Справа № 663/1141/20
Провадження № 2/663/4/22
02 лютого 2022 року м. Скадовськ Херсонської області
Скадовський районний суд Херсонської області в складі:
головуючого, судді Пухальського С. В.,
за участю секретарів судового засідання Когутовської Ю. М.,
Радіонової О. Ю., Харлампієва В. І.,
позивача (відповідача) ОСОБА_1 ,
представника ОСОБА_1 - адвоката Охлопкова О. І.,
представників ОСОБА_2 - адвокатів Семенової І. К., Петренко К. Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Комунального підприємства «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради, про визнання протиправними дій, скасування державної реєстрації ХДБТІ за сторонами спільної часткової власності, застосування наслідків нікчемності договору, визнання права власності на частку нерухомого майна,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та визначення порядку користування земельною ділянкою. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що з 28 квітня 1987 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який розірваний на підставі рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 19 лютого 2019 року.
Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», на підставі свідоцтва про право власності на житло від 02 березня 2000 року №11, яке зареєстроване в Скадовському бюро технічної інвентаризації 15 березня 2000 року за реєстровим №1142 та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 13 червня 2005 року №7504393, йому та відповідачці належить на праві спільної часткової власності одноквартирний житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в рівних частках по Ѕ кожному із співвласників.
Для обслуговування житлового будинку на підставі рішення Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області від 24 лютого 2003 року №123 їм була надана у власність земельна ділянка площею 0,15 га.
Посилаючись на положення статей 364 Цивільного кодексу України та статей 88, 120 Земельного кодексу України, позивач просив суд: виділити в натурі належну йому ідеальну частку в розмірі Ѕ із вказаного житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель та споруд; визнати за ним право власності на частину виділеного майна як окремий об?єкт нерухомості та припинити право спільної часткової власності на виділену частку майна; визначити порядок користування і розпорядження спільною земельною ділянкою, відповідно до часток співвласників у спільній частковій власності на житловий будинок.
Ухвалою суду від 28 квітня 2020 року відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та визначення порядку користування земельною ділянкою. Розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження (т. 1 а.с. 18-19).
09 червня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідачка посилаючись на вкладення нею особистих коштів на будівництво спірного будинку у співвідношенні до його вартості в розмірі 77/100, просила: «виділити ОСОБА_1 у одноквартирному житловому будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , розташованому на земельній ділянці площею 0,15 га - 23/100 частин та визнати за ним право власності на вказану частку в зазначеному домоволодінні; виділити їй у вказаному житловому будинку 77/100 частини та визнати за нею право власності на вказану частку в домоволодінні; здійснити поділ земельної ділянки пропорційно часткам співвласників у вартості будівель та споруд, розташованих на вказаній земельній ділянці» (т. 1 а.с. 50-60).
Ухвалою суду від 27 серпня 2020 року витребувано докази (т. 1 а.с. 171-172).
Ухвалою суду від 25 вересня 2020 року призначено судову будівельно-технічну експертизу та зупинено провадження по справі (т. 1 а.с. 185-188).
Ухвалою суду від 13 жовтня 2020 року відновлено провадження по справі для розгляду клопотання експерта (т. 1 а.с. 196).
Ухвалою суду від 16 листопада 2020 року відновлено провадження по справі (т. 1 а.с. 245).
17 лютого 2021 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Комунального підприємства «Херсонське бюро технічної інвентаризації» ХОР, про визнання протиправними дій, скасування державної реєстрації ХДБТІ за сторонами спільної часткової власності, застосування наслідків нікчемності договору (т. 3 а.с. 1-18). В позовній заяві ОСОБА_2 посилаючись на те, що дії ХДБТІ, правонаступником якого є КП «Херсонське бюро технічної інвентаризації» ХОР, які полягають у здійсненні державної реєстрації права спільної часткової власності за нею та ОСОБА_1 по Ѕ в ідеальних частках, тобто встановленню поділу майна між подружжям, вчинені в порушення приписів Закону, внаслідок нікчемності договору про поділ майна між подружжям, який між сторонами не був укладений, про що їй стало відомо після звернення ОСОБА_1 до суду, просила: поновити їй строк звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправними дій ХДБТІ, правонаступником якого є КП «Херсонське бюро технічної інвентаризації» ХОР, які полягають у здійсненні державної реєстрації права спільної часткової власності в розмірі по Ѕ частки за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , скасування державної реєстрації права спільної часткової власності, застосування наслідків нікчемного правочину щодо розподілу між подружжям житлового будинку в рівних частках; застосувати наслідки нікчемного правочину щодо розподілу між подружжям спірного житлового будинку в рівних частках шляхом скасування державної реєстрації права спільної часткової власності в розмірі по Ѕ частки за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Також, ОСОБА_1 стверджуючи про вкладення нею значно більшого внеску у будівництво спірного житлового будинку, в тому числі за рахунок її особистих коштів, ніж ОСОБА_1 , та посилаючись на проведені за її ініціативою експертизи, просила суд: визнати за нею право власності на 93/100 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; залишити вказаний житловий будинок у спільній частковій власності її та ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 19 лютого 2021 року:
--- поновлено ОСОБА_2 процесуальний строк для пред'явлення зустрічного позову;
--- клопотання ОСОБА_2 про звільнення її від сплати судового збору задоволено частково. Відстрочено ОСОБА_2 сплату судового збору за подання зустрічного позову до ухвалення судового рішення у справі;
--- зустрічну позовну заяву об'єднано в одне провадження з первісним позовом (т. 3 а.с. 26-27).
