Справа № 426/331/22
іменем України
14 лютого 2022 року , м.Сватове
Сватівський районний суд Луганської області в складі:
головуючого судді Реки А.С.,
за участі секретаря судового засідання Філіпенко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сватове цивільну справу за заявоюОСОБА_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 про встановлення факту народження, заінтересована особа: Сватівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Сватівському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), місцезнаходження: Луганська область, м. Сватове, майдан Злагоди, буд. 25,-
Встановив:
Представник заявника - адвокат Пономаренко Н.М. звернулася до суду з дійсною заявою, в якій зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народила дитину - хлопчика в м. Лутугине Луганської області, тобто на території, на якій тимчасово не здійснюють діяльність органи державної реєстрації актів цивільного стану України, про що їй було видано медичне свідоцтво про народження. Встановлення даного факту необхідне заявнику для державної реєстрації народження дитини. Просить суд встановити факт народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дитини чоловічої статі - ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Лутугине Луганської області.
В судове засідання заявник та її представник не з'явилися, будучи повідомленими про час та місце розгляду справи належним чином, від представника заявника - адвоката Пономаренко Н.М. на адресу суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та відсутності заявника (а.с. 12).
Заінтересована особа -Сватівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Сватівському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в судове засідання уповноваженого представника не направили, будучи повідомленими про час та місце розгляду справи належним чином, надіслали клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника (а.с. 19).
Суд, дослідивши докази в їх сукупності, вважає вимоги заяви обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Законодавством України визначено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, встановлених законом, зміна імені, смерть відповідно до Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та інших актів законодавства.
Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 № 1064.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров'я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров'я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За відсутності закладу документа охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
Відповідно п.п. «а» п. 2, 3, 22, 23 гл. 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000 року, підставами для проведення державної реєстрації для народження дитини є медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о), що видається закладом охорони здоров'я, незалежно від підпорядкування та форми власності, де приймаються пологи. Державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем народження дитини або за місцем проживання її батьків чи одного з них. При відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження даною жінкою. Власне ім'я дитини визначається за згодою батьків. Власне ім'я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства визначається матір'ю дитини. По-батькові дитині присвоюється за власним іменем батька.
Відповідно до пункту 7 частини 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України визначені ст. 317 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.
Враховуючи те, що норми статті 317 ЦПК України спрямовані на забезпечення прав осіб, які проживають на території, на якій тимчасово не здійснюють діяльність органи державної реєстрації актів цивільного стану України, для застосування цієї норми, населені пункти, визначені розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 1085 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», є такими, що знаходиться на тимчасово непідконтрольній Українській владі території. Цей нормативно-правовий акт містить чіткий перелік населених пунктів Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади (у тому числі органи реєстрації актів цивільного стану) тимчасово не здійснюють свої повноваження, до яких відноситься місто Лутугине Луганської області, де в пологовому будинку заявник народила дитину.
Згідно з пунктом 3 наказу Міністерства юстиції України від 17 червня 2014 року № 953/5 «Про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян на території проведення антитерористичної операції», тимчасово призупинено проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, повторну видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану та видачу витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян відділами державної реєстрації актів цивільного стану, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, згідно з додатком 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення».
Як вбачається з відповіді № 84/21.13-111, наданої 14 лютого 2022 року Сватівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Сватівському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян актового запису про народження дитини чоловічої статі, матір'ю якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не виявлено (а.с. 22).
Згідно роз'яснення Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 квітня 2021 року № 985/0/208-21, положення цивільного процесуального закону не вимагають від осіб, які звертаються із заявою до суду про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України подання до суду письмової відмови органу реєстрації актів цивільного стану у здійсненні реєстрації таких фактів.
Разом з тим, згідно ч.1 ст. 144 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану, а Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою Постановою Верховної ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, встановлено, що дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.
Згідно зі ст. 18 ЦПК України, рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв'язку із встановленим судом фактом. В разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту громадянського стану орган державної реєстрації актів громадянського стану провадить відповідний запис на підставі рішення суду.
Таким чином, встановлення даного факту, що має юридичне значення, необхідно заявнику для державної реєстрації народження її дитини.
Відповідно до ч.1, 8 ст. 7 Закону України «Про громадянство України», особа, батьки якої на момент її народження були громадянами України є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням є громадянином України з моменту народження.
У відповідності до копії паспорту, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка міста Лутугине Луганської області є громадянкою України (а.с. 4-5).
З копії медичного свідоцтва про народження № 30, виданого міською лікарнею м. Лутугине Луганської області, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину - хлопчика (а.с. 7).
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків. Також, суд бере до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.
Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, Loizidou v. Turkey, Cyprus v. Turkey), проти Молдови та Росії (зокрема, Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia, Ilascu and Others v. Moldova and Russia), грунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі Cyprus v. Turkey, ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, закладами охорони здоров'я), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток, можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку, зокрема, під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.
З огляду на викладене, суд вважає, що дійсно для проведення державної реєстрації народження дитини є об'єктивні перешкоди. З метою захисту прав і свобод громадян України, якими є заявник та його дитина, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення заявлених вимог. Встановлення факту народження дитини породжує юридичні наслідки - надасть можливість громадянці України ОСОБА_1 отримати в державному органі України свідоцтво про народження її сина. Також, факт того, що ОСОБА_1 , народила ІНФОРМАЦІЯ_3 дитину підтверджено наданими письмовими доказами, а саме: копією медичного свідоцтва про народження, виданого на ім'я ОСОБА_1 та іншою медичною документацією, а також фото матері з дитиною (а.с. 7,9,11).
Відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Згідно положень ч. 4 ст. 317, п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ст. 7 Закону України «Про громадянство України», ст.ст. 122, 133 144 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4, 76, 81, 258, 259, 263-265, 293-294, 317, 354, 430 ЦПК України, суд, -
Ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 про встановлення факту народження, заінтересована особа: Сватівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Сватівському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), місцезнаходження: Луганська область, м. Сватове, майдан Злагоди, буд. 25 - задовольнити в повному обсязі.
Встановити факт народження громадянкою України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженкою м. Лутугине Луганської області ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Лутугине Луганської області, Україна, дитини чоловічої статі - ОСОБА_2 .
Роз'яснити заявникові, що рішення суду про встановлення фактів, які підлягають реєстрації в органах реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення у справах про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Луганського апеляційного суду безпосередньо. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя А.С. Река