Справа №127/15594/20
Провадження №1-кп/127/641/20
09 лютого 2022 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_6 ,
сторони захисту: адвоката ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду № 12 обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 125, частиною першою статті 127, частиною першою статті 129, частиною другою статті 301 Кримінального кодексу України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.12.2019 за № 42019020110000145,
В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 125, частиною першою статті 127, частиною першою статті 129, частиною другою статті 301 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Обвинувачений ОСОБА_8 заявив клопотання про закриття кримінального провадження у зв'язку з тим, що не були дотримані строки досудового розслідування.
Прокурор вважає, що правові підстави для задоволення клопотання відсутні, оскільки підозра ОСОБА_8 була оголошена 14.04.2020, 14.06.2020 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні був продовжений до 3-х місяців, 26.04.2020 ОСОБА_8 було оголошено про зміну підозри, 03.07.2020 - повідомлено про завершення досудового розслідування і 13.07.2020 складений обвинувальний акт.
Потерпіла ОСОБА_4 та її представник - адвокат ОСОБА_6 - вважають, що правові підстави для задоволення клопотання обвинуваченого відсутні.
Потерпілий ОСОБА_5 підтримав думку прокурора.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 - підтримав клопотання свого підзахисного і просив його задовольнити.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_8 , маючи злочинний умисел, спрямований на вчинення протиправних дій відносно ОСОБА_4 , керуючись особистою неприязню до останньої, в період з 24.08.2018 по 11.09.2018, діючи умисно та, використовуючи невстановлений електронний пристрій, бажаючи уникнути кримінальної відповідальності за скоєне, з певною періодичністю за допомогою додатку https://kyivstar.ua/uk/sms надсилав на абонентський номер НОМЕР_1 , який перебуває в користуванні потерпілої ОСОБА_4 , смс-повідомлення з погрозами фізичною розправою та вбивством відносно останньої, її малолітніх дітей та її співмешканця.
Крім того, ОСОБА_8 , 11.09.2018 близько 08.20 год., маючи злочинний умисел, спрямований на вчинення протиправних дій відносно ОСОБА_4 , з метою залякати її і примусити всупереч її волі припинити проживання її родини у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , а також з метою примусити ОСОБА_4 проти її волі оголити своє тіло, бажаючи убезпечити себе і осіб, які б могли стати на захист ОСОБА_4 , з метою реалізації свого злочинного умислу, дочекався, поки ОСОБА_4 залишиться сама у зазначеній квартирі. Після чого ОСОБА_8 , маючи вільний вхід та доступ до вищевказаної квартири зайшов всередину та задля підкріплення реальності своїх погроз вирішив вчинити катування ОСОБА_4 .
Зокрема, ОСОБА_8 , діючи умисно, в порушення вимог статті 28 Конституції України, згідно з якою кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню, почав виражати на адресу ОСОБА_4 словесні погрози позбавити її життя.
Після цього ОСОБА_8 , використовуючи фізичну перевагу, наніс ОСОБА_4 руками та ногами множинні удари в область голови, обличчя, шиї, живота, тулубу, плечей та ніг, заподіявши потерпілій сильний фізичний біль. Після чого, продовжуючи свої злочинні дії та зазначене фізичне і психічне насильство, ОСОБА_8 з метою приниження честі та гідності потерпілої та спричинення їй моральних страждань, користуючись фізичною перевагою над останньою та її неможливістю чинити активний опір, завдаючи ОСОБА_4 моральних страждань і посягаючи на її особисту і статеву недоторканність, діючи всупереч нормам суспільної моралі, бажаючи створити відеозаписи порнографічного характеру, змусив її роздягнутись, оголивши свої статеві органи, і почав знімати ОСОБА_4 у такому вигляді на мобільний телефон.
В ході зазначеної зйомки ОСОБА_8 , користуючись безпорадним станом потерпілої ОСОБА_4 , примусив її вчиняти непристойні маніпуляції (що вона вимушено виконала), а саме розсувати ноги, поміщати палець руки в анальний отвір та ротову порожнину тощо.
Записавши вищевказані дії на мобільний телефон, тобто примусивши ОСОБА_4 до участі у створенні відеозапису із зображенням статевих органів в цинічній формі, ОСОБА_8 дозволив їй одягнутись.