17 березня 2021 року до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому представник ОСОБА_1 посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість, вказуючи на обізнаність ОСОБА_2 про перетворення спільної сумісної власності на спірний житловий будинок на спільну часткову власність, в тому числі вчинення цих дій за її ініціативою, просив застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні вимог зустрічної позовної заяви (т. 3 а.с. 35-36).
22 березня 2021 року представником позивачки за зустрічною позовною заявою спрямовано заяву про уточнення позовних вимог (т. 3 а.с. 39), в якій в доповнення до первісної редакції позовних вимог, посилаючись на здійснення технічної помилки, висловлено також прохання: визнати протиправними дії ХДБТІ, правонаступником якого є КП «Херсонське бюро технічної інвентаризації» ХОР, які полягають у здійсненні державної реєстрації права спільної часткової власності в розмірі по Ѕ частки за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , формування витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №7504393 від 13 червня 2005 року, з якого вбачається, що власниками житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної спільної часткової власності є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що внесені відомості за реєстраційним №11069803 в книзі №9, № запису 1142; застосувати наслідки нікчемного правочину щодо розподілу між подружжям житлового будинку в рівних частках шляхом скасування державної реєстрації права спільної часткової власності.
Ухвалою суду від 22 березня 2021 року постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (т. 3 а.с. 45-46).
14 травня 2021 року від ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, в яких зауважила, що доводи ОСОБА_1 та його представника про необґрунтованість її вимог є хибними та такими, що не спростовують підстав зустрічної позовної заяви (т. 3 а.с. 62-70).
Ухвалою суду від 17 травня 2021 року витребувано докази (т. 3 а.с. 101-102).
09 листопада 2021 року представником ОСОБА_1 подано заяву про уточнення позовних вимог (т. 3 а.с. 163-164), в якій з урахуванням висновку експерта №202/20 від 13 листопада 2020 року висловлено прохання розподілити житловий будинок по АДРЕСА_1 , відповідно до часток співвласників по Ѕ частці в спільний частковій власності на житловий будинок згідно висновку експерта від 13 листопада 2020 року №202/20, наступним чином:
а) виділити ОСОБА_1 у власність частку №1 відповідно до висновку експерта, а саме:
- у житловому будинку наступні приміщення: 1-2 коридор площею 13,6 кв.м., вартістю 118 739,00 грн.; 1-3 житлова площею 21,6 кв.м., вартістю 188 586,00 грн.; 1-4 коридор площею 4,9 кв.м., вартістю 42 781,00 грн.; 1-5 туалет площею 2,3 кв.м., вартістю 20 081,00 грн.; 1-6 ванна площею 4,4 кв.м., вартістю 38 415,00 грн.; 1-7 сауна площею 2,5 кв.м., вартістю 21 827,00 грн.; 1-8, 1-11 їдальня площею 24,5 кв.м., вартістю 213 905,00 грн.; 1-29 комора площею 4,8 кв.м., вартістю 41 908,00 грн. Разом площею 78,6 кв.м., вартістю 686 242,00 грн., в тому числі житлова площею 21,6 кв.м.;
- у прибудові літ. «а»: І веранда площею 3,9 кв.м., вартістю 27 471,00 грн.; II веранда площею 4,4 кв.м., вартістю 30 993,00 грн.; III веранда площею 4,9 кв.м., вартістю 34 515,00 грн. Разом площею 13,2 кв.м., вартістю 92 979,00 грн.;
- у підвалі: 1-21 коридор площею 0,9 кв.м., вартістю 5 062,00 грн.; 1-22 підвал площею 21,9 кв.м., вартістю 123 167,00 грн.; 1-23 підвал площею 8.8 кв.м., вартістю 49 492,00 грн.; 1-28 сходи площею 2,4 кв.м., вартістю 13 498,00 грн. Разом площею 34,0 кв.м., вартістю 191 219,00 грн.
