Справа № 640/19495/20 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.
11 лютого 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Єгорової Н.М., Степанюка А.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фьорст Степ» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2021 року (справу розглянуто в порядку спрощного провадження) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фьорст Степ» до Київського обласного центру зайнятості, третя особа: Голосіївське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві про скасування наказу, -
У серпні 2020 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фьорст Степ», звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:
- скасувати наказ Київського обласного центру зайнятості від 30.07.2020 року №168/01-28.01 щодо анулювання наданих дозволів на застосування праці громадян Китаю від 13.02.2020 року: Ван Лігуан №5460, Гуань Чжиган №5461, Ян Яньлу №5463, Ван Сючень №5464, Чжан Цзіся №5465, Чжан Жунься №5466, Чжао Юньфен №5467.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, визнано як встановлені обставини, які не були доведені відповідачем.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що до позовної заяви позивачем було надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який був сформований 07.08.2020 року, згідно з яким вбачається, що місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Фьорст Степ» зареєстроване за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 41. Тобто, це є безпосереднім доказом, який підтверджує, що у відповідача не було підстав для анулювання дозволів на застосування праці іноземних громадян, оскільки відомості, котрі подавались для видачі дозволів, не змінювались.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фьорст Степ» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фьорст Степ» до Київського обласного центру зайнятості, третя особа: Голосіївське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві про скасування наказу та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
28 грудня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Київського обласного центру зайнятості, в якому відповідач повністю підтримує правову позицію суду першої інстанції та вказує про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.
Відповідач також звертає увагу, що після прийняття оскаржуваного в даній справі рішення, Товариством з обмеженою відповідальністю «Фьорст Степ» внесено зміни до ЄДР в частині місцезнаходження юридичної особи, що підтверджується інформацією про адреси сторін в апеляційній скарзі та витягом з ЄДР, копія якого додається.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2022 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фьорст Степ» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2021 року на розумний строк, достатній для всебічного та повного розгляду справи.
Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, до Київського ОЦЗ надійшли заяви від ТОВ «Фьорст Степ» про отримання дозволів на застосування праці іноземців та осіб без громадянства відносно громадян Китаю, зокрема: Ван Лігуан від 07.02.2020 року №173/007-14, Гуань Чжиган від 07.02.2020 року №174/007-14, Ян Яньлу від 07.02.2020 року №179/007-14, Ван Сючень від 07.02.2020 року №178/007-14, Чжан Цзіся від 07.02.2020 року №177/007-14, Чжан Жунься від 07.02.2020 №176/007-14, Чжао Юньфен від 10.02.2020 №182/007-14.
Місцезнаходженням роботодавця - юридичної особи у поданих заявах вказано адресу: 03150, м. Київ, вул. Ямська, 41.
Відповідно до наказу Київського ОЦЗ від 13 лютого 2020 року №33/01-28.01 прийнято рішення про видачу ТОВ «Фьорст Степ» дозволів на застосування праці вказаних громадян Китаю.
Надалі до Київського ОЦЗ надійшов лист від Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві від 28.07.2020 року з інформацією, що в рамках кримінального провадження №12020100010003924 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України встановлено, що ТОВ «Фьорст Степ» під час подачі заяв на отримання дозволів внесено недостовірні відомості про місцезнаходження юридичної особи, зокрема, що будівля за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 41 на праві користування належить ТОВ «ТМО Ліко-Холдинг», згідно відповіді якого договір оренди приміщення за вказаною адресою у період з 01.01.2020 року по 10.07.2020 року не укладався, а зазначене товариство фактично не здійснювало господарської діяльності за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 41, що свідчить про недостовірність даних у поданих ТОВ «Фьорст Степ» заявах про отримання зазначених дозволів.
У зв'язку з отриманою інформацією Київським ОЦЗ на підставі пункту 4 частини другої статті 4210 Закону України «Про зайнятість населення» скасовано раніше видані дозволи ТОВ «Фьорст Степ» наказом від 30 липня 2020 року №168/01-28.01.
