Справа № 569/9123/17
1-кс/569/551/22
02 лютого 2022 року м. Рівне
Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про встановлення процесуальних строків у кримінальному провадженні (в порядку ст.28 та 114 КПК України),-
Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням про встановлення процесуальних строків у кримінальному провадженні (в порядку ст.28 та 114 КПК України).
В обґрунтування клопотання вказав, що на досудовому розслідуванні в Рівненському ВП ГУНП у Рівненській області (слідчий ОСОБА_5 та процесуальний прокурор ОСОБА_6 )знаходяться матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015180010000142 від 24.11.2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.358, ч.3 ст. 190 КПК України.
Як слідує із витягу Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015180010000142, вказане кримінальне провадження було зареєстровано ще 24.11.2015 року.
29.12.2020р - через п'ять років - слідчий ОСОБА_5 склав та підписавповідомлення про підозру, та 30.12.2020рнамагався його вручитиматері ОСОБА_4 - ОСОБА_7 .
Після цього, 31.12.2020р., 11.02.2021, 16.04.2021р. постановами слідчим РУП ГУНП в Рівненській області капітаном поліції ОСОБА_5 дане кримінальне провадження зупинялось та оголошувався підозрюваний ОСОБА_4 у розшук.
Ухвалами слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 28.01.2021р. та 29.11.2021р.вищевказані постанови слідчого про зупинення кримінального провадження та оголошення підозрюваного у розшук - скасовані. Вказані ухвали набрали законної сили.
При цьому слідчий суддя у всіх цих ухвалах, прийшов до висновку, що орган досудового слідства не з'ясовував фактичне місце проживання ОСОБА_4 , та безпідставно, в порушення вимог ч.3 ст.111, ч.ч.1, 2 ст.135, ч.1 ст.136, здійснив нібито вручення повідомлення про підозру особі, яка не є належним суб'єктом, що має наслідком не врученням підозри ОСОБА_4 , та є юридично нікчемною, отже такою, що будь яких юридичних наслідків не породжує.
Слідчим та процесуальним прокурором по даному кримінальному провадженню грубо порушені вимоги ч.7 ст.135 КПК України, які із врахування ч.3 ст.111, ч.ч.1, 2 ст.135, ч.1 ст.278 КПК України, передбачають процедуру вручення повідомленняпро підозру особі, яка проживає за кордоном, а самевручається згідно з міжнародним договоромпро правову допомогу, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, ….
Саме такий Договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах був підписаний 24.05.1993р., ратифікований Постановою ВР від 04.02.1994р, та набув чинності 14.08.1994р..
В матеріалах кримінального провадження, наявні письмові докази, про те, що ОСОБА_4 більше 5 років проживає у Республіці Польща, і не проживає в АДРЕСА_1 , що зобов'язувало орган досудового слідства діяти відповідно до ч.7 ст. 135 КПК України.
Як слідує із оскаржуваної постанови, 10.12.2021р. слідчим за погодженням із прокурором у відповідності до вимог ст.552 КПК України складено запит про надання міжнародної правової допомоги, який направлено до Республіки Польща, для вручення ОСОБА_4 повідомлення про підозру, пам'ятки, інших дій. Вказані дій були виконані лише через 6 років із дня відкриття кримінального провадження, при тому, що орган досудового слідства був обізнаний про те, що ОСОБА_4 постійно проживає у Республіці Польща, та при цьому,у оскаржуваній постанові вказані обставини відображення не знайшли..
06.12.2021р. на ім'я слідчого СВ Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області капітана поліції ОСОБА_5 було подано клопотання про закриття кримінального провадження від 04.12.2021р., та яке було проігнороване та відповіді на нього дано не було.
28.12.2021р. на електронну адресу Рівненської окружної прокуратури, процесуальному прокурору ОСОБА_6 була направлена Скарга на недотримання розумних строків досудового розслідування та зобов'язання прийняття відповідного процесуального рішення.
