14 лютого 2022 року м. ПолтаваСправа №440/16666/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської районної в м. Полтаві ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Київської районної у м. Полтаві ради (надалі також відповідач), у якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення четвертої позачергової сесії восьмого скликання Київської районної в м. Полтаві ради від 24.06.2021 "Про розгляд заяв громадян із земельних питань" (пункт 39);
зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,003 га для будівництва індивідуального гаража по АДРЕСА_1 та надати йому такий дозвіл.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправність спірного рішення відповідача, прийняття якого перешкоджає в реалізації позивачем свого права на отримання у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації, оскільки зазначене рішення не містить достатніх мотивів на підтвердження наявності визначених законом підстав для відмови у наданні дозволу на розробку землевпорядної документації.
2. Позиція відповідача.
Відповідач позов не визнав та у наданому до суду відзиві просив у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 19-22/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що Київська районна у м. Полтаві рада розглянула заяву ОСОБА_1 у встановленому законом порядку та прийняла в межа чинного законодавства відповідне рішення. Звертав увагу на те, що обрана позивачем земельна ділянка розташована на території об'єктів транспортної інфраструктури, в зоні підтоплення ґрунтовими водами, в підзоні земельних насаджень спеціального призначення Р-3с, в межах проектних санітарно-захисних зон, а тому не може бути передана у власність для розміщення індивідуального гаража.
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
Розгляд справи завершено у перший робочий день після завершення періодичного навчання судді.
Обставини справи
28.05.2021 ОСОБА_1 звернувся до Київської районної у м. Полтаві ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,003 га у АДРЕСА_1 у власність для будівництва індивідуальних гаражів /а.с. 24/.
Рішенням четвертої позачергової сесії восьмого скликання Київської районної у м. Полтаві ради від 24.06.2021 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку землевпорядної документації з огляду на невідповідність розташування об'єкта вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, зокрема матеріалам внесення змін до генерального плану міста, затверджених рішенням тридцять сьомої сесії Полтавської міської ради сьомого скликання від 21.10.2020, за яким обрана позивачем земельна ділянка розташована на території об'єктів транспортної інфраструктури в зоні підтоплення ґрунтовими водами, а також плану зонування території м. Полтави, затвердженого рішенням п'ятнадцятої сесії Полтавської міської ради сьомого скликання від 24.05.2018, за яким ділянка знаходиться в підзоні земельних насаджень спеціального призначення Р-3с та "Графічним матеріалам по розміщенню індивідуальних гаражів на земельній ділянці по АДРЕСА_1 ", розроблених ПП ОСОБА_2 /а.с. 23/.
Не погодившись із зазначеним рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач оскаржив його до суду.
Норми права, якими урегульовані спірні відносини
У силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За змістом частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до частини четвертої цієї статті, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.
Частинами шостою, сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для (...) будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
За змістом пункту "д" частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
Згідно з частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.97 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (надалі - Закон №280/97-ВР) передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
За змістом статті 59 Закону №280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.
Оцінка судом обставин справи
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У цій справі предметом спору є правомірність рішення Київської районної у м. Полтаві ради від 24.06.2021 про відмову у наданні позивачу дозволу на розробку землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки у власність в межах норм безоплатної приватизації для розміщення індивідуальних гаражів.
Виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України суд перевіряє відповідність цього індивідуального акта критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, а саме - чи прийнято це рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд враховує, що наведеними вище положеннями статей 116, 118 ЗК України гарантоване право особи на отримання у власність в межах норм безоплатної приватизації, з-поміж іншого, земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів.
Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:
- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- надання дозволу відповідним (компетентним) органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;
- розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;
- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб'єктів земельно-правової процедури є взаємопов'язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.
Частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі надання органом місцевого самоврядування відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою обов'язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, що визначені у частині сьомій статті 118 ЗК України.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Таким чином, невідповідність місця розташування земельної ділянки має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо.
Як встановлено судом, відмовляючи ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідач посилався на невідповідність розташування земельної ділянки вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а також надання оцінки усім фактам та обставинам, що мають значення.
