Справа № 573/2036/21
Номер провадження 2/573/58/22
(повний текст)
03 лютого 2022 року Білопільський районний суд Сумської області в складі:
головуючої судді Терещенко О.І.
з участю секретаря судового засідання Кислої Ю.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопіллі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Національної поліції в Сумській області, третя особа: Державна казначейська служба України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
13 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 18000 грн, яка полягає у витратах на правову допомогу, понесених ним при розгляді Білопільським районним судом справи №573/1557/21 та 17000 грн моральної шкоди. Свої вимоги позивач обґрунтував незаконним складанням відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що дає йому підстави для відшкодування шкоди відповідно до положень ст. 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Ухвалою від 15 грудня 2021 року позовну заяву залишено без руху.
20 грудня 2021 року позивач уточнив позовну заяву і просив стягнути 10000 грн матеріальної шкоди, 10000 грн моральної шкоди та судові витрати (а. с. 71-79).
Провадження відкрито 21 грудня 2021 року і справу призначено до підготовчого засідання.
11 січня 2022 року з ГУ Національної поліції України в Сумській області надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , у якому представник ОСОБА_3 проти позову заперечує, вважає його необґрунтованим та просить відмовити у задоволенні. Вказує на відсутність причинного зв'язку між протиправним діянням та шкодою, завданою потерпілому; відсутність доказів моральних страждань ОСОБА_1 ; завищеня витрат на правову допомогу під час розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності (а. с. 94-100).
14 січня 2022 року Державна казначейська служба України подала пояснення на позовну заяву, у яких також заперечувала проти позову, просила відмовити в його задоволенні. Представник ОСОБА_4 зазначила, що постанова суду у справі №573/1557/21 про адміністративне правопорушення не є підтвердженням протиправності дій працівників правоохоронних органів, а закриття провадження в адміністративній справі не тягне наслідків цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що позивачу заподіяно моральної шкоди. Доказів її заподіяння позивачем не надано (а. с. 108-110).
18 січня 2022 року позивачем ОСОБА_1 надано відповідь на відзив (а. с. 112-117).
Ухвалою від 20 січня 2022 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не прибув, його інтереси представляв адвокат Яценко Д.І., який позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав повністю, вважає, що його діями будь-якої шкоди ОСОБА_1 не завдано, просив у задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача ГУ Національної поліції України в Сумській області Давиденко О.В. у судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити в його задоволенні з підстав, зазначених у відзиві.
Представник третьої особи Державної казначейської служби України Шиянова В.В. також позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні з підстав, зазначених у поясненнях.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши надані докази, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, дійшов таких висновків.
13 вересня 2021 року поліцейським СРПП ВП №1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області Сидоренком Р.М. відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №173932 за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а. с. 32).
За результатами розгляду вказаного протоколу постановою Білопільського районного суду Cумської області від 05 листопада 2021 року cправу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрито у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення (а. с. 49-52).
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та адвокатом Яценком Д.І. 18 жовтня 2021 року укладено договір б/н про надання правничої допомоги з метою захисту прав ОСОБА_1 у справі №573/1557/21, що перебувала у провадженні Білопільського районного суду Сумської області (а. с. 33-34).
Відповідно до п. п. 4, 5 вказаного договору оплата послуг виконавця за договором здійснюється замовником в безготівковій або готівковій формі. При готівковій формі розрахунку замовнику на його вимогу надається відповідна квитанція. Загальна вартість юридичних послуг виконавця за цим договором, незалежно від настання результатів, визначається розрахунком згідно з обсягом виконаних правових послуг після їх завершення відповідно до методики, встановленої Постановою КМУ і є додатком до договору.
Згідно з актом виконаних робіт від 05 листопада 2021 року та квитанцією до прибуткового касового ордера №18 від 05 листопада 2021 року ОСОБА_1 адвокату Яценку Д.І. за договором від 18 жовтня 2021 року виплачено 10000 грн (а. с. 35-36).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.
Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 56 Конституції України).
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачено статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Позивач, як на підставу своїх позовних вимог, посилається на норми Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
За правилами п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу.
