.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі захисника твердження про невідповідність проведеного огляду підзахисного на стан сп'яніння вимогам за-кону, є безпідставними, оскільки огляд був проведений з дотриманням вимог статті 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року № 1452/735.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 256 КУпАП особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. При складанні протоколу особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Щодо доводів апеляційної скарги про не роз'яснення ОСОБА_2 його прав, передбачених статтею 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП, то належить зазначити, що такі доводи скарги взагалі не відповідають дійсності, адже протокол про адміністративне правопорушення від 19 жовтня 2021 року складений у відповідності до вимог статті 256 КУпАП та, зокрема, містить відмітку про роз'яснення ОСОБА_2 його прав, передбачених вищезазна-ченими нормами Основного Закону, статті 268 КУпАП. При складанні 19 жовт-ня 2021 року протоколу серії ААБ № 024445 у ОСОБА_2 була можли-вість викласти у ньому власні пояснення, можливі заперечення, зауваження, що цілком спростовує доводи скаржника з даного приводу, викладені в апеляційній скарзі.
Певні розбіжності у часі відеозапису з нагрудної камери поліцейського не можуть бути самостійною підставою для спростування факту перебування ОСОБА_4 у стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом та скасування постанови суду першої інстанції про притягнення особи до відповідальності за вчинене ним правопорушення.
Апеляційний суд вважає доцільним зазначити, що істотних порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки суду першої інстанції щодо винності ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, пе-редбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та були безумовною під-ставою для скасування судової постанови не встановлено.
Україна як Висока Договірна Сторона Конвенції Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному, хто пере-буває під її юрисдикцією, право на справедливий суд, закріплене в статті 6 цієї Конвенції, згідно з пунктом першим якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і без-стороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Відповідно до частини першої статті 17 Зако-ну України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» національні суди застосовують при розгляді справ Кон-венцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду як джерело права.
Вимога пункту першого статті 6 Конвенції щодо обґрунтування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, Європейський суд з прав людини, від 10 лю-того 2010 року; Проніна проти України, № 63566/00, § 23, Європейський суд з прав людини, від 18 липня 2006 року ). Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання у першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішен-ня національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови у прийнятті саме тих доказів і до-водів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Наведені в апеляційній скарзі захисника аргументи не свідчать про пору-шення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального чи про-цесуального права, вони є побутовим тлумаченням скаржником у силу особис-того розуміння власного обов'язку по здійсненню захисту інтересів підзахис-ного, а також використання окремих норм права, у тому числі і стосовно поряд-ку розгляду судом справи про адміністративне правопорушення, саме з метою забезпечити уникнення ОСОБА_2 передбаченої відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Мотиви скарги захисника не спро-стовують правильні висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові, оскільки вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного право-порушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, повністю доведена матеріалами справи. З урахуванням наведеного вимогу апеляційної скарги про необхідність скасування оскаржуваної постанови суду першої інс-танції апеляційний суд визнає необґрунтованою та не знаходить підстав для її задоволення.
У пункті 52 рішення Європейського суду з прав людини від 05 лютого 2008 року у справі «Романаускас проти Литви» констатований обов'язок націо-нального суду переконатися, що провадження в цілому, зокрема, спосіб отримання доказів, були справедливими. У справі «Бакланов проти Ро-сії» ( рішення Європейського суду з прав людини від 09 червня 2005 року ), у справі «Фрізен проти Росії» ( рішення від 24 березня 2005 року ) Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загаль-ними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
Таким чином питання, чи виконав суд свій обов'язок стосовно подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( Проніна проти України, N 63566/00, § 23, Європейський суд з прав людини, рішення від 18 липня 2006 року ).
З огляду на викладене апеляційний суд не знаходить законних, ґрунтовних та об'єктивних підстав для скасування правильної, обґрунтованої та справед-ливої постанови судді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 20 грудня 2021 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП.
Керуючись нормами статті 294 КУпАП, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу захисника Мосбауера Анатолія Владиславовича адво-ката Мізюка Валентина Вікторовича залишити без задоволення.
Постанову судді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 20 грудня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за частиною першою статті 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. О. Денишенко