Справа № 524/2927/21
Провадження № 1-кп/524/250/22
02 лютого 2022 року Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю:
секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
потерпілої - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці кримінальне провадження № 12021175500000364 по обвинуваченню:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кременчука Полтавської області, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, на утриманні має малолітню дитину, працюючого ФОП « ОСОБА_7 », проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України,
14.03.2021 року близько 16-50 години, потерпіла ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_6 знаходились в квартирі АДРЕСА_2 . В цей час між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на ґрунті особистих неприязних стосунків виник конфлікт, під час якого у обвинуваченого виник злочинний умисел наавпрелний на спричинення тілесних ушкоджень потерпілій. Усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_6 правою рукою стиснутою в кулак наніс один удар в область зовнішньої поверхні лівого передпліччя. Внаслідок вказаних дій у ОСОБА_4 згідно висновку експерта № 274 від 19.03.2021 року, виявлені тілесні ушкодження у вигляді: синця лівої руки, який утворився від дії тупого предмету, можливо у вказаний строк і при вказаних обставинах в постанові і підекспертною, і за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину не визнавв повному обсязі, суду пояснив, що 14.03.2021 року, після обіду він повернувся зі своєю дівчиною ОСОБА_8 до квартири АДРЕСА_2 . В квартирі була його сстра ОСОБА_4 , яка прийшла доглянути за їх матір'ю. Він та його дівчина зачинились на кухні, щоб приготувати вечерю. Проте ОСОБА_4 почала гучно стукати в двері та кричати. Відбулась словесна перепалка. Він відчинив двері, до кухні з каструлями зайшла ОСОБА_4 , при цьому лаялась в його бік нецензурними словами. Після цього, вона вийшла з кухні, та хлопнула з усією сили в двері. Він підійшов до двері кухні, відчинив їх та побачив, як ОСОБА_4 підійшовши до двері-купе, що зачиняє кімнату, з усього розмаху їх також відсунула, і вони почали закриватись в зворотньому напрямку, щоб не вилитіло скло з дверей, та вони не злетіли з направляючих, він їх притримав. Після цього він висказав ОСОБА_4 , що спочатку треба самому щось построїти, а потім ламати. В зв'язку з чим словесна перепалка продовжилась, вона була гучна. Ніяких тілесних ушкоджень при цьому він не наносив потерпілій.
В судовому засіданні допитана потерпіла ОСОБА_4 , яка пояснила, що її мати ОСОБА_9 є інвалідом 1 групи, вона не ходяча. Проживає мати за адресою: АДРЕСА_1 , де і проживає обвинувачений - її брат ОСОБА_6 . Протягом тижня доглядає за матір'ю її донька, а на вихідних вона сама. В неділю, 14.03.2021 року вона близько 13 години прийшла до матері в квартиру АДРЕСА_2 . Вона її помила, прибрала, спілкувалися. В цей час до квартири прийшов ОСОБА_6 . Близько 16 години вона підійшла до кухні, щоб розігріти їжу матері та постукала в двері, на її стук, двері ніхто не відчинив. Мати запропонувала розігріти суп у сусідки, але вона не погодилася, продовжувала стукати, потім зайшла до кухні, поставила суп на плиту, руки були вологі і двері висковнузнили з рук, і так сталося, що через це двері громко стукнули. Після цього вона віднесла матері суп до кімнати. За нею вслід зайшов ОСОБА_6 , та намагався ударити її рукою, проте вона виставила руку і удар прийшовся об руку. Якби вона цього не зробила, то удар прийшовся їй по голові. Вночі вона приймала знеболююче, а потім була вже вимушена звернутися до травматолога, щоб виключити перелом. Потім написала заяву до поліції. Того дня, в квартирі була вона, її матір, ОСОБА_6 , та його дівчина, яка лише чула їх сварку. Вказала, що жодним чином вона сварку не провокувала.
В судовому засіданні допитана свідок ОСОБА_10 , яка пояснила, що потерпіла ОСОБА_4 її мама, а ОСОБА_6 її дядько. Того дня їй подзвонила ОСОБА_4 та повідомила, що ОСОБА_11 закрився з якоюсь дівчиною на кухні та не пускає її нагріти суп. Через деякий час вона написала, що він її ударив. Вранці, коли вона бачила матір, ніякої шишки у неї не було, а ввечері, коли повернулася, то в неї на лівій руці була шишка. Після цього мама написала заяву в поліцію.
