ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/18065/20
провадження № 2/753/2518/21
"13" вересня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т. О. з секретарями судового засідання Кримчук Я. Р., Кирик К. С. за участі: позивача ОСОБА_1 , представників позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відповідача ОСОБА_4 , його представника ОСОБА_5 , представника відповідача ОСОБА_6 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залу суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди, завданих дорожньо-транспортною пригодою,
І. Стислий виклад позицій учасників справи.
У жовтні 2020 р. ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 (далі також - ОСОБА_4 , винуватець ДТП, відповідач 1) та Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі також - ПАТ «НАСК «Оранта», страхова компанія, страховик, відповідач 2) про стягнення у солідарному порядку матеріального збитку, завданого дорожньо-транспортною пригодою, в сумі 54 137,28 грн., та до ОСОБА_4 про стягнення витрат, пов'язаних з оцінкою автомобіля, в сумі 2 500 грн. та відшкодування моральної шкоди в сумі 50 000 грн.
Позов обґрунтований такими обставинами. 08.08.2020 у м. Ірпінь сталася дорожньо-транспортна пригода (далі також - ДТП) за участю автомобілів «Мазда», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 та «Форд», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить позивачу на праві власності. Постановою Ірпінського міського суду від 09.09.2020 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 на момент вчинення ДТП була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта», яке здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 99 572 грн. Проте вказана сума не покриває повною мірою завданих позивачу збитків, оскільки відповідно до складеного на його замовлення Звіту про оцінку від 24.09.2020 № 231/09-ТЗ вартість завданого йому матеріального збитку становить 196 924,32 грн., а ринкова вартість автомобіля у пошкодженому стані - 43 215,04 грн. Отже з огляду на те, що внаслідок ДТП належний позивачу транспортний засіб був фізично знищений, а розмір завданих йому збитків становить 153 709,28 грн., відповідачі мають відшкодувати позивачу збиток в сумі 54 137,28 грн. Окрім того за рахунок винуватця ДТП підлягають відшкодуванню витрати позивача на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 2 500 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 8 400 грн.
Вимоги про відшкодування моральної шкоди мотивовані тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач зазнав фізичних травм, а фактичне знищення автомобіля призвело до зміни звичного ритму його життя та життя його сім'ї, зокрема, його вагітної дружини, яка вимушена була пересуватися містом на таксі або пішки, і була позбавлена можливості оперативно дістатись до медичного закладу, та діда і баби, які проживають у м. Дніпро і в силу похилого віку потребують піклування. Окрім того позивачу довелося витрачати час та кошти на юридичні консультації, підготовку процесуальних документів та вчинення інших дій, які не потрібно було б вчиняти, якби його законні права та інтереси не були порушені.
Відповідач ОСОБА_4 позов не визнав та на обґрунтування заперечень послався на те, що належний позивачу транспортний засіб було придбано у США в пошкодженому стані та згідно з митною декларацією його вартість становила 2 200 дол. США. При складанні звіту залученим позивачем оцінювачем не було ураховано раніше отримані автомобілем пошкодження, що зменшує розмір його початкової вартості та впливає на коефіцієнт фізичного зносу, а тому наданий позивачем звіт не є належним доказом та складений з порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
Вимоги про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_4 визнав частково та мотивував свої заперечення тим, що позивач не обґрунтував та не довів факт заподіяння йому моральної шкоди у заявленому розмірі. Вказав, що в момент ДТП дружина позивача в автомобілі не перебувала, відстань від будинку позивача до ТОВ «Первоцвіт», де його дружина перебувала на обліку, становить 3 хвилини пішого ходу та не надано доказів отриманих позивачем внаслідок ДТП травм і того, що до ДТП ним здійснювалось систематичне піклування за родичами похилого віку.
Заперечення ПАТ «НАСК «Оранта» проти позову мотивовані тим, що страховою компанією належним чином, в повному обсязі та відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було здійснено виплату страхового відшкодування. Розмір страхового відшкодування визначено після огляду пошкодженого транспортного засобу, за результатами якого складено дослідження № АЕ5067 МХ-2. Відповідно до дослідження завданий в результаті ДТП збиток склав 161 172 грн., що дорівнює ринковій вартості автомобіля до ДТП. Претензій чи зауважень до проведеного огляду позивач не пред'являв і своїм підписом в акті огляду підтвердив його правильність, повноту і належну фіксацію результатів. Згідно із зобов'язуючою пропозицією із визначення вартості майна залишкова вартість транспортного засобу склала 59 100 грн. Таким чином у відповідності з вимогами чинного законодавства розмір страхового відшкодування по зазначеному випадку розрахований як різниця між вартістю транспортного засобу до і після ДТП, зменшена на суму франшизи (2 500 грн.). Наданий позивачем Звіт про оцінку від 24.09.2020 не був узгоджений страховою компанією, про що позивача було повідомлено листом від 29.10.2020. Суттєвим зауваженням до вказаного звіту є невірне встановлення значення додаткового зменшення ринкової вартості КТЗ, а саме: замість 10%, яке застосовується у тому випадку, коли ремонтом відновлювались три і більше складових кузова, оцінювач застосував відсоток додаткового зменшення ринкової вартості КТЗ на рівні 4%.
