справа №756/18437/21 головуючий у суді І інстанції: Белоконна І.В.
провадження №33/824/296/2022 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
Іменем України
20 січня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Сушко Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Стецюк Руслани Анатоліївни та адвоката Удовиченка Дениса Григоровича, які діють в інтересах ОСОБА_1 на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 03 грудня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності зач. 1 ст. 173-2 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №453009, 15.11.2021 року, за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 з 22.07.2021 року вчинив домашнє насильство у відношенні до матері ОСОБА_2 , а саме: не надав можливості проживати за адресою: АДРЕСА_1 . 15.11.2021 року Під час відвідування вказаної адреси ОСОБА_1 поводився агресивно по відношенню до матері ОСОБА_2 .. Вчиняє домашнє насильство економічного характеру, чим порушив ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 03 грудня 2021 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та застосовано стягнення у виді штрафу у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень 00 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в рахунок держави в розмірі 454 гривні 00 копійок.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, адвокат Стецюк Руслана Анатоліївна та адвокат Удовиченко Денис Григорович, які діють в інтересах ОСОБА_1 подали апеляційну скаргу, у якій просили скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП України.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначили, що в постанові суду першої інстанції не вказано хто від дій ОСОБА_1 став жертвою насильства, і в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено суть адміністративного правопорушення та яке саме насильство і в чому воно проявилось з його боку до матері. Зазначає, що в протоколі також відсутні відомості про свідків адміністративного правопорушення, ці особи не встановлені та не опитані, а також відсутні інші докази вчинення правопорушення.
Звертає увагу суду на те, що на адвокатський запит отримано від поліції лист від 09.12.2021 року №410аз/125/12/12/01-2021 відповідно до якого встановлено, що 22.07.2021 року о 07 годині 38 хвилин на спецлінію 102 надійшло повідомлення про те, що за адресою АДРЕСА_1 , син побив матір. Вказане звернення прийнято оператором, внесено до бази даних Інформаційного порталу Національної поліції України та передано до Оболонського Управління поліції, де його зареєстровано в ЄО №38760 від 22.07.2021 року, проте жодних звернень про будь-які незаконні дії ОСОБА_1 - 15.11.2021 року не було. Крім того, вказує, що жодних протоколів Оболонським УП за результатами звернення 22.07.2021 року складено не було.
Вважає, що належним, допустимих та беззаперечних доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 вчинив психологічне, фізичне та економічне насильство матеріали справи не містять.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до п. 7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №453009, 15.11.2021 року, за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив відносно матері ОСОБА_2 домашнє насильство в сім'ї психологічного, фізичного та економічного характеру, внаслідок чого, остання на протязі трьох місяців не проживає вдома, чим порушив ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно рапорту від 15.11.2021 року Ст. ДОП Оболонського УП ГУНП в м.Києві майора поліції Дакуса А.В. 15.11.2021 року до Оболонського Управління поліції звернулась ОСОБА_2 1951 року народження, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,щодо вчинення домашнього насильства зі сторони сина - ОСОБА_1 .. Вказувала, що її син чинить відносно неї домашнє насильство економічного та психологічного характеру, що унеможливлює проживання за вищевказаною адресою. З липня 2021 року вона дома не проживає, оскільки боїться сина (а.с. 4).
Відповідно до пояснень ОСОБА_2 1951 року народження, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що 22.07.2021 рокуОСОБА_1 спричинив їй тілесні ушкодження, за даним фактом внесено відомості до ЄРДР. З моменту побиття дома не проживає, оскільки боїться сина, він своїми діями створює умови, які унеможливлюють проживання у квартирі. 15.11.2021 року вона запросила дільничного офіцера поліції до квартири, щоб забрати свої речі. Під час відвідування син поводився агресивно, спробував не пускати її та офіцера до квартири, зухвало поводився з нею та працівником поліції, відмовився пред'являти документи та знімав на телефон. Протиправних дій працівників поліції не чинилось. Просить притягнути сина до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства (а.с. 5-7).
Згідно довідки про результати перевірки рапорту ЄО №60191 від 15.11.2021 року Ст. ДОП Оболонського УП ГУНП в м.Києві майора поліції Дакуса А.В. від 18.11.2021 року встановлено, що ОСОБА_1 вчиняє домашнє насильство відносно своєї матері ОСОБА_2 (а.с. 3).
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерт від 11 січня 2022 року, актовий запис №880.
