Справа№592/15218/21
Провадження №2/592/107/22
10 лютого 2022 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:
головуючого судді - Косолап М.М.,
за участю секретаря судового засідання - Панченко Ю.С.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної державної адміністрації, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Профспілкова організація обласної державної адміністрації про визнання незаконним наказу, зобов'язання виплатити заробітну плату,
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
01.12.2021 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду і згідно позовної заяви просить:
- визнати незаконним і скасувати наказ №199-к від 08.11.2021 Сумської обласної державної адміністрації «Про відсторонення ОСОБА_1 від роботи» та поновити його на роботі;
- зобов'язати Сумську обласну державну адміністрацію виплатити заробітну плату за час незаконного відсторонення його від роботи.
Свої вимоги мотивує тим, що з 15.04.2019 працює на посаді старшого інспектора відділу інформаційно-комп'ютерного забезпечення апарату Сумської обласної державної адміністрації, є членом профспілки. У листопаді 2021 відповідач порушив його конституційне право на працю через незаконне вимагання медичної інформації щодо вакцинації від COVID-19. 03.11.2021 вручено повідомлення про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати з 08.11.2021 у зв'язку з тим, що він нібито не пройшов обов'язкового профілактичного щеплення проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. З наказом №199-к від 08.11.2021 його не ознайомили. Він змушений був взяти щорічну чергову відпустку, щоб поліпшити стан здоров'я. Вказує, що наказ про прийняття на роботу, його посадова інструкція, Правила внутрішнього трудового розпорядку, стаття 46 КЗпП України, стаття 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» не містять вимоги про обов'язкове щеплення від хвороби COVID-19, а тому його відсторонення є незаконним. Його професія системний адміністратор пов'язана з обслуговуванням апаратного обладнання і не може привести до зараження або поширення інфекційних хвороб.
КЗпП та Закони України мають вищу юридичну силу ніж постанови КМУ та накази МОЗ. Зазначає, що КМУ та МОЗ не мають самостійно тлумачачи статтю Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». Його позбавили заробітної плати з надуманих підстав, що є істотними змінами і не попередили за два місяці.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, зазначив про небажання брати участь у медичних дослідженнях та вакцинуватися від COVID-19 та вважає таку вакцинацію виключно добровільною. Щодо вакцинації чи обстеження для виявлення протипоказань до вакцинації до сімейного лікаря не звертався. Вакцинація від COVID-19 не увійшла до календаря щеплень, тому не є обов'язковою. Наказ від 08.11.2021 йому вручили після обіду і після цього неодноразово приходив на прохання і виконував свою роботу, навіть у режимі віддаленого доступу. З 08.11.2021 заробітну плату йому не платять. Порушено його конституційне право на працю та отмання заробітної плати.
12.01.2022 від Сумської обласної державної адміністрації надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого у задоволенні позову просять відмовити. В обґрунтування заперечень посилаються на те, що ОСОБА_1 працює на посаді старшого інспектора відділу інформаційно-комп'ютерного забезпечення апарату Сумської обласної державної адміністрації з 17.04.2019, а тому у період дії карантину підлягає обов'язковій вакцинації проти COVID-19 за відсутності абсолютних протипоказань. Доказів наявності у нього протипоказань позивач не надав.
На виконання пункту 41-6 постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», статті 46 КЗпП України позивачу вручено повідомлення про надання до 05.11.2021 одного з документів, який підтверджує отримання профілактичних щеплень проти COVID-19 або про наявність абсолютних протипоказань до проведення таких профілактичних щеплень. Такі документи позивач не надав, внаслідок чого оскаржуваним наказом від 08.11.2021 №199-к його відсторонено від роботи з 08.11.2021 на час відсутності обов'язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, на період дії карантину, встановленого КМУ або до моменту надання медичного висновку про наявність абсолютних протипоказань, виданого закладом охорони здоров'я, без збереження заробітної плати. З наказом позивач ознайомлений під особистий підпис. Вимога позивача про поновлення на роботі не є належим способом захисту, оскільки він не є звільненим працівником. Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов'язків та не може виконувати роботу, працівникові заробітна плата не виплачується. Сумська обласна державна адміністрація діяла виключно в межах своїх повноважень та у відповідності до чинних нормативно-правових актів.
