Справа № 464/6921/21
пр.№ 2/464/559/22
15.02.2022 року м.Львів
Сихівський районний суд м.Львова
суддя Тімченко О.В.
справа № 464/6921/21
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
позивач ОСОБА_2
відповідач ОСОБА_3
вимоги: усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням
представники учасників справи:
представник позивачів - адвокат Брона М.В.
представник відповідача - адвокат Назаркевич С.М.
Обставини справи
Адвокат Брона М.В. від імені та в інтересах позивачів звернулася до Сихівського районного суду м.Львова в порядку цивільного судочинства із позовом, в якому просить зобов'язати відповідача не чинити перешкоди позивачам у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , покликаючись на недопуск до квартири.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Тімченко О.В.
Ухвалою суду від 09 листопада 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (викликом) учасників справи.
Відповідач бере участь у справі через свого представника, яким заявлено клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
За приписами ч.6 ст.279 ЦПК України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ч.4 ст.10 ЦПК України).
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру проваджень у судових органах у контексті п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини», заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі «Варела Ассаліно проти Португалії», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право керуватися міркуваннями ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про проведення публічного розгляду справи
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників.
Наведене викладено в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі № 668/13907/13-ц, від 14 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц.
Характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного встановлення обставин справи, а тому, зважаючи на відсутності необхідності виклику сторін для надання пояснень з огляду на обставини справи, у клопотанні про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін слід відмовити. Клопотання не обґрунтовано необхідністю учасників справи бути присутніми у судовому засіданні з розгляду справи щодо усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, адже всі доводи та заперечення вправі викласти у письмовому вигляді, що ними і зроблено. Сторонами реалізовано права на висловлення своїх аргументів щодо доводів чи заперечень іншої сторони.
Відповідач заперечує проти позову та просить відмовити у такому за безпідставністю з підстав ненадання позивачами жодних доказів чинення перешкод у користуванні квартирою, незрозуміло яким чином чиняться перешкоди. Указане викладено у відзиві на позов, поданому представником відповідача.
Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч.13 ст.7 ЦПК України. На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Мотиви та висновки суду
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України). Згідно із ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За наявними довідками житлового органу з місця проживання від 20 листопада 2019 року та відомостями міграційної служби з місця проживання від 12 жовтня 2021 року зареєстроване місце проживання сторін у квартирі АДРЕСА_1 .
Згідно із свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок) від 21 листопада 2000 року указана квартира належить на праві спільної сумісної власності сторонам, що ними не заперечується.
За актуальною інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 14 лютого 2022 року за № 299479592 ј частки квартири належить Товариству з обмеженою відповідальністю «КЛЮЧОВЕ РІШЕНЯ».
Звертаючись до суду із позовом про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, позивачі посилаються на чинення їм перешкод зі сторони відповідача у користуванні спірної квартирою, не допускає до такої.
За ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Права власника жилого будинку, квартири, визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику права вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16, 386, 391 ЦК України. При цьому власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст.391 ЦПК України).
За умовами ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вирішуючи даний позов, суд бере до уваги правовий висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 20 грудня 2021 року у справі № 310/9577/19, згідно з яким у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майно власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.
Підставою для задоволення позову про усунення перешкод в користуванні власністю є встановлення сукупності певних обставини, а саме: наявність у позивача права власності на майно та наявність перешкод у можливості користування ним своєю власністю.
Таким чином, відповідачем за негаторним позовом є лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю, а підставою мають слугувати посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.
У підтвердження заявлених вимог позивачами надано терміновий заборонний припис від 19 серпня 2021 року стосовно кривдника - відповідача ОСОБА_3 , яка за спірною адресою скоїла домашнє насильство відносно постраждалих осіб, зокрема позивача ОСОБА_1 .
Аналізуючи такий єдиний письмовий доказ, суд не вважає його належним, адже такий не підтверджує та не спростовує обставини, які підлягають доказуванню у справі про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням.
Інших доказів стороною позивача не надано. При цьому кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України)
Суд акцентує увагу, що стороною відповідача надано терміновий заборонний припис від 22 жовтня 2021 року стосовно кривдника - позивача ОСОБА_1 , який за спірною адресою скоїв домашнє насильство відносно постраждалої особи - відповідача ОСОБА_1 .
Указані заборонні приписи у сукупності свідчать тільки про конфлікт між сторонами саме у спірній квартирі, що спростовує твердження позивачів про наявність перешкод у користуванні нею.
Підсумовуючи все наведене вище, позивачами, які користується правовою допомогою адвоката, не наведено фактичних даних та переконливо не доведено, що є їх процесуальним обов'язком, наявності перешкод у користуванні належною їм квартирою.
Аналізуючи, передбачене ст.55 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа указує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Згідно із ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При розгляді даної справи судом не встановлено порушення, невизнання чи оспорення відповідачем прав позивачів. Сам факт звернення позивачів до суду не свідчить про порушення їх прав, таке підлягає доказуванню у встановленому законом порядку.
Установивши дійсні обставини справи та проаналізувавши докази, суд дійшов переконання про відсутність правових підстав для задоволення позову. Відомості, які б спростовували даний висновок суду, у матеріалах справи відсутні. Інше вирішення спору не відповідало б таким засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України).
Заяву представника відповідача про виклик та допит свідків слід відхилити, адже не доведено, що показання таких можуть бути належними та допустимими доказами, як це передбачено ст.ст.77, 78 ЦПК України.
Судові витрати
У зв'язку із відмовою в позові судові витрати до відшкодування позивачам не підлягають (ст.141 ЦПК України).
Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Відмовити в задоволенні позову.
Судові витрати позивачів по сплаті судового збору залишити по понесеним.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2
позивач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2
відповідач ОСОБА_3 , РНОКПП невідомий, АДРЕСА_2
Повне судове рішення складено 15 лютого 2022 року, що є датою його ухвалення, ухваленого за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.
Суддя Олена ТІМЧЕНКО