11 лютого 2022 року справа № 580/4201/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, Державної судової адміністрації України, третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
29.09.2020 до Черкаського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області (далі - відповідач 1), Державної судової адміністрації України (далі - відповідач 2), третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області щодо нарахування та виплати судді Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 20 травня 2020 року із застосуванням ст.29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області нарахувати та виплатити суддівську винагороду судді Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 20 травня 2020 року, обчисливши її відповідно до ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що його суддівська винагорода у період з 18.04.2020 по 20.05.2020 протиправно виплачувалась з урахуванням обмеження, встановленого ст.29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, що є порушенням права на отримання суддівської винагороди у розмірі, визначеному ст.135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”. Позивач вважає, що Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” від 13 квітня 2020 року №553-IX, яким Закон України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” доповнено статтею 29 в частині обмеження розміру суддівської винагороди суперечить Конституції України, у зв'язку із чим не може застосовуватися при її нарахуванні.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 24.12.2020 вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Відповідач проти позовних вимог заперечив надавши до суду відзив на позовну заяву в якому вказано, що як розпорядник коштів нижчого рівня не мав правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету та без застосування обмежень, встановлених Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” (у редакції Закону №553-ІХ). Крім того, положеннями статті 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” та пункту 10 Прикінцевих положень Закону №553-ІХ не вносяться зміни до умов оплати праці. Зазначено також, що за змістом статті 152 Конституції України, рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення. Крім того, вказано, що відповідач не є головним розпорядником коштів, і як бюджетній установі йому не виділялися кошти на виконання рішень судів, у зв'язку із чим відповідача не може бути зобов'язано здійснити виплату невиплаченої суддівської винагороди.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області надала до суду письмові пояснення, в яких вказано, що органи Казначейства виконують виключно рішення суду, що передбачають стягнення коштів з боржника на користь фізичної чи юридичної особи, або Державного бюджету України. Зазначено, що позивач у позові просить нарахувати та сплатити невиплачену частину суддівської винагороди за липень 2020 року, натомість органи Казначейства не виконують рішення зобов'язального характеру, у зв'язку із у разі задоволенні позову, рішення суду не вплине на права та обов'язки третьої особи.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 адміністративний позов задоволено частково, а саме стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області на користь ОСОБА_1 суму нарахованої, але не виплаченої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 20 травня 2020 року, у розмірі 55 705 грн. 61 коп. з відрахуванням обов'язкових податків і зборів.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2021 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 скасовано та ухвалено нове, яким адміністративний позов задоволено частково, а саме визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 20.05.2020 із застосуванням ст. 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 р.». В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 20.10.2021 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2021 скасовано, а справу №580/4201/20 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
02.11.2021 справа №580/4201/20 надійшла до Черкаського окружного адміністративного суду та шляхом автоматизованого розподілу передана на розгляд судді Кульчицькому С. О.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 прийнято до свого провадження адміністративну справу №580/4201/20.
18.11.2021 від позивача на адресу суду надійшла заява про зміну предмету позову в якій позивач просив розглянути позовну заяву в межах позовних вимог в наступній редакції:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області щодо нарахування та виплати судді Придніпроського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 20 травня 2020 року із застуванням ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;
- стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 суму не виплаченої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 20 травня 2020 року, у розмірі 55 705 (п'ятдесят п'ять тисяч сімсот п'ять) гри. 61 коп. з відрахуванням обов'язкових податків і зборів;
- рішення в частині стягнення суддівської винагороди у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 49 739,72 грн допустити до негайного виконання.
Ухвалою суду від 18.11.2021 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Державну судову адміністрацію України.
06.12.2021 на адресу суду від Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області надійшли пояснення щодо заяви про зміну предмету позову в яких вказано, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-ІХ затверджена бюджетна програма КПКВК 0501150 І "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів" з загальним фондом у розмірі 3 млн грн, головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України. Таким чином, Законом №294-ІХ передбачений спосіб виконання подібних судових рішень, а саме - шляхом стягнення коштів з Державного бюджету України за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів".
Усною ухвалою суду від 02.12.2021, занесеною до протоколу підготовчого засідання, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та оголошено перерву у підготовчому засіданні.
Ухвалою суду від 11.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
У судове засідання призначене на 09 год 00 хв 04.02.2022 сторони не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Згідно ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно з 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження це розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Беручи до уваги неявки в судове засідання сторін, відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.
Постановою Верховної Ради України від 21.05.2015р. №479-VIIІ позивача обрано на посаду судді Придніпровського районного суду м. Черкаси безстроково.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 19.05.2020р. №1400/о/15-20 звільнено позивача з посади судді Придніпровського районного суду м. Черкаси у зв'язку з поданням заяви про відставку та наказом Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.05.2020р. №2-о відраховано позивача зі штату суду.
Згідно листа Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області від 02.10.2020р. №01-156620, різниця у розмірі нарахованої суддівської винагороди, згідно положень ст. 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та розміру фактично виплаченого, згідно положень Закону №553-ІХ, за період з 18.04.2020 по 20.05.2020 склала: у квітні 2020 року - 21645,33 грн., у травні 2020 року - 34060,28 грн.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо виплати позивачу суддівської винагороди у період з 18 квітня 2020 року по 20 травня 2020 року із застосуванням обмеження нарахування до 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Згідно ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
У свою чергу частиною 1 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Указана норма кореспондує згаданим вище приписам ч. 2 ст. 130 Конституції України.
Отже, розмір суддівської винагороди, у тому числі будь-які його обмеження, можуть визначатися виключно Законом України “Про судоустрій і статус суддів”.
Разом з тим, 12.03.2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19”, якою з 12.03.2020 року на всій території України встановлено карантин, кінцева дата якого з урахуванням внесених до вказаної Постанови змін неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину.