У судових засіданнях представники відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у задоволенні позову просили відмовити з підстав зазначених у відзиві. Вказували, що позивач з 12.11.2021 по 02.12.2021 перебував у черговій щорічній відпустці, не звертався з заявою про дистанційну роботу. Вважають наказ про відсторонення від посади законним.
17.01.2022 третя особа - Профспілкова організація обласної державної адміністрації подала письмові пояснення у яких у задоволенні позову просила відмовити. Зазначила, що позивач є членом профспілки та 16.11.2021 звернувся з заявою-скаргою. Чинним законодавством прямо не передбачено обов'язку роботодавця щодо збереження заробітної плати на період відсторонення у зв'язку з відмовою від проведення обов'язкового щеплення від COVID-19. Вважають, що відсторонення позивача від роботи означало втрату заробітної плати і як наслідок позбавлення засобів існування та було його свідомим вибором.
20.02.2022 ОСОБА_1 надав відповідь на відзив та посилався на те, що наказ МОЗ України № 2153 від 04.10.2021 є незаконним і не підлягає виконанню, а тому кожна людина на підставі статті 60 Конституції України зобов'язана відмовитись від виконання цього наказу. Вважає, що клінічні випробування на громадянах лікарських засобів без їх вільної згоди з застосуванням будь-яких засобів примусу є незаконним. Стаття 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» містить виключний перелік обов'язкових захворювань, щеплення від яких внесені до календарю щеплень. Щеплення від COVID-19 до обов'язкових щеплень не віднесено. Ним подано відповідні обґрунтовані заяви про відмову від щеплення проти COVID-19.
Заяви, клопотання.
12.01.2022 від Сумської обласної адміністрації надійшов відзив на позовну заяву.
Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 21.12.2021 по справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.
12.01.2022 від Сумської обласної адміністрації надійшов відзив на позовну заяву.
17.01.2022 від Профспілкової організації обласної державної адміністрації надійшли письмові пояснення третьої особи щодо позову.
21.01.2022 розгляд справи відкладено для надання доказів на 26.01.2022.
26.01.2022 розгляд справи відкладено для виклику свідка на 10.02.2022.
Ухвалою суду від 10.02.2022 заяву «Відзив (на друге заперечення відповідача, згідно ст. 199 ЦПК України)» повернуто позивачу.
Фактичні обставини, встановлені судом.
17.04.2019 ОСОБА_1 призначений на посаду старшого інспектора відділу інформаційно-комп'ютерного забезпечення апарату Сумської обласної державної адміністрації у порядку переведення (а.с.7-8, 98).
03.11.2021 ОСОБА_1 вручено повідомлення та запропоновано до 05.11.2021 управлінню з питань персоналу апарату Сумської обласної державної адміністрації надати один із документів: міжнародний COVID-19 сертифікат сформований через Єдиний портал державних послуг Дія у роздрукованому вигляді; внутрішній або міжнародний COVID-19, сертифікат, сформований у мобільному додатку Дія з наданням можливості сканування QR коду; міжнародне свідоцтво про вакцинацію від COVID-19, засвідчене печаткою медичного закладу (видається після отримання 2-х доз вакцини); копію довідки 063/о «Карта профілактичних щеплень» із зазначенням інформації про щеплення проти COVID-19, засвідчену печатками медичного закладу згідно з вимогами чинного законодавства; довідки медичного закладу про наявність абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, зокрема від COVID-19, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 16.09.2011 № 595, засвідченої печаткою такого закладу. Повідомлено, що за відсутності відповідних документів здійснюється відсторонення від роботи працівника шляхом видання наказу керівника апарату Сумської обласної державної адміністрації. Строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили (а.с. 11, 39).
На повідомленні ОСОБА_1 вчинено напис «Без акцепту, оскільки суперечить Конституції і чинному законодавству».
03.11.2021 ОСОБА_1 звернувся до керівника апарату Сумської обласної державної адміністрації Кальченка І.В. з заявою-вимогою у якій зазначив про відмову від вакцинації проти коронавірусної інфекції COVID-19 і від участі у примусовому випробуванні експериментальної вакцини на ньому. Просив надати пакет документів які б містили обов'язкову умову вакцинації співробітників Сумської обласної державної адміністрації (а.с. 12-13).
