Справа № 640/24592/19 Головуючий у І інстанції - Кузьменко В.А.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
11 лютого 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.,
суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Політичної партії «Партія Чернівчан» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом Міністерства юстиції України до Політичної партії «Партія Чернівчан» про анулювання реєстрації (державної реєстрації від 09 квітня 2019 року № 171/19.4) Політичної партії «Партія Чернівчан», -
Міністерство юстиції України звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Політичної партії «Партія Чернівчан», в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило анулювати реєстрацію (державну реєстрацію від 09 квітня 2019 року № 171/19.4) Політичної партії «Партія Чернівчан».
Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач вказав, що Політична партія «Партія Чернівчан» протягом шести місяців з дня реєстрації не забезпечила утворення та реєстрацію в порядку, встановленому цим Законом, своїх обласних організацій у більшості областей України, містах Києві, Севастополі та в Автономній Республіці Крим, що відповідно до статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» є підставою для анулювання реєстрації свідоцтва в судовому порядку.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2021 року адміністративний позов задоволено повністю.
Анульовано реєстрацію Політичної партії «Партія Чернівчан» від 09 квітня 2019 року № 171/19.4.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Політична партія «Партія Чернівчан» подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.
В апеляційній скарзі Політична партія «Партія Чернівчан» посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Апеляційна скарга мотивована тим, що станом на момент розгляду справи, створено обласні організації у більшості регіонів України, що є виконанням вимог статті 11 Закону України «Про політичні партії», а порушення шестимісячного строку, протягом якого політична партія забезпечує створення та реєстрацію своїх структурних утворень у чотирнадцяти з двадцяти семи адміністративно-територіальних одиниць України, перелічених у частині другій статті 133 Конституції України, не може бути безумовною підставою для анулювання свідоцтва такої політичної партії.
Відповідачем до апеляційної скарги було додано заяву про витребування доказів, в якій він просив витребувати у Міністерства юстиції України (Позивача) інформацію про реєстрацію обласних організацій Політичної партії «Партія Чернівчан».
Положеннями п.п. 1, 4 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В контексті наведених положень, суд апеляційної інстанції має право досліджувати докази, які стосуються обставин справи.
Крім того, аналізуючи викладені вище норми КАС України та засади адміністративного судочинства, суд зобов'язаний належно з'ясовувати обставини справи, досліджувати та оцінювати докази з метою прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Відповідачем у вказаній заяві зазначено, що інформація запитувана у Міністерства юстиції України є необхідним доказом, що може спростувати позовні вимоги Позивача та підтвердити необхідність скасування рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2021 року у даній адміністративній справі.
Проте, як вбачається з відповіді Позивача на адвокатський запит № 23 від 27.07.2020 року, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про набори даних, які піддягають оприлюдненню у формі відкритих даних» від 21 жовтня 2015 року № 835 та Переліку інформації, що підлягає оприлюдненню у формі відкритих даних, розпорядником якої є Міністерство юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28 березня 2016 року № 897/5 (далі - Перелік), інформація з Єдиною державного реєстру у форматі відкритих даних розміщується на єдиному державному веб-порталі відкритих даних: http://data.gov.ua. та на офіційному сайті Міністерства юстиції України: https://miniust.gov.ua. де заявник самостійно, за відповідними пошуковими параметрами, може знайти всю необхідну інформацію.
Відтак, колегія суддів вважає за необхідне відмовити Відповідачу у задоволенні заяви про витребування у Міністерства юстиції України (Позивача) інформацію про реєстрацію обласних організацій Політичної партії «Партія Чернівчан».
Також Відповідачем до апеляційної скарги було додано заяву про огляд електронних доказів із залученням спеціаліста, в якій він просив оглянути та дослідити на веб-сайті https://data.gov.ua/dataset/6266fef2-cfea-409a-9709-86584e8a2c5c, на якій розміщений набір даних «Реєстр громадських формувань» (підсистема «Політичні партії») з інформацією про реєстрацію обласних організацій політичної партії «Партія Чернівчан» станом на 06.07.2021 року (зокрема їхню кількість) із залученням Головного спеціаліста з інформаційних технологій Шостого апеляційного адміністративного суду.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 81 КАС України письмові, речові і електронні докази, які не можна доставити до суду, оглядаються за їх місцезнаходженням.
У разі необхідності, в тому числі за клопотанням учасника справи, для участі в огляді доказів за їх місцезнаходженням можуть бути залучені свідки, перекладачі, експерти, спеціалісти, а також здійснено фотографування, звуко- і відеозапис.
Відповідно до частини 7 ст. 81 КАС України в порядку, визначеному цією статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту. У разі необхідності для проведення такого огляду суд може залучити спеціаліста.
Отже, прийняття рішення про огляд електронних доказів із залученням спеціаліста є правом, а не обов'язком суду. Указана норма не передбачає обов'язкового огляду електронних доказів із залученням спеціаліста у разі наявності про це клопотання сторони.