Всього загальна площа 125,8 кв.м., в тому числі житлова площа 21,6 кв.м., вартістю 970 440,00 грн.
Надвірні будівлі та споруди: перший поверх літньої кухні літ. «В» вартістю 474 093,00 грн.; перший поверх гаражу літ. «Б» вартістю 194 982,00 грн. Разом вартістю 669 075,00 грн.
Всього вартістю 1 639 515,00 грн.
б) виділити ОСОБА_2 у власність частку №2 відповідно до висновку експерта, а саме:
- у житловому будинку наступні приміщення: 1-12 житлова площею 13,1 кв.м., вартістю 114 373,00 грн.; 1-13 житлова площею 13,0 кв.м., вартістю 113 500,00 грн.; 1-14 коридор площею 10,1 кв.м., вартістю 88 181,00 грн.; 1-15 туалет площею 1,0 кв.м., вартістю 8 731,00 грн.; 1-16 ванна площею 3,0 кв.м., вартістю 26 192,00 грн.; 1-17 бібліотека площею 11,5 кв.м., вартістю 100 404,00 грн.; 1-20 коридор площею 9,0 кв.м., вартістю 78 577,00 грн. Разом площа 60,7 кв.м., вартість 529 958,00 грн., в тому числі житлова площа 26,1 кв.м.;
- у прибудові літ. «а»: IV веранда площею 11,6 кв.м., вартістю 81 709,00 грн.; V балкон площею 2,2 кв.м., вартістю 15 497,00 грн. Разом площа 13,8 кв.м., вартість 97 206,00 грн.;
- у підвалі: 1-24 підвал площею 31,3 кв.м., вартістю 176 034,00 грн.; 1-25 підвал площею 10,1 кв.м., вартістю 56803 грн.; 1-26 підвал площею 9,9 кв.м., вартістю 55 678,00 грн. Разом площа 51,3 кв.м., вартість 288 515,00 грн.;
- у вході в підвал: 1-27 площею 5,9 кв.м., вартістю 38 960,00 грн. Всього загальна площа 131,7 кв.м., в тому числі житлова площа 26,1 кв.м., вартість 954 639,00 грн.
Надвірні будівлі та споруди: другий поверх літньої кухні літ. «В» вартістю 311 037,00 грн.; другий поверх гаражу літ. «Б» вартістю 167 963,00 грн.; навіс площею 28,00 кв.м., вартістю 25 702,00 грн.; навіс площею 33 кв.м., вартістю 30 291,00 грн.; навіс площею 19,00 кв.м., вартістю 17 440,00 грн.; сходи на другий поверх гаражу літ. «Б», вартістю 26 167,00 грн. Разом вартість 578600 грн. Всього вартість 1 533 239,00 грн.
в) залишити у загальному користуванні ворота №6 вартістю 11 703,00 грн., хвіртку №5 вартістю 3 857,00 грн., ворота №7 вартістю 11 703,00 грн., ворота №8 вартістю 11 703,00 грн., огорожу №4 вартістю 19 810,00 грн., водопровід №1 вартістю 13 512,00 грн., вимощення І вартістю 150 659,00 грн., що складає 222 947,00 грн., кожному по 111 473,50 грн.
Ухвалами суду від 02 лютого 2022 року:
--- поновлено ОСОБА_2 процесуальний строк для подання доказів та долучено до матеріалів справи копію угоди від 06 червня 1996 року та довіреності від 07 вересня 2021 року (т. 3 а.с. 187).
--- позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, в частині вимог про визначення порядку користування земельною ділянкою, - залишено без розгляду (т. 3 а.с. 188).
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник - адвокат Охлопков О. І. позовні вимоги підтримали з підстав викладених у первісній позовній заяві з урахуванням уточнень її вимог. У задоволенні зустрічного позову просили відмовити з підстав викладених у відзиві, застосувавши позовну давність.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Семенова І. К. в судовому засіданні підтримала вимоги за зустрічним позовом з урахуванням уточнень вимог та наданої нею відповіді на відзив на зустрічний позов. У задоволенні первісного позову просила відмовити з підстав викладених у відзиві на нього та в зустрічній позовній заяві.
КП «ХБТІ» ХОР явку представника в судове засідання не забезпечено.