Відповідно до п. 4 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає зокрема, у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення.
Положеннями ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що у наведених у ст. 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), окрім іншого: суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; моральна шкода.
Згідно зі ст. 4 вказаного Закону відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 ст. 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Частиною 6 статті 1176 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі №6-501цс17, постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі №596/1799/16-ц та від 26 травня 2021 року у справі № 522/3067/18 шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст. 1173, 1174 цього Кодексу).
Підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно зі ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1167, 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками.
Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Протиправність дій працівників поліції щодо складання щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення підтверджується постановою Білопільського районного суду від 05 листопада 2021 року про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Представник відповідача ГУ Національної поліції України в Сумській області зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не спричиняє зміни прав чи обов'язків особи, вказує, що факт складання протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням до адміністративної відповідальності та не є достатньою підставою для відшкодування майнової шкоди.
Однак, суд не може врахувати викладені заперечення, оскільки здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше)(постанова Верховного Суду №569/1799/16-ц від 10 жовтня 2019 року).
Також судом встановлено, що за матеріалами справи №573/1557/21 щодо розгляду протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №173932 від 13 вересня 2021 року, складеного щодо ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 130 КУпАП, правничу допомогу надано адвокатом Яценком Д.І. (а. с. №573/1557/21 стор. 31-34).
Згідно з актом виконаних робіт від 05 листопада 2021 року виконано такі роботи з надання правових послуг:
1. Проведення консультацій у адміністративній справі №573/557/21 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 - 2 год.
2. Укладення договору про надання правової допомоги, ордеру, заяви про заміну захисника, клопотання про відкладення судового засідання - 1 год.
3. Ознайомлення з матеріалами адміністративної справи №573/557/21, у т.ч. з відеофайлами - 3 год.
4. Підготовка та спрямування до суду клопотання про виклик свідків - 1 год.
5. Ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №12021200570000267 від 14.09.2021 щодо засудженого ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України - 2 год.
6. Забезпечення явки свідків до Білопільського районного суду - 1 год.
7. Підготовка пояснень ОСОБА_1 - 1 год.
8. Вивчення судової практики - 3 год.
9. Підготовка і подача заперечення на протокол у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП - 3 год.
10. Участь у судовому розгляді адміністративної справи від 02.11.2021 - 40 хв. та 05.11.2021 (з 09:15 год. до 10:42 год.) згідно з журналом судових засідань.
Всього, згідно з актом, адвокатом витрачено 19 год. та виконано роботи на загальну суму 10000 грн, тобто у середньому вартість 1 години його роботи становить 526,32 грн (а. с. 35-36).
Оскільки витрати на правничу допомогу у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 є матеріальною шкодою, тому при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також те, що час та вид виконання певних робіт адвокатом є завищеним, суд прийняв до розрахунку такі правові послуги, визначені в акті виконаних робіт від 05 листопада 2021 року, і час на їх виконання: п. п. 1, 2 - достатньо для їх виконання 1 год. (проведення консультацій у справі, укладення договору з адвокатом, підготовка ордеру та заяви про заміну захисника не потребують значного часу), п. п. 3, 4 - достатньо для їх виконання 1 год. (справа про адміністративне правопорушення має невеликий обсяг, підготовка клопотань про відкладення розгляду справи та про виклик свідків не потребують значного часу), п. 8 - 3 год., п. 9 - 3 год., п. 10 - 2 год. Всього 10 год.
Щодо виконаних робіт з приводу ознайомлення з кримінальним провадженням відносно батька позивача ОСОБА_1 ОСОБА_5 , забезпечення явки свідків до суду, підготовки пояснень ОСОБА_1 , то з необхідністю їх виконання суд не може погодитися, бо позивач не довів, яке значення для належного захисту ОСОБА_1 мало кримінальне провадження щодо його батька, не зрозуміло суду послуги адвоката у виді забезпечення явки до суду свідків і в чому вони полягали. Окрім того, адвокат вказує на підготовку письмових пояснень ОСОБА_1 , але такі пояснення у справі відсутні.