ІІ. Рух справи, заяви (клопотання) учасників справи та процесуальні дії суду.
Ухвалою від 05.01.2021 відкрито провадження за цим позовом та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання на 11.05.2021 (а.с. 96-97).
05.05.2021 від відповідача 1 надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (а.с. 103).
05.05.2021 від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 105-107).
В судовому засіданні 11.05.2021 суд залишив без задоволення заяву відповідача 1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, заслухав вступні промови учасників справи, дослідив письмові докази та оголосив перерву в судовому засіданні до 13.09.2021 (а.с. 132).
12.05.2021 від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 134-142).
24.05.2021 від позивача надійшли відповіді на відзиви відповідачів 1 та 2 (а.с. 158-160, 162-165).
13.09.2021 суд заслухав додаткові пояснення учасників справи, вийшов до нарадчої кімнати, після виходу з якої оголосив вступну та резолютивну частини рішення (а.с. 176 ).
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.
08.08.2020 у м. Ірпінь на вул. Виговського сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Мазда», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 та «Форд», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Автомобіль «Форд», д.н.з. НОМЕР_2 , належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 (а.с. 11)
Вказаний транспортний засіб був ввезений в Україну з США у травні 2018 р. у пошкодженому стані (після ДТП) та мав пошкодження капота, боковини задньої правої, бампера переднього, демпфера та підсилювача бампера переднього, верхньої та нижньої граток бампера переднього, обох фар, радіатора, конденсатора, верхнього та нижнього вітрових обтічників радіатора, замикаючої балки та переднього правого підсилювача щитка, що підтверджується наданим відповідачем ОСОБА_4 звітом з незалежного додатку «АвтоНомера» (а.с. 145-151), і не спростовано позивачем.
Постановою судді Ірпінського міського суду Київської області від 09.09.2020 у справі № 367/5425/20 ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні вказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 12).
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Мазда», д.н.з. НОМЕР_3 , була застрахована ПАТ «НАСК «Оранта» відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/7805761 з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 130 000 грн. та франшизою в сумі 2 500 грн. (а.с. 14)
10.08.2020 позивач звернувся до ПАТ «НАСК «Оранта» з повідомленням про ДТП та із заявою про страхове відшкодування, у якій просив оцінити та відшкодувати збитки, завдані внаслідок ДТП, по калькуляції, складеній у відповідності до вимог пункту 36.2. статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» спеціалістом (або уповноваженою особою) страховика (а.с. 16).
17.08.2020 представником страхової компанії за участю позивача було проведено огляд транспортного засобу, результати якого зафіксовані у протоколі (акті) огляду транспортного засобу (а.с. 112).
На підставі протоколу (акту) огляду транспортного засобу було складене дослідження № АЕ5067 МХ-2 від 25.08.2020, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Форд», д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП, становить 161 172 грн., що дорівнює його ринковій вартості до ДТП (а.с. 123-125).
Згідно із зобов'язуючою пропозицією із визначення вартості майна залишкова вартість транспортного засобу склала 59 100 грн. (а.с. 109).
Страховим актом № ОЦВ-20-32-32174/1 від 21.09.2020 (а.с. 115, 116) страхова компанія визнала ДТП страховим випадком та визначила розмір страхового відшкодування виходячи з встановленої вищевказаним дослідженням вартості матеріального збитку (161 172 грн.), зменшеної на залишкову вартість транспортного засобу після ДТП (59 100 грн.) та на суму франшизи (2 500 грн.)
07.10.2020 страхова компанія здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі 99 572 грн. (а.с. 17).
Як установив суд, позивач не погодився з визначеним страховою компанією розміром страхового відшкодування та 23.09.2020 уклав з ТОВ «Пасат Консалтинг Груп» договір про проведення автотоварознавчого дослідження, за яке сплатив 2 500 грн. (а.с. 19, 20).
