Справа № 369/11781/20
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/9553/2021
7 грудня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.
при секретарі Баллі Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 березня 2021 року (суддя Волчко А.Я.) у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію,
встановив:
у вересні 2020р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 87872грн 47коп. боргу за спожиту електроенергію та судових витрат.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що з відповідачем був укладений договір про постачання електричної енергії шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого на веб-сайті позивача, та шляхом фактичного споживання відповідачем електричної енергії і часткової оплати спожитих послуг. Приєднавшись до договору, відповідачем взято на себе зобов'язання, зокрема, здійснювати оплату вартості електричної енергії.
Позивач стверджував, що свої зобов'язання за договором виконує в повному обсязі та постачає (продає) відповідачу електричну енергію, однак відповідач не виконує належним чином свої зобов'язання за договором, не оплачує спожиті послуги, у зв'язку із чим 18 вересня 2019р. відповідачу було направлено попередження про сплату заборгованості. 18 жовтня 2019р. надійшла заява відповідача, якою він визнав розмір наявної на момент звернення заборгованості та заявив, що потребує час для врегулювання питання оплати заборгованості. 12 грудня 2019р. з відповідачем було підписано акт звіряння розрахунків за спожиту електричну енергію, а 13 грудня 2019р. укладено договір про реструктуризацію заборгованості № 7000040714, відповідно до якого кредитор та боржник домовились про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію, що виникла згідно договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг 400645065 від 1 січня 2019р. шляхом розстрочення її погашення.
Позивач стверджував, що у порушення умов договору реструктуризації, відповідачем не було належним чином виконано умови договору та сплачено заборгованість лише частково. До того ж, відповідачем не було здійснено поточну оплату за спожиту електричну енергію, у зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі
87 872грн 47коп.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 березня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 87 872,47грн та судовий збір у сумі 2102грн.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, оскільки борг за договором від 13 грудня 2019 року у нього відсутній, що підтверджується виставленим позивачем рахунком за електроенергію №6118969770 за лютий 2020 року від 17 лютого 2020р, складеним після зняття показників лічильника, про що зазначено в самому рахунку. Згідно вказаного рахунку позивачем вже в лютому 2020 року списано з обліку боргу 58 898 кВт та списано борг у сумі 80 197грн 96коп.
Відповідач стверджує, що 24 грудня 2019р., 17 січня 2020р., 17 лютого 2020р, 15 червня 2020р. він сплачував по 10 163грн боргу за договором про реструктуризацію, однак уже у лютому 2020 року підлягало сплаті лише 6 334грн 48коп. поточної заборгованості за спожиту електроенергію, а не боргу за договором про реструктуризацію.
Відповідач зазначає, що на момент підписання договору про реструктуризацію його борг за електроенергію перед позивачем у вказаному в позовній заяві розмірі не існував, показники лічильника, вказані в акті звіряння розрахунків від 13 грудня 2019р., не відповідали дійсності, оскільки їх позивач вказав при вимкнутому лічильнику, і тому він не міг перевірити достовірність таких показників.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» просить залишити її без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на те, що договорів про реструктуризацію заборгованості від 13 грудня 2019 року №7000040714 був підписаний відповідачем, підтверджений актом звіряння розрахунків, який також підписаний відповідачем, а тому заборгованість ОСОБА_1 в розмірі 101 636грн 02коп. підлягає оплаті згідно графіку погашення заборгованості.
Позивач посилається на порушення відповідачем визначених договором реструктуризації строків оплати, що свідчить про право позивача вимагати сплати боргу в повному обсязі, а також на наявність у відповідача у лютому 2020 року поточної заборгованості по оплаті за електроенергію та не надання відповідачем доказів, що спростовують споживання електричної енергії в обсязі, зазначеному у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду апеляційної скарги 7 грудня 2021 року (с.с.212), у судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, клопотання про перенесення судового засідання не подав, тому колегія суддів вирішила за можливе закінчити апеляційний розгляд у відсутність відповідача.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представників позивача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які просили залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 429 від 14 червня 2018 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачам.
Відповідач є власником будинку АДРЕСА_1 .
Сторони не заперечували, що ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія»
є постачальником електроенергії до вищезазначеного будинку з 1 січня 2019 року на підставі договору приєднання № 400645065.
