Справа № 404/856/22
Номер провадження 1-кс/404/398/22
14 лютого 2022 року Слідчий суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчих: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , заявленого власника майна - ОСОБА_5 , володільця майна - ОСОБА_6 , розглянувши в залі суду в м. Кропивницькому клопотання слідчого СВ Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Кропивницької окружної прокуратури ОСОБА_7 , про накладення арешту на майно по матеріалам кримінального провадження 12022121010000423 за ч.2 ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України, -
Слідчий СВ Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області, за погодженням з прокурором Кропивницької окружної прокуратури, звернувся до слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда з клопотанням, про накладення арешту на транспортний засіб «Mersedes Atego» з д.н.з. НОМЕР_1 , (він код НОМЕР_2 ), власником якого є ОСОБА_5 та фактичним володільцем - ОСОБА_6 .
Мета звернення з клопотанням - збереження речових доказів.
Підставою накладення арешту на вказане майно є сукупність підстав та розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення.
Слідчий підтримав клопотання, просить накласти арешт на автомобіль.
Власник і володілець заперечили проти доводів слідчого, просять відмовити в арешті, оскільки вони займаються перевезеннями, це їх єдиний постійний дохід, до мотоциклів, які сторона обвинувачення вважають викраденими, вони не мають ніякого відношення. Їх попросили перевезти тільки майно. Протягом багатьох років вони займаються авто перевезеннями, мають постійних клієнтів, позитивні відгуки в оголошеннях, не від кого не скриваються.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши сторони кримінального провадження, приходжу до наступного.
07.02.2022 року до ЄРДР внесли відомості, про те, що 06.02.2022 року невстановлені особи намагались викрасти майно, яке перебувало на балансі МВС України, однак з причин, що не залежали від їх волі, довести злочин до кінця не вдалось, оскільки викрадене майно знайдено в автомобілі «Mersedes Atego» з д.н.з. НОМЕР_1 .
За вказаними обставинами внесені відомості про кримінальне правопорушення з попередньою кваліфікацією за ч.2 ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 06.02.2022 року, був зупинений автомобіль «Mersedes Atego» з д.н.з. НОМЕР_1 . В ході візуального огляду у автомобілі було виявлено викрадене майно - старі мотоцикли.
Слідчий стверджує, що автомобіль зберіг на собі сліди кримінального проступку, тому може бути використаний при доказуванні в суді. Наполягає заборонити його використання та відчуження.
Так, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому Кримінально-процесуальним кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину (ч.1 ст.170 КПК України).
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
Ч. 1 ст. 98 КПК України - речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправних шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Крім того, ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд для прийняття законного та справедливого рішення згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинні врахувати: правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Подане клопотання суперечить практиці застосування ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону. Досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».
Так, завдяки ефективній роботі Національної поліції, одразу після події злочину, відшукали викрадене майно, тобто шкода не заподіяна.
На даному етапі проведення досудового розслідування відсутній заявлений цивільний позов, тобто безпідставними є і посилання про забезпечення цивільного позову.
Повідомлення про підозру не вручено жодному учаснику кримінального провадження, відтак застосування запропонованого слідчим заходу забезпечення суперечить загальній засаді кримінального розслідування як: розумність та співмірність.
Слідчий з прокурором звернулись до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту, тоді як у цьому кримінальному провадженні відсутня потреба у застосуванні арешту на авто.
Хибні припущення слідчого про наявність ризиків і підстав для арешту, оскільки в теперішній час з авто вилучили всі наявні сліди. Огляд провели з використанням фото фіксації. Власник та володілець сприяв та не створював перешкод для проведення повторних обглядів і процесуальної фіксації.
За таких умов, слідчий мав і продовжує мати згоду ефективно організувати досудове розслідування, ретельно оглянути з використанням відеозапису, провести слідчий експеримент та експертизи без накладення арешту, без заборони користування майном.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків передбачених абзацом другим частини першої ст. 170 цього Кодексу.
Слідчий не подав доказів реальності ризику чи спроб приховування, пошкодження, зникнення, втрати майна.
Не надано доказів перешкоджання під час проведення досудового розслідуванні. Першочергові слідчі дії проведені, майно оглянуто, сліди вилучені, пояснення відібрані. Існує доступ для проведення повторних оглядів, слідчих експериментів та експертиз.
За таких умов, речовий доказ достатньо повторно ретельно оглянути з використанням аудіо та відеозапису. Арешт, заборона користування та розпорядження авто є вочевидь надмірним видом заходу забезпечення, неприйнятним і таким, що задоволенню не підлягає.
Згідно з частиною 2 статті 100 КПК України речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в поряду, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Слідчий з прокурором не надав достатніх даних, на підставі яких доводиться обґрунтована підозра щодо ознак кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування арешту майна. (п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України).
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника.
Згідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Так, у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» суд підкреслив, що Конвенція у цілому вимагає збереження балансу між інтересами суспільства і основними правами людини, та зауважив, що у випадку позбавлення власності, встановлені обмежень на користування нею чи в інших подібних випадках справедливість вимагає, щоб особам, які постраждали, було надано право оскаржувати рішення уряду з питань позбавлення власності, встановлення контролю за її використанням і було надане відшкодування.
З огляду на вказане констатую, що накладення арешту порушить принцип співрозмірності.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Відповідно до ч.4 ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Переконаний у безпідставності вимог заявленого клопотання, надуманості підстав для застосування заходу забезпечення. За таких умов, слідчий порушив розумність та співмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження (п. 5 ч. 2 ст. 173 КПК України). Вказаний недолік є безумовною підставою для відмови у задоволенні поданого слідчим клопотання.
З урахуванням викладеного і керуючись ст.ст. 132, 170-173 КПК України, -
У задоволенні клопотання слідчого Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_3 , погодженого прокурором Кропивницької окружної прокуратури ОСОБА_7 , про накладення арешту на транспортний засіб «Mersedes Atego» з реєстраційними номерними знаками НОМЕР_1 , (він код НОМЕР_2 ), власником якого є ОСОБА_5 та фактичним володільцем - ОСОБА_6 , - відмовити.
Транспортний засіб «Mersedes Atego» з реєстраційними номерними знаками НОМЕР_1 , (він код НОМЕР_2 ), негайно повернути володільцю тимчасово вилученого майна, - ОСОБА_6 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні ухвали - після постановлення ухвали апеляційним судом при відхиленні апеляції.
Суддя Кіровського
районного суду
м.Кіровограда ОСОБА_1