Україна
Донецький окружний адміністративний суд
18 січня 2022 року Справа№200/12634/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 31.05.2021 року про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини, зобов'язання призначити та виплатити допомогу при народженні дитини в розмірі, що встановлений ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача на окупованій території народилася дитина - ОСОБА_2 .
Позивач 24.05.2021 року звернулася до відповідача з документами для призначення допомоги при народженні дитини.
Рішенням від 31.05.2021 року відповідач відмовив позивачу в наданні такої допомоги, оскільки заявниця звернулася після спливу 12 місяців після народження дитини.
З зазначених підстав вважає рішення відповідача щодо відмови у призначенні соціальних виплат протиправним та таким, що порушує її конституційні права.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Прийнято розгляд справи проводити в строки встановлені ст. 258 КАС України.
Відповідно до вимог статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до наказу Донецького окружного адміністративного суду від 09.12.2021 року № 453/В-г суддя Голубова Л.Б. у період з 28.12.2021 року по 14.01.2022 року перебувала в щорічній додатковій відпустці, у зв'язку з чим, розгляд адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) здійснюється після виходу з відпустки.
За правилами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином.
Згідно з нормами частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Відповідачем надано письмовий відзив від 29.11.2021 року № 16632/2021 (а.с. 39-40). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що позивач 13.05.2021 року звернулася до управління з приводу призначення допомоги при народженні дитини на сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Зазначає, що позивач звернулася до управління поза межами строку, встановленого п. 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2001р. № 1751 у зв'язку з чим, рішенням від 31.05.2021 року позивачу відмовлено в призначенні виплат державної допомоги при народженні дитини.
Вказує на те, що жодними нормативними актами не передбачено відновлення строку звернення за призначенням допомоги при народженні дитини.
Наголошує, що дії управління не суперечать чинному законодавству, тому просив відмовити в позові ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 (а.с. 9-12). Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 13.05.2021 року № 1412-5000358399 позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 14).
Відповідно до свідоцтва про народження Волноваського районного відділу РАЦС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Донецьку народилася дитина - ОСОБА_2 (а.с. 15).
ОСОБА_1 13.05.2021 року звернулася до відповідача з заявою та доданими до неї документами про призначення державної допомоги при народженні дитини (а.с. 41-44), однак отримала рішення від 31.05.2021 року про відмову у призначенні допомоги при народжені дитини, оскільки звернулася з заявою про призначення допомоги після спливу 12 місяців після народження дитини (а.с. 20).
Адвокат Корнієнко А.А. звернувся до департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради з адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію щодо причин невиплати допомоги по народженню дитини ОСОБА_2 та поновити виплату допомоги по народженню дитини (а.с. 17-18).
Листом від 31.08.2021 року № 56.13-27981-56.1 департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради повідомив, що відповідно до п. 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2001 року № 1751 допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини, оскільки дитина - ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_1 звернулась за допомогою 24.05.2021 року, тому рішенням відмовлено у призначенні допомоги при народженні дитини (а.с. 19).
Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо відмови у призначенні допомоги при народженні дитини, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до визначення, що міститься в ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства», охорона дитинства - система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.
Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з цього Закону, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.
В силу вимог ч. 1 ст. 13 зазначеного Закону з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім'ях держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та іншими законами України.
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», громадяни України, в сім'ях, яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Призначення державної допомоги сім'ям з дітьми при народженні дитини передбачено п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Статтею 10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» визначено, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.
Згідно з ст. 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини.
Відповідно до частини сьомої та дев'ятої статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.
З огляду на вищенаведене, допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.
Умови призначення і виплати державної допомоги та перелік документів, необхідних для її призначення, визначено цим Законом та Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі - Порядок № 1751).
Так, відповідно пункту 13 Порядку №1751 допомога при народженні дитини, яка народилась після 08 квітня 2011 року, надається в сумі, кратній 30 розмірам прожиткового мінімуму, - на першу дитину; кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму,- на другу дитину і т.д. Виплата допомоги здійснюється одноразово у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта суми допомоги на першу дитину виплачується протягом 24 місяців, на другу дитину - 48 місяців, на третю і кожну наступну дитину - 72 місяців рівними частинами.
Як встановлено судом і не заперечується сторонами, з заявою про призначення одноразової державної допомоги при народженні дитини позивач звернулася до УСЗН з пропуском встановленого законом строку, надавши до неї повний перелік необхідних документів.
З пункту 12 Порядку №1751 вбачається, що виплата допомоги при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.
В даному випадку неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі № 591/610/16-а, від 06.09.2018 року в справі № 242/5735/16-а, від 12.03.2019 року у справі № 760/183158/16-а, від 16.07.2020 року у справі № 265/4175/16-а, які суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд наголошує, що позивач і її дитина є громадянами України, тобто, мають такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки законодавство України не допускає обмеження прав на соціальний захист, зокрема, права на отримання допомоги при народженні дитини. Відповідно до правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеної у п. 23 рішення «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Позивач має право на отримання державної допомоги при народженні дитини. Реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», не може позбавляти її права на отримання допомоги при народженні дитини.
Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Крім того, позивачем заявлений позов в інтересах малолітньої дитини для її належного матеріального забезпечення, а відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Таким чином, право позивача на отримання допомоги при народженні дитини є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
Суд зазначає, що факт звернення позивача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини лише 13.05.2021 року не залежав від волі позивача та зумовлений обставинами, які об'єктивно завадили їй звернутися із заявою раніше, а саме через проведення антитерористичної операції та через карантинні обмеження.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про визнання протиправним та скасування рішення від 31.05.2021 року про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини, зобов'язання призначити та виплатити допомогу при народженні дитини в розмірі, що встановлений ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації відповідно паспорта громадянина України: АДРЕСА_3 ; місце фактичного проживання/перебування згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 13.05.2021р. № 1412-5000358399: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 87500, Доненька область, м. Маріуполь, пр-т. Миру, буд. 70, код ЄДРПОУ 41336065) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради від 31.05.2021 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні допомоги при народженні дитини.
Зобов'язати департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради призначити та здійснити виплату ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за заявою від 13.05.2021 року в розмірі, що встановлені ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Стягнути з департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (код ЄДРПОУ 41336065) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 18 січня 2022 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.Б. Голубова