08.11.2021 наказом керівника апарату Сумської обласної державної адміністрації № 199-К «Про відсторонення від роботи» відсторонено ОСОБА_1 , старшого інспектора відділу інформаційно-комп'ютерного забезпечення від роботи з 08.11.2021 на час відсутності обов'язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, на період дії карантину, встановленого Кабінетом міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 або до моменту надання медичного висновку про наявність абсолютних протипоказань, виданого закладом охорони здоров'я, без збереження заробітної плати (а.с. 5, 41).
При ознайомленні з вказаним наказом позивач ОСОБА_1 вчинив напис про незгоду з такими діями (а.с.41).
16.11.2021 ОСОБА_1 звернувся до Профспілкового комітету Сумської обласної державної адміністрації з заявою-скаргою щодо порушення його конституційного права на працю та просив запропонувати керівнику апарату Сумської обласної державної адміністрації добровільно скасувати наказ №199-К від 08.11.2021 про його відсторонення від посади як незаконний та виданий з порушенням діючого законодавства (а.с. 9-10).
На вказане звернення Профспілкова організація обласної державної адміністрації листом від 07.12.2021 повідомила про розгляд звернення ОСОБА_1 . Зазначила, що вакцинація проти COVID-19 є обов'язковою для працівників роботодавців, які визначені Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України № 2153 від 04.10.2021, зареєстрованим 07.10.2021 за № 1306/36928 (а.с. 61-62).
З Табелів обліку використання робочого часу вбачається, що з 08.11.2021 ОСОБА_1 відсторонений від роботи, у період з 12 листопада до 02 грудня 2021 року включно перебував у частині щорічної основної оплачуваної відпустки. За грудень 2021 та січень 2022 відпрацьованих робочих днів не мав (а.с. 101 - 104).
Згідно Довідки Сумської обласної державної адміністрації від 24.01.2022 про нараховані (отримані) доходи за період з 01.11.2021 по 24.01.2022 ОСОБА_1 за листопад 2021 року останнім отримано дохід у розмірі 1114,32 грн. - оклад (5 робочих днів); 249,32 грн. - доплата до мінімальної заробітної плати; 5240,55 грн. - відпустка основна щорічна (15 днів); 1397,48 грн. - відпустка щорічна додаткова (4 дні). За грудень 2021 року отримано дохід у розмірі 698,74 грн. - відпустка щорічна додаткова (2 дні). За січень 2022 року нарахування відсутні, у зв'язку з відстороненням від роботи без збереження заробітної плати (наказ керівника апарату Сумської обласної державної адміністрації № 119-К від 08.11.2021). загальна сума нарахованого доходу за період з 01.11.2021 по 24.01.2022 - 8700,41 грн. (а.с. 105).
Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що обіймає посаду начальника відділу інформаційно-комп'ютерного забезпечення апарату Сумської обласної державної адміністрації, позивач є його підлеглим. До ведення в дію наказу МОЗ, за яким працівники державних адміністрацій та їх структурних підрозділів підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, працівники попереджені про обов'язковість щеплень. У відділі був невакцинований лише позивач, він особисто з ним проводив роз'яснювальну роботу про необхідність проведення обов'язкового щеплення або медичного обстеження для виявлення протипоказань до такого щеплення. ОСОБА_1 попереджений відділом кадрів про необхідність надати один із документів. ОСОБА_1 спочатку погоджувався. Щодо дистанційної роботи ОСОБА_1 до нього письмово не звертався, але особисто він це питання намагався з'ясувати. Вони увійшли в його положення надали можливість все обдумати надали відпустку поза графіком, виплатили матеріальну допомогу. Жодного запропонованого документу позивач не надавав і не намагався пройти обстеження у медичному закладі, як вони пропонували. Він вибрав інший шлях. Особисто він ОСОБА_1 до роботи у період відсторонення не залучав.
Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.
Правові підстави відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим органом визначені статтею 46 КЗпП України. Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Отже, відсторонення від роботи - це тимчасове позбавлення працівника, який перебуває у трудових правовідносинах із підприємством, можливості реального здійснення ним права на працю на підставі виявленого власником чи уповноваженим ним органом факту, через який він має право усунути або зобов'язаний усунути працівника від роботи. Як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати.
При відстороненні трудові відносини працівника з роботодавцем не припиняються, тому тут не йдеться про звільнення з роботи. Однак при цьому працівник тимчасово не допускається до виконання своїх трудових обов'язків.
Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку.
За змістом вищезазначеної статті 46 КЗпП України допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативно-правовим актом.
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах від 17.06.2020 у справі № 185/676/18 (провадження № 61-8219св19) від 04.10.2021 у справі № 336/1368/20 (провадження № 61-10147 св 21).
Відповідно до статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Статтею 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» на громадян України покладено обов'язки у сфері охорони здоров'я: а) піклуватись про своє здоров'я та здоров'я дітей, не шкодити здоров'ю інших громадян; б) у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; в) вживати передбачених Законом України «Про екстрену медичну допомогу», заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги іншим особам, які знаходяться у невідкладному стані; г) виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством про охорону здоров'я.
Згідно частин 1, 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», частин 1, 3 статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов'язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Відповідно до Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 р. № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 р. № 90) Міністерство охорони здоров'я України (МОЗ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МОЗ є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.
Згідно Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб (ст. 28 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.94), затвердженим Наказом МОЗ України від 19.07.95 №133 до особливо небезпечних інфекційних хвороб віднесено COVID-19.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України 04.10.2021 № 2153, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.10.2021 за № 1306/36928, який набув чинності 08.11.2021 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням. Згідно наказу обов'язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники, зокрема і місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів.
Обов'язковою умовою є відсутність абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 11 жовтня 2019 року № 2070).
Постановою КМУ від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - постанова) на момент прийняття оскаржуваного наказу і на час постановлення рішення суду на території України установлено карантин.
Вказану постанову з 08.11.2021 доповнено пунктом 46-1, яким передбачено, що керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити:
1) контроль за проведенням обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов'язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 (далі - перелік);
2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов'язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров'я;
3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов'язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються.
Строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.
Системний аналіз наведених норм права указує на те, що за відсутності обов'язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, яка віднесена до особливо небезпечних інфекційних хвороб, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, дозволяється відсторонення від роботи працівників, зокрема і місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів без виплати заробітної плати, окрім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень.
Судом установлено, що 03.11.2021 позивач ОСОБА_1 , як старший інспектор відділу інформаційно-комп'ютерного забезпечення апарату Сумської обласної адміністрації попереджений, що працівники місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, на період дії карантину. Позивачу запропоновано надати роботодавцю один із документів, які підтверджують вакцинацію від COVID-19 або документ про наявність абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень. Попереджений про наслідки у виді відсторонення від роботи до усунення причин, що його зумовили.
Сумська область станом на 08.11.2021 була віднесена до червоної зони епідемічної небезпеки.
Позивач підтвердив суду, що 08.11.2021 і у подальшому жодного документу вказаного у повідомленні, як про щеплення так і про наявність абсолютних протипоказань до проведення таких профілактичних щеплень не надав і не намагався надавати, оскільки вважає незаконними постанови КМУ про введення карантину та Наказ МОЗ, необов'язковість щеплень від COVID-19 та небажання брати участь у медичних випробуваннях.
08.11.2021 керівник апарату Сумської обласної державної адміністрації видав оскаржуваний наказ № 199-К «Про відсторонення від роботи», з яким ознайомлений ОСОБА_1 , що підтверджується вчиненим ним написом про незгоду з такими діями.
З цих підстав доводи ОСОБА_1 про не ознайомлення його з наказом від 08.11.2021 на увагу не заслуговують.
Наказ про відсторонення ОСОБА_1 від роботи виданий уповноваженою особою, при відсторонені позивача від роботи було дотримано вимоги трудового законодавства України.
Позивач є працівником відділу інформаційно-комп'ютерного забезпечення апарату Сумської обласної державної адміністрації. Місцеві державні адміністрації є місцевими органами виконавчої влади і входять до системи органів виконавчої влади та на підставі пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують: виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня.
Доводи позивача про те, що він працює на комп'ютері і його діяльність не може призвести до зараження працівників та/або поширення ними інфекційних хвороб суд вважає необґрунтованими, адже робоче місце позивача розташоване в органі виконавчої влади і він працює у колективі, а не окремо від інших працівників.