Заслухавши доводи та заперечення учасників судового процесу, дослідивши надані докази, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з частиною першою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України).
Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1). Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина 3).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (частини 1, 2 статті 12 ЦПК України).
За змістом частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 77 та частиною другою статті 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно норм статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З матеріалів справи та встановлених судом обставин убачається наступне.
28 квітня 1987 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, який було розірвано на підставі рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 07 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 16 січня 2020 року (т. 1 а.с. 69-70, 66-68).
02 червня 1996 року між Лазурненською селищною радою, Скадовським РВ УМВС України в Херсонській області та ОСОБА_1 було укладено договір, згідно п.1 якого сторони зобов'язалися діяти в плані будівництва житлового будинку, а згідно пп.2.3 п.2 цього договору фізична особа здійснює за свій рахунок усі перераховані роботи. Вклад кожної зі сторін визначається на підставі документів. Право власності на житловий будинок після закінчення будівництва переходить на підставі загальної пайової власності «Раді» - 30%, «фізичній особі» - 70% (т. 1 а.с. 71-72).
Свідоцтвом про право власності № НОМЕР_1 , виданого Скадовською міською радою 02 березня 2000 року, посвідчено, що одноквартирний будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Будинок приватизований згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Загальна площа будинку становить 256,3 кв.м., а відновна вартість на момент приватизації - 44,85 крб. (т. 1 а.с. 4).
У відповідності до Реєстраційного напису на правовстановлювальному документі житловий будинок з надвірними будівлями зареєстрований Скадовським ДБТІ 15 березня 2000 року на праві особистої власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в реєстровій книзі №9 за реєстровим №1142 (т. 1 а.с. 133).
Будівельний паспорт на будівництво господарчих споруд видано 27 липня 2000 року інженером техбюро при архітектурі Скадовської райдержадміністрації (т. 1 а.с. 135).
Актом від 27 липня 2000 року земельна ділянка по АДРЕСА_1 розподілена в натурі, зазначено проекти забудови господарських споруд, з яким ОСОБА_1 ознайомлений 21 вересня 2000 року (т. 1 а.с. 136).
У відповідності до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №505654, виданого 17 квітня 2007 року на підставі рішення селищної ради №123 від 24 лютого 2003 року на земельну ділянку площею 0,15 га по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для індивідуального житлового будинку, вона належить на праві спільної власності сторонам у справі (т. 1 а.с. 137).
Згідно витягу ХДБТІ з Реєстру прав власності на нерухоме майно №7504393 від 13 червня 2005 року, власниками спірного будинку на праві приватної спільної часткової власності є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частках по Ѕ, про що внесені відомості за реєстраційним №11069803 в книзі №9, № запису 1142, відомості внесені на підставі Свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , виданого Скадовською міською радою 02 березня 2000 року (т. 1 а.с. 5).
Як встановлено судом, та вбачається з підпису ОСОБА_2 на обкладинці інвентарної справи (Е.р. 11069803) на спірний житловий будинок нею отримано вищевказаний витяг з Реєстру 16 червня 2005 року, копію якої долучено до матеріалів справи (т. 3 а.с. 153).
В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 також посилалася на наступні докази.
У відповідності до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , мати ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 73).
За заповітом від 05 листопада 2003 року ОСОБА_3 заповіла належну їй на підставі Державного акту серії ІІІ-ХС №029921, земельну ділянку площею 15,8564 га, що знаходиться на території Великоолександрівської селищної ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 79).
Як вбачається з копії розписки від 06 червня 2003 року ОСОБА_3 в присутності своєї доньки, ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , отримала від ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 15 000,00 грн за вказану земельну ділянку з умовою, що останній буде сплачувати за її використання орендну плату та віддала в присутності всіх свідків всі кошти ОСОБА_2 із зобов'язанням останньої у випадку смерті заповідача здійснити дії щодо відчуження земельної ділянки (т. 1 а.с. 80).
Згідно відповіді Територіального сервісного центру №6542 від 15 червня 2019 року, автомобіль ВАЗ 21063, державний номер НОМЕР_3 вперше був зареєстрований 05 листопада 1988 року на ім?я ОСОБА_8 . 15 листопада 1988 року зазначений автомобіль було переоформлено по договору дарування на ОСОБА_2 , а 20 лютого 1990 року його було знято з обліку для реалізації через комісійний магазин (т. 1 а.с. 91).
За змістом розписки від 20 лютого 1990 року, ОСОБА_2 в ході продажу вказаного автомобіля через комісійний магазин отримала 5500,00 крб. (т. 2 а.с. 93).
