КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/6040/21
Провадження № 2/552/200/22
14.02.2022 року Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді - Шаповал Т.В.,
при секретарі - Дубовик І.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в м. Полтаві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та моральної шкоди, -
У листопаді 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та моральної шкоди
Вказував, що він займається фермерським господарством, основним видом його діяльності є вирощування зернових культур. За домовленістю між сторонами зібраний урожай вивозився у м. Лохвицю, де всі дії по реалізації кукурудзи здійснював ОСОБА_2 .. Вантажними автомобілями ОСОБА_2 було зроблено чотири рейси для перевезення належної йому сільськогосподарської продукції. За перші три рейси відповідач відразу передав позивачу кошти, однак за останній рейс, кошти у сумі 249331 грн. не були сплачені.
Зазначив, що 05.11.2020 року відповідач власноручно написав розписку, відповідно до якої зобов'язався повернути йому кошти за кукурудзу у розмірі 249331 грн.. 31.12.2020 року відповідач у рахунок повернення боргу перечислив позивачу кошти у розмірі 84009 грн..
Посилався на те, що борг до даного часу відповідачем не повернуто.
Крім того зазначив, що він втратив почуття довіри до людей, з початку року був постійно у пригніченому стані, мало не втратив усі свої заощадження. Від постійної нервової напруги у нього порушився сон, що вплинуло на його стан здоров'я.
Просив суд стягнути з ОСОБА_2 борг у розмірі 165 322 грн. та 50 000 грн. моральної шкоди, а також суму сплаченого судового збору.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 17.11.2021 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач ОСОБА_2 відзив на позовну заяву не подав.
Ухвалою від 14 лютого 2022 року вирішено провести заочний розгляд справи.
Відповідно до ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.2 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що 05.11.2020 року ОСОБА_2 зобов'язався повернути ОСОБА_1 кошти за кукурудзу у розмірі 249331 грн..
Відповідно до ст..509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У силу вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як встановлено судом, сторони в належній формі уклали договір , за яким відповідач взяв на себе зобов'язання повернути кошти в розмірі 249331 грн..
Відповідач частково виконав зобов'язання та перерахував 31.12.2020 року 84009 грн. на банківську картку позивача./а.с.10/
Залишок заборгованості відповідача перед позивачем становить 165 322 грн..
Відповідно до ч.1 ст 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Приписами ч. 3 ст. 12, ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Будь-яких заперечень щодо наведеного позивачем розрахунку боргу та встановлених судом обставин справи відповідачем не надано.
Приймаючи до уваги те, що відповідач ОСОБА_2 у визначений строк не виконав взятого на себе зобов'язання та не повернув грошові кошти, отримані в борг за договором позики, позовні вимоги, щодо стягнення з нього 165 322 грн. в рахунок погашення боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи вимоги щодо стягнення моральної шкоди суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» N 4 від 31 березня 1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Як зазначено у п.3 вказаної постанови моральна шкода може полягати, зокрема: моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Посилання позивача на ч.1 ст.1167 ЦК України є безпідставними, оскільки дана норма регулює деліктні (недоговірні) зобов'язання.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.
При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Всупереч вказаних вимог позивачем не доведено спричинення відповідачем йому моральної шкоди, зазначеної у позові.
Крім того, варто зазначити, що за змістом ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування моральної шкоди.
Укладеним між сторонами договором позики не передбачено відшкодування моральної шкоди в разі неналежного виконання умов договору відповідачем.
У зв'язку з викладеним позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог з ОСОБА_2 на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 1653, 02 грн..
Керуючись ст.ст. 258,259,263-265,280-289 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заборгованість в розмірі 165 322 грн..
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судовий збір у розмірі 1653,02 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код не встановлено.
Повний текст рішення виготовлено 14.02.2022 року.
Суддя Т.В.Шаповал