Внаслідок таких дій ОСОБА_8 потерпілій ОСОБА_4 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми-струсу головного мозку, закритого перелому кісток носу зі зміщенням, синців (гематом) на голові, субкон'юктивального крововиливу лівого ока, забою шийно-грудного відділу хребта, синців на передній поверхні шиї, закритої тупої травми органів черевної порожні, синців на лівому плечі, на тильній поверхні лівої кисті, на правому передпліччі, на правому стегні, на лівому стегні, в ділянці лобка зліва, гематоми правої статевої губи, закритого перелому куприка з незначним зміщенням. Вищевказані тілесні ушкодження у ОСОБА_4 не являлись небезпечними для життя в момент спричинення і не супроводжувались загрозливими для життя явищами, належать до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, оскільки спричинили тривалий (понад 21 день) розлад здоров'я, виникли від дії тупого твердого предмету (-ів) та могли виникнути внаслідок нанесення ударів кулаками та ногами.
В результаті вищевказаних умисних дій ОСОБА_8 потерпіла ОСОБА_4 , реально сприймаючи погрози, разом зі своєю сім'єю, починаючи з 11.09.2018 по даний час була змушена змінити своє місце проживання, припинити спілкування зі своїми рідними та близькими, а також дотримуватись суворих заходів безпеки.
Крім того, ОСОБА_9 , в період з грудня 2018 року до 09.01.2020, неодноразово надсилав на абонентський номер ОСОБА_4 ( НОМЕР_1 ) смс-повідомлення з погрозами фізичною розправою та вбивством відносно останньої, її малолітніх дітей та її співмешканця - ОСОБА_5 .
З метою підтвердження потерпілій ОСОБА_4 реальності виконання своїх погроз ОСОБА_8 15.08.2019 та 09.01.2020, точного часу не встановлено, випадково зустрівши поблизу будинку АДРЕСА_2 співмешканця потерпілої ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , наносив останньому тілесні ушкодження, після чого надсилав потерпілій ОСОБА_4 смс-повідомлення з погрозами побиття і позбавлення життя також і її та її малолітніх дітей.
Так, 09.01.2020 близько 16.15 год., проходячи повз зазначений житловий, ОСОБА_8 побачив там раніше йому знайомого ОСОБА_5 та достовірно знаючи, що він являється співмешканцем ОСОБА_4 , з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на залякування потерпілої ОСОБА_4 , шляхом застосування відносно неї або членів її сім'ї фізичного насильства та підтвердження реальності виконання своїх погроз вбивством, вирішив спричинити ОСОБА_5 тілесні ушкодження. В подальшому, ОСОБА_8 , залишаючись непоміченим для ОСОБА_5 , з метою реалізації свого злочинного наміру, спрямованого на умисне спричинення тілесних ушкоджень останньому, підійшов до ОСОБА_5 зі спини та умисно наніс один удар правою ногою в область спини. Після того, як ОСОБА_5 повернувся до нього обличчям, одразу ж спрямував в його обличчя газовий балончик. В подальшому, ОСОБА_8 , будучи впевненим у виникненні в ОСОБА_5 безпорадного стану, продовжуючи свої умисні дії, спрямовані на спричинення останньому тілесних ушкоджень, умисно наніс ОСОБА_5 один удар кулаком в область обличчя, після чого останній почав тікати. Однак, ОСОБА_8 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, наздогнав ОСОБА_5 та з метою дезорієнтації останнього, схопивши за його капюшон, повалив на землю. Після цього ОСОБА_8 , здобувши вищевказаним чином фізичну перевагу над ОСОБА_5 , підійшов до останнього, коли той продовжував знаходитись на землі в лежачому положенні, та умисно наніс близько 4 ударів кулаком в область обличчя та голови та близько 6 ударів ногами в область тулуба ОСОБА_5 , що призвело до виникнення в останнього різкого болю.
В результаті зазначеного у ОСОБА_5 були виявлені тілесні ушкодження, а саме субконюктивальний крововилив лівого ока, садна обличчя, ділянки правового променево-запясного суглобу, правої кисті, синець обличчя. Вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_5 належать до легких тілесних ушкоджень, виникли від дії (удар, тертя) тупого предмета (предметів), давністю утворення, можливо, 09.01.2020.
Відповідно до частини четвертої статті 110 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Згідно з частиною другою статті 113 КПК будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 219 КПК з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене, зокрема, протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Згідно з абзацом другим частини п'ятої статті 294 КПК строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає.
