Справа № 944/521/22
Провадження №1-кс/944/106/22
14.02.2022 рокум.Яворів
Слідчий суддя Яворівського районного суду Львівської області ОСОБА_1 , розглянувши скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову дізнавача про закриття кримінального провадження, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021142350000373 від 01.10.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України,
адвокат ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду з скаргою на постанову про закриття кримінального провадження від 29.12.2021 у кримінальному провадженні №12021142350000373 від 01.10.2021.
В обґрунтування скарги зазначив, що кримінальне провадження, розпочате за заявою ч.1 ст. 164 КК України, закрите всупереч положенням ст.9 КПК України без проведення жодної слідчої дії, без з'ясування усіх обставин, а тому постанова має бути скасована.
Адвокат ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву у якій просив скаргу розглядати без його участі. Враховуючи положення ч. 6 ст. 9 КПК України, суддя слідчий вважає за необхідне застосувати загальні засади кримінального провадження, передбачені ст. 28 КПК України та розглянути дану скаргу без участі заявника, з метою прийняття процесуального рішення по ній в розумні строки.
Дізнавач в судове засідання не з'явився, про дату, місце та час розгляду скарги був повідомлений належним чином, надав до суду матеріали кримінального провадження.
Неявка дізнавача, слідчого або прокурора не перешкоджає розгляду скарги, що відповідає положенням ч.3 ст.306 КПК України.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали за скаргою, зіставивши доводи скарги з вимогами закону, приходить до висновку про необхідність задоволення скарги, виходячи з такого.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні сектору дізнання Яворівського ВП ГУНП у Львівській області перебувало кримінальне провадження №12021142350000373 від 01.10.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, розпочате за заявою ОСОБА_3 .
Постановою старшого дізнавача сектору дізнання Яворівського ВП ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_4 від 29.12.2021 закрите кримінальне провадження №12021142350000373 від 01.10.2021 на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження встановлено, що 30.09.2021 до Яворівського ВП ГУНП у Львівській області надійшла ухвала Яворівського районного суду Львівської області від 26.08.2021 за заявою ОСОБА_3 за фактом ухилення від сплати аліментів на утримання дітей.
В ході досудового розслідування встановлено, що 24 грудня 2015 року Жидачівським районним судом Львівської області було винесено рішення по справі № 443/1883/15-ц, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячно по 450 грн, починаючи з 20.11.2015 року до досягнення дитиною повноліття. На підставі виконавчого листа державним виконавцем Яворівського PB ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було відкрито виконавче провадження по виконанню даного рішення суду. Проте, ОСОБА_5 аліментів на утримання дитини не сплачував, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка станом на 17 червня 2021 р. становить 28257,41 грн.
У постанові вказано, що ухилення від сплати аліментів і ухилення від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей утворюють цей склад злочину лише у випадку, коло воно є злісним. Поняття злісності належить до оціночних категорій і має бути визначено у кожному конкретному випадку. Визнання судом ухилення злісним повинно бути належним чином вмотивовано у вироку. Про злісний характер ухилення можуть свідчити тривалість ухилення, продовження ухилення після попередження про необхідність виконання свого обов'язку та можливість кримінальної відповідальності з боку судді чи державного виконавця, неодноразові звернення потерпілого чи інших осіб до винної особи з цього приводу тощо. Не може визнаватися злісним ухилення від сплати аліментів чи злісним ухилення від утримання дітей, яке хоча і тривало значний проміжок часу чи мало систематичний характер, але було вимушеним з боку особи, на яку такий обов'язок покладено законом чи рішенням суду. До таких випадків слід відносити несплату аліментів особою через неможливість знайти роботу, через хворобу, невиділення із сімейного бюджету коштів, необхідних для придбання одягу неповнолітній дитині чи для лікування непрацездатної дитини у зв'язку з їх відсутністю тощо. Злочин визнається закінченим з моменту, коли зазначене у цій статті ухилення набуло злісного характеру.
З огляду на дані обставини, в діях ОСОБА_5 відсутній склад кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України.