У спірному рішенні відповідач посилався на сукупність таких обставин, що слугували підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку землевпорядної документації:
1) за матеріалами внесення змін до генерального плану міста, затверджених рішенням тридцять сьомої сесії Полтавської міської ради сьомого скликання від 21.10.2020, обрана позивачем земельна ділянка розташована на території об'єктів транспортної інфраструктури в зоні підтоплення ґрунтовими водами;
2) відповідно до плану зонування території м. Полтави, затвердженого рішенням п'ятнадцятої сесії Полтавської міської ради сьомого скликання від 24.05.2018, ділянка знаходиться в підзоні земельних насаджень спеціального призначення Р-3с;
3) "Графічними матеріалами по розміщенню індивідуальних гаражів на земельній ділянці по АДРЕСА_1 ", розробленими ПП ОСОБА_2 , не передбачено додаткового розміщення гаража на обраній позивачем земельній ділянці.
Оцінюючи повідомлені відповідачем обставини суд акцентує увагу на приписах частини другої статті 77 КАС України, у силу яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Так, за змістом статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій; генеральний план населеного пункту - містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.
Згідно з частиною першою статті 16 названого Закону планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
При цьому, як визначено частиною другою статті 5 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування.
Отже, генеральний план населеного пункту відноситься до основоположної містобудівної документації, а відповідач, реалізуючи компетенцію на розпорядження земельними ділянками комунальної власності, зобов'язаний, окрім іншого, враховувати відповідність намірів осіб на набуття прав на такі земельні ділянки вимогам генерального плану.
Дослідивши залучену до матеріалів справи копію аркушів про внесення змін до генерального плану міста Полтава суд встановив, що обрана позивачем земельна ділянка розташована в умовних квадратах шрифт 10.31 (автостоянка) та 10.32 (гаражі, ГБК) /а.с. 27-28/.
При цьому надане відповідачем викопіювання не містить відомостей про те, що обрана позивачем земельна ділянка розташована на території об'єктів транспортної інфраструктури в зоні підтоплення ґрунтовими водами. Відомості про наявні обмеження щодо використання земельної ділянки у наданому викопіюванні не зазначені.
До того ж, обрана позивачем земельна ділянка розташована поруч із гаражем № НОМЕР_1 (кадастровий номер 5310136400:09:005:0407), що не відноситься до зони особливого режиму забудови /а.с. 14/.
План зонування території м. Полтави, затверджений рішенням п'ятнадцятої сесії Полтавської міської ради сьомого скликання від 24.05.2018, чи його копію у відповідній частині Київською районною у м. Полтаві радою разом з відзивом на позов не надано.
Залучене до матеріалів справи викопіювання з генерального плану міста Полтава не містить відомостей про те, що обрана позивачем земельна ділянка розташована у зоні зелених насаджень спеціального призначення.
Надане разом з відзивом на позов графічне зображення земельних ділянок /а.с. 25/ не відноситься до містобудівної документації, матеріали справи не містять доказів його затвердження компетентним органом.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження розташування заявленої земельної ділянки на території об'єктів транспортної інфраструктури в зоні підтоплення ґрунтовими водами.
Крім того, відповідач не довів, що заявлена позивачем земельна ділянка (зазначена на викопіюванні) потрапляє на територію зелених насаджень спеціального призначення.
Зазначене є підставою для висновку, що відповідач протиправно та необґрунтовано відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
А тому, оскаржуване рішення четвертої позачергової сесії восьмого скликання Київської районної в м. Полтаві ради від 24.06.2021 "Про розгляд заяв громадян із земельних питань" в частині відмови гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,003 га для будівництва індивідуального гаража по АДРЕСА_2 , слід визнати протиправним та скасувати, а позов ОСОБА_1 в цій частині - задовольнити.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з того, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб'єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.
Оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про відсутність можливості та наміру у суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням висновків суду, суд вважає, що належним способом захисту, необхідним для відновлення прав позивача, є саме зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаража з урахуванням висновків суду.
Отже, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково.
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач від сплати судового збору звільнений, оскільки є учасником бойових дій.
Відповідач доказів понесення судових витрат до суду не надав.
Отже, підстав для розподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Київської районної в м. Полтаві ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення четвертої позачергової сесії восьмого скликання Київської районної в м. Полтаві ради від 24.06.2021 "Про розгляд заяв громадян із земельних питань" в частині відмови гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,003 га для будівництва індивідуального гаража по АДРЕСА_1 (пункт 39).
Зобов'язати Київську районну в м. Полтаві раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.05.2021 вх.№Т/04.1-14/4/946 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаража з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; АДРЕСА_3 ).
Відповідач: Київська районна в м. Полтаві рада (вул. Маршала Бірюзова, 1/2, м. Полтава, Полтавська область, 36014).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга в електронній формі подається через Електронний кабінет користувача підсистеми "Електронний суд" безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду, а у паперовій формі - через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.О. Кукоба