Справа № 152/1409/21
2/152/30/22
Іменем України
09 лютого 2022 року м. Шаргород
Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді - Роздорожної А.Г.
за участі секретаря судового засідання - Сербіної М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження по суті цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до відповідача Дочірнього підприємства «Нафтогазова компанія «Фактор»
вимоги позивача: про стягнення заборгованості по заробітній платі та інших виплатах, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної та інших виплат при звільненні та судових витрат
учасники справи в судове засідання не з'явилися;
негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:
І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.
1. Позивач звернувся до суду з цим позовом та вказав, що з 4 серпня 2020 року по 28 червня 2021 року він працював на посаді оператора заправних станцій на автомобільній газонаповнювальній компресорній станції № 10 в АДРЕСА_1 , в Дочірньому підприємстві «Нафтогазова компанія «Фактор». 28 червня 2021 року позивача було звільнено з роботи. На час звільнення позивача з роботи та по час подання позовної заяви до суду відповідач не провів з позивачем повний розрахунок по заробітній платі та інших виплатах, які йому належать згідно з чинним законодавством, в тому числі, йому не було виплачено заробітну плату за березень - червень (в червні - 18 робочих дні) 2021 року та компенсації за дні невикористаної відпустки по день звільнення. Заява позивача, яку відповідач отримав 22 липня 2021 року за місцем юридичної адреси, була проігнорована. Зокрема, позивач просив відповідача здійснити з ним повний розрахунок та надати документи (довідку про кількість відпрацьованих позивачем днів, нараховану заробітну плату та її заборгованість, помісячно з 1 січня 2021 року по даний час (по час видачі довідки)). 16 серпня 2021 року та 30 серпня 2021 року відповідачем було перераховано на банківські картки частину заборгованої заробітної плати за березень 2021 року та за квітень 2021 року в сумі 2619 грн. Позивач вказує, що в день звільнення роботодавець зобов'язаний здійснити з працівником повний розрахунок, тобто виплатити працівнику суму заробітної плати та інші належні працівнику кошти (зокрема компенсації за невикористані відпустки, надбавки, тощо) в повному розмірі. Роботодавець вважається таким, що не виконав свого обов'язку щодо розрахунку працівником якщо виплатив заробітну плату лише частково, або не виплатив заробітну плату взагалі, а тому остаточний розрахунок при звільненні працівника проводиться в день його звільнення, з обов'язковим попереднім письмовим повідомленням працівника про розмір нарахованих сум. Проте, в день звільнення позивача з роботи, а саме 28 червня 2021 року, відповідач письмово не повідомив позивача про нараховані суми, належні йому при звільненні та не здійснив виплату цих коштів. Позивачу відомо, що на день звільнення його з роботи йому до сплати належало (з урахуванням виплачених коштів після 28 червня 2021 року) 27420,18 грн., в які входить заробітна плата за березень - червень 2021 року та інші виплати, в тому числі компенсації за невикористані відпустки, надбавки та інші. Посилаючись на персоніфікований облік (індивідуальні відомості про застраховану особу) Пенсійного фонду України від 2 листопада 2021 року, позивач вважає, що йому нараховані виплати в сумі 22168,14 грн, які відповідач йому заборгував. Крім цього, позивач зазначив, що починаючи з наступного дня після його звільнення, тобто з 29 червня 2021 року йому починає нараховуватися середній місячний заробіток, який становить 32298,75 грн. Позивач просив стягнути з відповідача на його користь: 22168,14 грн заборгованості по заробітній платі та інших виплатах, в тому числі компенсації за невикористані відпустки, надбавки та інші; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні позивача з роботи в сумі 32298,75 грн (а.с.2-7).
2. На підтвердження позовних вимог позивач надав копію трудової книжки, копію заяви про отримання довідки про заробітну плату, копію виписку по картковому рахунку, копію індивідуальних відомостей про застраховану особу.
3. Відповідач відзиву на позов не подав.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
4. Разом з позовною заявою позивач подав до суду клопотання про додаткове витребування доказів(документів) (а.с.20).
5. 20 грудня 2021 року від представника позивача до суду надійшла заява, в якій він просить розгляд справи 20 грудня 2021 року провести у відсутність позивача та його представника у зв'язку із участю в розгляді іншої справи в Чернівецькому районному суді Вінницької області, позовні підтримує, не заперечує щодо відкладення розгляду справи через неявку представника відповідача в судове засідання (а.с.34).
6. 11 січня 2022 року від представника позивача до суду надійшло клопотання, в якому він просить судове засідання відкласти, повторно витребувати докази та застосувати до керівника Дочірнього підприємства «Нафтогазова компанія «Фактор» Тищенко Костянтина Вікторовича заходи процесуального примусу у виді максимального штрафу за невиконання ухвали суду від 18 листопада 2021 року в частині витребування доказів. Клопотання просить розглянути у відсутність позивача та його представника (а.с.38-40).
7. 2 лютого 2022 року від представника позивача до суду надійшла заява про часткове збільшення розміру позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача на користь позивача 22168,14 грн заборгованості по заробітній платі та інших виплатах, в тому числі компенсації за невикористані відпустки, надбавки та інші, та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні позивача з роботи по день розгляду справи, що на час можливого розгляду справи в суді 28 лютого 2022 року складатиме 55464,20 грн (а.с.46-48).