В судовому засіданні допитана свідок ОСОБА_9 , яка пояснила, що ОСОБА_6 її син, а ОСОБА_4 її старша донька. Дату вже не пам'ятає, близько 17 години сталася подія. Того дня до неї приходила донька, вона нею опікається, привезла суп. Вони з нею сиділи спілкувалися. ОСОБА_4 пішла розігріти суп до кухні, ОСОБА_6 її не пускав. Потім її донька повернулась до кімнати, а ОСОБА_6 вбіг за нею та намагався ударити, проте донька закрилася рукою і удар прийшовся в руку. Після спричинення удару, донька поїхала додому. Вони намагаються взагалі не спілкуватися з ОСОБА_6 . Відстань між дверима в кухню та в кімнату приблизно 1,5 метри. Двері в її кімнату відкриваються як в купе. Перешкод від кухні до кімнати не має. ОСОБА_12 відчинив двері, та з усього розмаху наніс удар ОСОБА_4 .. Вона сиділа на дивані і бачила, як ОСОБА_12 наніс удар правою рукою по руці ОСОБА_4 , замахувався він по голові. ОСОБА_12 до кімнати не заходив, він ударив через поріг.
В судовому засіданні допитана свідок ОСОБА_8 , яка пояснила, що того вечора близько 17 години вони разом з ОСОБА_12 прийшли до квартири, де він проживав повечеряти. В квартирі була сестра ОСОБА_12 , вона грюкала в двері кухні, а потім, коли виходила, грюкнула дверима. Потім у них виникла словесна перепалка. Потерпіла пішла в кімнату, а ОСОБА_12 залишився на порозі кухні. Вона не бачила, щоб ОСОБА_12 бив потерпілу.
В судовому засіданні допитаний експерт ОСОБА_13 , який пояснив, що свій висновок № 274 від 19.03.2021 року підтримав в повному обсязі. Ним була оглянута потерпіла через 5 діб після події. Удар утворився від дії тупого предмету. По строку отримання можливо в указаний потерпілою строк - 14.03.2021 року, проте не виключає отримання і в період після 14.03.2021 року. Експертиза проводилась лише за вихідними даними, наданим слідством.
Також судом досліджені наступні письмові докази, а саме:
Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 17.03.2021 року, згідно з якою заявник ОСОБА_4 вказала, що 14.03.2021 року близько 16:50 години невстанвлена особа в квартирі АДРЕСА_2 , спричинила тілесні ушкодження. В п. 6 «Чи підозрюється хто-небудь у вчиненні кримінального правопорушення, якщо так, то вказати з якої причини та відомості про особу» - гр.. ОСОБА_4 зазначила - ОСОБА_6 .
Заява ОСОБА_9 щодо надання дозволу на огляд квартири АДРЕСА_2 .
Протокол огляду місця події від 17.03.2021 року з фото таблицею, згідно з яким оглянуто квартиру АДРЕСА_2 .
Світлокопія довідки № 1651 від 17.03.2021 року, згідно з якої ОСОБА_4 звернулась до лікарні «Кременчуцька», проведено огляд, зроблено рентген, встановлено попередній діагноз.
Висновок експерта № 274 від 19.03.2021 року, згідно з яким при судово-медичні експертизі у гр.. ОСОБА_4 виявлено тілесне ушкодження у вигляді: синця лівої руки, який утворився від дії тупого предмету, можливо у вказаний строк і при вказаних обставинах в постанові і під експертною, і за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Протокол проведення слідчого експерименту від 22.03.2021 року з фот таблицями, згідно з яким у присутності понятих, за участю потерпілої ОСОБА_4 в приміщенні кабінету №51 по АДРЕСА_3 , де потерпіла розповіла про події, які сталися 14.03.2021 року близько 16:50 години в квартирі АДРЕСА_2 , а саме те, що остання прийшла до своєї матері у гості. Вдома знаходився брат, під час розмови з яким зав'язалась сварка, в ході якої ОСОБА_6 ударив потерпілу кулаком в область зовнішньої поверхні лівого передпліччя та показала все це на манекені.
Висновок експерта № 294 від 22.03.2021 року, згідно з яким покази потерпілої ОСОБА_4 дані нею під час слідчого експерименту по механізму, локації, кількості нанесення їй тілесних ушкоджень, можуть відповідати даним судово-медичної експертизи на її ім'я.
Протокол слідчого експерименту від 23.03.2021 року з фото таблицями, згідно з яким у присутності понятих за участю свідка ОСОБА_9 , в квартирі АДРЕСА_2 свідок ОСОБА_9 розповіла про події, що сталися 14.03.2021 року близько 16:50 години, а саме те, що ОСОБА_6 в ході сварки з ОСОБА_4 ударив останню.
Висновок експерта № 302 від 23.03.2021 року, згідно з яким покази свідка ОСОБА_9 дані нею під час проведення слідчого експерименту по механізму, локалізації, кількості нанесених тілесних ушкоджень гр.. ОСОБА_4 можуть відповідати даним судово-медичній експертизі на ім'я ОСОБА_4 .
Світлокопія паспорту ОСОБА_6 .
Вимога щодо судимостей ОСОБА_6 , згідно якої останній раніше не засуджувався.