Враховуючи викладене, заява Відповідача про огляд електронних доказів із залученням спеціаліста задоволенню не підлягає.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Політичної партії «Партія Чернівчан», в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 09 квітня 2019 року Міністерством юстиції України зареєстровано політичну партію «Партія Чернівчан», що підтверджується рішенням № 171/19.4. Партія має статус юридичної особи та зареєстрована 09.04.2019 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером 10381020000012050.
Діяльність партії здійснюється на підставі Статуту Політичної партії «Партія Чернівчан» затверджену Установчим з'їздом Партії від 04.05.2018.
30 жовтня 2019 року, з метою перевірки дотримання вимог статті 24 Закону України "Про політичні партії в Україні" Позивач звернувся до Головних територіальних управлінь юстиції України для отримання інформації щодо реєстрації обласних та прирівняних до них структурних утворень Політичної партії «Партія Чернівчан».
Листами Головних територіальних управлінь юстиції у місті Києві, Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській, Луганській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській, Чернівецькій, Чернігівській областях повідомлено Позивача, що станом на 31 жовтня - 04 листопада 2019 року обласних та прирівняних до них структурних утворень Політичної партії «Партія Чернівчан» у вказаних Головних територіальних управлінь юстиції не зареєстровано.
Вбачаючи наявність підстав для анулювання реєстрації Відповідача, Міністерство юстиції України звернулось до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач протягом шести місяців з дня реєстрації не забезпечив утворення та реєстрацію в порядку, встановленому цим Законом, своїх обласних організацій у більшості областей України, а за таких умов наявні підстави для застосування положень статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» та задоволення позовних вимог.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його необґрунтованим з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 36 Конституції України громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах. Членами політичних партій можуть бути лише громадяни України. Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.
Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об'єднують громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Усі професійні спілки мають рівні права. Обмеження щодо членства у професійних спілках встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.
Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій.
Усі об'єднання громадян рівні перед законом.
Статтею 1 Закону України «Про політичні партії в Україні» 05 квітня 2001 року № 2365-III (далі - Закон № 2365-III) передбачено, що право громадян на свободу об'єднання у політичні партії для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів визначається і гарантується Конституцією України. Встановлення обмежень цього права допускається відповідно до Конституції України в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей, а також в інших випадках, передбачених Конституцією України.
Ніхто не може бути примушений до вступу в політичну партію або обмежений у праві добровільного виходу з політичної партії.
Належність чи неналежність до політичної партії не може бути підставою для обмеження прав і свобод або для надання державою будь-яких пільг і переваг.
Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюються виключно Конституцією та законами України.
Приписами статті 2 Закону № 2365-III визначено, що політичну партію як зареєстроване згідно з законом добровільне об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.
Відповідно до частини першої ст. 3 Закону № 2365-III політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку.
Згідно з частино третьою ст. 4 Закону № 2365-III втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх структурних утворень забороняється, за винятком випадків, передбачених цим Законом.
За приписами частини першої ст. 23 Закону № 2365-III політичні партії припиняють свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску) або в разі заборони її діяльності чи анулювання реєстрації в порядку, встановленому цим та іншими законами України.
Отже, вказаними приписами Закону № 2365-III визначено чотири способи припинення діяльності політичних партій: 1) реорганізація; 2) ліквідація (саморозпуск); 3) заборона діяльності; 4) анулювання реєстрації.
Як вбачається з матеріалів справи, звернення до суду з даним позовом було зумовлено необхідністю анулювання реєстрації політичної партії у зв'язку з недотриманням останньою вимог частини першої ст. 24 Закону № 2365-III.
Частиною першою статті 24 Закону № 2365-III передбачено, що у разі невиконання політичною партією вимоги частини сьомої статті 11 цього Закону, виявлення протягом трьох років з дня реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію документах, невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. Інші підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва не допускаються.
Отже, підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії є вичерпними. І до них законодавцем віднесено, зокрема, невиконання політичною партією вимоги частини сьомої статті 11 цього Закону.