Слідчий суддя зазначає, що завданнями кримінального провадження, відповідно до ст. 2 КПК України, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу та щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
На підставі ч.2 ст.9 КПК України керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно та неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно з ч.1 ст.92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених випадках, - на потерпілого.
Статтею 93 КПК України встановлено, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
У свою чергу, слідчий, прокурор під час досудового розслідування, зобов'язаний детально та всебічно перевірити доводи особи, що подала таку заяву.
Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину чи самої події, то він має звернути увагу на те, що б така постанова у обов'язковому порядку містила детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, а у разі, якщо особі (особам) ставилося в вину декілька протиправних діянь, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то чи містить вона висновки щодо відсутності вини особи (осіб) у вчиненні кожного з них.
Практика Європейського суду з прав людини щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (див. рішення у справі «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).
А в рішенні ЄСПЛ у справі «Бучинська проти України» Суд констатував факт того, що не може дійти висновку, що органи влади зробили усе від них залежне для забезпечення оперативного та всебічного вжиття заходів для збору доказів, встановлення місцезнаходження та притягнення до відповідальності винних (див. рішення у справі «Бучинська проти України» заява № 35493/10 від 30.04.2015, п. 49), бо за потреби зростаючих високих стандартів у сфері захисту прав людини та основоположних свобод, неминуче вимагається більша рішучість при оцінці порушень основоположних цінностей демократичного суспільства (див. рішення у справі «Сельмуні проти Франції, заява № 235803/94, параграф 95, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, параграфи 148, 149), оскільки тягар доведення можна покласти на органи влади, адже саме вони мають надати задовільні та переконливі пояснення (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини, заява № 21986/93, п. 100, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, параграф 150).
Відповідно до вимог п.2 ч.5 ст.110 КПК України, постанова слідчого повинна бути вмотивованою та містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України, однак дані вимоги кримінально процесуального закону слідчим не були виконані, оскільки постанова про закриття кримінального провадження не містить мотивів прийняття такого рішення та їх обґрунтування.
Постанова про закриття кримінального провадження повинна містити достатні відомості, які б свідчили про те, що усім обставинам справи у порядку ст. 94 КПК України було надано необхідну правову оцінку в сукупності, що свідчить про те, що встановлена, на даний час, органом досудового розслідування сукупність доказів, якою обґрунтовуються зроблені ним висновки, не може вважатися такою, що не залишає місце сумнівам, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978р. у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011р. (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України).
Проте, слідчий суддя вважає, що органом досудового розслідування не було дотримано вимог ст.9, 91, 110 КПК України, оскільки висновки щодо обставин, які обумовлюють закриття провадження у справі були зроблені передчасно, без належної перевірки обставин викладених у заяві ОСОБА_3 , не надавши відповідної оцінки доказам, які були здобуті під час проведення досудового розслідування у всій їх сукупності та без збирання доказів, на які вказувала заявник.
Слідчий суддя вважає за доцільне, з урахуванням принципу диспозитивності (ст. 26 КПК України), не перебираючи на себе дискреційні повноваження слідчого, які передбачають самостійність слідчого у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень забороняється (ч. 5 ст. 40 КПК України), звернути увагу на деякі обставини, що вказують на неповноту слідства, але які не є вичерпними і їх усунення не позначатиме зворотнє.
Приймаючи до уваги вищевикладене, приходжу до висновку, що дізнавачем під час досудового розслідування у кримінальному провадженні не були дотримані вимоги чинного кримінально-процесуального закону щодо всебічності та повноти, що в свою чергу робить необґрунтованою відповідну постанову, яка на підставі цього підлягає скасуванню.
У зв'язку з викладеним, оскаржувана постанова від 29 грудня 2021 року підлягає скасуванню, а матеріали кримінального провадження поверненню для продовження досудового розслідування.
Керуючись ст. 2, 9, 91, 93, 94, 110, 303 - 307 КПК України, слідчий суддя,
Скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову дізнавача про закриття кримінального провадження, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021142350000373 від 01.10.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України задовольнити.
Постанову старшого дізнавача сектору дізнання Яворівського ВП ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_4 від 29.12.2021 про закриття кримінального провадження №12021142350000373 від 01.10.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України - скасувати.
Копію ухвали надіслати сторонам по справі.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1