Конституційний Суд України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну «законодавство») (рішення від 09.07.1998 № 12-рп/98) зазначив, що термін «законодавство» досить широко використовується у правовій системі в основному у значенні як сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин і є джерелами певної галузі права. Цей термін без визначення його змісту використовує і Конституція України (статті 9, 19, 118, пункт 12 Перехідних положень). У законах залежно від важливості і специфіки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається в різних значеннях: в одних маються на увазі лише закони; в інших, передусім кодифікованих, в поняття «законодавство» включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках - також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади.
Отже, постанови Кабінету Міністрів України, накази Міністерства охорони здоров'я України є частиною законодавства України.
Доводи позивача про відміну постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 рішенням Конституційного Суду України на увагу не заслуговують.
Конституційний Суд України у рішенні від 28.08.2020 по справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», положень частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»», абзацу дев'ятого пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» не розглядав питання відповідності Конституції України постанови КМУ України від 09.12.2020 № 1236, яка прийнята значно пізніше ніж ухвалено вказане рішення суду.
Доводи позивача про те що його попередили про відсторонення від посади менше ніж за два місяці, на увагу не заслуговують, оскільки при відсторонені від посади на підставі статті 46 КЗпП України положення частини 3 статті 32 КЗпП України не застосовуються.
Суд погоджується з доводами позивача, що щеплення, як примусовий медичний захід, є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на повагу до приватного життя особи, що включає в себе фізичну та психологічну недоторканість особи.
Разом з тим відповідно до практики Європейського суду з прав людини порушення фізичної недоторканості заявника можна вважати виправданим дотриманням цілей охорони здоров'я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційного захворювання (рішення у справі «Соломахін проти України» від 15.03.2012, заява № 24429/03).
Вимога про обов'язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров'я, а також здоров'я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип переваги суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об'єктивні підстави - тобто було виправданим.
Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров'я її громадян.
Обов'язкова вакцинація працівників, обов'язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком, зокрема працівників місцевих державних адміністрацій з подальшим відсторонення від роботи (виконання робіт) які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації передбачена законом, відповідає нагальній соціальній потребі, є пропорційною до поставленої законом мети - для захисту здоров'я і запобігання поширенню особливо небезпечної інфекційної хвороби COVID-19 та є необхідною у демократичному суспільстві.
З цих підстав доводи позивача про дискримінацію громадян, які не мають щеплення у порівнянні з громадянами які мають абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19 не ґрунтуються на вимогах закону та не є проявом дискримінації у розумінні пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні».
Отже, право ОСОБА_1 на працю тимчасово обмежено з огляду на потребу охорони громадського здоров'я і запобігання поширенню особливо небезпечної інфекційної хвороби COVID-19 та через ненадання ним роботодавцю одного із документів, який би підтверджував вакцинацію від COVID-19 або про наявність абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень.
Оскільки під час розгляду справи порушень прав позивача при прийнятті оскаржуваного наказу про відсторонення від посади не встановлено, відсутні підстави для визнання незаконним та скасування наказу № 199-К від 08.11.2021 Сумської обласної державної адміністрації «Про відсторонення ОСОБА_1 від роботи».
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України наданих у пункті 10 постанови від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв'язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Таким чином, у разі незаконного відсторонення працівника від роботи, він має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а не частини невиплаченої заробітної плати.
Оскільки судом не встановлено незаконного відсторонення ОСОБА_1 від роботи, тому відсутні підстави для зобов'язання відповідача виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу на період такого відсторонення.
З огляду на викладене позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати.
При звернені до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908 грн.
Зважаючи на положення частин 1, 2 статті 141 ЦПК України, оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, тому судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 263 та 264 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Сумської обласної державної адміністрації, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Профспілкова організація обласної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування наказу № 199-К від 08.11.2021 Сумської обласної державної адміністрації «Про відсторонення ОСОБА_1 від роботи», поновлення його на роботі, зобов'язання Сумської обласної державної адміністрації виплатити йому заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Відповідач - Сумська обласна державна адміністрація, місцезнаходження: місто Суми, майдан Незалежності, 2, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 14005581.
Третя особа - Профспілкова організація обласної державної адміністрації, місцезнаходження: місто Суми, майдан Незалежності, 2, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 33813901.
Повне судове рішення складено 15 лютого 2022 року.
Суддя М.М. Косолап