Сукупність зазначених вище доказів узгоджуються між собою, жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення такого припису.
Санкція вказаної статті передбачає накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено наступні терміни, зокрема:
домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;
психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;
фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплює одну з фундаментальних цінностей демократичного суспільства. Вона категорично забороняє без будь-яких винятків катування, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження та покарання без огляду на обставини чи поведінку потерпілого, що висвітлюється у рішенні ЄСПЛ «A.V. v. Ukraine», n. 68177, «Enea v. Italy» [GC], n. 55182, «Idalov v. Russia» [GC], 91183.
Практика Європейського суду з прав людини у рішенні «Ireland v. the UK», наголошує на тому, що таке, що принижує гідність, поводження або покарання передбачає знущання, які мають викликати у жертви почуття страху, страждання і почуття власної неповноцінності, а також принизити її гідність.
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ висловленої у рішеннях «Kudla v Poland» [GC], n. 92237, «Козинець проти України», n. 52, «Лабіта проти Італії», n. 120, «Чембер проти Росії», n. 49244, поводження є «нелюдським», якщо, крім іншого, воно було умисним, застосовувалось впродовж кількох годин поспіль і призводило або до справжніх тілесних ушкоджень, або до гострих фізичних чи душевних страждань.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує існування у внутрішньому праві засобів, які надають можливість скористатися правами і свободами, закріпленими в Конвенції, незалежно від того, як вони подані в національній правовій системі. Це положення вимагає, щоб відповідний внутрішній орган вивчив зміст скарги, яка базується на Конвенції, та забезпечив необхідне виправлення порушеного права. Рішення Європейського суду з прав людини «Chahal v. the UK», n. 145.
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП України, оскільки матеріалами справи доведено факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно своєї матері ОСОБА_2 ..
Доводи апеляційної скарги про те, що в постанові суду першої інстанції не вказано хто від дій ОСОБА_1 став жертвою насильства, і в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено суть адміністративного правопорушення та яке саме насильство і в чому воно проявилось з його боку до матері. Зазначає, що в протоколі також відсутні відомості про свідків адміністративного правопорушення, ці особи не встановлені та не опитані, а також відсутні інші докази вчинення правопорушення. А також, що належних, допустимих та беззаперечних доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 вчинив психологічне, фізичне та економічне насильство матеріали справи не містять, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки в матеріалах справи наявні протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №453009, 15.11.2021 року, рапорт від 15.11.2021 року Ст. ДОП Оболонського УП ГУНП в м.Києві майора поліції Дакуса А.В., пояснення ОСОБА_2 та довідка про результати перевірки рапорту ЄО №60191 від 15.11.2021 року Ст. ДОП Оболонського УП ГУНП в м.Києві майора поліції Дакуса А.В., які свідчать про вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 відносно своєї матері.
Доводи апеляційної скарги про те, що на адвокатський запит отримано від поліції лист від 09.12.2021 року №410аз/125/12/12/01-2021 відповідно до якого встановлено, що 22.07.20212 року о 07 годині 38 хвилин на спецлінію 102 надійшло повідомлення про те, що за адресою АДРЕСА_1 , син побив матір. Вказане звернення прийнято оператором, внесено до бази даних Інформаційного порталу Національної поліції України та передано до Оболонського Управління поліції, де його зареєстровано в ЄО №38760 від 22.07.2021 року, проте жодних звернень про будь-які незаконні дії ОСОБА_1 - 15.11.2021 року не було. Крім того, вказує, що жодних протоколів Оболонським УП за результатами звернення 22.07.2021 року складено не було, апеляційний суд відхиляє, оскільки вказаним листом адвокату Стецюк Р.А. відмовлено у наданні інформації та зазначено про те, що у запиті про надання інформації відсутні документи, які підтверджують докази наявність повноважень представляти інтереси ОСОБА_1 ..
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_5 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, обраний судом першої інстанції вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень 00 копійок, відповідає обставинам справи, вимогам ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що постанова Оболонського районного суду м. Києва від 03 грудня 2021 року є законною та обґрунтованою, а тому, апеляційна скарга адвоката Стецюк Руслани Анатоліївни та адвоката Удовиченка Дениса Григоровича, які діють в інтересах ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката Стецюк Руслани Анатоліївни та адвоката Удовиченка Дениса Григоровича, які діють в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 03 грудня 2021 рокузалишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду Л.П. Сушко