Зі змісту пункту 10 частини першої статті 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо, зокрема, після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи.
Суд також враховує ряд висновків Верховного Суду (далі - ВС) щодо процесуальних наслідків недотримання процесуальних строків, зокрема, строку направлення кримінального провадження до суду. Зокрема, у постанові від 15.09.2021 (справа № 711/3111/10) ВС зауважив, що закінчення досудового розслідування законодавець пов'язує у часі із зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому, як зауважив ВС, в межах строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складений, затверджений та вручений, а й безпосередньо направлений до суду.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_8 кваліфіковані за частиною першою статті 125, частиною першою статті 127, частиною першою статті 129, частиною другою статті 301 КК.
Згідно з наданими прокурором матеріалами 11.12.2019 було зареєстроване кримінальне провадження № 42019020110000145 за заявою ОСОБА_10 про вчинення відносно неї кримінальних правопорушень, передбачених статтею 126-1, частиною першою статті 127, частиною першою статті 129 та частиною першою статті 301 КК.
Зазначені кримінальні провадження на підставі прокурора Вінницької місцевої прокуратури ОСОБА_11 від 11.12.2019 були об'єднані в одне провадження.
11.01.2020 за заявою ОСОБА_4 було зареєстроване кримінальне провадження № 12020020030000036 про вчинення відносно неї кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 129 КК.
31.01.2020 прокурор Вінницької місцевої прокуратури ОСОБА_11 виніс постанову про об'єднання кримінального провадження № 42019020110000145 та кримінального провадження № 12020020030000036 в одне провадження.
09.01.2020 за заявою ОСОБА_5 про вчинення відносно нього кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК, було зареєстроване кримінальне провадження № 12020020030000027.
26.06.2020 прокурор Вінницької місцевої прокуратури ОСОБА_11 виніс постанову про об'єднання кримінального провадження № 12020020030000027 в одне провадження з кримінальним провадженням № 42019020110000145.
Разом з тим, з обвинувального акта випливає, що відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) були внесені 12.12.2019 за № 42019020110000145. Суд враховує, що відповідний витяг з ЄРДР від 12.12.2019 суду наданий не був, однак при цьому клопотання про дослідження зазначеного витягу учасники кримінального провадження в судовому засіданні не заявляли, тому суд, вирішуючи клопотання обвинуваченого, обмежується дослідженням наданих суду матеріалів.
Згідно з наданими під час судового розгляду кримінального провадження матеріалами випливає, що 11.09.2018 за заявою ОСОБА_4 про вчинення відносно неї кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КК, було зареєстроване кримінальне провадження № 12018020010003749.
Відповідно до ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 27.01.2020 до кримінального провадження № 12018020010003749 був наданий тимчасовий доступ з метою вилучення оригіналів документів, що знаходяться у зазначеному кримінальному провадженні. Згідно з протоколом тимчасового доступу з кримінального провадження № 12018020010003749 були надані матеріали на 133 аркушах.
Як випливає з обвинувального акта, відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) були внесені 12.12.2019 за № 42019020110000145. Зазначені відомості не узгоджуються з наданими суду витягами з ЄРДР, однак питання щодо їх невідповідності учасниками кримінального провадження перед судом не ініційоване, тому суд відповідний аналіз зазначених невідповідносте відповідно до приписів частини третьої статті 26 КПК не здійснює.
Отже, як суд вже зазначив, у обвинувальному акті наявне посилання на те, що відомості про кримінальні правопорушення, інкриміновані ОСОБА_8 , були внесені до ЄРДР 12.12.2020, а повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 127, частиною першою статті 129 та частиною першою статті 301 КК, ОСОБА_8 було вручене 14.07.2020.
Тобто, саме з 14.04.2020 відповідно до пункту 4 частини третьої статті 219 КПК, розпочався строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, розслідування якого повинно бути закінчене з урахуванням пункту 4 частини третьої та частини четвертою статті 219 КПК до 14.06.2020.
Прокурор також надала суду постанову керівника Вінницької місцевої прокуратури ОСОБА_12 від 14.06.2020, згідно з якою строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжений до 3-х місяців, тобто до 14.07.2020.