10.01.2022р. на електронну поштуадвоката, а 11.01.2022р. поштовим відправленням було отримано копію Постанови про відмову в задоволенні клопотання від 30.12.2021р. прокурора ОСОБА_6 .
У зв'язку з тривалим (більше 6 років) розслідуванням даного кримінального провадження та обмеженнями у правах та свободах ОСОБА_4 , звертаємось до слідчого судді із даним клопотанням про встановлення органу досудового слідства процесуальних строків у даному кримінальному провадженні для завершення проведення досудового розслідування і прийняття відповідного процесуального рішення, з огляду на наступне:
По даному кримінальному провадженню, як зазначалось вище, відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені 24.11.2015 року.
В ухвалі слідчого судді від 29.11.2021р. по справі №569/9123/17, суд констатував, «що загальний строк досудового розслідування по кримінальному провадженню №42015180010000142 від 24.11.2015 року по підозрі ОСОБА_4 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 358, ч.3 ст.190 КПК України, передбачений ст.219 КПК України, та із врахуванням вимог ч.3 цієї статті, яка передбачає, що строк «із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею включається у строки, передбачені, цією статтею» - є закінченим.»
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 своє клопотання підтримав та просив його задоволити в повному обсязі.
Прокурор та слідчий в судове засіданні не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Крім того, виконувачем обов'язків керівника Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_8 подано клопотання в якому просить відкласти судове засідання на іншу дату у зв'язку з тим , що слідчий ОСОБА_5 перебуває у відпустці, а прокурор ОСОБА_6 приймає участь в розгляді Рівненським апеляційним судом клопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
Однак, підтверджуючих доказів про не можливість прибути в судове засідання слідчого та прокурора виконувачем обов'язків керівника Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_8 не долучено.
Дослідивши клопотання та долучені до нього документи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що на досудовому розслідуванні в Рівненському ВП ГУНП у Рівненській області (слідчий ОСОБА_5 та процесуальний прокурор ОСОБА_6 )знаходяться матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015180010000142 від 24.11.2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.358, ч.3 ст. 190 КПК України
Ухвалами слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 28.01.2021р. та 29.11.2021р. постанови слідчого про зупинення кримінального провадження та оголошення підозрюваного у розшук - скасовані. Вказані ухвали набрали законної сили.
Відповідност.8КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Частинами 1, 2статті 28КПК України визначено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.
Частиною 6 статті 28 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені цим Кодексом.
Процесуальні строки визначаються ч. 1ст. 113 КПК Українияк встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.
Частинами 1, 2ст. 114 КПК Українизазначено, що для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження.
Будь-які строки, що встановлюються прокурором, слідчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого цим Кодексом, та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист.
Таким чином, до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях, віднесених до їх підсудності, в тому числі щодо розумності строків вчинення передбаченихКПК Українипроцесуальних дій або прийняття процесуальних рішень сторонами у кримінальному провадженні.
Такий висновок узгоджується з позицією Касаційного кримінального суду Верховного Суду. Так Друга судова палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 18.10.2019 (справа № 757/37346/18-к, провадження № 51-1329кмп19) вказала про те, що ч. 6 ст. 28 КПК України містить спеціальну норму, за якою підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені цим Кодексом. Ця норма кореспондує із положеннями частин 1, 2 ст. 114 КПК України. Передбачений ч. 2 ст. 28 КПК України обов'язок слідчого судді стежити за дотриманням розумного строку при розгляді питань, віднесених до його компетенції, не виключає можливості розгляду ним клопотань, поданих на підставі ч. 6 ст. 28 КПК України, та встановлення для сторін кримінального провадження процесуальних строків відповідно до положень ст. 114 КПК України.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 КПК України, досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до положень п. 18 ч.1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні…».
Таким чином, законодавець чітко визначив роль слідчого судді у системі кримінального судочинства: забезпечити, аби правоохоронні органи під час здійснення наданих їм повноважень не порушували права, свободи і інтереси особи.