13 грудня 2019 року між ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» та
ОСОБА_1 був кладений договір № 7000040714 про реструктуризацію заборгованості, за
умовами якого ОСОБА_1 надано розстрочення оплати заборгованості у розмірі 101 636,02грн з ПДВ щомісячними платежами у розмірі 10 163,62грн до 10 вересня 2020 року.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на серпень 2020 року у відповідача наявна заборгованість у розмірі 87 872,47грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належним чином не виконує свої обов'язки по оплаті електроенергії, які постачає позивач до будинку відповідача, у зв'язку із чим виникла заборгованість.
Правовідносини з постачання фізичним особам електричної енергії регулюються статтею 714 ЦК України, Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 312 від 14 березня 2018 року (далі Правила).
У статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що споживач - це фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Пунктом 7 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 312 від 14 березня 2018 року «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» визначено, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Згідно ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Пунктом 2.3.1. Правил встановлено, що на роздрібному ринку виробництво, передача, розподіл, постачання та споживання електричної енергії без розрахункових засобів комерційного обліку не допускається, крім випадків, передбачених цими Правилами та Кодексом комерційного обліку.
Обсяги спожитої електричної енергії визначаються за розрахунковий період, який становить 1 календарний місяць (пункт 2.3.13.Правил).
Відповідно до пункту 4.3. Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного
договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі: 1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку (пункт 4.7. Правил).
Згідно пункт 4.9. Правил у разі застосування порядку розрахунків плановими платежами величина планового платежу (або порядок її визначення), терміни здійснення планових платежів та остаточного розрахунку, початок та тривалість розрахункового періоду, кількість планових періодів, що входять до складу розрахункового періоду, та їх тривалість зазначаються у комерційній пропозиції електропостачальника.
Після закінчення розрахункового періоду, обумовленого в комерційній пропозиції, здійснюється коригування обсягів оплати, що була здійснена за цей розрахунковий період, відповідно до фактичного обсягу спожитої електричної енергії протягом відповідного розрахункового періоду.
За результатами коригування перший плановий платіж наступного розрахункового періоду збільшується або зменшується на відповідну величину.
Побутові споживачі та суб'єкти господарювання, предметом діяльності яких є надання житлово-комунальних послуг населенню, у межах наданих населенню послуг, установи та організації, які утримуються за рахунок коштів (внесків) населення, здійснюють повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії, як правило, один раз за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим, відповідно до договору про постачання електричної енергії споживачу (пункт 4.10. Правил).
Відповідно до пункту 4.12. Правил розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Пунктом 4.13. Правил визначено, що для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.
Пунктом 5.2.1. Правил передбачено, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.
Аналіз вказаних норм свідчить, що споживач, який купує електроенергію для власних потреб, зобов'язаний оплачувати вартість отриманої електроенергії щомісячно відповідно до фактичних показників засобів обліку електроенергії (лічильника) на підставі наданих йому постачальником електроенергії рахунків.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
З наданих суду доказів вбачається, що з березня 2019 року відповідач не оплачував
за надану йому електроенергію, у зв'язку із чим 27 вересня 2019 року йому було направлено попередження про відключення від електропостачання.
З наданих апеляційному суду документів вбачається, що відключення будинку АДРЕСА_1 від електропостачання відбулося 5 листопада 2019 року. При цьому фактичні показники лічильника зафіксовані не були (с.с.197).
Згідно пункту 4.24. Правил у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію сторони за взаємною згодою укладають договір щодо реструктуризації заборгованості та оформлюють графік погашення заборгованості, який є додатком до договору.
Пунктом 9.6.3. Правил визначено, що порядок надання електропостачальником споживачам даних щодо споживання ними електричної енергії передбачає, що обсяг спожитої електричної енергії за розрахунковий місяць електропостачальник зобов'язаний зазначати в рахунку за електричну енергію, а динаміку обсягів споживання електричної енергії споживачем за 12 місяців та їх вартість - на власному офіційному веб-сайті в особистому кабінеті споживача.
Пунктом 8.6.16. Кодексу комерційного обліку електричної енергії передбачено, що у разі виявлення у платіжному документі помилкових показів лічильника споживач має повідомити про це відповідного оператора системи/ППКО та електропостачальника та надати фактичні покази лічильника. Водночас індивідуальному побутовому споживачу достатньо надати фактичні покази лічильника оператору системи розподілу або електропостачальнику.
12 грудня 2019 року ТОВ «Київська обласна ЕК» та ОСОБА_1 склали акт звіряння розрахунків, згідно якого станом на 31 жовтня 2019 року зафіксовані показники лічильника: день - 183 900, ніч - 120 237, та розрахована заборгованість у сумі 101 636грн 02коп. станом на 12 грудня 2019 року.