Тому вказані послуги адвоката судом не враховуються за їх необґрунтованістю.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди слід задовольнити частково в сумі 5263,20 грн (10 год. послуг адвоката х 526,32 грн вартість 1 години його роботи = 5263,20 грн), яка полягає у витратах на правову допомогу при розгляді Білопільським районним судом справи №573/1557/21, надану адвокатом Яценком Д.І.
Представник відповідача ОСОБА_3 зазначила, що у акті виконаних робіт від 05 листопада 2021 року зазначений номер справи №573/557/21, а справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 має інший номер 573/1557/21, тому послуги адвокатом надані в іншій справі.
Вказаний аргумент суд прийняти не може, оскільки помилка у номері справи щодо ОСОБА_1 у акті виконаних робіт є просто опискою.
Щодо стягнення моральної шкоди.
Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт наявності моральної шкоди, що завдана йому провадженням у справі про адміністративне правопорушення та яка полягає у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях з приводу складеного протоколу, вжиттям додаткових зусиль для організації свого життя, пов'язаних з пошуком адвоката, витрачання часу та коштів на відновлення своїх прав.
Однак, при визначенні розміру компенсації моральної шкоди, зважаючи на загальні засади розумності, справедливості та пропорційності, суд вважає, що вимоги позивача про її відшкодування у розмірі 10000 грн є завищеними, бо він не довів, що з приводу складання відносно нього протоколу він страждав фізично, погіршився стан його здоров'я та сон, виникли підсилена насторога, тривога, нестійкий настрій, неприємні сновидіння, підвищилась емоційна напруга, нервозність, дратівливість.
Також для визначення розміру моральної шкоди суд не може прийняти доводи позивача про те, що засудження його батька за вчинене кримінальне правопорушення до покарання у виді штрафу пов'язане з діями поліцейського Сидоренка Р.М. у зв'язку із складанням протоколу щодо ОСОБА_1 .
За змістом ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди слід задовольнити частково в розмірі 1000 грн.
Представник відповідача ОСОБА_3 зазначила, що сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне наслідків цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що діями співробітника поліції позивачу заподіяна моральна шкода.
Вказаний аргумент суд прийняти не може, оскільки здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , яке в подальшому було закрито судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії поліцейського Сидоренко Р.М., який ініціював складання протоколу та направлення його до суду. Належним доказом його неправомірних дій є постанова суду від 05 листопада 2021 року про закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 , що набрала законної сили 16 листопада 2021 року, і відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу.
Також суд зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 є необґрунтованими, оскільки він не є належним відповідачем у цій справі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверення з позовом до суду сплачений судовий збір у розмірі 908 грн за вимогу майнового характеру та 908 грн за вимогу немайнового характеру.
Позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди задоволені у розмірі 5263,20 грн, що становить 52,6%, і розмір судового збору у цій частині позовних вимог, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 477,90 грн (5263,20 грн х 100% : 10000 грн = 52,632% х 908 грн. : 100% = 477,89856 грн).
Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задоволені у розмірі 1000 грн, що становить 10%, і розмір судового збору у цій частині позовних вимог, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 90,80 грн (1000 грн х 100% : 10000 грн = 10% х 908 грн. : 100% = 90,80 грн).
Отже, загальна сума судового збору, що підлягає відшкодуванню позивачу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, становить 568,70 грн (477,90 + 90,80 = 568,70).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Сумській області (м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, буд. 23, код ЄДРПОУ 40108777), третя особа: Державна казначейська служба України (м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ 37567646) в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області (м. Суми, вул. Воскресенська, буд. 7, код ЄДРПОУ 37970404) про стягнення матеріальної та моральної шкодизадовольнити частково.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 5263 (п'ять тисяч двісті шістдесят три) гривні 20 копійок матеріальної шкоди, 1000 (одну тисячу) гривень моральної шкоди та 568 (п'ятсот шістдесят вісім) гривень 70 копійок судових витрат, а всього 6831 (шість тисяч вісімсот тридцять одну) гривню 90 копійок.
Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.
Повний текст рішення сладений 11 лютого 2022 року.
Суддя