Вказане також міститься у правових висновках Верховного Суду, зокрема у постанові від 25.03.2021р. у справі №227/3052/19 (провадження №61-22337св19), де зазначено, що «суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності.»
Кримінальне процесуальне законодавство за своєю суттю складає корпус положень, які обмежують свободу дій держави при розслідувані злочинів. Сенс кримінального процесуального законодавства у демократичній країні полягає в тому, щоб збалансувати цей легітимний інтерес у розслідуванні злочинів з іншими - не менш важливими - цінностями і інтересами суспільства: захистом від надмірного втручання держави в приватну сферу, захистом від свавілля, цінністю особистої свободи, запобіганню приниженню гідності, цінністю сімейних зв'язків, свободою підприємницької діяльності тощо.
Саме на судову систему покладено обов'язок забезпечити, аби дотримувався визначений в законі баланс між потребами розслідування і іншими суспільними цінностями.
Відповідно до ч.1 ст.28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Відповідно до ч.2 вказаної статті, проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.
Відповідно до ч.5 вказаної статті, кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.
Разом з тим ч. 6 ст. 28 КПК України містить спеціальну норму, за якою підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування,мають право на звернення допрокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені процесуальним законом.
Ця норма співвідноситься із положеннями частин 1, 2 ст. 114 КПК України, які передбачають, що для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження. Будь-які строки, що встановлюються прокурором, слідчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого КПК України, та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 113 КПК України, процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Отже, передбачений ч. 2 ст. 28 КПК Україниобов'язок слідчого судді стежити за дотриманням розумного строку при розгляді питань, віднесених до його компетенції, не виключає можливості розгляду ним клопотань, поданих на підставі ч. 6 ст. 28 КПК України, та встановлення для сторін кримінального провадження процесуальних строків відповідно до положень ст. 114 КПК України.
Згідно ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року, необхідність застосування положень якої судами України, як самої так і в контексті практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерела права, встановлена ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», та ст.8,9 КПК України, - Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року).
Правовими гарантіями держави є внормовані і формалізовані нею обов'язкові принципи (норми), які забезпечують реалізацію прав і свобод відповідно до нормативних приписів їх здійснення, а також їх охорону та захист. Саме такі правові висновки, які згідно норми ст.458 КПК України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень та для всіх судів загальної юрисдикції, викладені в Постанові Верховного Суду України №5- 75кс15 від 06 липня 2015 року.
Відповідно до положень ст.21 КПК України та ст.6 Конвенції: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
На розвиток наведеного вище положення щодо розумності строку розгляду справи, Європейський Суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема від 25 лютого 1993 року у справі «Добертен проти Франції» зазначив, що за п.1 ст. 6 Конвенції держави-учасниці Ради Європи повинні організувати свою судову систему у такий спосіб, щоб їх суди і трибунали виконували кожен свою функцію, притаманну їм.
Критерієм оцінювання розумності строку є складність справи, що може бути зумовлена як фактичними обставинами справи, так і різними правовими аспектами, пов'язаними зі справою опосередковано. Складність справи визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачених, підсудних та інкримінованих епізодів злочинної діяльності, характеру фактичних даних, що підлягають встановленню, кількості учасників справи (потерпілих, свідків), обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення судового слідства, забезпечення допомоги перекладача, об'єднання матеріалів справи тощо.
Саме такі критерії підтримуються Європейським судом з прав людини, зокрема у п.116 Рішення від 12.03.2009р. у справі «Вергельський проти України» та рішенні від 13.07.1983р. у справі «Цимерман і Штайген проти Швейцарії».
Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою ЄСПЛ, зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов'язаних зі справою (див. mutatis mutandis $ 67 рішення ЄСПЛ від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції» (Pelissier and Sassi v France); $ 35 рішення ЄСПЛ від 27 червня 1997 року у справі «Філіс проти Греції» (№ 2, Philis v. Greece), заява № 19773/92). Стаття 13 Конвенції не вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови.