На підставі заяви від 23 грудня 1970 року ОСОБА_9 згідно протоколу №1 від 23 грудня 1970 року загальних зборів членів ЖБК «Восход» була включена в якості члена ЖБК (т. 1 а.с. 102).
За змістом розписки від 25 грудня 1987 року ОСОБА_9 отримала від ОСОБА_10 внаслідок продажу трикімнатної житлової квартири АДРЕСА_2 000,00 крб. та цього ж дня звернулась із заявою до ЖБК про виключення її із членів ЖБК в зв'язку із зміною майнових прав на користь ОСОБА_10 (т. 1 а.с. 103 зворотна сторона, 104 ).
З довідки голови правління ЖБК «Восход» від 17 лютого 1987 року вбачається, що ОСОБА_9 за період з 23.12.1970 по 17.02.1987 сплатила вартість вказаної квартири у розмірі 7 650 крб. (т. 1 а.с. 104 зворотна сторона).
За змістом розписки від 20 березня 1998 року, ОСОБА_2 одержала в борг у ОСОБА_11 грошові кошти у розмірі 18 500,00 грн., для проведення будівельних робіт житлового будинку по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 119).
Згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) від 17 жовтня 1997 року, на підставі рішення Великоолександрівської районної адміністрації від 08 квітня 1997 року №123, ОСОБА_3 належало право на земельну частку - пай, розміром 9,53 в умовних кадастрових гектарах у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Перше травня» (т. 1 а.с. 81).
18 березня 2000 року головою комісії по реорганізації КСП «Перше травня» видано ОСОБА_8 свідоцтво про право на майновий пай №42 (т. 1 а.с. 85).
Як зазначено у відповіді від 21 березня 2008 року, ОСОБА_8 дійсно була включена до списків на одержання земельної частки (паю) за №72, що додається до Державного акту на право колективної власності на землю СТОВ «Перше травня» (т. 1 а.с. 86).
Відповідно до витягу із технічної документації нормативної грошової оцінки №670 від 21 березня 2008 року, вартість земельної частки (паю) ОСОБА_8 , посвідченої сертифікатом на земельну частку пай ХС №0061788 загальною площею 9,53 умовних кадастрових гектарів по КСП «Перше травня» на території Великоолександрівської селищної ради Великоолександрівського району Херсонської області складає 32 514,00 грн. Станом на 21 березня 2008 року вартість вищезазначеної земельної ділянки становить 85 284,22 грн. (т. 1 а.с. 87).
За змістом розписки від 15 травня 2007 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_12 10 000,00 грн. за земельну частку (пай) №72, посвідченої сертифікатом ХС №0061788 загальною площею 9,53 га по КСП «Перше травня» на території Великоолександрівської селищної ради Великоолександрівського району Херсонської області. При знятті заборони на відчуження земельної ділянки ОСОБА_2 зобов'язалася допомогти в нотаріальному оформленні за рахунок гр. ОСОБА_12 , який до оформлення буде користуватися земельною ділянкою, а також щорічно сплачувати орендну плату за її використання (т. 1 а.с. 88).
З угоди, яка укладена в простій письмові формі між подружжям ОСОБА_13 06 червня 1996 року слідує наступне: « ОСОБА_1 визнає, що кошти отримані ОСОБА_2 від продажу в 1990 році ВАЗ 2103 в сумі 9200,00 доларів США, в 1987 році квартири АДРЕСА_3 в сумі 22 000,00 доларів США, за продаж отриманого нею в подальшому майна в спадок, в дар, або в борг, є її особистою власністю, а при підтвердженні нею їх вкладу в здійснення будівництва житлового будинку за договором від 02 червня 1996 року, вони будуть враховані як збільшення частки ОСОБА_2 у спільному нерухомому майні. В свою чергу ОСОБА_2 зобов?язалася здійснити вклад особистих коштів у будівництво житлового будинку за договором від 02 червня 1996 року, надати документальне підтвердження цього ОСОБА_1 за першою вимогою, прийняти у власність побудований житловий будинок у частці, яка буде визначена у встановленому законом порядку» (т. 3 а.с. 160).
Також, до зустрічного позову надані чеки, квитанції, накладні на придбання будівельних матеріалів датованих у період з 1996 року по 2004 рік (т. 1 а.с. 139-160, т. 2 а.с. 164-189).
У відповідності до висновку судової будівельно-технічної експертизи №73/20, який складено 24 грудня 2020 року, експерт дійшов висновку, що внесок ОСОБА_2 у вартість будівництва 2-х поверхового 3-х кімнатного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 01 травня 2005 року складає 290 684,00 грн. або 82/100 частки (т. 2 а.с. 20-45).