Крім того, 18.04.2020 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік” від 13.04.2020 року № 553-IX, яким Закон України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” доповнено статтею 29 наступного змісту:
“Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.
Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині 1 цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті).”.
Відповідно частин 1-4 статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.
Отже, адміністративний суд при вирішенні спору повинен застосувати правовий акт, який має вищу юридичну силу, яким у спірних правовідносинах є Конституція України, а саме частина 2 статті 130 останньої. При цьому, рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 року №10-р/2020 положення частини 3 статті 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” визнані неконституційними.
У контексті наведеного та з огляду на нормативну регламентацію спірних правовідносин суд звертає увагу, що Закон України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” не є Законом про судоустрій, виключно яким відповідно до ч. 2 ст. 130 Конституції України може встановлюватися розмір винагороди судді. Відтак застосування його положень при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди Позивача з нормами Конституції України як нормами прямої дії не узгоджувалося.
Отже, набрання 18.04.2020 чинності Законом України “Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік” від 13.04.2020 року № 553-IX, яким Закон України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” доповнено статтею 29, не змінило правове регулювання правовідносин з нарахування та виплати суддівської винагороди, а тому у Відповідача були відсутні передбачені Конституцією України чи Законом України “Про судоустрій і статус суддів” підстави для обмеження розміру суддівської винагороди.
Таким чином, обмеження виплати позивачеві, починаючи з 18.04.2020 суддівської винагороди розміром, що не перевищує десять прожиткових мінімумів на підставі статті 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” з урахуванням змін, внесених Законом України “Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік” від 13.04.2020 року № 553-IX, було неправомірним.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суду у постанові від 20.10.2021 у даній справі.
Разом з тим, направляючи дану справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд вказав, що для правильного вирішення цієї справи суди попередніх інстанцій мали б з'ясувати також правовий (звідси і процесуальний) статус ДСА України (через призму її компетенції щодо розпорядження бюджетними коштами, виділеними на фінансування судів) у застосуванні обмежень при виплаті суддівської винагороди (позивачу), передбачених частинами першою, третьою статті 29 Закону № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ), адже ТУ ДСА України у Черкаській області як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня може здійснювати свої повноваження виключно в межах тих асигнувань, які ДСА затвердила у його кошторисі (на 2020 рік).
Так, згідно частин третьої, четвертої статті 148 Закону № 1402-VIII ДСА здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА. Відповідно ж до статті 149 Закону № 1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Відповідно до Інструкції щодо застосування кодів економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 №333 (зі змінами), виплата суддівської винагороди як і заробітної плати працівникам апарату суду у 2020 році здійснювалась за кодом економічної класифікації видатків (далі - КЕКВ) 2111 "Заробітна плата".
Листом Державна судова адміністрація України від 19.07.2021 №10-14005/21 повідомила, що кошторисні призначення Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області для місцевих загальних судів за зазначеним кодом станом на 31.12.2020 становили 171 410,607 тис. гривень. Зміни до кошторису Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області стосовно зменшення бюджетних асигнувань за КЕКВ 2111 "Заробітна плата" Державною судовою адміністрацією України у 2020 році не вносились.
Бюджетні асигнування, передбачені кошторисом на 2020 рік Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України у Черкаській області за КПКВК 0501020 "Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя", за КЕКВ 2111 "Заробітна плата" у сумі 171 410,607 тис. грн, відкриті в повному обсязі.
З аналізу викладеного слідує, що виплата суддівської винагороди (відповідачем) із застосуванням обмежень, передбачених статтею 29 Закону № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ), не обумовлена, зменшенням обсягу бюджетних асигнувань Державною судовою адміністрацією України.
Вказане свідчить, що Територіальне управління Державної судової адміністрації у Черкаській області річний обсяг оплати праці для виплати суддівської винагороди у сумі 171 410,607 тис грн використав не в повному обсязі, а різницю використав на оплату праці працівників.
Отже в даному випадку Територіальне управління Державної судової адміністрації у Черкаській області розпорядилося виділеними коштами з урахуванням обмежень, які встановлені статтею 29 Закону №294-IX (зі змінами, внесеними Законом №553-IX) та не виплатило її за наявності достатнього фінансування головним розпорядником - Державною судовою адміністрацією України.
З огляду на зазначене належним відповідачем у справі є Територіальне управління Державної судової адміністрації у Черкаській області, а ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоотриману суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 20 травня 2020 року, у розмірі 55 705, 61 грн у відповідності до статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”.
Щодо правового статусу Державної судової адміністрації України слід зазначити, що дана юридична особа, як головний розпорядник бюджетних коштів приймає безпосередню участь у механізмі фінансування видатків на виплату суддівської винагороди, оскільки визначає обсяг видатків розпорядників нижчого рівня на ці потреби, а тому саме Державна судова адміністрація України як суб'єкт владних повноважень має відповідати за погашення заборгованості, яка виникла внаслідок невиплати судді у повному обсязі суддівської винагороди.
За приписами частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки, сума, що стягується є періодичною та здійснюються з Державного бюджету України, наявні підстави для негайного виконання рішення суду у межах стягнення суми за один місяць.
Судові витрати зі сплати судового збору розподілу не підлягають, оскільки позивач звільнений від його сплати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області (18015, м. Черкаси, вул. Гоголя, буд. 316, код ЄДРПОУ 26261092) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму нарахованої, але не виплаченої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 20 травня 2020 року у розмірі 55 705 (п'ятдесят п'ять тисяч сімсот п'ять) гривень 61 копійка з відрахуванням обов'язкових податків і зборів.
Рішення суду в частині стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області на користь ОСОБА_1 суддівської винагороди за один місяць допустити до негайного виконання.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення виготовлено 11 лютого 2021 року.
Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