Крім того, Європейський Суд з прав людини сформував критерії визначення розумності процесуальних строків у кримінальному провадженні, зокрема, у Рішення ЄСПЛ у справі "Кениг проти Федеративної республіки Німеччини" від 28.06.1978 року. Відповідно до п. 99 цього Рішення: "розумний строк розгляду в сенсі п. 1 ст. б Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод оцінюється з огляду на обставини справи. Вивчаючи розумність строків кримінального процесу, суд звертає увагу (поміж іншим) на складність справи, поведінку заявника та рух справи в адміністративних органах і судах. Однак, затримки, викликані труднощами справи й поведінкою заявника, самі по собі не виправдовують тривалість судового розгляду. Головна причина полягає в процесі ведення справи, тобто саме способі реалізації уповноваженими суб'єктами своїх повноважень".
До того ж, як зазначає ЄСПЛ, у кримінальних справах "розумний строк", про який йдеться у ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, може починати відлік не тільки з моменту висунення офіційного обвинувачення, це може відбутися раніше, ніж справа потрапляє до суду (справа "Девеєр проти Бельгії" від 27 лютого 1980 р.), з дня, коли виписано ордер на арешт, з дати, коли зацікавлену особу було офіційно повідомлено, що проти неї порушено кримінальну справу або з дати, коли було почато досудове слідство (справи "Вемхов проти ФРН" від 25 червня 1968 р., "Ноймастер проти Австрії" від 27 червня 1968 р., "Рингейзен проти Австрії" від 16 липня 1971 р.). Подібної позиції дотримувався ЄСПЛ у справі "Меріт проти України" від 30 березня 2004 року, п. 70.
Разом з тим, відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження, у тому числі є охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, та, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Зокрема, «основне призначення процесуальних норм - захистити обвинуваченого від будь-яких проявів зловживання владою» («Коем проти Бельгії» (22.06.2000), 102).
Так, єдиним критерієм, який дозволяє визначити, які дії чи бездіяльність органу дізнання, слідчого, прокурора, які рішення цих органів та осіб можуть бути оскаржені до суду та хто саме має право на таке оскарження, є обмеженням конституційних прав і свобод громадян або створення перепон для доступу до правосуддя.
Відповідно до ст. 9 ч. 1 КПК України під час кримінального провадження слідчий суддя, зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до ст. 9 ч. 5 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження здійснюється шляхом судового контрою у відповідності до положеньст. 7 КПК України.
Ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Разом з тим, слідчий та прокурор не скористались наданим їм процесуальним правом і не надали слідчому судді матеріали кримінального провадження, не довели, що в ході здійснення досудового розслідування ними вжиті всі передбачені КПК України заходи.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що орган досудового розслідування відносно ОСОБА_4 здійснює кримінальне переслідування з недотриманням розумних строків, у зв'язку з чим, необхідно встановити слідчим СВ Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області та прокурорам Рівненської окружної прокуратури строк один місяць для завершення проведення досудового розслідування та прийняття одного з процесуальних рішень.
Встановлення строку для вчинення зазначених процесуальних дій не вступає у суперечність з положенням ч.5 ст. 40 КПК України, оскільки не обмежує слідчого у самостійності в його процесуальній діяльності.
За таких обставин, клопотання адвоката підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 9, 11, 21, 22, 25, 26, 28, 114, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про встановлення процесуальних строків у кримінальному провадженні (в порядку ст.28 та 114 КПК України)- задоволити.
Встановити слідчим СВ Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області та прокурорам Рівненської окружної прокуратури строк один місяць для завершення проведення досудового розслідування та прийняття одного з процесуальних рішень, передбачених ст.283 КПК України у кримінальному провадженні №42015180010000142 від 24.11.2015 р.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1