Вважаючи наказ щодо анулювання наданих дозволів на застосування праці іноземців протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовив та зазначив про правомірність наказу відповідача від 30.07.2020 року №168/01-28.01 щодо анулювання наданих дозволів на застосування праці громадян Китаю від 13.02.2020 року, оскільки приймаючи зазначений наказ позивач виходив з наявної у нього та не спростованої інформації про подання позивачем недостовірних відомостей про своє місцезнаходження.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Законом України «Про зайнятість населення» (далі - Закон №5067-VI)
Частиною четвертою статті 3 Закону України №5067-VI визначено, що іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для працевлаштування на визначений строк, приймаються роботодавцями на роботу на підставі дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, виданого в порядку, визначеному цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з пунктом 17 ч. 2 ст. 22 Закону № 5067-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань, зокрема, видають роботодавцям дозволи на застосування праці іноземців та осіб без громадянства з веденням обліку таких дозволів.
Відповідно до ч.1, 2, 5 ст. 42 Закону № 5067-VI роботодавці мають право на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на території України на підставі дозволу, що видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції. Праця іноземців та осіб без громадянства може застосовуватися на різних посадах в одного або декількох (двох і більше) роботодавців, за умови отримання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства (далі - дозвіл) на кожній посаді. Іноземці та особи без громадянства не можуть призначатися на посаду або займатися трудовою діяльністю у разі, коли відповідно до законодавства призначення на відповідну посаду або провадження відповідного виду діяльності пов'язане з належністю до громадянства України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Ч. 1 ст. 42-3 Закону № 5067-VI передбачено, що: дозвіл видається на строк:
1) дії трудового договору (контракту), але не більш як на три роки - для особливих категорій іноземців та осіб без громадянства, визначених частиною другою статті 42"1 цього Закону;
2) дії договору (контракту), укладеного між українським та іноземним суб'єктами господарювання, але не більш як на три роки - для відряджених іноземних працівників;
3) дії рішення іноземного суб'єкта господарювання про переведення іноземця або особи без громадянства на роботу в Україну та контракту, укладеного між іноземцем або особою без громадянства та іноземним суб'єктом господарювання, про переведення на роботу в Україну - для внутрішньокорпоративних цесіонаріїв;
4) дії трудового договору (контракту), але не більш як на один рік - для всіх інших іноземних найманих працівників.
Відповідно до ч.2 ст.42-10 Закону № 5067-VI територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, скасовує виданий дозвіл у разі:
1) невнесення роботодавцем плати за видачу або продовження дії дозволу у строк, визначений частиною другою статті 42 4 цього Закону;
2) неподання роботодавцем у встановлений цим Законом строк до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, копії трудового договору (контракту), укладеного з іноземцем або особою без громадянства, якщо подання такої копії є обов'язковим відповідно до цього Закону;
3) подання роботодавцем письмової заяви про скасування дозволу за обставин, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої цієї статті, або виявлення територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, таких обставин;
4) виявлення недостовірності даних у поданих роботодавцем документах, яка не могла бути виявлена під час розгляду заяви;
5) наявності рішення про примусове повернення або примусове видворення іноземця або особи без громадянства, прийнятого відповідно до статей 26 та 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»;
6) встановлення факту застосування праці іноземця або особи без громадянства на інших умовах, ніж ті, що визначені дозволом, або іншим роботодавцем (крім роботи за сумісництвом відповідно до абзацу другого частини другої статті 42 цього Закону та суміщення посад відповідно до частини третьої статті 42 цього Закону);
7) невикористання іноземцем або особою без громадянства права на оскарження рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або особою без громадянства, або у разі остаточного вирішення питання про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову у визнанні особою без громадянства;
8) набрання законної сили обвинувальним вироком суду, за яким іноземця чи особу без громадянства засуджено за вчинення кримінального правопорушення.
