11 лютого 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/16891/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головка А.Б. розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м.Полтаві ради про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
07 грудня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м.Полтаві ради про визнання відмови щодо встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи протиправною та зобов'язання встановити статус особи інваліда війни та видати посвідчення встановленого зразка.
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що наданими відповідачу медичними документами підтверджується, що позивач отримав інвалідність саме внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, а тому відповідач протиправно відмовив позивачу у наданні відповідного статусу.
Ухвалою суду від 13.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/16891/21, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що на даний час відсутні правові підстави в наданні та видачі посвідчення, як особі з інвалідністю внаслідок війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Згідно свідоцтва про хворобу № 121 від 30.01.2020 військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_1 проведено медичний огляд ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 12 зазначеного свідоцтва діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва: посттравматичний деформуючий остеоартроз першого ступеню правого колінного суглобу з больовим синдромом, незначним порушенням функцій. Травма, ТАК, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААВ № 110266 від 30.07.2021 позивач є інвалідом ІІ групи з 28.07.2021 - травма, так пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м.Полтаві ради із заявою про видачу посвідчення "особи з інвалідністю внаслідок війни" у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності.
Листом від 11.10.2021 № 05-46/8463 Управління повідомило позивача про те, що на даний час відсутні правові підстави в наданні та видачі посвідчення, як особі з інвалідністю внаслідок війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Водночас зазначено, що питання соціального захисту осіб, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби, врегульовано Законами України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей", якими передбачено ряд соціальних гарантій.
Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (надалі - Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.
Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни регулюється Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 (надалі - Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни).
Згідно з абзацом 3 п. 3 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни".
Відповідно до пункту 10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
Як встановлено судом, згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ № 110266 від 30.07.2021 позивачу встановлена ІІ група інвалідності. У вищезазначеній довідці вказано, що причиною інвалідності є травма, так, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
Згідно підпункту "а" пункту 21.5 Положення №402 постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане військовослужбовцем під час захисту Батьківщини або виконання обов'язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією, участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни)», а також при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угрупувань, ВЛК приймає постанову у такому формулюванні: "Поранення (контузія, травма, каліцтво) ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини".
Водночас, якщо поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння) у разі фактичного виконання службових обов'язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії, то відповідно до підпункту "б" пункту 21.5 Положення ВЛК приймає постанову у такому формулюванні: "Поранення (контузія, травма, каліцтво) ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби".
За змістом пунктів 21.12, 21.13 Положення №402 причинний зв'язок захворювань (поранень) у колишніх військовослужбовців, які пройшли медичний огляд раніше, та/або у разі відсутності у свідоцтві про хворобу або інших військово-медичних документах постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань (поранень), причинний зв'язок визначається (переглядається) штатними ВЛК за територіальним принципом.
Отже, обов'язковою умовою для надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни є наявність відповідної постанови ВЛК із висновком про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) пов'язане із захистом Батьківщини.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав інвалідність під час слідування зі служби додому на зупинці громадського транспорту "Боженка" в м. Полтаві в результаті власної необережності, тобто за обставин не пов'язаних із захистом Батьківщини або участю в бойових діях на території інших держав.
Крім того, в матеріалах справи відсутня відповідна постанова ВЛК, якою б підтверджувався причинний зв'язок поранення позивача (контузія, травма, каліцтво) із захистом Батьківщини.
Таким чином, відповідач, відмовляючи позивачу у видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м.Полтаві ради про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Б. Головко