У відповідності до висновку №29/20, який складено за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи судовим експертом Малим О. В. 25 січня 2021 року, за першим питанням експертом визначено, які саме будівельні роботи були здійснені у спірному домоволодінні у період з 2005 року до часу складання висновку, які, згідно другого питання віднесені до категорії невід'ємних поліпшень, вартість яких, згідно третього питання становить 63/100 частин. У наслідок зазначеного, експерт у четвертому питанні робить висновок, що внесок ОСОБА_2 у вартості створення об'єктів нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , розрахований методом заміщення становить 93/100 частин, а тому при вирішенні п'ятого питання технічна можливість поділу об'єктів нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до часток, пропорційних визначеному внеску ОСОБА_2 у вартості створення цих об'єктів відсутня (т. 2 а.с. 201-246).
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_14 повідомив, що знає подружжя ОСОБА_13 з 1995 року. Після того як їм було виділено земельну ділянку, подружжям розпочалося будівництво будинку по АДРЕСА_1 . Наскільки йому відомо саме ОСОБА_2 їздила до АР Крим по камінь, в Західну Україну по деревину, які були використані під час будівництва вказаного будинку. В 2007 році він очолював бригаду будівельників, якими були виконані роботи по будівництву прибудови, літньої кухні, майстерні, а також другого поверху будинку, покрівлю кухні покрито профнастилом, зроблено навіс на другому поверсі. Придбанням будівельних матеріалів в основному займалася ОСОБА_2 , бо вона, як зазначив, є власною жінкою, а ОСОБА_1 , як йому здалося, просто жив у будинку.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_15 повідомив, що займається виконанням будівельних робіт. Приблизно із середини лютого до початку травня 2007 року на прохання ОСОБА_11 , ним були виконані роботи по внутрішньому облицюванню в будинку, де проживає подружжя ОСОБА_13 , зокрема в номерах на другому поверсі, балкон над гаражем, у кухні. Замовником робіт був ОСОБА_11 , який вказав на необхідність все погоджувати із ОСОБА_2 . За виконану роботу з ним розраховувався ОСОБА_11 . За час коли він працював у подружжя ОСОБА_16 , декілька разів їздили за будівельними матеріалами, в тому числі до магазину відвозив ОСОБА_1 , в магазині розраховувалася ОСОБА_2 .
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_17 повідомив, що працює по найму. В 2018 році весною та навесні виконував будівельні роботи за адресою місця проживання подружжя ОСОБА_16 , а саме займався будівництвом паркану, що полягало в заливці фундаменту під паркан, встановленні стовпчиків, кладці цегли, облицюванні плиткою. Виконання робіт узгоджував із сином ОСОБА_2 - ОСОБА_11 , який розраховувався з ним за виконані роботи. ОСОБА_1 бачив на подвір?ї декілька разів, перебігом фактичних робіт той не цікавився.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 - син ОСОБА_2 повідомив, що будівництво спірного будинку було розпочато частково за державні кошти та особисті кошти ОСОБА_2 , отримані від продажу належних їй будинку в смт. В.Олександрівка та автомобіля. Також на першому етапі будівництва він надав кошти як безповоротно так і в борг, які були використані на придбання будівельних матеріалів. ОСОБА_18 питаннями пов'язаними із будівництвом спірного будинку, в тому числі і фінансуванням самого будівництва, в основному займалася його мати ОСОБА_2 , за ініціативою якої кожен рік в будинку щось добудовувалося та покращувалися умови проживання. Процес будівництва було призупинено лише після звернення ОСОБА_1 із позовом про виділ частки із будинку. Також зазначив, що саме його мати платить за комунальні послуги, в тому числі за його допомоги.
При вирішенні питання обґрунтованості вимог ОСОБА_2 про поновлення їй строку звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправними дій ХДБТІ, правонаступником якого є КП «Херсонське бюро технічної інвентаризації» ХОР, які полягають у здійсненні державної реєстрації права спільної часткової власності в розмірі по Ѕ частки за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , визнання протиправними дій, скасування державної реєстрації права спільної часткової власності, застосування наслідків нікчемного правочину щодо розподілу між подружжям житлового будинку в рівних частках, а також визнання за нею права власності на 93/100 частки житлового будинку, суд виходить з наступного.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Як зазначає позивач за зустрічною позовною заявою, про здійснення державної реєстрації ХДБТІ за сторонами спільної часткової власності вона дізналася лише отримавши позов ОСОБА_1 до неї про виділ у натурі частки із майна подружжя, що є у спільній частковій власності подружжя, з якою він звернувся до суду 24 квітня 2020 року, додатком до якого був витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно №7504393 від 13 червня 2005 року, з якого вбачається, що власниками спірного житлового будинку, на праві приватної спільної часткової власності є вона та ОСОБА_1 , тому вважала, що саме з цього часу починається перебіг позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
За положеннями статті 267 ЦК України:
--- позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина 3);
--- сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4);
--- якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частина 5).