Підключення будинку до електропостачання відбулося 15 грудня 2019 року, однак фактичні показники лічильника зафіксовані не були.
При цьому відповідач не звертався до електропостачальника з приводу зазначення у рахунках на оплату електроенергії показників лічильника, які не відповідали дійсності.
Відповідачем на вимогу апеляційного суду надані документи у підтвердження проведеної оплати заборгованості: 25 листопада 2019 року - 25 000грн, 4 грудня 2019 року - 19 000грн (с.с.182-183).
Також сторони підтвердили оплату відповідачем 24 грудня 2019 року, 17 січня 2020 року, 17 лютого 2020 року, 15 червня 2020 року по 10 163грн 62коп. на погашення заборгованості, визначеної у договорі реструктуризації.
Вищезазначена оплата відповідача за електропостачання була врахована позивачем при визначенні спірної заборгованості, що підтверджено розрахунком сум, що стягуються з відповідача (с.с.54).
Отже, за договором про реструктуризацію заборгованості від 13 грудня 2019 року відповідачем оплачено 84 654грн 48коп., залишок становить - 16 981грн 54коп.
16 лютого 2020 року при знятті показань лічильника були встановлені фактичні показники: день - 177 058, ніч - 117 555.
З рахунку на електроенергію за лютий 2020 року від 17 лютого 2020 року вбачається, що у зв'язку із фіксацією фактичних показників лічильника був здійснений перерахунок заборгованості (с.с.38).
Разом з цим, з наданих позивачем рахунків за електроенергію за період з січня по серпень 2020 року (с.с.37-46) вбачається, що відповідачем не здійснювалися платежі за поточне користування електроенергією, у зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 87 872грн 478коп., яка складається із заборгованості за договором від 13 грудня 2019 року та за поточними платежами за період з січня по серпень 2020 року.
Доводи апеляційної скарги про відсутність заборгованості за договором від 13 грудня 2019 року у зв'язку із зняттям фактичних показників лічильника 16 лютого 2020 року та здійсненням перерахунку, не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, так як предметом позову є стягнення заборгованості не тільки за договором від 13 грудня 2019 року, а і заборгованості, яка виникла у зв'язку із не оплатою відповідачем поточних платежів у період з грудня 2019 року по серпень 2020 року.
Під час апеляційного розгляду відповідачу було запропоновано здійснити власний розрахунок заборгованості відповідно до фактичних показників лічильника та проведених ним оплат, однак такою можливістю відповідач не скористався і у судове засідання, призначене на 7 грудня 2021 року, не з'явився, не повідомивши про причини своєї неявки.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Отже, вина відповідача у зобов'язальних правовідносинах презюмується, якщо він не доведе відсутності своєї вини, тобто не доведе належними та допустимими доказами сплату отриманих послуг або не доведе іншого розміру заборгованості.
Виходячи з вищевикладеного, під час судового розгляду відповідачем не були надані належні та достатні докази у підтвердження відсутності у нього заборгованості по оплаті за електроенергію станом на серпень 2020 року.
Доводи апеляційної скарги, що зазначений у договорі про реструктуризацію борг не існував, так як у акті звіряння розрахунків від 12 грудня 2019 року показники лічильника не відповідали дійсності, не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Як зазначалося вище, відповідач не здійснював щомісячно зняття показників лічильника та не передавав їх електропостачальнику, а також не здійснював належний контроль за показниками лічильника, які зазначалися у платіжних документах, і не повідомляв електропостачальнику про їх невідповідність фактичним показникам.
Також відповідачем не були зафіксовані фактичні показники лічильника при відновленні електропостачання 15 грудня 2019 року, у результаті чого у акті звіряння рахунків були зазначені не фактичні показники лічильника.
Разом з цим, договір про реструктуризацію від 13 грудня 2019 року у встановленому законом порядку недійсним визнаний не був, як акт звіряння розрахунків, так і договір підписані відповідачем без застережень.
Крім того, під час апеляційного розгляду встановлено, що позивачем був здійснений перерахунок заборгованості з врахуванням фактичних показників лічильника, які були зафіксовані 16 лютого 2020 року, та повторно у травні 2020 року, а остаточний розмір заборгованості розрахований у зв'язку із не оплатою відповідачем поточних платежів за користування електроенергією, починаючи з 15 грудня 2019 року (дата відновлення електроенергії) по серпень 2020 року, знайшов своє підтвердження під час судового розгляду і не спростований відповідачем.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального характеру, які є обов'язковою підставою для скасування рішення суду, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 березня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.А. Семенюк