З системного аналізу наведених вище приписів вбачається, що однією з обов'язкових визначених законом підстав для скасування виданого дозволу, є виявлення недостовірності даних у поданих роботодавцем документах, яка не могла бути виявлена під час розгляду заяви.
Як вбачається з матеріалів справи, у заявах ТОВ «Фьорст Степ» про отримання дозволів на застосування праці іноземців та осіб без громадянства відносно громадян Китаю, за наслідками розгляду яких було видано анульовані спірним наказом дозволи, позивачем було вказано місцезнаходженням роботодавця-юридичної особи адресу: 03150, м. Київ, вул. Ямська, 41.
В свою чергу, підставою для анулювання дозволів на застосування праці громадян Китаю оскаржуваним в межах спірних правовідносин наказом Київського обласного центру зайнятості від 30.07.2020 року №168/01-28.01, став висновок про недостовірність даних, що містяться у поданих ТОВ «Фьорст Степ» документах, зокрема, в частині зазначення недостовірних відомостей про місцезнаходження юридичної особи.
При цьому, наведений висновок ґрунтувався на листі від Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві від 28.07.2020 року (а.с.78).
У вищевказаному листі відповідача повідомлено, що в рамках кримінального провадження №12020100010003924 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України встановлено, що ТОВ «Фьорст Степ» під час подачі заяв на отримання дозволів внесено недостовірні відомості про місцезнаходження юридичної особи, зокрема, що будівля за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 41 на праві користування належить ТОВ «ТМО Ліко-Холдинг», згідно відповіді якого договір оренди приміщення за вказаною адресою у період з 01.01.2020 року по 10.07.2020 року не укладався, а зазначене товариство фактично не здійснювало господарської діяльності за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 41, що свідчить про недостовірність даних у поданих ТОВ «Фьорст Степ» заявах про отримання зазначених дозволів.
В апеляційній скарзі позивач наполягає, що до позовної заяви було надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який був сформований 07.08.2020 року, згідно з яким вбачається, що місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Фьорст Степ» зареєстроване за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 41. Тобто, на думку апелянта, це є безпосереднім доказом, який підтверджує, що у відповідача не було підстав для анулювання дозволів на застосування праці іноземних громадян, оскільки відомості, котрі подавались для видачі дозволів, не змінювались.
Однак, колегія суддів наголошує, що наданий позивачем витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань сформований 07.08.2020 року, тобто, ним може бути підтверджена інформація станом на 07.08.2020 року, однак, як вірно вказав суд першої інстанції, ним не можуть підтверджуватися обставини місцезнаходження ТОВ «Фьорст Степ» за зазначеною адресою саме у період часу з 01.01. по 10.07.2020 року (на момент подачі заяв про надання дозволу).
При цьому, ані в суді першої інстанції, ані в апеляційній скарзі позивач не заперечує обставин внесення до заяв про видачу товариству дозволів недостовірних відомостей щодо місцезнаходження роботодавця, як і не надає жодних доказів, яким підтверджується правдивість інформації про місцезнаходження ТОВ «Фьорст Степ» за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 41 у період часу з 01.01. по 10.07.2020 року.
Твердження апелянта про те, що відповідачем здійснюється перевірка відомостей щодо місцезнаходження юридичної особи лише на підставі відомостей, які містяться у відповідному реєстрі, лише підтверджує те, що виявлена в подальшому недостовірність даних у поданих роботодавцем документах не могла бути виявлена відповідачем під час розгляду заяви, та, відповідно, жодним чином не спростовує правомірності оскаржуваного наказу відповідача.
Отже, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2021 року.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фьорст Степ» до Київського обласного центру зайнятості, третя особа: Голосіївське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві про скасування наказу.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фьорст Степ» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2021 року - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді Н.М. Єгорова,
А.Г. Степанюк