8. 9 лютого 2021 року від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи у відсутність позивача та його представника, в якій він вказує, що станом на 9 лютого 2022 року середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні позивача з роботи становить 51221,25 грн. В іншій частині позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Справу просить розглянути у відсутність позивача та його представника, не заперечує щодо заочного розгляду справи (а.с.52).
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
9. Ухвалою суду від 17 листопада 2021 року заяву про самовідвід судді Соколовської Т.О. у розгляді цивільної справи ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Нафтогазова компанія «Фактор» про стягнення заборгованості по заробітній платі та інших виплатах, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної та інших виплат при звільненні та судових витрат задоволено та передано цивільну справу до канцелярії Шаргородського районного суду Вінницької області для проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Шаргородського районного суду Вінницької області в порядку, передбаченому частиною третьою статті 14 ЦПК України (а.с.26).
10. Ухвалою суду від 18 листопада 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Вказаною ухвалою суду відповідачеві запропоновано надати відзив на позовну заяву в строк до 6 грудня 2021 року, а також встановлено позивачу та відповідачу строк до 20 грудня 2021 року для подання відповіді на відзив та заперечень. Зобов'язано відповідача в строк до 6 грудня 2021 року надати Шаргородському районному суду: належним чином завірену копію наказу від 14 червня 2021 року №НГК 42 про звільнення з роботи ОСОБА_1 ; належним чином завіренні копії та/або витяги табелів виходу ОСОБА_1 на роботу чи інших документів про його відпрацьовані дні(години), поденно та помісячно за період роботи ОСОБА_1 з 1 квітня 2021 року по 28 червня 2021 року включно; довідку про всі, за видами, нарахування, утримання та виплати ОСОБА_1 коштів, помісячно (заробітні плати та інших виплат) за період його роботи з 1 січня 2021 року по день надання довідки; довідку про середньоденний заробіток ОСОБА_1 станом на 28 червня 2021 року; інші документи та/чи інформацію, що так чи інакше пов'язані з усіма нарахуваннями, утриманнями, в тому числі обов'язкових платежів та виплати, що мали бути проведені і фактично проведені ОСОБА_1 з 28 червня 2021 року по час надання документів (а.с.29).
11. Копія позовної заяви з додатками були надіслані відповідачеві за адресою, що вказана в позові. Згідно з поштовими повідомленням, відповідач отримав вказані документи 25 листопада 2021 року (а.с.32), проте жодних клопотань та відзиву від нього станом на день ухвалення рішення не надходило.
12. Ухвалою суду від 20 грудня 2021 року розгляд справи було відкладено на 11 січня 2022 року у зв'язку з неявкою відповідача (а.с.35).
13. Ухвалою суду від 11 січня 2022 року постановлено стягнути з відповідача в дохід державного бюджету України штраф у розмірі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 2481 грн. Судове засідання по справі відкладено на 9 лютого 2022 року та повторно зобов'язано відповідача в строк до 9 лютого 2022 року надати Шаргородському районному суду документи (а.с.42-43).
14. Відповідно до поштових повідомлень, відповідача двічі належним чином повідомлено про розгляд даної справи у суді (а.с.32, 36).
15. Таким чином, представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце його проведення, відзиву на позов не подавав. Відповідно до частини першої статті 281 ЦПК України 9 лютого 2021 року судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи (а.с.55).
ІV. Фактичні обставини встановлені Судом.
16. Згідно з копією трудової книжки серії НОМЕР_1 , 4 серпня 2020 року позивача було прийнято на роботу у ДП «НГК» Фактор» на посаду оператора заправних станцій та 28 червня 2021 звільнено з роботи за згодою сторін (а.с.9-10).
17. Відповідно до копії заяви від 19 липня 2021 року, позивач звернувся до відповідача з проханням надати довідку про кількість відпрацьованих ним днів, нараховану заробітну плату та її заборгованість, по місячно з 1 січня 2021 року по час видачі довідки. Відповідач отримав вказану заяву 22 липня 2021 року (а.с.11-13).
18. Згідно з копією виписки по картковому рахунку від 21 жовтня 2021 року, позивач 30 серпня 2021 року отримав заробітну плату за квітень 2021 року в сумі 2612 грн (а.с.14-15).
19. Відповідно до копії індивідуальних відомостей про застраховану особу - ОСОБА_1 , заробітна плата за квітень 2021 року становить в сумі 6490 грн, за травень 2021 року становить в сумі 6560 грн та за червень 2021 року становить в сумі 11730,14 (а.с.16-17).
20. Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
V. Оцінка Суду.
21. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
22. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
23. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
24. Згідно з статтею 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
25. Частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
26. Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.
27. Згідно з статтею 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але нерідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується на передодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу)працівника. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.
28. Судом встановлено, що позивач працював у відповідача з 4 серпня 2020 року по 28 червня 2021 року. В день звільнення позивача з ним повинен був здійснений повний розрахунок. В свою чергу відповідач не використав можливості і свого права заперечувати проти позову, надавати докази, які спростовують позовні вимоги.
29. Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
30. Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
31. В постанові від 27 березня 2013 року по справі № 6-15цс13 Верховний Суд України дійшов висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
32. Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
33. В даному випадку Суд звертає увагу на те, що представником позивача 9 лютого 2022 року подано заяву, в якій він навів розрахунок станом на день розгляду справи (див. пункт 8), проте відповідач отримавши заяву про часткове збільшення позовних вимог (а.с.53-54), жодним чином не відреагував, зважаючи на збільшену суму позовних вимог (див. пункт 7).
34. Здійснення розрахунків середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
35. Абзацом третім пункту 2 цього Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
36. Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
37. Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).
38. Аналогічна позиція щодо розрахунку розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку викладена у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року по справі № 6-195цс134.
39. При цьому з вищевикладеного вбачається, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, можуть проводитися з розрахунку відпрацьованих годин працівника, якщо це є доцільним.
40. Системний аналіз вищевикладених правових норм дозволяє суду дійти висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
41. Отже, у спірних правовідносинах з вини відповідача не був проведений повний розрахунок при звільненні з позивачем, при цьому відповідач не надав доказів на користь протилежного.
42. Визначаючи розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем, суд враховує, що позивач був звільнений 28 червня 2021 року, тобто в день, коли він знаходився на роботі, у зв'язку із чим розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем має обчислюватися з дня, наступного за днем звільнення позивача, що відповідає положенням статті 116 КЗпП України. Такий висновок суду обґрунтовується тим, що затримка розрахунку при звільненні починається не в день звільнення, а в день, наступний за днем звільнення, адже день звільнення є робочим днем і оплачується в загальному порядку. Отже, розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем має обчислюватися з 29 червня 2021 року по 9 лютого 2022 року, тобто по день ухвалення судового рішення.
43. Відповідно до абзацу п'ятого пункту 6 Постанови Пленуму Верховний Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», роз'яснено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податку на доходи фізичних осіб) є обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку і інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
44. З матеріалів справи вбачається, що середньоденна заробітна плата позивача складає 326,25 грн, (6490+6560=13050 грн - заробітна плата за останні два місяці; кількість робочих днів за квітень - травень 2021 року становить 40 днів; 13050/40=326,25 грн). За період з 29 червня 2021 року по 9 лютого 2022 року кількість робочих днів становить 157. Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача становить 51221,25 грн (326,25*157=51221,25), які підлягають стягненню з відповідача.
45. Судом встановлено, що в день звільнення позивачеві в порушення статті 116 КЗпП України не виплачені належні суми заробітної плати, що є підставою для стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі, а з урахуванням вимог статті 117 КЗпП України, є підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки.
46. Крім цього, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) зроблено правовий висновок, згідно якого суд має право зменшити розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, при цьому суду необхідно враховувати: 1) розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; 2) період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; 3) ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; 4) інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Отже, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника. При цьому суд вважає, що стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника у розмірі 51221,25 грн. відповідає меті дотримання розумного балансу між інтересами працівника та роботодавця.
47. Тому, враховуючи викладене, позовна вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 51221,25 грн, що відповідає наведеним розрахункам, а підстави для зменшення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника відсутні.
VІ. Розподіл судових витрат.
48. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
49. На підставі викладеного, суд вважає, що судові витрати у виді судового збору в сумі 908,00 грн (а.с.1) слід стягнути з відповідача на користь позивача.
З цих підстав,
Керуючись статтями 2, 4, 5, 10, 12, 13, 18, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України , Суд, -
1. Позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Нафтогазова компанія «Фактор» про стягнення заборгованості по заробітній платі та інших виплатах, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної та інших виплат при звільненні та судових витрат - задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Нафтогазова компанія «Фактор» на користь ОСОБА_1 22168 (двадцять дві тисячі сто шістдесят вісім) грн 14 коп. заборгованості по заробітній платі та інших виплатах.
3. Стягнути з Дочірнього підприємства «Нафтогазова компанія «Фактор» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з роботи з 29 червня 2021 року по 9 лютого 2022 року в сумі 51221 (п'ятдесят одна тисяча двісті двадцять одна) грн 25 коп.
4. Стягнути з Дочірнього підприємства «Нафтогазова компанія «Фактор» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн.
5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Відповідач може подати заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії заочного рішення.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повне рішення суду виготовлено 15 лютого 2022 року.
Ім'я (найменування) сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, паспорт серії НОМЕР_2 , ід.№ НОМЕР_3 , мешканець АДРЕСА_2 .
Представник позивача: адвокат Костриця Володимир Сергійович, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №472, видане не підставі рішення Вінницької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 24 листопада 2005 року №9, діє на підставі ордеру серії ВН №174489 від 16 листопада 2021 року та договору про надання правової (правничої) допомоги та представництва від 16 листопада 2021 року;
Відповідач: Дочірнє підприємство «Нафтогазова компанія «Фактор», код ЄДРПОУ 36555818, місцезнаходження вул. Жилянська, 9-11, м. Києві.
Головуючий суддя Андрея РОЗДОРОЖНА