Провадження №2/760/3579/22
Справа №760/32062/18
03 лютого 2022 року Солом'янський районний суд міста Києва в складі:
головуючої судді - Усатової І.А.,
за участю секретаря - Омелько Г.Т.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА" про захист прав споживачів,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА" про захист прав споживачів, в якому просить:
-визнати дії відповідача щодо стягнення з позивача заборгованості в період з серпня 2018 року у сумі 2306,64 грн. нечесною та агресивною підприємницькою практикою;
-заборонити працівникам відповідача здійснювати телефонні дзвінки, направляти листи та розповсюджувати інформацію про несплату позивачем заборгованості у розмірі 2306,64 грн. за кредитним договором № 004-20028-180711 від 18.07.2011, який був укладений між позивачем та ПАТ «Дельта банк»;
-зобов'язати відповідача видати позивачу довідку про повне погашення позивачем боргу по кредитному договору № 004-20028-180711 від 18.07.2011, який був укладений між позивачем та ПАТ «Дельта банк».
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом до "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА", позивач зазначає, що заочним рішенням Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 11.06.2015 по справі № 628/1189/15-ц був задоволений позов АТ «Дельта Банк» до позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 3648,63 грн. У позові зазначає, що вказане рішення отримала в січні 2018 року.
Вказує, що в січні 2018 року на адресу реєстрації прийшов лист з роз'ясненням до претензії-вимоги № 9180876 про сплату заборгованості за договором 2890911326 в розмірі 5955,64 грн.
Посилається на те, що на намагання з'ясувати розмір заборгованості та її відповідність зазначеному рішенню суду працівники відповідача не реагували, вимагали сплати заборгованості в сумі 5955,64 грн.
У позові зазначає, що 01.06.2018 після повернення з м. Києва до м. Куп'янська отримала гарантійний лист № РІ/О-2555 від 24.05.2018, в якому було зазначено, що заборгованість у розмірі 3649 грн. необхідно сплатити до 31.05.2018.
Зазначає, що в червні 2018 року при телефонній розмові з працівником відповідача пояснила обставини, за яких отримала гарантійний лист пізніше встановленого строку сплати коштів, після чого працівник відповідача запропонував погасити заборгованість у три платежі, протягом 3-х місяців, а саме: в червні 2018 року - 1649 грн., в липні - 1000 грн., в серпні - 1000 грн. Вказані умови були виконані в повному обсязі.
Посилається на те, що незважаючи на виконання вказаних умов, працівники відповідача постійно телефонують позивачу, її знайомим і родичам та надсилають листи з вимогою сплатити ще 2306,64 грн., не надаючи жодних доказів нарахування вказаної суми.
У позові вказує, що в жовтні 2018 року на адресу відповідача направила заяву про видачу довідки про відсутність заборгованості. У відповідь на цю заяву, отримала лист, в якому підтверджуються обставини щодо врегулювання спору та направлення гарантійного листа. Проте, жодної інформації щодо усної домовленості з працівниками відповідача у відповіді на заяву не зазначено, що на думку позивача свідчить про нечесну підприємницьку практику.
З огляду на викладене просить позов задовольнити.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 01.03.2019 зазначену цивільну справу передано в провадження судді Солом'янського районного суду м. Києва Усатової І.А.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду міста Києва від 04 березня 2019 року в справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Визначено відповідачу строк на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому ст. 178 ЦПК України, - 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Позивачу роз'яснено право подати до суду відповідь на відзив у порядку, передбаченому ст. 179 ЦПК України, протягом 15 днів з дня отримання відзиву відповідача на позов.
15.04.2019 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
В обґрунтування відзиву вказано, що з метою захисту своїх порушених цивільних прав та інтересів ПАТ «Дельта Банк» та TOB «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» 06 жовтня 2017 року уклали договір про відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 31/К, відповідно до умов якого, ПАТ «Дельта Банк» відступило на користь ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» своє право вимоги до боржників, що не виконали свої фінансові зобов'язання перед ПАТ «Дельта Банк» відповідно до укладених договорів, в тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 004-20028-180711 від 18.07.2011.
Зазначено, що станом на 11.04.2019, зобов'язання за кредитним договором № 004-20028-180711 від 18.07.2011 є не виконаним і залишок заборгованості становить 2 306,64 грн., з якої 496, 64 грн. - заборгованість за відсотками, 900,00 - грн. пеня за неналежне виконання умов кредитного договору, 910,00 грн. - компенсація затрат кредитора на стягнення заборгованості.
У поданому відзиві представник відповідача просить суд звернути увагу, що заочне рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 11.06.2015 у справі №628/1189/15-ц, згідно наданих позивачем квитанцій, виконано нею лише 10.08.2018.
Також вказано, що 23 травня 2018 року позивач особисто звернулася до відповідача та посилаючись на несприятливе матеріальне становище, просила розглянути можливість анулювання частини заборгованості. За результатами зустрічі сторони дійшли домовленості, що пропозиція позивача буде передана на розгляд керівництва відповідача та рішення буде повідомлено на електронну адресу позивача, що співпадає з адресою електронної пошти вказаною позивачем в позовній заяві.
Зазначено, що відповідачем прийнято запропоновані позивачем умови та погоджено анулюваня залишку заборгованості, за умови сплати частини боргу у розмірі 3649,00 грн. до 31.05.2018. Гарантійний лист вих. № РІ/О - 2555 від 24.05.2018 в цей же день направлено на поштову адресу АДРЕСА_1 та електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 . У вказаному листі зазначено, що умовою списання частини заборгованості є погашення заборгованості у розмірі - 3649 грн. до 31.05.2018 та вказано застереження, що умови часткового списання суми боргу не застосовуватимуться у випадку допущення порушення умов оплати, які зазначені в листі.
