КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/7399/21
Провадження № 2/552/671/22
14.02.2022 року Київський районний суд м. Полтави у складі: головуючого судді Шаповал Т.В.,при секретарі Дубовик І.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику осіб цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М., старший державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Суми) Черненко І.В.,-
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Фінансова компанія управління активами» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
У обґрунтування позовної заяви зазначив, що постановою від 04.11.2021 року старший державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Суми) Черненко І.В. звернуто стягнення на заробітну плату, стипендію та інші доходи позивача на підставі виконавчого напису №13036 від 09.12.2019 вчиненого приватним нотаріусом КМНО Гуревічов О.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості в сумі 20930,51 грн..
Посилався на те, що між ОСОБА_1 та ПАТ «Платний Банк» укладений кредитний договір зі страхуванням життя позичальника №22/6888BCL1B від 26.12.2012 року. Право вимоги за даним договором було неодноразово передано фінансовим компаніям і на даний час перебуває у відповідача.
Зазначив, що стягнення заборгованості за спірним виконавчим написом проводиться за період з 29.07.2014 року по 04.12.2019 року включно. Посилався на те, що позивачеві не відомо про вказану заборгованість, оскільки з відповідачем не мав ніяких договірних відносин. Кредитний договір між позивачем та відповідачем не укладався, вказаний виконавчий напис здійснено не на підставі оригіналу кредитного договору, на підставі документів наданих відповідачем приватному нотаріусу не можна встановити безспірність вимог відповідача до позивача.
Посилався на те, що відповідач не заявляв до позивача ніяких вимог про наявність заборгованості. Позивач не отримував жодної претензії про погашення кредитної заборгованості. Нотаріусом не було перевірено надіслання такої вимоги і отримання її позивачем, що унеможливило подання останнім нотаріусу обґрунтованих заперечень щодо вчинення виконавчого напису або письмової згоди. При вчиненні напису у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у написі, є безспірним, що позивач має заборгованість перед відповідачем.
Просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. зареєстрований в реєстрі за №13036, вчинений 09.12.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості за кредитним договором 22/6888BCL1B від 26.12.2012 в розмірі 20930,51 грн.. Стягнути з ТОВ «Фінансова компанія управління активами» на його користь понесені судові витрати, у тому числі витрати на правничу допомогу.
Ухвалою від 30.12.2021 року відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова Олега Миколайовича належним чином завірену копію матеріалів щодо вчиненого виконавчого напису №13036 від 09 грудня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості.
31.01.2022 року до суду від відповідача ТОВ «Фінансова компанія управління активами» надійшла заява про визнання позовних вимог в частині визнання оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Крім того, просили стягнути з ТОВ «Фінансова компанія управління активами» 50% від суми судового збору сплаченого позивачем. Також звернулись до суду із клопотанням про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Третя особа старший державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Суми) Черненко І.В. пояснень не подав.
Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М. пояснень не подав. На його адресу не одноразово направлена ухвала суду від 30.12.2021 року про витребування доказів( матеріалів вчиненого виконавчого напису), але нотаріусом вимоги ухвали виконано не було, матеріали до суду не надано.
Відповідно до ч.10 ст.84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 09.12.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. було вчинено виконавчий напис №13036 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості за кредитним договором №22/6888BCL1B від 26.12.2012 року за період з 29.07.2014 по 04.12.2019 року, сума заборгованості складає 20930,51 грн., в тому числі:
- заборгованість за тілом кредиту у розмірі 8361,74 грн.;
- заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами у розмірі 2425,09 грн.;
- заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею у розмірі 9993,68 грн.;
- плата за вчинення виконавчого напису у розмірі 150 грн..
Також встановлено, що на примусовому виконанні у старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Суми) Черненко І.В. перебуває виконавче провадження №67386755 з примусового виконання виконавчого напису №13036 від 09.12.2019, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості у розмірі 20930,51 грн..
Відповідно до п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відповідно до п.п. 1.1, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Згідно з пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» стягнення заборгованості здійснюється за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку). Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі за № 6-887цс17 суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
З матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував від ТОВ «Фінансова компанія управління активами» первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо). Також не встановлено, що при винесені виконавчого напису нотаріусом встановлено, що заборгованість є безспірною.
Виходячи із вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У ЦПК України визначено види судових витрат.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн. позивачем надано договір №271221 від 27.12.2021 року, додаток №1 до договору №271221 про надання правничої допомоги від 27.12.2021 року.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо,
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
У поданій до суду позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, однак до матеріалів справи не додано належних та допустимих доказів, які б підтверджували перерахунок коштів адвокату у розмірі 10000 грн. ( квитанцію, платіжне доручення і тд), а тому витрати на правничу допомогу стягненню не підлягають, адже документально не підтверджені.
Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до ч.3ст. 7 Закону України «Про судовий збір»у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки позов позивача відповідачем визнано, то ОСОБА_1 з державного бюджету необхідно повернути 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у розмірі 454 грн..
Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 454 грн. сплаченого судового збору за подачу позову та 454 грн. за заяву про забезпечення позову, а всього 908 грн. сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст. 258,259,263-265 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем №13036 від 09 грудня 2019 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» заборгованість в сумі 20930 грн. 51 коп..
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 грн..
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду, у розмірі 454 грн..
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ;
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», місцезнаходження: м. Ірпінь, вул. Стельмаха,9а,офіс 203;
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, адреса: м. Київ, вул. Мала Житомирська,6/5;
третя особа - старший державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Суми) Черненко Ірина Вікторівна, адреса: м. Полтава, вул. Ватутіна,29.
Повний текст рішення виготовлено 14.02.2022 року.
Суддя Т.В.Шаповал