Довідка КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей Полтавської обласної ради», згідно з якою ОСОБА_6 на диспансерному обліку не перебуває.
Довідка КП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» Відокремлений підрозділ Обласна консультативна психоневрологічна поліклініка зі стаціонаром № 2, згідно з якою ОСОБА_6 за медичною допомогою не звертався.
Копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності, згідно з яким квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_6 .
Світлокопія свідоцтва про народження ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - доньки обвинуваченого ОСОБА_6 .
Інших належних доказів на обґрунтування обвинувачення чи його спростування, які б заперечували вказані висновки, суду не подано.
Дослідивши та проаналізувавши в сукупності надані сторонами докази, перевіривши їх на предмет належності та допустимості, керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 17, 22, 23 КПК України щодо презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечуючи відповідно до вимог ст. 321 КПК України здійснення сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямувавши судовий розгляд на забезпечення з'ясування всіх обставин кримінального провадження, надавши сторонам кримінального провадження можливість подання ними суду доказів, самостійного обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, провівши судовий розгляд у відповідності до вимог ст. 337 КПК України лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 62 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 року № 12-рп/2011, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких доказів. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат, обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, обставин, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Відповідно до ч.1 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Згідно з положеннями статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Дана презумпція невинуватості є одним із основних принципів сучасного кримінального провадження, що в Україні визнана відправною точкою правосуддя. Окрім того, це положення закріплено в пункті 2 статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, в якій зазначено, що кожен обвинувачений в скоєнні кримінального злочину вважається невинним до тих пір, поки його винність не буде встановлена в законному порядку.
За приписами ч.ч. 2, 4 статті 17 КПК України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. При цьому, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи.
Згідно з ч.2 ст. 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відповідно до ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Твердження захисника про неналежність та недопустимість проведення слідчих експериментів, через те, що було порушено вимоги ч.5 ст. 240 КПК України, а саме те, що слідчий експеримент від 23.03.2021 року зі свідком ОСОБА_9 був проведений без добровільної згоди власника - ОСОБА_6 або на підставі ухвали слідчого судді, в помешканні, що належить ОСОБА_6 , при цьому свідок не попереджалась про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, а також протокол слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_4 в зв'язку з тим, що потерпіла не попереджалась про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, а також висновоки експертиз, що проведені на підставі вище вказаних слідчих експериментів, суд приймає виходячи з наступного.
Згідно з ч.5 ст. 240 КПК України слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи іншому володінні особи, здійснюється лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або прокурора, яке розглядається в порядку, передбаченому цим Кодексом, для розгляду клопотань про проведення обшуку в житлі чи іншому володінні особи.
З протоколу проведення слідчого експерименту від 23.03.2021 року за участю свідка ОСОБА_9 встановлено, що його проведення відбувалося в квартирі АДРЕСА_2 . Відповідно до світлокопії витягу з Державного реєстру речових прав, вказана квартира на праві приватної власності належить обвинуваченому ОСОБА_6 . Добровільної згоди від останнього органом дізнання не отримано, ухвала слідчого судді з вказаного приводу не виносилась. Окрім цього в графі «За участю свідка» вказана ОСОБА_9 , «якому згідно ст.. 66 КПК України роз'яснено її права та обов'язки» стоїть підпис та прзвище ініціали особи. При цьому стаття 66 КПК України містить лише права та обов'язки свідка, які включають в себе: 1)прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду; 2) давати правдиві показання під час досудового розслідування та судового розгляду; 3) не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і які стали відомі свідку у зв'язку з виконанням його обов'язків. Окремо свідок не ставила свій підпис під роз'ясненням попердження про кримінальну відповідальність за відмову давати показання і за давання завідомо неправдивих показань. При цьому відеозапис вказаної події не відбувався, тому впевнетись суд про те, що слідчий зробив вказане попередження, окрім як з протоколу, не має можливості.
Протокол слідчого експерименту від 22.03.2021 року за участю потерпілої ОСОБА_4 також містить гарфу «За участю потерпілого», в якій вказана ОСОБА_4 та «якій згідно ст.. 56 КПК України роз'яснено її права і обов'язки» стоять підпис та прізвище ініціали. При цьому стаття 56 КПК України містить лише права потерпілого. Обовязки потерпілого зазначені в статті 57 КПК України, які включають в себе: 1)прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості своєчасного прибуття - завчасно повідомити про це, а також про причини неможливості прибуття; 2) не перешкоджати встановленню обставин вчинення кримінального правопорушення; 3) не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які стали йому відомі у зв'язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю. Окремо потерпіла не ставила свій підпис під роз'ясненням попердження за давання завідомо неправдивих показань. При цьому відеозапис вказаної події не відбувався, тому впевнетись суд про те, що слідчий зробив вказане попередження, окрім як з протоколу, не має можливості.