Відповідач посилається на те, що позивачем умови погашення боргу на вказаних умовах не виконані, сума 3649,00 грн. не оплачена в строк до 31.05.2018.
Просить врахувати, що товариство не погоджувало умов, списання частини боргу при оплаті суми зазначеної в гарантійному листі частинами, а рішення про сплату боргу частинами прийняте позивачем самостійно.
З огляду на викладене просить у задоволенні позову відмовити.
Оскільки справа розглядалась в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторони в судове засідання не викликались.
Позивачем ОСОБА_1 відповіді на відзив до суду подано не було.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 42 Конституції України, держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Судом встановлено, що 18.07.2011 між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір № 004-20028-180711 на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговування платіжної картки, відповідно до умов якого банк відкриває відповідачеві картковий рахунок № НОМЕР_1 в національній валюті України гривні, встановлює ліміт кредитної лінії на рахунку в сумі 3900 грн. на строк 364 календарних дні, здійснює обслуговування карткового рахунку у відповідності до тарифів на обслуговування платіжних карток Тарифний пакет «Кредитна картка № 1 на все».
11.06.2015 рішенням Куп'янського міськрайонного суду Харківської області стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 3648,63 грн.
06 жовтня 2017 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» укладено договір про відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 31/К, відповідно до умов якого, ПАТ «Дельта Банк» відступило на користь ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» право вимоги до кредитного договору № 004-20028-180711 від 18.07.2011, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 .
Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору про відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 31/К від 06.10.2017, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» станом на 06.10.2017 сумарна заборгованість ОСОБА_1 становить 4 145,4 грн., пеня, штрафи - 900,00 грн.
24.05.2018 відповідачем на адресу ОСОБА_1 надіслано гарантійний лист за вих. № РІ/О - 2555, де зазначено, що борг ОСОБА_1 перед ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» за кредитним договором № 004-20028-180711 від 18.07.2011 становить 5 955,64 грн. Умовою списання частини заборгованості є погашення заборгованості у розмірі - 3649 грн. до 31.05.2018 та вказано, що вищенаведені положення не застосовуються у випадку допущення порушення умов оплати, які зазначені вище.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із таких засобів захисту є суд.
Статтею 3 ЦК України передбачено, що засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору та судовий захист цивільного права та інтересу.
Згідно зі 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Зокрема, ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Отже, істотними умовами кредитного договору, відповідно до закону, є умови про предмет договору, строк його дії, розмір процентів, умови видачі кредиту.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до позиції, яку висловлює Національний Банк України у своєму листі від 18.08.2004 р., № 18-111/3249-8378 «Про деякі питання застосування Цивільного кодексу України в банківській діяльності», де у п.10 НБУ зазначає, що виходячи з аналізу ЦК Українита ГК України - істотними умовами кредитного договору як господарського договору відповідно до закону є умови про предмет, ціну, строк його дії, а також усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди. У інших випадках, зокрема щодо умов, що наведені в ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України (зокрема, мета кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту), відсутні підстави вважати їх істотними умовами кредитного договору.
Згідно постанови Верховного суду України від 16.11.2016 року у справі № 6-1746цс16 положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Також ч. 1 ст. 627 ЦК України врегульовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, у даному випадку, у кожної людини є свобода вибору фінансової установи, яка займається наданням споживчого кредитування, також при укладенні споживчого кредиту, інформація про супровід кредитних послух, була зазначена в кредитному договорі, шрифт і подача даної інформації ніяк не відрізняється від іншої інформації, яка надана в кредитному договорі, а саме ні відмінності у шрифті, ні ніякої засекреченості даної інформації, ні подвійного сприймання інформації, все достатньо чітко, доступно, лаконічно і зрозуміло написано. Тобто, на момент укладення договору у позивача була можливість і відмовитись від укладення даного договору, але позивач погодився з такими умовами, отримав грошові кошти та користувався ними, про що сам не заперечує.
Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору (висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року, справа № 6-1341цс15).
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Вказана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорювань право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнані права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач у силу ст. 10 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.
Разом з тим, слід зазначити, що за результатами розгляду справи не знайшли підтвердження а ні підстави для звернення до суду за захистом свого цивільного права через його порушення, невизнання або оспорювання, як і сам факт порушення, невизнання або оспорювання права, свобод чи законних інтересів, а ні посилання позивача на обґрунтування своїх правових вимог.
Розглядаючи справу суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, позивачем не надано належні та допустимі докази у розумінні ст. 76-81 ЦПК України на підтвердження своїх позовних вимог.
За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторони у справі.
Суд наголошує на тому, що позивач на свій розсуд обрав спосіб захисту порушеного права та розпорядився своїми правами щодо предмету спору, і суд, дотримуючись принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеному ст. 13 ЦПК, розглядає дану справу лише в межах заявлених позивачем вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.
Суд вважає, що заявлені вимоги позивача недоведені.
Таким чином, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА" про захист прав споживачів, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись Законом України «Захист прав споживачів», ст.ст. 3, 6, 11, 15, 16, 203, 215, 216, 236, 526, 626, 627, 634, 638, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, на підставі, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА" про захист прав споживачів - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: І.А.Усатова