За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку про те, що початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 43 рішення ЄСПЛ від 29 січня 2013 року у справі «Золотас проти Греції (№2)»).
Зокрема, як вище вказувалося, згідно витягу ХДБТІ з Реєстру прав власності на нерухоме майно №7504393 від 13 червня 2005 року, власниками спірного житлового будинку на праві приватної спільної часткової власності є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частках по Ѕ.
Даний витяг отримано ОСОБА_2 16 червня 2005 року, що засвідчено її особистим підписом на обкладинці інвентарної справи на спірний житловий будинок та не спростовано судовим розглядом, і саме з цього моменту вона дізналася про вказані обставини та у випадку незгоди з цим у неї відповідно виникло право на позов.
За таких обставин, посилання представника позивача за зустрічним позовом, що перебіг позовної давності для вказаних вимог починається з дня звернення ОСОБА_1 із позовом про виділ частки із майна, суд вважає недоречними.
Фактично такі аргументи представника позивача за зустрічним позовом поза всяким розумним сумнівом не відносяться до об?єктивних, тобто незалежних від волі особи, обставин, які унеможливлювали звернення позивача до суду у випадку незгоди з відповідними обставинами.
Таким чином, суд відмовляє у задоволенні вимог ОСОБА_2 про поновлення їй строку звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправними дій ХДБТІ, правонаступником якого є КП «Херсонське бюро технічної інвентаризації» ХОР, які полягають у здійсненні державної реєстрації права спільної часткової власності в розмірі по Ѕ частки за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що також є підставою для відмови у задоволенні вимог про визнання протиправними дій, скасування державної реєстрації права спільної часткової власності, застосування наслідків нікчемного правочину щодо розподілу між подружжям житлового будинку в рівних частках, а також визнання за нею права власності на 93/100 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та залишення житлового будинку в спільній частковій власності її та ОСОБА_1 , оскільки такі вимоги є похідними від першої вимоги.
При вирішенні питання обґрунтованості вимог ОСОБА_1 про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, суд виходить з наступного.
У частинах першій, третій статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
У постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року в справі №6-12цс13 зроблено висновок, що «у разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається. На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється зі спільної власності, у разі поділу спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників (стаття 367 ЦК України). Виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин, поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо). У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок».
В заяві про уточнення позовних вимог представник позивача за первісним позовом просив здійснити розподіл спірного житлового будинок згідно висновку експерта від 13 листопада 2020 року №202/20, виділивши у власність ОСОБА_1 частку №1 відповідно до висновку експерта, а саме:
«- у житловому будинку наступні приміщення: 1-2 коридор площею 13,6 кв.м.; 1-3 житлова площею 21,6 кв.м.; 1-4 коридор площею 4,9 кв.м.; 1-5 туалет площею 2,3 кв.м.; 1-6 ванна площею 4,4 кв.м.; 1-7 сауна площею 2,5 кв.м.; 1-8, 1-11 їдальня площею 24,5 кв.м.; 1-29 комора площею 4,8 кв.м. Разом площею 78,6 кв.м., вартістю 686 242,00 грн., в тому числі житлова площею 21,6 кв.м.;
- у прибудові літ. «а»: І веранда площею 3,9 кв.м.; II веранда площею 4,4 кв.м.; III веранда площею 4,9 кв.м. Разом площею 13,2 кв.м., вартістю 92 979,00 грн.;
- у підвалі: 1-21 коридор площею 0,9 кв.м.; 1-22 підвал площею 21,9 кв.м.; 1-23 підвал площею 8.8 кв.м.; 1-28 сходи: площею 2,4 кв.м. Разом площею 34,0 кв.м., вартістю 191 219,00 грн.
Всього загальна площа 125,8 кв.м., в тому числі житлова площа 21,6 кв.м., вартістю 970 440,00 грн.
- надвірні будівлі та споруди: перший поверх літньої кухні літ. «В»; перший поверх гаражу літ. «Б». Разом вартістю 669 075,00 грн. Всього вартістю 1 639 515,00 грн.