Таким чином, суд визнає протокол слідчого експериментиу від 22.03.2021 року за участю потерпілої ОСОБА_4 , протокол слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_9 недопустими доказами та при ухваленні даного вироку не грунтує на вказаних протоколах жодних своїх висновків.
Враховуючи, що протокол проведення слідчого експерименту від 22.03.2021 року за участю потерпілої ОСОБА_4 та протокол слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_9 визнано недопустими доказами, тому суд також визнає недопустимими доказами висновок експерта № 294 від 22.03.2021 року та висновок експерта № 302 від 23.03.2021 року, оскільки дані висновки проведено на підставі протоколів проведення слідчих експериментів від 22.03.2021 року та 23.03.2021 року.
Окрім цього судом вивчено протокол огляду місця події від 17 березня 2021 року, що досліджений під час судового розгляду, суд визнає його недопустимим доказом, оскільки в порушення вимог ст.ст.223, 237 КПК України, вказана слідча дія проведена без участі понятих.
Враховуючи те, що судовим розглядом встановлено відсутність понятих під час проведення огляду місця події 17 березня 2021 року, а саме: квартири АДРЕСА_2 , суд відповідно до ч.2 ст.86 КПК України, не використовує вказаний недопустимий доказ, при ухваленні даного вироку суду і не посилається на нього.
Вивчивши вищезазначені показання обвинуваченого, потерпілої та свідків, письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку про те, що ними достовірно підтверджуються факт словесного конфлікту, що мав місце між потерпілою ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_6 в квартирі АДРЕСА_2 14.03.2021 року. Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що свідком безпосереднього конфлікту вона не була, про все дізналася зі слів матері - потерпілої ОСОБА_4 . Проте, на наступний день зранку після того, як зі слів матері її ударив ОСОБА_6 , на руці ніяких тілесних ушкоджень вона не бачила. Шишку на руці вона побачила лише вечером наступного дня, тобто 15.03.2021 року. Покази свідка ОСОБА_9 також не повністю підтверджують покази потерпілої ОСОБА_4 в частині місця знаходження обвинуваченого під час удару. Зі слів ОСОБА_9 вона бачила, що обвинувачений ОСОБА_6 наніс удар її доньці - потерпілій ОСОБА_4 через поріг кімнати, правою рукою по руці потерпілої. Проте вказаний свідок є членом сім'ї, тому суд не виключає її зацікавленість в результаті судового розгляду. Щодо письмового доказу, наданого стороною обвинувачення, копія довідки № 1651 КНИП «Лкарня інтенсивного лікування «Кременчуцька», зазначено факт звернення 17.03.2021 р, водночас сама подія сталася 14.03.2021 р., тому вказати без сумніву про те що дана травма була наслідком саме вищевказаної події не можливо. Вказані суперечності не були з'ясовані під час досудового розслідування, під час судового розгляду також встановити дійсні обставини не представилось можливим, оскільки експерт, який був допитаний безпосередньо в судовому засіданні повідомив, що подія могла утворитись в указаний саме потерпілою строк, проте не може виключити, що подія могла статися і в нший день, а отже за таких суперечливих доказів, вирішуючи питання про наявність підстав для визнання ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правпорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, суд виходить з наступного.
Частина перша статті 125 КК України, інкримінована ОСОБА_6 , передбачає настання кримінальної відповідальності виключно за умисне легке тілесне ушкодження.
За загальним правилом частини першої статті 37 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Пунктами 1, 2 частини першої статті 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
За правилом частини першої статті 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК України, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
За правилами ст.. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення (п. 3 ч. 1), обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 3).
Згідно з ч. 7 ст. 284 КПК України, якщо обставина, передбачена пунктом 2 частини першої цієї статті (встановлена відсутність у діянні складу кримінального правопорушення), виявляється під час судового розгляду, суд зобов'язаний ухвалити виправдувальний вирок.
Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Такий обов'язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст.. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».
Враховуючи вище викладене, оцінюючи в сукупності досліджені під час судового розгляду докази, суд прийшов до висновку, що надані стороною обвинувачення докази є сумнівними, а інших беззаперечних доказів, які б без сумніву доводили вину обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України стороною обвинувачення не надано, а тому суд вважає, що пред'явлене обвинувачення не доведено в судовому засіданні, а усі припущення й сумніви стосовно доведеності вини суд тлумачить на користь обвинуваченого.
Отже, вина ОСОБА_6 в умисному спричиненні легких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 не доведена, а тому його слід визнати не винуватим та виправдати.
На підставі викладеного та керуючись ст.. 62 Конституції України, ст. 373, 374-376 КПК України, суд,
ОСОБА_12 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Виправдати ОСОБА_12 на підставі п. 2 ч.1 ст. 373 КПК України за не доведеністю вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом 30 діб з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_15