Справа №522/1735/22
Провадження №1-кс/522/1388/22
14 лютого 2022 року місто Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, -
Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси із клопотанням в порядку ст.174 КПК України про скасування арешту з автомобіля марки «Nissan» моделі «Qashqai» д/н НОМЕР_1 в кузові білого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 та технічного паспорту на автомобіль «Nissan» моделі «Qashqai» д/н НОМЕР_1 серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_4 , посилаючись на наступне.
04.02.2022 ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси накладено арешт, в тому числі, на вищезазначене майно в рамках кримінального провадження №12022163510000074 від 22.01.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України.
ОСОБА_4 не є відповідно до вимог КПК України підозрюваною, обвинуваченою або особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного.
На думку адвоката, арешт на вищезазначений автомобіль та технічний паспорт було накладено необгрунтовано у зв'язку з тим, що слідчим не з'ясовано в клопотанні про накладення арешту питання про можливий розмір шкоди, завданої злочином, та наявність причинного зв'язку між вчиненим діянням і шкодою, що настала.
Враховуючи зазначені обставини, на теперішній час відсутня необхідність та правові підстави для подальшого арешту майна, у зв'язку з чим адвокат звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту з транспортного засобу та технічного паспорту.
Адвокат в судове засідання не з'явився.
Прокурор та представник відділу поліції в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду клопотання були повідомлені належним чином.
Розглянувши клопотання, дослідивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, приходжу до висновку, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому КПК України порядку.
Статтею 174 КПК України передбачено право підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, іншого власника або володільця майна, які не були присутні при розгляді клопотання про арешт майна, заявити клопотання про скасування арешту повністю або частково.
З клопотання власника майна вбачається, що 04.02.2022 ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси накладено арешт, в тому числі, на вищезазначене майно в рамках кримінального провадження №12022163510000074 від 22.01.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України.
ОСОБА_4 не є відповідно до вимог КПК України підозрюваною, обвинуваченою або особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного.
На думку адвоката, арешт на вищезазначений автомобіль та технічний паспорт було накладено необгрунтовано у зв'язку з тим, що слідчим не з'ясовано в клопотанні про накладення арешту питання про можливий розмір шкоди, завданої злочином, та наявність причинного зв'язку між вчиненим діянням і шкодою, що настала.
Створені умови тягнуть за собою порушення прав і законних інтересів власника майна, що суперечить положенням ст.41 Конституції України.
На даний час, за результатами розгляду клопотання та дослідження матеріалів, доданих до нього, слідчим суддею не вбачається необхідність в подальшому арешті вищезазначеного майна.
Відповідно до ст.13 Конституції України «держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності». Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності (ст.41 Конституції України).
Відповідно до ст.1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Крім того, відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-11). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).
Крім того, відповідно до п.2 ПКМУ від 17 грудня 2008 р. №1102 «Про затвердження Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках» (із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ №94 від 11.02.2009, №1136 від 14.10.2009, №54 від 25.01.2021, №476 від 08.07.2015, №888 від 28.10.2015 та №699 від 11.10.2016), Національна поліція забезпечує функціонування спеціальних майданчиків і стоянок для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.
Територіальними органами Національної поліції дозволено для доставлення та зберігання та зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів укладати договори з державними підприємствами, які належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ або Національної поліції. У разі потреби зазначені державні підприємства залучають на конкурсних засадах підприємства, установи та організації недержавної форми власності для надання окремих видів таких послуг.
Пунктом 10 «Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням ї пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2021 року № 1104 «Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України» ( із змінами, внесеними згідно Постанови КМ №437 від 13.07.2016 та №975 від 09.11.2016), зазначено, що зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.
Згідно пункту 32 вказаного « Порядку зберігання речових доказів ...», фінансування витрат, пов'язаних із зберіганням чи пересиланням речових доказів, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для утримання органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, який здійснив пересилання речових доказів або їх передачу на зберігання.
А тому, транспортний засіб має бути повернутий його власнику на безоплатній основі.
З урахуванням встановлених фактів суд вважає, що такий підхід органу досудового розслідування не відповідає діючому кримінальному процесуальному законодавству України та практиці Європейського суду з прав людини.
Забезпечення прав людини є напрямком державної політики, що реалізується через національні механізми захисту прав людини. Після використання всіх національних засобів правового захисту, відповідно до ст.55 Конституції України, кожному гарантується право звертатись за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.
Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.
До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950р.), учасником яких є Україна. Стаття 17 Загальної декларації прав людини проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод є міжнародним договором, який закріплює певний перелік найбільш важливих для людини суб'єктивних прав. Складовою цієї Конвенції є окремі протоколи, які доповнюють та розвивають її положення.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Втручання має бути законним, тобто здійснене на підставі закону. При цьому під «законом» Конвенція розуміє нормативний акт, що має бути «доступним» (accessible) та «передбачуваним» (foreseeable). Також закон має відповідати всім вимогам нормативного акта. «Доступність закону» означає наявність доступу та знань щодо цього закону в суспільстві та в окремих осіб. «Передбачуваність» означає можливість передбачити певні дії або наслідки, що можуть виникнути в зв'язку із застосуванням закону.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський проти Польщі» від 22.06.2004).
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення вказаного клопотання про скасування арешту майна з наведених підстав.
Керуючись ст.ст.167-174 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна - задовольнити.
Скасувати арешт з автомобіля марки «Nissan» моделі «Qashqai» д/н НОМЕР_1 в кузові білого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 та технічного паспорту на автомобіль «Nissan» моделі «Qashqai» д/н НОМЕР_1 серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_4 , накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 04.02.2022 (справа №522/1735/22, провадження №1-кс/522/763/22).
Повернути безоплатно автомобіль марки «Nissan» моделі «Qashqai» д/н НОМЕР_1 в кузові білого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 та технічний паспорт на автомобіль «Nissan» моделі «Qashqai» д/н НОМЕР_1 серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_4 , які належать ОСОБА_4 .
Виконання ухвали покласти на слідчого та прокурора - процесуального керівника у кримінальному провадженні №12022163510000074.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя:
14.02.2022