ОСОБА_2 вділити у власність частку №2 відповідно до висновку експерта, а саме:
- у житловому будинку наступні приміщення: 1-12 житлова площею 13,1 кв.м.; 1-13 житлова площею 13,0 кв.м.; 1-14 коридор площею 10,1 кв.м.; 1-15 туалет площею 1,0 кв.м.; 1-16 ванна площею 3,0 кв.м.; 1-17 бібліотека площею 11,5 кв.м.; 1-20 коридор площею 9,0 кв.м. Разом площа 60,7 кв.м., вартість 529 958,00 грн., в тому числі житлова площа 26,1 кв.м.;
- у прибудові літ. «а»: IV веранда площею 11,6 кв.м.; V балкон площею 2,2 кв.м. Разом площа 13,8 кв.м., вартість 97 206,00 грн.;
- у підвалі: 1-24 підвал площею 31,3 кв.м.; 1-25 підвал площею 10,1 кв.м.; 1-26 підвал площею 9,9 кв.м. Разом площа 51,3 кв.м., вартість 288 515,00 грн.;
- у вході в підвал: 1-27 площею 5,9 кв.м. Всього загальна площа 131,7 кв.м., в тому числі житлова площа 26,1 кв.м., вартість 954 639,00 грн.;
- надвірні будівлі та споруди: другий поверх літньої кухні літ. «В»; другий поверх гаражу літ. «Б»; навіс площею 28,00 кв.м.; навіс площею 33 кв.м.; навіс площею 19,00 кв.м.; сходи на другий поверх гаражу літ. «Б». Разом вартість 578600,00 грн. Всього вартість 1 533 239,00 грн.
Залишити в загальному користуванні ворота №6, хвіртку №5, ворота №7, ворота №8, огорожу №4, водопровід №1, вимощення І».
На думку суду, зазначений варіант розподілу житлового будинку не є прийнятним, оскільки погіршує становище сторін, так як за вказаним варіантом ОСОБА_1 підлягають виділу приміщення першого поверху будинку, які є придатними для проживання та їх використання, тоді як відповідачці ОСОБА_2 підлягатимуть виділу приміщення другого поверху, які, в переважній більшості, фактично не придатні для проживання у зв?язку із відсутністю внутрішнього оздоблення, електро-, водо-забезпечення, перегородки не оштукатурені, віконні блоки встановлені частково, дверні блоки відсутні, підлога не облаштована, що підтверджується даними висновків експертів від 13 листопада 2020 року №202/20, від 24 грудня 2020 №73/20, від 25 січня 2021 року №29/20.
Слушними є також доводи представника ОСОБА_2 щодо процесуальних порушень в частині уточнення позивачем за первісним позовом вимог позовної заяви.
Так, у відповідності з пунктом 2 частини 2 статті 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Разом з тим, представником позивача уточнено позовні вимоги за первісним позовом після закінчення підготовчого засідання на завершальній стадії судового розгляду, що суперечить положенням статті 49 ЦПК України, й також є підставою для відмови у задоволенні вимог за цим позовом.
Таким чином, оцінюючи в сукупності обставини, на яких ґрунтуються заявлені за первісним позовом вимоги, аналізуючи надані сторонами докази, на які вони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, оскільки позивачем та його представником не надано достатніх, належних та допустимих доказів, які б в сукупності свідчили про наявність правових підстав для задоволення позову та не дотримано вимог процесуального закону щодо уточнень позовних вимог.
При вирішенні питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
За змістом частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 статті 141 ЦПК України).
Частиною другою статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Оскільки, ухвалою суду від 19 лютого 2021 року ОСОБА_2 відстрочено сплату судового збору за подання зустрічного позову до ухвалення судового рішення у справі, з неї на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі, встановленому на день подання позову та виходячи із кількості пред'явлених нею вимог, який складає 3632,00 грн. (908 х 4 вимоги = 3632), що відповідає положенням частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» та роз?ясненням наведеним у пунктах 10, 11, 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».
Керуючись статтями 2, 3, 10-13, 19, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Відмовити у задоволені зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Комунального підприємства «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради, про визнання протиправними дій, скасування державної реєстрації ХДБТІ за сторонами спільної часткової власності, застосування наслідків нікчемності договору, визнання права власності на частку нерухомого майна.
Стягнути з ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , на користь держави судовий збір у розмірі 3632,00 грн. (три тисячі шістсот тридцять дві гривні).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Херсонського апеляційного суду безпосередньо або через Скадовський районний суд Херсонської області з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст судового рішення складено 11 лютого 2022 року.
Суддя Пухальський С. В.