На виконання умов цього договору 24.09.2020 було складено Звіт № 231/09-ТЗ про вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу, та Звіт № 231-1/09-ТЗ прооцінку транспортного засобу, відповідно до яких вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Форд», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 196 924,32 грн., а дійсна ринкова вартість цього транспортного засобу після ДТП - 43 215,04 грн. (а.с. 21-57, 58-66).
У жовтні 2020 р. позивач звернувся до ПАТ «НАСК «Оранта» із заявою про доплату страхового відшкодування на підставі звіту ТОВ «Пасат Консалтинг Груп», проте страхова компанія відмовила у задоволенні цієї заяви пославшись на те, що у наданому позивачем звіті невірно визначено вартість транспортного засобу до ДТП та відсутня його оцінка після ДТП (а.с. 118).
ІV. Мотивувальна частина.
Норма частини 6 статті 82 ЦПК України визначає, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до положень статті 1166 ЦК України, яка встановлює загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За приписами частини 2 статті 1187, частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, при цьому шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах.
Згідно статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Збитками є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (стаття 22 ЦК України).
Правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відповідно до статті 979 цього Кодексу за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
Відповідно до статті 5 Закону № 1961-IV об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-IV).
Відповідно до положень статті 12 Закону 1961-IV страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, яка встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
За приписами пункту 22.1 статті 22 Закону 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Стаття 28 Закону 1961-IV визначає, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого - це шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Згідно пункту 34.2. статті 34 Закону 1961-IV протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Відповідно до статті 35 Закону 1961-IV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування установленого зразка.
Положеннями пункту 36.2 статті 36 Закону 1961-I передбачено, що страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;
Зі змісту заяви про страхове відшкодування, яка була подана ще до огляду належного позивачу транспортного засобу, вбачається, що позивач просив оцінити шкоду, завдану ДТП, на підставі калькуляції, складеної у відповідності до вимог пункту 36.2 статті 36 Закону 1961-I спеціалістом (або уповноваженою особою) страховика.
Доказів, які б свідчили про те, що після проведення огляду транспортного засобу позивач наполягав на проведенні оцінки чи експертизи пошкодженого майна незалежним оцінювачем (експертом), суду не надано, а відтак є необґрунтованими доводи позивача про порушення страховою компанією порядку оцінки шкоди.
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 цього Закону, якою встановлено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим.
Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.
За обставинами справи установлено, що страхова компанія на виконання умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів забезпечила проведення у встановлений строк та у передбаченому законом і погодженому з позивачем порядку огляд пошкодженого транспортного засобу і оцінку шкоди,здійснила розрахунок страхового відшкодування та виплатила його.
Між сторонами немає спору з приводу наслідків дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої відбулося фізичне знищення належного позивачу транспортного засобу, проте існує спір щодо розміру належного позивачу страхового відшкодування.
Вимоги позивача ґрунтуються на складених на його замовлення Звітах про оцінку шкоди, відповідно до яких вартість транспортного засобу до його пошкодження у ДТП складає 196 924,32 грн., а його залишкова (утилізаційна) вартість після ДТП - 43 215,04 грн.
Натомість страхова компанія визначила розмір страхового відшкодування на підставі даних замовленого нею Дослідження з визначення розміру збитку та зобов'язуючої пропозиції, згідно з якими вартість транспортного засобу до його пошкодження у ДТП складає 161 172 грн., а його залишкова вартість після ДТП - 59 100 грн.
Даючи оцінку наведеним доказам, суд керується положеннями Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-ІІІ (далі - Закон № 2658-ІІІ), який визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні.
Відповідно до статті 2 Закону № 2658-ІІІ оцінка майна, майнових прав та професійна оціночна діяльність регулюються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами з оцінки майна, що не суперечать йому.
Оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності (частина 1 статті 3 Закону № 2658-ІІІ).
Стаття 9 Закону № 2658-ІІІ встановлює, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.
До таких нормативно-правових актіввідноситься, зокрема, Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 1074/8395 в редакції Наказу від 24.07.2009 № 1335/5/1159 (далі - Методика).
Вимоги Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ) у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин (пункт 1.3.).
Таблиця 4.1. Додатку 4 до Методики, що має назву «Додаткове збільшення (зменшення) ринкової вартості КТЗ», містить перелік факторів, що впливають на процент зменшення вартості КТЗ, та визначає значення додаткового зменшення ринкової вартості КТЗ у процентному співвідношенні. До таких факторів належать, зокрема, попередні ремонти кузовних складових КТЗ, а саме: у разі відновлення трьох і більше складових кузова значення проценту зменшення вартості КТЗ становить 10%, а у разі відновлення не більше двох складових кузова - 4%.
