Справа № 495/607/20
Номер провадження 1-кп/495/414/2022
04 лютого 2022 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючої - одноособово судді ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Білгород-Дністровський кримінальне провадження внесене в ЄРДР № 12020160240000005 від 02.02. 2020 року відносно:
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Одеса ,українця громадянина України, раніше не судимого,не одруженого, .праціюючого за трудовим наймом,який зареєстрований та проживає за адресою : АДРЕСА_1
обвинуваченого у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,
сторони кримінального провадження:
прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_4
обвинувачений ОСОБА_5
потерпіла- ОСОБА_6
Обвинувачений ОСОБА_3 умисно заподіяв потерпілій ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесні ушкодження ,тобто скоїв кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КК України, при наступних обставинах:
01.01. 2020 року приблизно в 10 годин 00 хвилин,точний час в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим, обвинувачений ОСОБА_3 підійшов до місця мешкання своєї колишньої співмешканки -потерпілой ОСОБА_6 ,яка мешкає за адресою : АДРЕСА_2 . При цьому обвинувачений приніс з собою заздалегідь заготовлену дерев'яну рукоятку від сокири. Зайшовши до квартири потерпілої ,обвинувачений ОСОБА_3 на грунті раніше виниклих особистих непріязних стосунків,діючи з метою нанесення тілесних ушкоджень потерпілій,умисно наніс потерпілй два удари в області спини та один удар по лівій руці дерев'яною рукояткою від сокири,внаслідок чого спричинив потерпілй ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді синця на правій лопатковій області та садна в лівій половині поперекової області,що відносяться до категорії легкиї тілесних ушдоджень,а також закритого перелому основної фаланги 2-го пальця,що відноситься до категорії тілесних пошкоджень середньої тяжкості,що спричинило тривалий розлад здоров'я,більш як 21 день.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні винним себе визнав повністю.
Суд, з'ясувавши думку сторін кримінального провадження, роз'яснив вимоги ч.3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України і наслідки обмеження обсягу доказів, визнає недоцільним дослідження інших доказів, крім допиту обвинуваченого ОСОБА_3 відносно фактичних обставин кримінальних правопорушень, оскільки вони ніким не оспорюються та дослідженням доказів, які характеризують особистість обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_3 погодився з тим, щоб судовий розгляд обмежився його допитом, та дослідженням доказів, які характеризують особистість обвинуваченого. Йому було роз'яснено, що в даному випадку він позбавляється права оспорювати в апеляційному порядку фактичні обставини кримінального правопорушення.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 пояснив суду,що дійсно 1 січня 2020 року приблизно в 10 годин він прийшов до своєї колишньої співмешканки за місцем ії проживання за адресою: АДРЕСА_2 . З собою він мав рукоятку від сокири яку він взяв з собою з метою заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень.На грунті тривалих неприязних стосунків він наніс потерпілій два удари в область попереку потерпілій та один удар по ії руці, внаслідок чого заподіяв потерпілій тілесні ушкодження.
У скоєному щиро розкаявся, просив суворо не карати його. Крім того, просить суд врахувати те,що вони з потерпілою примирилися та вона не наполягає на його покаранні.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення обвинуваченого, суд дійшов висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушеннія, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України. Висновок суду підтверджується, зокрема, поясненнями обвинуваченого, який надав точні пояснення щодо того, як, коли та за яких обставин він вчинив злочин. Суд бере до уваги, що пояснення обвинуваченого не суперечать іншим об'єктивним доказам по справі та дозволяють достовірно встановити обставини скоєння злочину обвинуваченим.
Оцінюючи докази у сукупності, суд визнає винним обвинуваченого ОСОБА_7 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 122 КК України - тобто умисне заподіяння потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Відповідно до ст. 66 КК України до обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Стосовно призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання суд приходить до наступного:
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року ратифікованої законом України від 07.07.1997 №475/97-ВР - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Суд уважає, що підстави застосування статей 69, 69-1 КК України при призначенні покарання - відсутні.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання суд ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
За змістом статей 50, 65 КК, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого
Оскільки в судовому засіданні було встановлено обґрунтованість висунутого проти обвинуваченого ОСОБА_3 кримінального обвинувачення, суд вважає необхідним призначити йому покарання.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує суспільну небезпеку та характер вчиненого ним кримінального правопорушення, тяжкість скоєного, а також дані характеризуючи особу обвинуваченого, який за місцем мешкання характеризується позитивно, його вік, наявність у обвинуваченого на утриманні неповнолітньої дитини , те що він раніше не судимий, вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно зі ч.4 ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості , його каяття у скоєному.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 є не судимою особою, має постійне місце мешкання, позитивно характеризується,займається суспільно-корисною працею , а також його ставлення до скоєного, а саме те, що він розкаявся у скоєному та сприяв розкриттю злочину, суд вважає недоцільним відбування покарання обвинуваченого у вигляді позбавлення волі та приходить до переконання про можливість його звільнення від відбування покарання з випробуванням у відповідності до ст. ст. 75, 76 КК України.
Посилання обвинуваченого на його примирення з потерпілою як підставу закриття у відношенні нього кримінального провадження суд прийняти до уваги не може,оскільки на момент вчинення злочину- 1 січня 2020 року вже були внесені зміни до законодавства, а саме : Законом України " Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильства стосовно жінок і домашньому насильству та боротьби з цими явищами " від 06.12. 2017 року № 2227- УІІІ,який набрав чинності 11.01. 2019 року у п. 7 ч.1 ст. 284 КПК України внесено зміни,що стосуються уточнення,що кримінальне провадження закривається в разі ,потерпілій, а у випадках,передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо злочину, пов'язаного з домашнім насильством. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження встановлено що потерпіла проживала у цивільному шлюбі з обвинуваченним, разом мешкали та мають сумісну дитин, тобто на час вчинення злочину набрали законної сили та у відповідності до яких було скасована можливість закриття кримінального провадження у зв'язку із відмовою потерпілого від обвинуваченого у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення у криімнальному провадженні щодо злочину,пов'язаного з домашним насильством.
Судові витрати по справі відсутні, цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлений. Речовий доказ по справі- дерев'яна рукоятку від сокири ,який зданий на зберігання в камеру зберігання речових доказів Білгород- Дністровського РВП ГУНП в Одеській області слід знищити.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався.
Керуючись ст. ст. 100, 349, 368, 370, 373, 374, 376, 392-395 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч1 ст. 122 КК України та на підставі санкції вказаної статті призначити йому покарання у вигляді 1 року позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий термін у 1 рік.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 наступні обов'язки:
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання ,роботи чи навчання
- періодично з'являтися для реєстрації в уповноважений орган з питань пробації,
- не виїзджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Контроль за поведінкою засудженого ОСОБА_3 доручити Білгород-Дністровському районному відділу Філії Державної установи "центр Пробації" в Одеській області Державної установи " Центр Пробації " Міністерства юстиції України.
Міру покарання засудженому ОСОБА_3 рахувати з моменту оголошення вироку.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався.
Речовий доказ - дерев'яну рукоятку від сокири ,який зданий на зберігання в камеру зберігання речових доказів Білгород- Дністровського РВП ГУНП в Одеській області - знищити.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення, через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області.
Вирок суду у відповідності з вимогами ст. 394 ч. 2 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до частини 3 ст. 349 КПК України.
Копію вироку негайно видати засудженому та прокурору.
Суддя : ОСОБА_1