З наданих прокурором матеріалів також випливає, що 26.06.2020 ОСОБА_8 було вручене повідомлення про зміну підозри і відповідно до зазначеного повідомлення йому оголошена підозра за частиною першою статті 129, частиною першою статті 127, частиною другою статті 301 та частиною першою статті 125 КК.
03.07.2020, як випливає з наданих прокурором матеріалів, ОСОБА_8 та його захиснику - адвокату ОСОБА_13 - було повідомлено про завершення досудового розслідування і 13.07.2020 складений та затверджений обвинувальний акт у кримінальному провадженні.
Тобто, надані суду матеріали свідчать про те, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні був складений та затверджений в межах строків досудового розслідування. Вимоги статті 290 КПК, як випливає з наданих суду матеріалів, були виконані 13.07.2020.
Відповідно до положень частини п'ятої статті 219 КПК строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею.
Однак як випливає з супровідного листа до обвинувального акта, останній з Вінницької місцевої прокуратури до Вінницького міського суду Вінницької області був направлений 22.07.2020 і цього ж дня, тобто 22.07.2020 зареєстрований у Вінницькому міському суді Вінницької області.
Отже, строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні закінчився 14.07.2020, а кримінальне провадження направлене з Вінницької місцевої прокуратури до Вінницького міського суду Вінницької області 22.07.2020 і цього ж дня зареєстроване в суді.
Згідно з положеннями статті 115 КПК при обчисленні процесуального строку в нього включаються вихідні і святкові дні, а при обчисленні строку годинами - і неробочий час. Якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день.
Отже, фактичне звернення прокурора до суду, як процесуальна дія, з обвинувальним актом у кримінальному провадженні відбулося не до 14.07.2020, а 22.07.2020, тобто поза межами строку досудового розслідування.
Суд враховує, що ВС у постанові від 17.02.2021 (справа № 344/6630/17) звернув увагу на таке.
Закон містить поняття «завершення» як проміжний етап досудового розслідування. Досудове розслідування, яке має наслідком звернення до суду з обвинувальним актом або з клопотанням про застосування примусових заходів, має три ключові віхи: початок - визначається внесенням відомостей до ЄРДР; завершення - пов'язується з фактом відкриття матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику, захиснику особи та іншим особам відповідно до положень статті 290 КПК; закінчення - фіксується направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Тобто, кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, як це передбачено у статті 219 КПК, та не має точок дотику із завершенням досудового розслідування. До цього слід додати, що законодавчі обмеження на проведення слідчих (розшукових) дій «прив'язані» саме до закінчення, а не до завершення досудового розслідування.
Отже, з наданих суду матеріалів випливає, що на час направлення обвинувального акта до суду (15.04.2021) строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, встановлений пунктом 4 частини третьої статті 219 КПК відповідно до приписів частини третьої статті 294 КПК продовжений не був, а тому згідно з приписами абзацу другого частини п'ятої статті 294 КПК поновленню не підлягає. Крім того, застереження, передбачені пунктом 10 частини першої статті 284 КПК судом не встановлені.
Суд також враховує, що застереження, передбачені частиною сьомою статті 284 КПК щодо неможливості закриття кримінального провадження судом і необхідності постановлення виправдувального вироку в судовому засіданні встановлені не були.
Крім того, у постанові від 21.04.2021 (справа № 991/6516/20) та від 26.05.2020 (справа 712/6375/18) ВС зауважив, що суд правомірно підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК закрив кримінальне провадження у зв'язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 КПК.
Суд також вважає за доцільне зауважити, що Конвенцією про захист прав людини, і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано ряд прав людини. Зі змісту Конвенції випливає, що у кожної держави-учасниці виникають як позитивні, так і негативні зобов'язання у сфері прав людини. Не вдаючись до детального аналізу наведеного визначення, суд вважає за доцільне зауважити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй прецедентній практиці послідовно розвиває позицію щодо поширення позитивних зобов'язань держави на всі основоположні права, закріплені конвенцією.
Позитивні зобов'язання виводяться з положень деяких статей Конвенції, що містять відповідне право (зокрема, положення щодо охорони законом права кожного на життя (стаття 2 Конвенції), щодо забезпечення умов у місцях позбавлення волі, які не можуть бути нелюдськими (стаття 3 Конвенції), щодо надання безоплатної правової допомоги та безоплатних перекладачів у контексті права на справедливий суд (стаття 6 Конвенції), щодо проведення вільних виборів (стаття 3 Першого Протоколу).
