Провадження № 11-кп/803/447/22 Справа № 178/919/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
14 лютого 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
потерпілого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12021041460000070 від 17 травня 2021 року, за апеляційними скаргами першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 та прокурора у кримінальному провадженні Криничанського відділу Жовтоводської окружної прокуратури ОСОБА_10 на вирок Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2021 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с.Миколаївка Софіївського району Дніпропетровської області, громадянина України, який зареєстрований по АДРЕСА_1 , фактично проживаєпо АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, -
Вироком Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2021 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, та призначено йому покарання у виді 2 років позбавлення волі, від відбування якого звільнено на підставі ст. 75 КК України з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 роки та поклавши на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, за таких обставин.
Обвинувачений ОСОБА_7 16 травня 2021 року приблизно о 21 годині перебуваючи в районі опори № 11 лінії електропередач по вул.Набережній в с.Преображенка Криничанського району Дніпропетровської області побачив припаркований на узбіччі дороги належний ОСОБА_11 автомобіль ВАЗ-21063, держномер НОМЕР_1 , яким фактично користується ОСОБА_8 . Обвинувачений підійшов до вказаного автомобіля, відчинив незамкнені водійські двері, побачив, що ключ запалювання автомобіля перебуває в замку запалювання і у обвинуваченого виник умисел на незаконне заволодіння цим автомобілем. Тому 16 травня 2021 року приблизно о 21 годині 20 хвилин обвинувачений ОСОБА_7 , з метою реалізації свого умислу на незаконне заволодіння транспортним засобом, без дозволу користувача автомобіля, таємно сів в салон вказаного автомобіля, вартістю згідно висновку експертизи № 1891 від 21 травня 2021 року 16580 грн., де скориставшись залишеними в замку ключами запалення завів двигун автомобіля та почав рухатись на ньому, таким чином умисно з метою задоволення особистих потреб протиправно вилучив вказаним способом автомобіль ВАЗ-21063, держномер НОМЕР_1 . Рухаючись на вказаному автомобілі обвинувачений не впорався з керуванням автомобілем та здійснив наїзд на газову трубу на території подвір'я по АДРЕСА_3 , де кинув автомобіль і з місця події зник.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_12 просить вирок скасувати та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 289 КК України у виді 3 років позбавлення волі, від відбування якого звільнити на підставі ст. 75 КК України, встановивши іспитовий строк 2 роки та поклавши на нього обов'язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги прокурор посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Прокурор вказує на те, що 25 вересня 2020 року набрав чинності Закону України №875-ІХ від 03 вересня 2020 року, яким до ч. 1 ст. 289 КК України внесено зміни та встановлено відповідальність у виді обмеження волі на строк від трьох до п'яти років обмеження волі або позбавлення волі на той самий строк. Між тим, всупереч наведеним обставинам, суд призначив ОСОБА_7 покарання у виді 2 років позбавлення волі, що не відповідає санкції ч. 1 ст. 289 КК України, чинній на час вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_13 просить вирок скасувати та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 289 КК України у виді 3 років позбавлення волі, від відбування якого звільнити на підставі ст. 75 КК України, встановивши іспитовий строк 2 роки та поклавши на нього обов'язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги прокурор наводить доводи аналогічні за змістом тим, що вказані в апеляційній скарзі прокурором ОСОБА_14 .
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який апеляційні скарги підтримав, обвинуваченого та потерпілого, які проти задоволення апеляційних скарг не заперечували, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, у цьому кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції переглядає вирок в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з апеляційної скарги, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, за обставин, встановлених судом та викладених у вироку, прокурором не оскаржуються, а тому апеляційним судом не переглядаються.
Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин кримінального провадження, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та на кваліфікацію його дій, колегією суддів не встановлено.
Перевіряючи доводи апеляційних скарг прокурорів про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів вважає, що вони є обґрунтованими.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання
Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Колегією суддів встановлено, що наведених вимог закону судом дотримано не було.
Так, санкція ч. 1 ст. 289 КК України, в редакції Закону № 875-IX від 03 вересня 2020 року, який набрав чинності 25 вересня 2020 року, передбачає відповідальність за незаконне заволодіння транспортним засобом у виді обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Згідно з обставинами, встановленими судом, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, 16 травня 2021 року, тобто після набрання чинності вказаних змін.
Між тим, всупереч наведеним вимогам закону, судом було призначено обвинуваченому покарання за ч. 1 ст. 289 КК України поза межами санкції цієї статті, у виді 2 років позбавлення волі. При цьому, положень ст. 69 КК України судом застосовано не було.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, крім іншого, є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
У відповідності з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
Враховуючи те, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, через незастосування закону, який підлягає застосуванню, колегія суддів вважає слушними доводи прокурора та приходить до висновку про необхідність скасування вироку в частині призначення покарання з наведених вище мотивів.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 420 КПК України, обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
З огляду на те, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, внаслідок чого призначив обвинуваченому покарання поза межами санкції ч. 1 ст. 289 КК України, без застосування положень ст. 69 КК України, колегія суддів вбачає підстави скасувати оскаржуване судове рішення в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок в цій частині, з огляду на необхідність призначення обвинуваченому більш суворого покарання.
Так, призначаючи ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 289 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким, а також особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується негативно. Окрім цього, суд враховує відсутність у потерпілого претензій до обвинуваченого. не має
В якості обставин, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання суд визнає щире каяття обвинувачуваного та сприяння розкриттю вчиненого ним кримінального правопорушення. Обставин, що в силу вимог ст. 67 КК України обтяжують покарання судом не встановлено.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 289 КК України, що відповідатиме меті покарання та сприятиме виправленню останнього. Підстав для призначення обвинуваченому покарання на підставі ст. 69 КК України судом не встановлено.
Водночас суд приходить до висновку про необхідність звільнення обвинувачено від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, встановивши іспитовий строк та поклавши на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Мотиви суду в частині застосування положень ст.ст. 75, 76 КК України за відсутністю доводів прокурорів колегія суддів не перевіряє та вважає за необхідне їх застосувати на підставі вимог останнього, що відповідатиме положенням ст. 404 КПК України.
Отже, колегія суддів вважає слушними доводи апеляційних скарг прокурорів та приходить до висновку про необхідність їх задоволення та скасування вироку щодо ОСОБА_15 , в частині призначення покарання з ухваленням нового у відповідності з вимогами ст. 420 КПК України.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 та прокурора у кримінальному провадженні Криничанського відділу Жовтоводської окружної прокуратури ОСОБА_10 задовольнити.
Вирок Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2021 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, скасувати в частині призначення покарання.
Призначити ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 289 КК України - у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.
На підставі п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Вирок набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржений шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4