Дослідженням наданого позивачем Звіту про вартість матеріального збитку установлено, що при визначенні вартості збитку застосоване не релевантне значення додаткового зменшення ринкової вартості транспортного засобу, а саме: замість показника на рівні 10% (з урахуванням наявних у системі Аудатекс відомостей про відновлення попереднім ремонтом більше трьох складових кузова) оцінювачем застосовано показник на рівні 4%.
З урахуванням наведеного суд відхиляє надані позивачем Звіти про оцінку збитку та вартість залишкової вартості транспортного засобу після ДТП як недопустимі і недостовірні докази та покладає в обґрунтування рішення Дослідження № АЕ5067 МХ-2 від 25.08.2020, яке було складене за замовленням страхової компанії з урахуванням даних про обсяг і характер пошкоджень, встановлених під час огляду належного позивачу автомобіля, з якими позивач погодився, про що свідчать його підпис у протоколі огляду транспортного засобу.
Допустимих доказів на спростування даних отриманої страховою компанією зобов'язуючої пропозиції суду не надано, а відтак суд вважає доведеним, що вартість транспортного засобу у пошкодженому стані становить 59 100 грн.
Зважаючи на викладене, вимоги ОСОБА_1 до ПАТ НАСК «Оранта» суд визнає необґрунтованими і недоведеними та відмовляє у їх задоволенні.
Оскільки розмір належного позивачу страхового відшкодування у відповідності з вимогами статті 12 Закону 1961-IV було зменшено на суму встановленої договором франшизи, на ОСОБА_4 як на винуватця ДТП покладається обов'язок сплатити суму франшизи на користь позивача.
З огляду відхилення замовленої позивачем на власний розсуд та без належних на те підстав альтернативної оцінки вартості збитку, підстав для відшкодування її вартості за рахунок відповідача ОСОБА_4 судом не встановлено.
При вирішенні вимог про відшкодування моральної шкоди суд керується положеннями статті 23 ЦК України, яка закріплює загальні положення про відшкодування моральної шкоди визначаючи, що моральна шкода полягає зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна, та статті 1167 цього Кодексу, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі, неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
З наданих позивачем медичних документів вбачається, що внаслідок потрапляння у ДТП було завдано шкоди його здоров'ю (а.с. 77), а відтак є очевидним спричинення йому фізичного болю та пов'язаних з ушкодженням здоров'я фізичних і душевних страждань.
Суд також визнає обґрунтованими доводи позову про спричинення позивачу душевних страждань і переживань, зумовлених знищенням цінного майна, що призвело до змін у звичному способі його життя та життя його дружини, яка на час ДТП перебувала у стані вагітності, оскільки вони втратили можливість користуватися автомобілем та змушені були витрачати час, зусилля та власні кошти на збирання необхідних документів, звернення до страхової компанії та до суду, щоб довести порушення своїх прав.
Оскільки полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та нормами Закону 1961-IV відшкодування моральної шкоди страховиком не передбачено, саме ОСОБА_4 як винуватець ДТП повинен відповідати за завдану його винними неправомірними діями моральну шкоду.
09.09.2020 відповідач ОСОБА_4 видав позивачу власноручну розписку, відповідно до якої зобов'язався відшкодувати шкоду в розмірі 1500 дол. США у тримісячний строк (а.с. 91).
В суді ОСОБА_4 підтвердив, що саме така сума була узгоджена з позивачем, а тому вказану розписку суд покладає в основу свого рішення та вважає, що еквівалент 1500 дол. США у перерахунку на національну валюту України за офіційним курсом на дату ухвалення рішення (25,83 грн. за 1 дол. США) є обґрунтованим і справедливим розміром компенсації за заподіяну моральну шкоду.
ІV. Розподіл судових витрат між сторонами.
Стаття 141 ЦПК України визначає, що у разі часткового задоволення позову судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач заявив вимоги на суму 106 637,28 грн. та поніс витрати на сплату судового збору в розмірі 1 066,37 грн.
Отже ураховуючи, що позов задоволений на 41 259 грн. (2500+38750), тобто на 39/100 частин від заявлених вимог (41 250х100/106637,28), на відповідача ОСОБА_4 слід покласти 39/100 частин сплаченого позивачем судового збору, що становить 415,88 грн. (1 066,37х39%).
На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_5 ) матеріальний збиток в сумі 2 500 грн., 38 750 грн. на відшкодування моральної шкоди та судовий збір в сумі 415,88 грн., а усього 41 665 гривень 88 копійок.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування матеріального збитку, завданого дорожньо-транспортною пригодою.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя:
Повне рішення складене 14.02.2022.