Загальною юридичною підставою позитивних зобов'язань держави в межах європейської системи правозахисту виступає стаття 1 Конвенції «Зобов'язання поважати права людини», в якій прямо вказується, що держави гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, передбачені Конвенцією.
Отже, позитивні зобов'язання держави у сфері прав людини - це обов'язки держави, які вимагають від національних органів влади застосувати необхідні засоби для гарантування прав людини. Ці засоби можуть бути юридичними, якщо на державу покладається обов'язок накласти санкції на осіб, які порушують Європейську конвенцію, або встановити юридичні правила для здійснення певного роду діяльності чи регламентації поведінки певних категорій осіб. Позитивні зобов'язання держави можуть включати й практичні засоби. Не тільки практичні, а й похідні.
Надані суду матеріали не свідчать, що стороною обвинуваченого були вжиті належні, достатні та необхідні заходи, спрямовані на позитивне зобов'язання держави щодо розкриття кримінальних правопорушень.
Отже, аналізуючи доводи сторін кримінального провадження, надані суду матеріали справи, суд вважає, що відповідно до абзацу другого частини сьомої статті 284 КПК кримінальне провадження слід закрити.
Питання щодо речових доказів має бути вирішене відповідно до статті 100 КПК.
При цьому з наданих прокурором документів випливає, що ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 17.04.2020 на речові докази у кримінальному провадженні накладений арешт, який доцільно скасувати.
Суд також враховує позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 17.06.2020 (справа № 598/1781/17), згідно з якою КПК не обмежує процесуальну форму вирішення питання щодо розподілу процесуальних витрат, у тому числі витрат на правову допомогу, виключно обвинувальним вироком. Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Разом з тим, як слідує з наданих суду матеріалів справи, будь-які процесуальні витрати у кримінальному провадженні понесені не були.
Вирішуючи питання щодо заявленого потерпілою цивільного позову, суд вважає за доцільне зауважити таке.
Зі змісту частини п'ятої статті 128 КПК цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до частини першої статті 129 КПК ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. При цьому частиною другою статті 129 КПК регламентовано, що у разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення суд відмовляє в позові. Тому, зважаючи на ту обставину, що провадження має бути закрите у зв'язку зі звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності, правові підстави для розгляду поданого потерпілою цивільного позову по суті відсутні, а тому поданий потерпілою цивільний позов слід залишити без розгляду.
Керуючись статтями 284, 371 КПК, суд
Клопотання задовольнити.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 125, частиною першою статті 127, частиною першою статті 129, частиною другою статті 301 Кримінального кодексу України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.12.2019 за № 42019020110000145, - закрити на підставі пункту 10 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України у зв'язку із закінченням строків досудового розслідування.
Речові докази:
- мобільний телефон марки Самсунг у пошкодженому стані, кабель від зарядного пристрою чорного кольору, які передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, - повернути потерпілій ОСОБА_4 ;
- мобільний телефон марки «Nefos», IMEI: НОМЕР_2 та IMEI: НОМЕР_3 , сім-карту мобільного оператора «Київстар» з написом НОМЕР_4 , мобільний телефон марки «Iphone», моделі 4-S, IMEI: НОМЕР_5 з сім картою з абонентським номером НОМЕР_6 , системний блок в корпусі чорного кольору з написом на корпусі «EZ COOL», мобільний телефон марки «Samsung» моделі «Duos» з двома сім-картами, мобільний телефон марки «Nokia», IMEI: НОМЕР_7 , карту пам'яті об'ємом 16 Gb, 2 флеш-карти (USB) фірми Halogen, флеш-карту (USB) фірми Sony в корпусі білого кольору, об'ємом 16 Gb, футляр з перехідником та 2 флеш-карти Micro CD, об'ємом 2 та 8 Gb, які передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, - повернути ОСОБА_8 ;
Арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 17.07.2020, на майно, яке було вилучене 14.04.2020 під час обшуку, проведеного за місцем проживання ОСОБА_8 ,- скасувати.
Цивільний позов, поданий адвокатом ОСОБА_6 в інтересах потерпілої ОСОБА_4 - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали. Обвинуваченій та прокурору копія ухвали вручається негайно після її оголошення.
Суддя: