Київський апеляційний суд
13 грудня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції під час трансляції з приміщення Державної установи “Київський слідчий ізолятор” матеріали кримінального провадження № 12019110130002962 щодо ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Канібадам, Республіка Таджикистан, громадянина України,
що зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_1 , не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28 ч.2 ст.15 п.6 ч.2 ст.115 КК України,
за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 9 листопада 2021 року,
Броварським міськрайонним судом Київської області призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акта щодо ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28 ч.2 ст.15 п.6 ч.2 ст.115 КК України, ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28 ч.2 ст.15 п.6 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_9 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28 ч.2 ст.15 п.6 ч.2 ст.115, ч.2 ст.15 п.9 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, 21 жовтня 2019 року близько 14 години ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою, з метою умисного вбивства ОСОБА_10 , перебували неподалік автодороги, що на вул. Куценка в с. Княжичі Броварського району Київської області. При цьому ОСОБА_7 знаходився за кермом автомобіля “Volkswagen Passat” д/н НОМЕР_1 , ОСОБА_8 - за кермом автомобіля “ВАЗ-2107” д/н НОМЕР_2 , а ОСОБА_9 - у кущах із заздалегідь заготовленою вогнепальної зброєю. Коли по вказаній дорозі в автомобілі “Renault Kengoo” д/н НОМЕР_3 рухався ОСОБА_10 разом із своїм братом ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , виконуючи заздалегідь відведену йому роль, керуючи автомобілем “ВАЗ-2107”, здійснив зіткнення з автомобілем “Renault Kengoo”, чим спричинив вимушену зупинку вказаного автомобіля. Після цього ОСОБА_8 залишив автомобіль та зник з місця ДТП, а ОСОБА_9 , перебуваючи в кущах на узбіччі, здійснив не менше трьох пострілів у переднє вітрове скло автомобіля “Renault Kengoo”, в якому знаходилися ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які залишили автомобіль і стали тікати. ОСОБА_9 , продовжуючи свої дії, додатково здійснив не менше двох пострілів у їх бік, внаслідок чого дві кулі потрапили в ОСОБА_10 , якому було заподіяно тілесні ушкодження і який почав чинити опір, здійснюючи постріли з пристрою для відстрілу гумових куль. Надалі ОСОБА_9 побіг у напрямку вул. Садової в с. Княжичі, де знаходився ОСОБА_7 , і на вони разом на автомобілі “Volkswagen Passat” залишили місце вчинення кримінального правопорушення, не вчинивши усіх дій, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, з причин, що не залежали від їх волі.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 09.11.2021 ОСОБА_7 і ОСОБА_8 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів по 07.01.2022 включно.
В апеляційній скарзі, поданій в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , захисник ОСОБА_6 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_7 запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, та визначити розмір застави.
Посилаючись на положення ч.1 ст.183 КПК України, у відповідності з якими тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор, доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризиками, передбаченим ст.177 цього Кодексу, вказує, що в судовому засіданні прокурор не довів, що застосування альтернативних запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту чи застави не буде достатнім. В цілому прокурор обґрунтовує свою позицію припущеннями з урахуванням тяжкості злочину та події, до якої призвели начебто злочинні дії обвинуваченого. Однак більше ніж за рік суд навіть не розпочав судовий розгляд, і обставини кримінального провадження дають підстави вважати, що докази, на яких ґрунтується підозра, є недопустимими, адже при розгляді клопотання суд не зміг встановити обґрунтованість підозри.
Захисник наголошує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) після спливу певного проміжку часу (судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішення про наявність іншої підстави (підстав) або ризику (рішення у справі “Єлоєв проти України”). Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п.4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення у справі “Харченко проти України”).
Враховуючи відсутність доказів, які підтверджуються причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який не судимий, має сім'ю і трьох малолітніх дітей, вважає, що подальше його утримання під вартою є неприпустимим.
Ухвала в частині продовження тримання під вартою ОСОБА_8 не оскаржена.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити; доводи прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною, обґрунтованою і вмотивованою; провівши судові дебати, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Задовольняючи клопотання прокурора, суд погодився з його доводами, що існують ризики, передбачені п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КК України, а саме, можливість переховуватись від суду, а також незаконно впливати на потерпілих, які у суді заявляли про побоювання за своє життя, а тому менш суворі запобіжні заходи не забезпечать дотримання обвинуваченим процесуальних обов'язків під час судового розгляду.
Згідно з ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до вимог цих норм у сукупності з положеннями ст.199 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання прокурора судом першої інстанції вказані вимоги закону дотримано, викладені в ухвалі висновки є обґрунтованими і доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зважаючи на стадію кримінального провадження та особливості апеляційного розгляду з перегляду конкретного судового рішення, колегія суддів позбавлена можливості дати оцінку доводам захисника про відсутність доказів причетності його підзахисного до вчинення кримінального правопорушення та недопустимість доказів. Не вправі давати таку оцінку доказам і суд першої інстанції, оскільки це виходить за межі його повноважень під час судового розгляду, в ході якого докази досліджуються, а оцінка їм може бути надана в нарадчій кімнаті під час прийняття рішення за наслідками розгляду кримінального провадження по суті.
Разом з тим, інформація в клопотанні прокурора, а саме, обставини інкримінованих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, відомості про проведені під час досудового розслідування процесуальні дії можуть переконати об'єктивного спостерігача, що ці особи, можливо, вчинили певний злочин, що за позицією ЄСПЛ в рішенні у справі “Нечипорук і Йонкало проти України” є обґрунтованою підозрою.
Суд першої інстанції врахував обставини і ступінь тяжкості діяння, в якому обвинувачується ОСОБА_7 , стадію судового провадження, в ході якого ще мають допитуватися потерпілі та свідки.
При цьому слід зважити і на обізнаність обвинуваченого з тяжкістю покарання, яка загрожує йому у разі визнання його винуватим в інкримінованому кримінальному правопорушенні у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років з конфіскацією майна.
Тому висновки суду з посиланням на практику ЄСПЛ в рішенні “Харченко проти України” в контексті того, що тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи, є вірними.
Такі обставини, на думку колегії суддів, переконливо свідчать, що зазначені судом ризики не зменшилися і виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, а тому застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання покладених на нього процесуальних обов'язків та не запобігатиме спробам вчинити вказані дії.
Належним чином обґрунтував суд у постанові і відсутність підстав для визначення ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства, розміру застави.
Отже, ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і вмотивованою, тому підстав для задоволення апеляційної скарги захисника колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407, 4221 КПК України, колегія суддів
Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 9 листопада 2021 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_12 строку тримання під вартою залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3