Приписами частини сьомої статті 11 Закону № 2365-III визначено, що політична партія протягом шести місяців з дня реєстрації забезпечує утворення та реєстрацію в порядку, встановленому цим Законом, своїх обласних організацій у більшості областей України, містах Києві, Севастополі та в Автономній Республіці Крим.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства юстиції України про офіційне тлумачення положень частини шостої статті 11 Закону України "Про політичні партії в Україні" (справа про утворення та реєстрацію партійних організацій) від 16 жовтня 2007 року № 9-рп/2007 вирішено положення частини шостої статті 11 Закону України "Про політичні партії в Україні", якими передбачається, що політична партія протягом шести місяців з дня реєстрації забезпечує утворення та реєстрацію своїх обласних, міських організацій у більшості областей України, містах Києві, Севастополі та в Автономній Республіці Крим, треба розуміти як обов'язок кожної політичної партії забезпечити утворення та реєстрацію своїх обласних і прирівняних до них партійних організацій не менш як у чотирнадцяти адміністративно-територіальних одиницях України з перелічених у частині другій статті 133 Конституції України.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи листів Головних територіальних управлінь юстиції у місті Києві, Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській, Луганській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській, Чернівецькій, Чернігівській областях, дані щодо реєстрації обласних та прирівняних до них структурних утворень Політичної партії «Партія Чернівчан» станом на 31 жовтня - 04 листопада 2019 року відсутні.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки Відповідач протягом шести місяців з дня реєстрації не забезпечив утворення та реєстрацію в порядку, встановленому цим Законом, своїх обласних організацій у більшості областей України, наявні підстави для застосування положень статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» та задоволення позовних вимог.
Проте, колегія суддів вважає, що системний аналіз Закону № 2365-ІІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 16 жовтня 2007 року № 9-рп/2007 та статті 36 Конституції України дають підстави дійти висновку, що порушення шестимісячного строку, протягом якого політична партія забезпечує створення та реєстрацію своїх структурних утворень у чотирнадцяти адміністративно-територіальних одиницях України, не може бути безумовною підставою для анулювання свідоцтва такої політичної партії.
Статтею 37 Конституції України передбачається виключні випадки, коли діяльність легалізованих об'єднань громадян забороняється у судовому порядку, зокрема, їх діяльність спрямована на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення.
Суд першої інстанції при розгляді зазначеної справи не врахував наведених вимог матеріального права і того, що на час розгляду справи Відповідач утворив 14 регіональних організацій в адміністративно-територіальних одиницях України, що підтверджується даними про реєстрацію обласних організацій політичної партії «Партія Чернівчан» станом на 06.07.2021 року на веб-сайті https://data.gov.ua/dataset/6266fef2-cfea-409a-9709-86584e8a2c5c.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону № 2365-III державний контроль за діяльністю політичних партій здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії, крім випадків, коли здійснення такого контролю законом віднесено до повноважень інших органів державної влади.
Згідно з п. 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 року № 228 (далі - Положення № 228) Мін'юст України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, зокрема, державну політику з питань державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.
Відповідно до пп. 83-15 п. 4 Положення № 228 Мін'юст відповідно до покладених на нього завдань, здійснює контроль за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії, вживає визначених законом заходів у разі порушення політичними партіями Конституції та законів України, звертається до суду з позовом та бере участь у справі про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії або про заборону політичної партії.
Колегія суддів звертає увагу, що у пункті 86 Положення про правове регулювання діяльності політичних партій, прийнятої на засіданні Венеціанської комісії 15-16 жовтня 2010 року, вказано, що після того, як партія, яка була зареєстрована та ця реєстрація затверджена, вимоги до збереження за нею відповідного правового статусу мають бути мінімальними. Разом з тим, вимоги для того, щоб продовжувати користуватися низкою переваг, які надаються державою партіям, зокрема, державне фінансування чи право висування кандидатів на виборах, можуть бути більш високими у порівнянні з тими, що висуваються просто до збереження статусу зареєстрованої політичної партії. У свою чергу, позбавлення статусу зареєстрованої організації, на противагу втраті державних виплат у зв'язку з ненаданням фінансової чи іншої звітності, що вимагається, повинно мати обмежене коло випадків порушення закону і здійснюється у відповідності до чітко прописаною процедурою. Поряд з приписами про втрату партією свого статусу зареєстрованої організації, у законодавстві має бути чітко викладених порядок відновлення реєстрації та вимоги, які для цього висуваються.
Так, порядок створення політичної партії визначено у статті 10 Закону № 2365-III, правила її реєстрації - у статті 11 Закону № 2365-III, а процедура державної реєстрації - у статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» з урахуванням частини 1 статті 36 Закону № 2365-III, якою визначено розмір адміністративного збору за державну реєстрацію політичної партії. Отже, нормативна регламентація правил реєстрації політичної партії чинним законодавством передбачена.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що створення на момент розгляду справи регіональних партійних організацій у кількості не менше половини від загальної кількості організацій, які мають бути утворені в 27 адміністративних одиницях, вказують на наявність наміру Політичної партії «Партія Чернівчан» офіційно здійснювати свою політичну діяльність, що у свою чергу виключає підстави для анулювання її реєстрації.
Відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Політичної партії «Партія Чернівчан» задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог Міністерства юстиції України відмовити.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Політичної партії «Партія Чернівчан» - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2021 року - скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Міністерства юстиції України до Політичної партії «Партія Чернівчан» про анулювання реєстрації (державної реєстрації від 09 квітня 2019 року № 171/19.4) Політичної партії «Партія Чернівчан» - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: І.О. Лічевецький
О.М. Оксененко